З гравілатами з величезної родини Рожевих (Rosaceae) я познайомилася ще у свої шкільні роки. Особливо запам’ятався м. міський, гострі колючі вирости насіння якого часто чіплялися за наш одяг, коли ми дітьми всією юрбою бігали, граючи в козаки-розбійники радгоспним садом. І довгий час для мене це були скромні рослини, що ростуть у вологих тінистих місцях балок, біля струмків, у тіні чагарників, які приносять нам певні незручності. Потім у квітниках Чехії (Льодниці-на-Мораві), куди 1999 р. ми виїжджали великою делегацією для участі у конференції з Садівництва, я побачила дуже красиві садові гравілати, квітки яких наче «горіли» яскравим полум’ям. Вони настільки вразили мене своєю красою, що ще тоді я вирішила дізнатися про них якнайбільше, збираючи по крихтах всю інформацію, і завести у себе на дачі.
Найбільший інтерес для дачників можуть становити 7 видів та їх декоративні сорти. Крім того, зараз існує велика кількість сортів невідомого походження, гібридів, краса яких може підкорити ваші серця. Є серед гравілатів як справжні «принци», які в період цвітіння одягають свої розкішні «одяги», так і «жебраки» у скромних, але корисних шатах. Усі вони чудові медоноси, що дають пергу. Крім того, це дубильні та інсектицидні рослини.
Гравілат чилійський
Гравілат чилійський (Geum chiloense, syn. G. coccineum of gardens) – кущистий, густо опушений багаторічник з Чилі, висотою 40-60 см і шириною 60 см. Прикореневе листя непарноперисте, довжиною 10-30 см, стеблові – верхня частка від серцеподібної до ниркоподібної форми, довжиною до 2,5 см. Розгалужене стебло увінчане суцвіттями-завитками з яскраво-червоними квітками, діаметром до 4 см, які розпускаються в кінці травня і до кінця літа.
Декоративні сорти:
‘Blazing Sunset’ (квітки махрові, яскраво-червоні);
‘Dolly North’ (квітки помаранчеві);
‘Fire Opal’ (заввишки до 75 см, квітки напівмахрові, червоно-жовтогарячі)
Гравілат яскраво-червоний
Гравілат яскраво-червоний (Geum coccineum, syn. G. x borisii of gardens) – кущистий багаторічник з Балкан; його можна побачити на гірських луках Кавказу, він висотою 30-50 см і шириною 30 см.
Прикореневе листя непарноперисте довжиною до 20 см, верхівкові листочки значно більше бічних, довжиною від 5 до 15 см. Квітки цегляно-червоні із золотистими тичинками, діаметром до 4 см, зібрані в завитки по 2-4; розпускаються з кінця весни та до кінця літа.
Він цікавий у композиціях із контрастними рослинами, наприклад, ірисами.
Гравілат гірський
Гравілат гірський (Geum montanum) – кущистий кореневищний багаторічник з гірських районів Центральної та Південної Європи, висотою 15 см і шириною 30 см. Прикореневе листя темно-зелене, довжиною до 10 см. Квітки яскраво-жовті, чашоподібні, діаметром до 4 см по 2-3 у завитках; розпускаються з весни на початок літа. Він просто ідеальний для рокаріїв.
Гравілат повзучий
Гравілат повзучий (Geum reptans, syn. Sieversia reptans) дуже схожий на р. гірський. Цей кореневищний багаторічник родом із Альп, Карпат, Балкан. Висотою він до 15 см і шириною до 20 см. Квітки золотаві, одиночні, розпускаються на початку літа.
Він також ідеальний для рокаріїв і не лише у цвітінні, а й у плодоношенні.
Гравілат річковий
Гравілат річковий (Geum rivale) – багаторічна трав’яниста кореневищна рослина з прямостоячим, волосистим, червоно-бурим стеблом, висотою 25-80 см. Зустрічається на вологих і болотистих місцях, луках, по берегах річок майже по всій території СНД. Прикореневе листя притиснуто-волосисті, ліроподібно-перистороздільні, стеблові – трійчасті або трироздільні. Квітки блідо-жовті або червонуваті з червоно-бурими жилками і чашкою, зібрані по 2-5 у верхівковому суцвітті, що поникає; розпускаються не повністю у травні-червні. Плоди – збірні горішкоподібні сім’янки; дозрівають у липні-серпні.
Декоративні сорти
‘Coppertone’ (заввишки до 30 см, квітки великі, діаметром до 5 см, абрикосового кольору з коричневими квітконіжками);
‘Lemon Drops’ (заввишки до 25 см, квітки лимонно-жовті з коричнево-зеленими чашолистками);
‘Leonard’s Variety’ (заввишки до 45 см, квітки до 4 см у діаметрі, рожеві з помаранчевими жилками, що розпускаються у липні-серпні);
‘Lionel Cox’ (заввишки 30 см, квітки кремово-абрикосові);
‘Sigiswang’ (квітки червонувато-оранжеві, діаметром 3 см)
Застосування гравілату річкового
У їжу вживають молоде листя (салати, супи), ароматне коріння, кореневища (у пивоварінні). Сухі подрібнені кореневища, або порошок із них разом із мандариновою кіркою, настояні на вині, дають напій, схожий на мускат. Мелений корінь додають у здобу.
Печиво з гравілатом
Складові:
- борошно – 250 г,
- масло вершкове – 175 г,
- цукор – 50 г,
- метана – 1,5 ст. ложки,
- сухий мелений корінь гравілату – 2 ч. ложки.
Замісити тісто, зробити з нього колобок і покласти в холодильник на 30 хв. Потім розкотити його в пласт завтовшки 1 см, посипати зверху порошком гравілату, видавити печиво формочками і спекти в духовці. Готовність визначаємо за золотистою скоринкою і сірником, до якої не повинно прилипати тісто.
З лікувальною метою використовують кореневища з корінням, траву, які мають тонізуючу, кровоспинну, в’яжучу, протизапальну, антисептичну, болезаспокійливу, седативну дію; покращують загальний стан організму.
Заготівля трави та кореневищ
Траву збирають на початку цвітіння рослин, кореневища та коріння – восени. Останні спочатку підв’ялюють на повітрі в тіні, а потім сушать при температурі не вище +50 ° С, часто перемішуючи. Термін зберігання сировини – 1 рік.
Гравілат міський
Гравілат міський (Geum urbanum) – скромний, непомітний, кореневищний багаторічник з прямостоячим, слабогіллястим стеблом висотою 25-60 см. Поширений в помірній зоні Європи, Азії та Північної Америки. Виростає в європейській частині Росії, на Уралі. Прикореневе листя ліровидно-перисте (верхівкова частка значно більша за бічні), стеблові трійчасто-зубчасті, вкриті м’якими волосками. Квітки жовті, чашоподібні, діаметром до 15 см; розпускаються у травні-червні. Дає самосів, утворює великі чагарники, витісняючи інші трави.
Застосування гравілату міського
Кореневища та коріння гравілату міського, звані здавна гвоздичним коренем, містять дубильні речовини, ефірну олію з великою кількістю евгенол або гвоздикової олії та ін корисних речовин. Завдяки такій криниці, їх використовують у народній медицині у вигляді настоїв, відварів та настоянок як протизапальний, в’яжучий, протикислотний, зміцнюючий засіб при запаленні слизової оболонки кишечника та шлунка.
Крім того, застосовують їх і як прянощі (як замінник гвоздики) і ароматизатора лікерів, пива. Наполягаючи сухі кореневища з апельсиновою кіркою у вині, отримують напій, схожий на смак і аромат на вермут. Молоде свіже листя, без яскраво вираженого смаку, використовують як вітамінну зелень у салатах з іншими рослинами; у своїй багато гравілату не кладуть, т.к. він має дещо в’яжучі властивості.
Яблучний кисіль із гравілатом
складові
- яблука – 4 шт.,
- вода – 1 л,
- цукор – 2 ст.л.
- крохмаль – 1 ст.л.,
- сухий корінь гравілату – 1 шт.
Приготування: очистити від шкірки яблука, нарізати часточками. Закип’ятити воду з коренем гравілату та яблучними очищеннями, варити 10 хв, процідити. У отриманий відвар покласти яблука, цукор, варити 5 хв, потім влити крохмаль, розведений у склянки холодного відвару, дати загуснути, помішуючи, довести до кипіння, трохи охолодити, розлити в порційні стаканчики.
Заготівля кореневища та коріння
Викопують їх восени і тільки з дорослих, плодоносних рослин, очищають від землі, промивають, сушать у тіні в місці, що провітрюється, а потім в сушильних шафах при температурі не вище +45°С, щоб зберегти аромат гвоздики. Термін їх зберігання у полотняних мішечках 3 роки.
Приготування відвару
15 г подрібнених кореневищ залити 200 мл води та поставити на водяну баню на 30 хв., охолодити, профільтрувати, застосовувати по 1 ст.л. 4 рази на день перед їжею при ангіні, холециститі, нефриті, циститі після консультації зі своїм лікарем.
Гравілат алеппський
Гравілат алеппський (Geum aleppicum) – короткокореневищний багаторічник заввишки до 70 см; він дуже схожий на м. міський, але на відміну від нього більший і його квітконос волохатий. Росте лісовими і остепненими луками, в березових і модринових лісах європейської частини Росії, Сибіру, Далекому Сході, Середній Азії, Північній Америці. У нього красиве яскраво-зелене розеткове листя. Квітки жовті; розпускаються наприкінці червня – липні. Дає рясний самосів, витісняючи інші види трав, тому необхідний контроль за його розростанням шляхом своєчасного видалення квітконосів, що відцвіли.
Особливості вирощування гравілатів
За винятком вихідних видів, які дають і можуть давати самосів, сорти та гібриди вирощують через розсаду, насіння проростає при температурі +13+18°С протягом від 1 місяця до 3-х. При сівбі насіння прикривають дуже тонким шаром ґрунтового субстрату. Можна використовувати готову покупну суміш для розсади. Крім того, сорти, що сподобалися, і гібриди розмножують розподілом куща навесні або восени.
Гравілати тіньовитривалі, але віддають перевагу сонячним і напівтінистим місцям на дачах з постійно вологими, родючими, пухкими, слабокислими грунтами. Незважаючи на те, що вони посухостійкі, рослини чуйні на поливи, але не люблять закисання ґрунтів. Відстань між окремими екземплярами 15-20 див.
Розміщення на дачі
Протягом усієї вегетації гравілати привертають увагу красиво порізаним листям, а з настанням стійкого тепла вибухають яскравими феєрверками квіткових забарвлень. Прекрасно почуватимуться у болотній та прибережній вологій зоні водойми, а карликові сорти можуть стати сезонною окрасою газону, рабатки, клумби; р. гірський і р. повзучий – рокарію.
Це цікаво
У перекладі з грецької гравілат означає смачний, приємний і це не випадково, тому що, як я вже згадувала, його кореню характерний приємний запах гвоздики.
А у вас на дачі ростуть гравілати? Які види та сорти? Чи використовуєте ви їх у приготуванні страв?
Купити гравілат
Автор: Gardener