Коренева петрушка на городах зустрічається набагато рідше, ніж листова. Може тому, що мало про неї знаємо? А її корінь не менш корисний, ніж зелень.
Зелень петрушки кореневої досить тверда, не така ароматна, як у листової. Обривати її для їжі небажано, оскільки це негативно впливає на якість коренеплодів. Викопують петрушку пізно восени, роблять це обережно, щоб не пошкодити коріння – вилами або лопатою. На зберігання закладають здорові та найбільші коренеплоди, а пошкоджені вибраковують. Зберігають у льоху, пересипавши піском. Умови зберігання такі самі, як і в моркви. Корінь петрушки підвищує апетит, відвар з нього є чудовим засобом при розладах травлення, здуття живота, хворобах печінки, нирок, сечового міхура, статевих органів, задишці. Це сечогінний та легкий проносний засіб. Так, при затримці сечовипускання п’ють настій, для чого 100 г коренів заливають 1 л окропу, настоюють протягом години і вживають по 1/2-1 склянці на добу. При набряках серцевого походження столову ложку кореня одну склянку води кип’ятити нужно 10 хв. і пити по половині склянки двічі на день. Протипоказано при нефриті. Щоб усунути не дуже приємний запах з рота, можна пожувати свіженький корінь петрушки.
Його часто застосовують у кулінарії, зокрема, додають у супи та страви з овочів. При цьому класти корінь можна на початку приготування, оскільки свій аромат він не втрачає навіть за тривалої теплової обробки. Свіжий тертий корінь петрушки зазвичай додають у салати.
Коріння петрушки ще можна засушити. Для цього їх треба почистити, помити, потім нарізати невеликими смужками або кружечками та сушити при температурі, що не перевищує 35 градусів, у духовці або біля батареї опалення. Зберігають у сухому прохолодному місці у банках або герметичних коробках.
Сушений корінь петрушки ароматний і білий, не дарма в кулінарії його так і називають білий корінь. Свої пряні властивості він зберігає довгий час.
Автор: