Тримання ґрунту під чорним паром має багатовікову історію, проте наука довела, а практика підтвердила, що на зміну цій системі в останні роки, а точніше десятиліття, пробиває собі дорогу прогресивніша система — дерново-перегнійна, коли ґрунт у саду засівається багаторічними злаковими травами і не перекопується протягом багатьох років. Ця система широко застосовується у багатьох країнах (США, Канада, Німеччина, Англія, Голландія та інших). Але про це трохи згодом.
Давайте детальніше розглянемо систему чорного пару. Насамперед його застосовують там, де немає можливості поливати сади, а кількість опадів за рік менше 600-700 мм.
Тим часом ця система має й суттєві недоліки. Вони полягають насамперед у тому, що при перекопуванні ґрунту садівник завдає серйозних пошкоджень корінням дерева, після чого воно перехворіє. Крім того, при багаторазовому розпушуванні після випадання опадів або поливів дерев грунт втрачає свою первісну структуру, з крупнозернистої вона перетворюється на порошок і ускладнює надходження повітря до коріння дерева. Це один із серйозних недоліків системи.
Щоб відновити початкову структуру ґрунту, садівник повинен не рідше ніж раз на 3—4 роки вносити до нього органічні добрива такі як перегній тощо. І нарешті, до недоліків системи відноситься загроза вимерзання коріння дерева в роки з малою кількістю опадів або повною відсутністю снігового покриву. Особливо це притаманно областям, де часто буває так звана «голоморозь» — безсніжна зима з низькими температурами, до мінус 25—30°. Безсніжні зими та сильні морози можуть взагалі занапастити плодові дерева, а особливо в тих випадках, коли садівник восени не зробив вологозарядного поливу. Можна було б навести ще кілька негативних сторін системи чорного пару, але для садівника-любителя достатньо цих.
А тепер розглянемо систему дерново-перегнійну. Вона рекомендована для застосування там, де випадає більше 600-700 мм опадів або є можливість поливати рослини або зрошувати ґрунт у саду. Це одна з основних вимог.
Дерново-перегнійна система сама по собі не нова. Як підтвердила практика, вона є прогресивною. Зупинимося на її перевагах над чорним паром.
Насамперед, внаслідок утримання грунту під задерненням волога зберігається тривалий час після поливу чи дощу. Крім того, ґрунт у саду не доводиться перекопувати протягом десятків років, що, природно, значно полегшує догляд за садом. Коріння дерева не пошкоджується, так як при утриманні ґрунту під чорним паром, структура його краща, що сприятливо позначається і на стані рослин, і на якісті плодів – їх смаку, цукристості, лежкісті. Це доведено багаторічними дослідженнями, наприклад, вчених Кабардино-Балкарської дослідної станції та Уманського сільськогосподарського інституту. Бактерій у ґрунті при задернінні набагато більше, ніж при чорному парі. Кора дерев стійкіша до пошкоджень, хвороб та шкідників (особливо до листовійки, яка часто в нас в Україні вражає до 69—85% плодів).
Таким чином, переваг у дерново-перегнійної системи утримання ґрунту в садах у порівнянні з чорним паром чимало.
Найбільш відомі два способи утримання ґрунту за дерново-перегнійною системою. Перший – коли ґрунт у саду засіяний багаторічними травами, їх регулярно (8-12 разів за літо) скошують і залишають на місці. За таким способом можливо багато років утримуцвати ґрунт у своєму саду. Задернюючи свій сад вівсяницею луговою, райграсом, мятликом (сумішкою цих трав) і регулярно скошуючи, залишаючи скошену траву на дерні. Скошена молода трава швидко перегниватиме і дерева отримають «порцію» органічних добрив. Крім того, не потрібно прибирати листя з-під дерев. Адже листя містить у середньому 0,84% азоту, 0,57% фосфору, приблизно 0,3% калію і мікроелементи: цинк, кобальт, марганець та інші. І не дивно, що сад, не отримуючи жодних органічних та мінеральних добрив (за винятком азотних), приноситиме урожаї.
Як показали результати аналізів, виконаних у Науково-дослідному зональному інституті садівництва Нечорноземної смуги, наявність товстого шару дерну та самої трави підвищувала родючість ґрунту.
Але не варто заплющувати очі і на недоліки цього способу. Щоб регулярно скошувати траву, коли вона досягає висоти 10-12 см, необхідно мати косарку, оскільки косити вручну косою або серпом таку траву практично неможливо: коротка трава вислизає з-під коси. Траву ж заввишки 20 см газонна косарка вже не бере. Та й розкладається ця трава зовсім не так, як молода, тому садівники змушені прибирати скошену траву, що переросла вручну, щоб закомпостувати, і тільки через рік-два вона після перегнивання повернеться в сад у вигляді органічного добрива. Знову трудомістка робота.
Але не лише в цьому справа. Якщо трава грубіє, вона вимагає в 5-7 разів більше вологи, коріння її, проникаючи глибоко в ґрунт (ледве не на таку ж глибину, як і висота травостою), «з’їдають» ті органічні та мінеральні добрива, які вносять у ґрунт. Тобто садівник, який допустив переростання трави, повинен так само, як і за чорної пари, вносити добрива в ґрунт не рідше ніж раз на 3—4 роки. Отже, неодмінною умовою утримання ґрунту у такий спосіб є суворе дотримання термінів скошування — практично щотижня, а робота з косаркою не всім під силу.
Другий спосіб – засіяти сад польовицею пагононосною, або «повзучою», і тоді можливо десятки років не перекопувати ґрунт у своєму саду, та не скошувати траву в ньому, опале листя теж не потрібно прибирати. І будете кожного року отримувати високі врожаї яблук та груш . Яблуні та груші не хворіють на паршу. Якість плодів відмінна. Плоди великі, мають яскраве забарвлення. Листя також велике, темно-зелене.
Аналіз ґрунту в таких садах показує, що і ґрунт, і листя дерев мають достатню кількість необхідних рослині речовин.
То який же різновид дерново-перегнійної системи утримання ґрунту в саду кращий. Я вважаю: і той, і інший гарні і обидва можуть бути рекомендовані садівникам-аматорам. Безсумнівно, однак, що утримання ґрунту в другий спосіб потребує значно менших трудових затрат.
Автор: