Хочете одночасно позбутися відра для сміття з його не найприємнішим ароматом, отримати суперкорисне добриво, зробити свій позитивний внесок в екологію, а ще — заощадити непогану суму грошей? Скажете, такого не буває? Буває, якщо займетесь приготуванням свого біогумусу з харчових відходів.
Утилізація та переробка сміття – одна з важливих тем сучасного світу. І якщо роздільний збір та рециклінг (переробка з метою повторного використання) пластикових, паперових, металевих та інших технологічних побутових відходів сяк-так у нашій країні налагоджується, то харчові, як і раніше, найчастіше потрапляють у сміттєвий контейнер у дворі, а звідти — на полігон. Не завдаючи нічого, крім шкоди: виробництва звалищного газу
Тим часом харчові відходи можна без особливих витрат перетворити на добриво, яке за своїми властивостями цінніше за гній і продається в садових магазинах по відносно низьких цінах.
Що таке біогумус
Дуже часто, здавалося б, прості речі не мають чіткого та зрозумілого визначення. До них, на мій погляд, відносяться гумус та біогумус. З першим ще можна розібратися: гумус – це комплекс органічних речовин, що містяться у ґрунті та необхідних рослинам. А ось чим від нього відрізняється біогумус? Вікіпедія вважає, що біогумус — це органічні залишки, перероблені ґрунтовими мікроорганізмами, а головне — дощовими хробаками, тому синонімом «біогумус» є вермикомпост. Можна подумати, що просто гумус отримують якимось іншим способом.
Ще можна знайти таку відмінність. У продажу є готовий компост. За однією технологією його перед упаковкою підсушують і стерилізують, вбиваючи ґрунтову живність. Тобто всередині знаходиться саме гумус – продукт життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, набір корисних речовин для рослин. А якщо виробник поклав у пакет все як є (ну, лише обравши дощових хробаків), то виходить біогумус — органічне добриво, що містить не тільки набір поживних елементів, а й ґрунтові мікроорганізми. Вони, потрапивши до вас у грядку, продовжать свою діяльність з утворення гумусу вже за новим місцем проживання.
Пропоную термінологію з приставкою «біо» залишити на совісті маркетологів і перейти до цікавішого питання — як біогумус приготувати самостійно.
Як приготувати біогумус із харчових відходів
У справжнього дачника обов’язково на ділянці є компостний ящик, куди протягом літа збираються різні органічні відходи – виполоті бур’яни, опале листя, зрізане бадилля, кухонні очищення. Готовий компост – цінне добриво для всіх культур, і його ніколи не буває багато. З приходом холодів життя в купі завмирає до весни, як і у всій природі (адже процес виробництва корисних поживних речовин відбувається не тільки в гарному компостнику). Восени дачник їде додому, а потім півроку сидить собі у міській квартирі та виробляє цінні органічні відходи у чималій кількості (за оцінками фахівців, до 80% побутового сміття складається з органіки), які бездарно пропадуть на звалищі, додавши проблем екологам.
Звичайно, завести звичайну компостну купу у коморі міської квартири неможливо. По-перше, купа велика вийде (за підрахунками, кожна людина щомісяця виробляє близько 10 кг органічних відходів — картопляних очищень, бананової шкірки, огризків яблук тощо). По-друге, приготування компосту — справа неспішна, навіть без урахування перерви «на холод» переробка органіки займе щонайменше півроку. Ну а возити пакетик з органічним сміттям на дачу взимку не кожен може. Проте способи отримати чудовий компост у міській квартирі є. Для прискорення процесу і, як наслідок, зменшення обсягу відходів потрібно, щоб те, що не доїли ви, доїдала велика кількість мікроїдків.
Розкладання органіки за допомогою бактерій
Бокаші – таким кумедним словом у японській мові називається процес компостування за участю бактерій-анаеробів. Він відрізняється від звичної нам технології, коли для отримання якісного компосту необхідна хороша аерація (тому рекомендують періодично ворушити купу або закладати в неї шари пухкого повітропроникного матеріалу). Бокаші – свого роду ферментація органіки: усередині йдуть процеси, подібні до квашення капусти.
У продажу є зручні відра для компостування в домашніх умовах з краниками для зливу рідини, а також біопрепарати, що містять комплекс мікроорганізмів, діяльність яких спрощує процес ферментування харчових відходів.
Вермікультура
Інший спосіб – згодовування кухонних відходів земляним хробакам. Користь, яку приносять городникам земляні (чи, як їх називають, дощові, гнойові, компостные) черв’яки, була відома ще єгиптянам. Ці істоти шанувалися ними мало не священними, і за їхнє знищення слідувало суворе покарання. Щоправда, згодом цінність дощових хробаків забулася: деякі садівники вважали, що хробаки підгризають коріння рослин. Випускалися навіть брошури-посібники з боротьби, наприклад «Дощові хробаки як наш бич та інші їхні властивості» (1928, США, «Бюлетень фермера»). Але насправді це не так — вони харчуються лише відмерлими або підгнилими частинами коріння і не шкодять рослинам.
Засновник культурного розведення черв’яків американець Томас Джейсон Барретт присвятив своє життя популяризації вермікультури та користі біогумусу для сільського господарства. Мері Аппельхоф продовжила і розширила діяльність з просування ідеї розведення дощових хробаків як правильного способу утилізації харчових відходів. Ще у 80-х роках минулого століття вона написала книгу «Черви їдять моє сміття».
Культивування земляних черв’яків дозволяє одночасно вирішити проблему органічного сміття та отримати цінне добриво. Його ефективність вища гною та звичайного компосту: крім азоту, фосфору, калію, кальцію та інших мікроелементів, що знаходяться у легко засвоюваній для рослин формі, копроліти черв’яків містять ферменти, природні антибіотики та інші корисності.
Завдяки діяльності черв’яків грунт стає не тільки родючим, а й структурованим, повітро- та вологопроникним. Внесення біогумусу під овочеві культури збільшує врожайність на третину, а при вирощуванні суниці взагалі на 50%. Крім того, овочі та фрукти, вирощені на біогумусі, містять більше цукрів, крохмалю та ін.
Як допомагають процесу біопрепарати та дощові хробаки
Зміст земляних черв’яків — справа не надто складна. Їх можна розводити навіть в умовах квартири: черв’яки не шумлять, вони не втікають з вермикомпостера, неприємного запаху не розповсюджують. Вермикомпостер для домашнього використання можна придбати або зробити самостійно. Потрібні лотки – підходять пластикові ящики для фруктів або контейнери для зберігання речей. Краще вибрати непрозорі: хробаки не люблять світло. Якщо отворів немає, у верхній частині по периметру потрібно свердлити дірочки, необхідні для надходження повітря. Також роблять отвори у дні для проходу хробаків.
Всього потрібно чотири ящики – три з отворами, четвертий (нижній) для збору рідини, що утворюється, вермича. У верхню скриньку закладають відходи. У другому перебуває основна маса хробаків. У третьому накопичується готовий гумус. У четвертий стікає вермичай – витяжка з компосту, приготовленого хробаками, саме собою корисний засіб для підживлення рослин. Принципове пристрій зрозуміло зі схеми вище.
У найпростішому варіанті домашній вермикомпостер – це два ящики та кришка. У верхній — закладають органіку, там живуть хробаки. У нижній – стікає рідина. Можна і збільшити висоту піраміди із ящиків, якщо харчових відходів у вас багато.
Для підтримки оптимальних умов життя у вермікомпостері необхідно:
- своєчасно додавати їжу;
- стежити, щоб органіка поїдалася черв’яками повністю. Якщо їжі більше, ніж зараз вони можуть переробити, вона може почати закисати, що призведе до неприємного запаху, появи мушок і завдасть незручностей самим повзучим вихованцям;
- підтримувати необхідну вологість субстрату – близько 80%. Для цього поверхню періодично проливають водою кімнатної температури. Щоб зберегти вологу, можна укласти зверху спеціальне «ковдру» — мат із кокосового субстрату (продаються разом із компостерами) або просто тканину чи газету;
- стежити, щоб маса відходів зайве не ущільнювалася. Для цього радять до харчових відходів додавати нарізаний або м’ятий папір або картон. Папір черв’яки теж з часом перероблять;
- підтримувати найбільш комфортну температуру для хробаків, +19…+20°C, тобто умови квартири їм цілком підходять.
Що можна давати хробакам?
Хробаки всеїдні, вживають будь-яку органіку. Тому всі кухонні харчові відходи можна відправляти у свою домашню верміферму. Проте забороняють закладати у вермикомпостер м’ясо та рибу: ці продукти зіпсуються і почнуть видавати неприємний запах швидше, ніж переробляться хробаками. У деяких джерелах йдеться про те, що черв’яки – вегетаріанці і не стануть їсти кістки. З цієї причини не варто закладати жири. Не рекомендують і молочні продукти: може змінитися кислотність, а черв’яки віддають перевагу нейтральному середовищу.
Хробаки їдять навіть шкурки від апельсинів — але можуть привереднювати через запах ефірної олії, якщо таких відходів занадто багато. Загалом справа не тільки у складі їжі. Кількість їжі, розмір популяції хробаків та обсяг компостера взаємозалежні. Краще їх недогодувати, ніж перегодувати. Тому, заводячи верміферму, насамперед порахуйте, скільки відходів у середньому виробляє ваша сім’я.
Хробаки можуть жити від 5 до 25 років (залежно від виду) та активно самостійно розмножуються, тому з часом вони зможуть засвоювати більший обсяг їжі. У стандартному побутовому компостері поміститься до 5 кг хробаків. Цю кількість готово з’їдати до 2,5 кг відходів щодня.
Ідеальний домашній сміттєпереробний заводик
Травну систему земляного хробака можна порівняти зі шлунком жуйних тварин: самостійно переварити целюлозу, що складається, корова або коза не можуть. Щоб трава чи сіно переробилися, у складних багатокамерних шлунках травоїдних живуть величезні колонії бактерій. Система травлення хробака теж використовує бактерії. Тому для того, щоб хробак міг з’їсти, наприклад, яблучко, воно має почати розкладатися бактеріями. Щоб зруйнувати стінки живих рослинних клітин і зробити відходи їстівними для хробаків, крім попереднього компостування, їх можна заморозити або перемолоти в м’ясорубці.
Формула ідеального домашнього сміттєпереробного заводу – це ферментування відходів за допомогою біопрепаратів, що містять бактерії, плюс згодовування органічної маси, що напіврозклалася, черв’якам.
Як бачите, такий домашній компостер виконує дві важливі функції – вирішує проблему утилізації сміття та виробляє ефективні добрива, причому у досить великій кількості. Можливо, удобривши та покращивши ґрунт на своєму городі, ви зможете забезпечити і сусідів — а там і відкриєте власний бізнес із виробництва біогумусу. До речі, поголів’я хробаків, що збільшилося, теж ліквідно: вони представляють цінну біомасу для годування птиці. Їх купують як наживку рибалки. І, зрештою, цих вихованців можна випустити на город для поліпшення ґрунту на місці. Однак не забудьте давати їм органіку у потрібній кількості.
А ви коли-небудь пробували робити компост та біогумус самостійно – у квартирі чи на дачі?
Автор: Gardener