Питання родючості ґрунту та живлення рослин – одне з найважливіших для будь-якого садівника-городника. Сьогодні до його послуг – останні досягнення хімії та мікробіології. Але часом садові магазини нагадують лавку чарівника: покупцям пропонуються препарати, які, за рекламними запевненнями, здатні в рази, а то й у десятки разів збільшити врожайність, захистити рослини від усіх можливих напастей, стимулювати та активізувати зростання, цвітіння та плодоношення.
Така реклама в одних випадках діє позитивно для торговців: народ, не замислюючись особливо, купує, поливає, пирскає. Інших садівників нав’язлива пропозиція панацеї від усіх бід, навпаки, відлякує.
Один із засобів, що активно рекламуються, — гумати і препарати, що містять їх. З рекламних описів багатьом досить складно зрозуміти, що це таке, в чому їхня користь, як вони працюють, а головне — як правильно їх застосовувати. Спробуємо розібратися.
Гумінові речовини, гумус, чорнозем та перегній
Визначення гуматів, на мій погляд, дуже складне, тому що заплутане і схоже на матрьошку. Судіть самі: гумати – це солі гумінових кислот, що є частиною комплексу гумінових речовин (крім гумінових кислот, до цього комплексу входять ще гуміни і фульвокислоти). Гумінові речовини, або, інакше, гумусові (не гумінові!) кислоти, становлять гумус.
А враховуючи, що обиватель часто не робить відмінностей між такими важливими для ґрунтознавця поняттями, як чорнозем, перегній та гумус, вважаючи все це родючим ґрунтом, то зрозуміти місцезнаходження та призначення гуматів у природі та їхню користь для садівників стає майже неможливим. Потрібно зауважити: вчені й самі вагаються у цих питаннях, обговорення функцій гумінових кислот та гуматів у біосфері досі викликає спекотні наукові дискусії. Тому доведеться почати здалеку, перш ніж розповісти, які препарати, що містять гумати, купити і як обробити ними рослини.
Чому перегній – це не гумус, а чорнозем складається з гумусу лише на 15%
Почнемо розбирати цю інформаційну «матрешку». По-перше, гумус, чорнозем та перегній — це не синоніми та не тотожні поняття. Чорнозем – це не добриво і не вид сипких нерудних матеріалів, які можна купити, як, наприклад, пісок. Цим терміном називають тип ґрунту, який сформувався за мільйони років у певних регіонах Землі — на лісоподібних суглинках та глинах, у зоні помірно-континентального кліматичного поясу.
Для утворення чорнозему важливим є чергування дощового і посушливого часу, а також періодів спокою зі зниженою температурою. У ці паузи, коли затихає активне життя рослин і дрібної та мікроживності, з перегною (першої фази розкладання мертвої органіки) і утворюється гумус – свого роду законсервовані поживні органічні речовини, в яких процес розкладання складних органічних сполук до найпростіших мінеральних речовин пройшов приблизно до половини.
У тропічних зонах, незважаючи на бурхливе життя і, як наслідок, велика кількість органіки, що відмирає, гумусу в грунті практично немає, а в чорноземі його максимальна кількість може досягати 10-15%. У тропіках процес утворення перегною та повної мінералізації органічних залишків йде безперервно, а в чорноземних регіонах відбувається гуміфікація (перетворення органічних залишків у гумінові речовини) та накопичення органічних речовин у ґрунті.
Гумінові речовини: звідки вони беруться і що являють собою
Гумінові речовини (гуміни, а також гумінові та фульвокислоти) — це високомолекулярні сполуки, що містять азот, переважно кислоти. Вони присутні не лише у гумусі — вони є скрізь у природі. У морській воді їх вміст сягає 3 мг на літр, у річковій — близько 20 мг/л, у тому обсязі болотної води можна знайти до 200 мг. Ґрунти містять до 15% гумінових речовин, а найбільша їх кількість виявляється у біогенних породах, таких як вугілля, сапропель, горючий сланець, торф. Гумінові речовини утворюються з органічних сполук у результаті діяльності мікроорганізмів та впливу таких факторів середовища, як температура, вологість, освітленість, але не входять до складу живих організмів.
На думку вчених, у природі гумінові речовини виконують низку важливих функцій:
- накопичення корисних речовин у доступній для рослин формі,
- створення живильного середовища для мікроорганізмів,
- участь у структуруванні ґрунту,
- регуляцію геохімічних потоків металів, взаємодія з гуміновими кислотами (один з етапів утворення рудних родовищ та скупчень шляхетних металів),
- детоксикацію (гумінові речовини пом’якшують дію забруднень на живі організми, пов’язуючи шкідливі речовини біонеактивні комплекси).
Гумінові речовини – продукт випадкового синтезу, їх склад варіюється залежно від початкового виду органіки та зовнішніх умов під час утворення. Кожна молекула гумінових речовин є індивідуальною і має нерегулярну структуру. А величезні (особливо — у гумінових кислот) розміри молекул і кількість варіацій атомних відносин роблять ці речовини одними з найнепередбачуваніших і найскладніших за будовою природних органічних сполук.
Корисні властивості та сфери застосування гуматів
Нарешті ми дісталися останньої «матрьошки» — гуматів. Вперше виділили, вигадали назву (і термін гумінові речовини в тому числі) та класифікували їх німецькі вчені, зокрема Ф.К. Ахард у 1786 році. У ХІХ столітті великий внесок у дослідження гумінових речовин зробив швед Й.Я. Берцеліус. У XX столітті вивченням їхнього впливу на рослини займалися радянські вчені Л.А. Христева, М.М. Кононова, Л.М. Александрова, Д.С. Орлов, Т.А. Кухаренко.
Щоб якось просто розрізняти складні та мінливі гумінові речовини, хіміки вирішили класифікувати їх по здатності розчинятися: гумінові кислоти розчиняються в лугу, фульвокислоти розчиняються і лугом, і простою водою, гумін не розчиняється зовсім. Так як найбільша кількість гумінових речовин міститься в торфі, бурому вугіллі та сапропелі (від 50 до 85%), то саме з цих матеріалів гумати і отримують. Ще для цього використовують лігносульфонати — побічний продукт целюлозно-паперового виробництва.
Процес отримання гуматів зовсім не складний, це можна зробити навіть у домашніх умовах, достатньо обробити торф або сапропель сильним лугом. Найчастіше для цього використовують гідрооксид натрію (їдкий натр, каустичну соду), гідроксид калію (їдке калі, калієвий луг) або гідроксид амонію (нашатирний спирт).
Як це працює
На це запитання ще немає відповіді. Вчені майже за століття досліджень впливу гуматів на рослини так і не змогли остаточно зрозуміти природу їхньої дії на зелені організми, є лише гіпотези та припущення.
Всі дослідники сходяться на думці, що гумати безпосередньо добривом (тобто живленням для рослин) не є, а надають лише стимулюючі та захисні дії. Виділяють 5 основних напрямів впливу.
- Гормональний вплив, що тягне за собою посилення коренеутворення.
- Поліпшення засвоєння рослинами фосфору та мікроелементів за рахунок здатності гумінових речовин зв’язувати іони металів, перетворюючи їх на біодоступні (хелатні) форми.
- Поліпшення транспорту поживних речовин усередині рослини та її клітинного дихання.
- Поліпшення властивостей ґрунту (діяльності мікроорганізмів, вологоутримуючої здатності), його структурування.
- Зниження поверхневого натягу водних розчинів. Як наслідок, збільшується проникність клітинних мембран.
Особливо посилюється дія гуматів у несприятливих для рослин умовах – при зниженій температурі, низькій або, навпаки, високій вологості.
Як це застосовувати
Торгові мережі сьогодні можуть запропонувати садівникам найрізноманітніші засоби на основі гуматів. Існують розчини-концентрати, препарати у вигляді порошку. Залежно від способу виробництва, пропонуються натрієві, калієві або амонієві солі гумінових кислот.
Які гумати вибрати
Залежить від виду рослин, для яких ви плануєте їх застосувати. Хоча натрію, калію чи азоту у складі гуматів невелика кількість, але фахівці радять віддавати перевагу гумату амонію чи гумату калію. Натрій більшість рослин необов’язковий, а деяких – і шкідливий елемент.
Дозування
При використанні препаратів важливо дотримуватися вказаного в інструкції дозування. При перевищенні рекомендованої концентрації або надто частому вживанні ймовірний протилежний ефект – ріст і розвиток рослин можуть пригнічуватися.
Коли та де застосовувати
Найбільш ефективним є застосування гуматів на початковому етапі розвитку рослин: для замочування насіння, обробки розсади при висадці на постійне місце. Так як гумінові кислоти сприяють кращому засвоєнню рослиною мікроелементів, рекомендується поєднувати обробку гуміновими препаратами з підживленням.
Застосування гуматів виправдане на ґрунтах, бідних на природний гумус: піщаних, лужних, після вапнування. Не слід забувати, що ці корисні речовини не добрива — вони не можуть замінити внесення основних поживних елементів. Можна порівняти їх із приправами в кулінарії: тими не можна наїстися, але вони роблять їжу смачнішою та сприяють травленню.
Ви можете вибрати препарати з гуматами за посиланням.
Ложка дьогтю
Є безліч позитивних відгуків щодо використання гуматів. Останнім часом садівникам їх радять дуже активно, навіть нав’язливо: зараз солі гумінових кислот можуть не тільки пропонуватися у вигляді окремих препаратів, а й входити до складу різних засобів. Однак існує цілком авторитетна думка, що гумати насправді просте викачування грошей.
Заяви виробників про позитивний ефект впливу цих речовин на рослини ґрунтуються, як правило, на класичних працях ґрунтознавців. Зокрема, використовуються висновки Л.А. Христової, яка проводила досліди, в яких для чистоти експерименту рослини вирощувалися в гідропонній культурі, тобто без ґрунту – джерела природного гумусу. Внесення гуматів до розчину демонструвало явний позитивний ефект. Масштабних польових випробувань, що дають реальні результати, що піддаються обліку та аналізу, досі проведено не було.
Автор: Gardener