Ліщина — міцний горішок

Ліщина у багатьох народів оточена величезною кількістю легенд, переказів і забобонів. Так слов’яни відносили ліщину до священних та чистих рослин. Вважалося, що по ній не б’є блискавка. Тому під час грози ховалися під ліщину, затикали її гілки за пояс і торкалися до всього, що хотіли захистити від блискавки.

Легенди про ліщину

Вважалося, що прут ліщини може не тільки відлякати біса, а й відігнати і навіть убити змію, створення диявола. Гілки ліщини клали і в комори, щоб вигнати мишей. За повір’ями південних слов’ян, на Трійцю в ліщині селяться душі предків, які у цей час відвідують землю. Її гілками душі приходять з того світу і по них же повертаються назад.

Ліщині (ліщині) приписувалося властивість виявляти приховані предмети. А білі ліщинні жезли в язичницькі часи служили друїдам символом, що засвідчує їх стан і здатність бути оратором.

За часів вікінгів ліщинними кілками стовпили ‘the hoslur’ — «ліщинне поле», на якому проводилися заздалегідь обумовлені битви. І майданчики для поєдинків (holmganga), і поля офіційних повномасштабних битв між арміями позначалися частоколом з ліщини, який обводив їх магічною рисою, відокремлюючи від світу повсякденного життя. На війні ліщина використовувалася як магічний захист.

Одна древня ірландська легенда оповідає про «стару ліщину, що кидає краплі». Згідно з легендою, це магічне дерево випромінювало отруту і, коли Мак-Кумхейлл виготовив з нього щит, то отруйні гази, що входили з нього, вбивали ворогів.

Існують також древнє вираження «щит Фіона» — поетична метафора, що означає магічний захист. Вона пов’язана з так званими luaithrindi — своєрідними візерунками, що переплітаються, на одязі кельтських воїнів, які створювали повну ілюзію зав’язаних вузлів.

Опис ліщини

Ліщина (Corylus) — рід чагарників (рідше дерев) сімейства Березові.

Листя ліщини — круглі або широкоовальні, досить великі. Утворюють підлісок у широколистяних, змішаних та хвойних лісах.

Квітки одностатеві, однодомні. Чоловічі — зібрані густими сережками, що розташовуються на коротких гілочках, розвиваються ще восени, перезимовують і розпускаються навесні до появи листя. Жіночі квітки зібрані суцвіттями у вигляді брунек і сидять по дві в пазухах приквітників. Кожна жіноча квітка має дуже слабо розвинену оцвітину. Зав’язь нижня, двогнездна, з одним яєчком (насінинкою) у кожному гнізді.

Внаслідок недорозвинення одного яєчка плід виходить однонасінний з дерев’янистим оплоднем — горіх. Кожен горіх оточений трубчастим надрізаним покривом, так званою плюскою, що зявляється з приквітника і двох приквітничок (предлистій) жіночої квітки. Насіння без білка, з товстими, багатими на олію сім’ядолями, які при проростанні насіння залишаються в землі.

Цвіте ліщина у березні. Суцвіття повністю формуються в попередній вегетаційний сезон. Пилок переноситься вітром. Плоди дозрівають у серпні-вересні, рідше – наприкінці липня. Урожайність плодів – 40-500 кг/га. Урожайні роки чергуються з маловрожайними, окремі роки плодів немає зовсім. Горіхи мають гарну схожість, наступної весни, як правило, проростають. Сіянці починають плодоносити на 5-10 рік. Загальна тривалість життя куща – 60-80 років. У природі розмножується переважно вегетативним шляхом: кореневими відростками та пневою поросллю.

Проростає в хвойно-широколистяних та широколистяних лісах, у лісостепу, у степовій зоні по заліснених ярах. На Кавказі піднімається майже 2000 м. Культивується у низці районів країни. У широколистяних лісах росте у підліску, але не переносить надто сильного затінення. Пишно розростається на вирубках, згарищах, узліссях, іноді утворює чисті зарості дома зведених лісів. Доволі звичайна у складних борах.

Віддає перевагу вапняним, багатим перегноєм, помірно вологим суглинкам і супіскам. Завдяки рясному опаду листя, багатого на солі кальцію, підвищує грунтову родючість. Зимами з тривалими сильними морозами вимерзає.

Застосування ліщини

Ядра плодів ліщини містять 58-71% жиру, 14-18% добре засвоюваних білків, 2-5% сахарози, вітаміни групи В та Е, солі заліза. Ядра вживають в їжу сирими, сушеними та підсмаженими (калиними), використовують для приготування тістечок, цукерок, кремів, різноманітних начинок. Особливо багато солодощів із них готують на Кавказі. Зі свіжих горіхів розтиранням їх з невеликою кількістю води роблять «молоко» і «вершки», що мають високу поживність і рекомендовані ослабленим хворим.

З підсмажених горіхів готують напій, що нагадує каву. Горіхи використовують у виробництві лікерів. Олія з горіхів має приємний смак і аромат, дуже поживно, використовується в їжу, а також у лакофарбовому та парфумерному виробництві, миловарінні. Макуха, що залишається після віджимання олії, використовують для приготування халви.

Деревину використовують на дрібні столярні та токарні вироби, із стовбурів роблять обручі для дерев’яних бочок, рукоятки для сільськогосподарських знарядь, тростини; з тонких гілок плетуть кошики, з товстіших — огорожі. Гілки заготовляють на корм худобі. Тирса використовують на Кавказі для освітлення вин і оцту. Вугілля з деревини використовують для малювання, раніше воно йшло на приготування пороху.

Сухою перегонкою з деревини одержують лікувальну рідину «Лісова», яку застосовували при екземі та інших шкірних захворюваннях. Кора містить близько 10% танінів, її можна використовувати для дублення та фарбування шкіри.

Інші види ліщини мають менше господарське значення. Ліщина різнолиста поширена на тереторії росії в Забайкаллі, Приамур’ї та Примор’ї. Утворює великі за площею чагарники, але кущі її менш урожайні, ніж у попереднього сорту. Ліщину маньчжурську і близьку до неї ліщину короткотрубчасту, що мешкають на Далекому Сході, теж використовують як харчові рослини, але збирання їх плодів дуже утруднене через сильно щетинисті плюски.

На Кавказі росте ліщина деревоподібна (ведмежий горіх), що є деревом до 35 м заввишки. Міцна красива деревина цього виду високо цінується у меблевому виробництві. Горіхи використовують у їжу, але вони мають досить тверду шкаралупу.

Вирощування ліщини

Ліщини тіньовитривалі, але при сильному затіненні мало плодоносять, листя втрачає забарвлення. Краще саджати їх на сонячному та захищеному від вітру місці. Бажані багаті, родючі, дреновані, слабопідзолисті, нейтральні ґрунти. Не люблять близьких ґрунтових вод, кислого, піщаного, заболоченого, кам’янистого ґрунту.

Найбільш переважними для посадки є східні, північно-східні, північні частини невисоких схилів — взимку і навесні тут менші коливання добових температур, що знижує небезпеку підмерзання та опіків.

Ліщини зимостійкі, волого- та світлолюбні. Під час цвітіння чоловічі квітки не підмерзають при -3…-5 °C, а жіночі – при -8 °C. Пилок у сережках у зимовий час не ушкоджується при -30 °C.

Для щедрішого врожаю потрібно садити кілька ліщин поряд — у них перехресне вітрове запилення.

Кущ формують у 6-10 стволів і практично не обрізають. Видаляти потрібно лише поламані гілки та непотрібну поросль. З 20-річного віку старі стовбури замінюють на молоду поросль, обрізуючи 2-3 рази на рік. При формуванні ліщини у вигляді деревця вибирають один стволик і на висоті 50-60 см формують 4-5 скелетних гілок. Прикореневу поросль при цьому видаляють. Сортова ліщина дає 3-4 кг плодів із куща.

Саджанці ліщини садять навесні чи восени, з відривом 3-4 м друг від друга. Перед посадкою обрізають поламані коріння і вмочують їх у глиняну або гною-глиняну бовтанку. Коренева шийка повинна бути на 3-4 см вище за рівень землі.

Бажано до посадкової ями додати грунт з-під старих кущів ліщини, тому що в ній є необхідна для рослини мікрофлора. Після посадки поливають кущ водою і мульчують гноєм або торфом.

Для кращого приживання весною гілки зрізають на висоті 10-15 см від грунту, залишаючи 3-5 брунек.

Розмноження ліщини

Розмножують ліщину насінням, щепленням, розподілом куща, відведеннями, кореневими відростками.

Найбільш простий спосіб в умовах саду – розподіл куща. Гострою лопатою відколюють 1-2 молоді стволики разом з кореневою системою і великою грудкою землі. При пересадці роблять надрізи на висоті 10-15 см від землі, щоб викликати появу нової порослі і досягти кращого приживання куща. Добре приживаються частини рослини з корінням понад 15 см.

Коли потрібна велика кількість саджанців, а рослини дають мало кореневих відростків, відводять горизонтальні та дугоподібні відведення. Навесні гілочки відгинають і укладають у канавки глибиною 10-15 см, пришпилюють і засипають землею. Верхівки цих гілочок (довжиною не менше 10 см) піднімають над землею і прив’язують до кілочків. Через 1-2 роки укорінені відведення відокремлюють і пересаджують на постійне місце.

При насіннєвому розмноженні відбувається розщеплення ознак материнської рослини та сорти не зберігаються. Також відсувається час плодоношення. Для посадки вибирають зрілі горіхи, що опали з куща. Сіють восени на глибину 7-8 см, або навесні на глибину 5-6 см. При насіннєвому розмноженні фундука та ліщини вступають у пору плодоношення лише на 5-8 рік. При вегетативному на 3-4 рік.

Сортові фундуки та ліщини можна розмножувати щепленням брунькою або живцем на дику ліщину та ведмежу ліщину. Кращий термін щеплення брунькою (окулювання) у середній смузі – кінець липня – початок серпня, коли кора підщепи легко відокремлюється від деревини. Бруньки (очі) для щеплення беруть із здеревілої частини пагонів поточного року.

Перед тим як почати щеплення і зрізати вічко з відростка привойного сорту, живець очищають. Щеплення живцем роблять способами: окулювання, в расщеп, за кору. Живці заготовляють восени, хоча можна зрізати їх і навесні до розпускання брунек перед самим щепленням.

Види ліщини

Придбати саджанці Ліщини ви можете за посиланням

Ліщина звичайна (Corylus avellana)

Ліщина звичайна

Це чагарник до 5 м заввишки, із сірою корою, опушеними пагонами, майже округлими листками до 12 см завдовжки та 9 см завширшки. Сережки ліщини закладаються восени, які розпускання і пилення, що відбувається до появи листя, знаменує собою початок весни. Плоди зазвичай скучені по 2-5 разом і покриті світло-зеленою, листяною обгорткою, що складається з двох лопатевих листочків.

При дозріванні – у вересні – горіхи опадають і вивалюються з обгортки. Горіх майже кулястий, до 1,5 см діаметром, світло-коричневий. Поширена ліщина у природі в підліску широколистяних лісів, особливо дубових.

Росте на ґрунтах, що містять вапно, при хорошому зволоженні. Як зазначалося, горіхи корисні і смачні, у яких до 65 % жиру, 16 % білка, 3,5 % цукру, вітаміни. З них роблять халву, цукерки, шоколад, масло, схоже на мигдальне і використовуване як в їжу, так і для приготування лаку та фарб.

Біла зі світло-коричневим відтінком важка та тверда деревина ліщини відрізняється гнучкістю, з неї виробляють гнуті вироби – меблі, обручі. Вона дає хороше вугілля, що йде на олівці малювання.

Ліщина деревоподібна (Corylus colurna)

Ліщина деревоподібна

Єдина деревоподібна ліщина, що росте на Кавказі і в Малій Азії, в широколистяних лісах, що досягає в природі висоти 20 м, з прямими стовбурами, сіркою з глибокими тріщинами корою, пластинами, що відшаровуються. Листя округле або широкояйцевидне, до 12 см завдовжки. Чоловічі квітки в сережках, жіночі майже непомітні, ледве видно з бруньок, що розкриваються.

Плоди в бархатистій обгортці — плюсці, краї якої розсічені на вузькі частки. Горіх з твердою товстою шкаралупою. Цвіте у квітні, плоди дозрівають у вересні. У культурі через своє теплолюбство майже не виходить за межі природного ареалу, але зустрічається у Прибалтиці.

Ліщина різнолиста (Corylus heterophylla)

Ліщина різнолиста

Чагарник до 3 м заввишки, росте у Росії, Китаї, Кореї, Японії в хвойно-широколистяних лісах на узліссях, вирубках. Відрізняється від ліщини звичайною усіченим на верхівці або майже дволопатевим листям. Чоловічі квітки у сережках, жіночі майже невидимі, червоні, у бруньках. Цвіте у квітні, плоди дозрівають у серпні-вересні. Плоди повністю покриті листовою обгорткою, зібрані по 2-3 на кінцях гілок.

Плодоносить із 9 років. Розмножується посівом насіння навесні після стратифікації чи під зиму. Імовірно введений у культуру близько 1880 року.

0 0 голоса
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

34
Подписаться
Уведомить о
guest

0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии

также вам будет интересно