Кульбаба знайома усім. Одна із перших літніх квітів, вона покриває яскраво-жовтим покривалом луки, галявини, узбіччя доріг та міські двори. Помітивши її, городники поспішають позбутися, як злісного бур’яну, і мало хто знає про її користь. Тим часом, про лікарські властивості цієї яскравої рослини знали ще давні греки, у старовинній арабській медицині кульбабу застосовували широко та різноманітно. У китайській народній медицині всі частини рослини до цього часу використовують як жарознижувальний і загальнозміцнюючий засіб. У народній медицині Киевської русі кульбаба лікарська вважалася «життєвим еліксиром».
Кульбаба (Taraxacum) – рід багаторічних трав’янистих рослин сімейства Астрові (Asteraceae). Типовий вид роду – Кульбаба лікарська, або Кульбаба польова, або Кульбаба аптечна, або Кульбаба звичайний (Taraxacum officinale).
Опис Кульбаби лікарської
Найбільш улюблена кульбаба, що часто зустрічається, у нас в Україні – Кульбаба лікарський.
Кульбаба лікарська – багаторічна трав’яниста рослина сімейства айстрових, має товстий стрижневий гіллястий корінь, який майже прямовисно йде в глиб землі і досягає довжини 50 см. На білуватій поверхні кореня під лупою можна помітити пояси молочних ходів у вигляді темних кілець. Листя в прикореневій розетці струговидно-перисто-розсічені. Їхня величина залежить від місця, де росте кульбаба.
На сухих ґрунтах при яскравому сонці листя у кульбаби довжиною не більше 15-20 см, а в канавах, де волого і тінь, вони виростають нерідко втричі довше. Якщо уважно подивитися на лист рослини, то можна помітити, що по його середині проходить щось на зразок жолобка. Виявляється, ці жолобки збирають вологу, в тому числі і нічну, і направляють її струмками до кореня.
Квіткове стебло (стрілка) кульбаби товстувате, безлисте, циліндричне, дудчасте, на верхівці несе одну жовто-золотисту голівку, яка є не окремою квіткою, а цілим їх кошиком. Кожна квітка має вигляд трубочки з п’ятьма пелюстки, що зрослися, і приросли до них п’ятьма тичинками.
Суцвіття-кошики кульбаби поводяться по-різному протягом дня, і в залежності від погоди. У другій половині дня та у вологу погоду вони закриваються, оберігаючи пилок від намокання. У ясну погоду суцвіття відкриваються о 6 год ранку і закриваються о 3 год дня. Таким чином, станом суцвіть кульбаби можна досить точно дізнатися час.
Плоди у кульбаби – невагомі, сухі сім’янки, прикріплені довгим тонким стриженьком до пушинок-парашутиків, які легко здуваються вітром. Цікаво, що парашутики виключно точно виконують своє призначення: при польоті сім’янки кульбаби не розгойдуються і не перевертаються, вони завжди внизу, і, приземляючись, уже готові до сівби.
Мінімальна температура проростання сім’янок +2…+4 °С. Сходи кульбаби з сім’янок і пагони від бруньок на кореневій шийці з’являються наприкінці квітня і протягом літа. Літні сходи перезимовують. Цвіте у травні-червні. Максимальна плодючість рослини – 12 тисяч сім’янок, які проростають із глибини не більше 4…5 см.
Кульбаба легко пристосовується до умов середовища і благополучно виживає, переносячи витоптування і випасання. Його не можуть заглушити та потіснити жодні інші рослини!
Застосування кульбаби у побуті
З суцвіть кульбаби готують напої і варення, що на смак нагадує натуральний мед. Європейці ж маринують бутони кульбаби та використовують їх у такому вигляді в салатах та супах замість каперсів. А у нас колись існували салатні сорти кульбаб. Вони відрізнялися від дикорослих видів більшим і м’яким листям.
Кульбабовий мед золотисто-жовтого кольору, дуже густий, в’язкий, швидко кристалізується, з сильним запахом і різким смаком. Кульбабовий мед містить 35,64% глюкози і 41,5% фруктози. Проте нектар із кульбаби бджоли збирають у невеликій кількості і не завжди.
У суцвіттях і листі містяться каротиноїди: тараксантин, флавоксантин, лютеїн, фарадіол, а також аскорбінова кислота, вітаміни В1, В2, Р. У коренях рослини виявлені: тараксерол, тараксол, тараксастерол, а також стирини; до 24% інуліну, до 2-3% каучуку; жирне масло, до складу якого входять гліцерини палімітинової, олеїнової, лінолевої, мелісової та церотинової кислот.
Коріння кульбаби відносяться до іліноносних рослин, завдяки чому в підсмаженому вигляді вони можуть служити сурогатом кави. Сюди ж відносять бульби земляної груші, коріння цикорію, коріння оману.
Корисні властивості кульбаби
Кульбаба має жовчогінну, жарознижувальну, проносну, відхаркувальну, заспокійливу, спазмолітичну та легку снодійну дію.
Водний настій коріння і листя кульбаби покращує травлення, апетит і загальний обмін речовин, посилює виділення молока у жінок, що годують, підвищує загальний тонус організму. Завдяки наявності біологічно активних речовин харчова кашка з кульбаби швидше проходить кишечник, і це сприяє зниженню бродильних процесів при колітах.
Експериментально при хіміко-фармакологічному вивченні кульбаби підтверджені протитуберкульозні, антивірусні, фунгіцидні, антигельмінтні, антиканцерогенні та антидіабетичні властивості. Кульбабу рекомендують при діабеті, як тонізуюче при загальній слабкості, для лікування анемій.
Порошок з висушеного коріння кульбаби використовують для посилення виведення з організму шкідливих речовин з потом і сечею, як антисклеротичне засіб, від подагри, ревматизму.
У сучасній медицині коріння та трава кульбаби знаходять застосування як гіркота для збудження апетиту при анорексіях різної етіології та при анацидних гастритах для підвищення секреції травних залоз. Рекомендується також застосовувати як жовчогінний засіб. Застосовується кульбаба і в косметиці – молочним соком зводять ластовиння, бородавки, пігментні плями. А відваром коріння кульбаби та лопуха, взятих у рівних частках, лікують екзему.
Коріння у кульбаби стрижневе, м’ясисте, служить місцем накопичення поживних речовин. Сировину заготовляють навесні, на початку відростання рослини (квітень – початок травня), або восени (вересень-жовтень). Коріння кульбаби літнього збору непридатне до вживання – вони дають неякісну сировину. При заготівлі коріння викопують вручну лопатою чи вилами. На щільних ґрунтах коріння значно тонше, ніж на пухких. Повторні заготівлі на тому самому місці проводять не частіше, ніж через 2-3 роки.
Викопані коріння кульбаби обтрушують від землі, видаляють надземну частину і тонке бічні корені і відразу миють у холодній воді. Потім підв’ялюють їх на відкритому повітрі протягом декількох днів (до припинення виділення соку при надрізі).
Сушіння звичайне: на горищах або в приміщенні з гарною вентиляцією, але найкраще в тепловій сушарці з підігрівом до 40-50 °С. Сировину розкладаю шаром 3-5 см і періодично перевертаю. Закінчення сушіння визначають за ламкістю коренів. Вихід сухої сировини – 33-35% від маси свіжозібраної. Термін зберігання – до 5 років.
Автор: Gardener