Вчені-ботаніки впевнені у можливості виростити в нашій країні диво-диню – динне дерево. Не подумайте, що для цього їм потрібно переробляти батоги-втечі всім добре відомих наших динь у стовбури. Динне дерево вже давно створене природою, хоча від цього завдання, яке стоїть перед ботаніками, не стає простішим. Дині, або, точніше, їх культурні види та сорти, в основному, походять з Передньої (Закавказзя, Копетдаг, Малоазійське, Вірменське та Іранське нагір’я, Месопотамія, Аравійський півострів, Левант) та Середньої Азії, хоча, за припущенням деяких фахівців, дикі предки дині росли у тропічних районах Африки та Азії. Зростаючі на баштанах наші запашні дині та динне дерево кліматично дуже близькі, але в іншому подібні риси можна знайти лише в будові плоду.
Динне дерево належить до сімейства папайових. Воно поширене у тропічних країнах. Ботаніки, втім, вважають динне дерево деревоподібною трав’янистою рослиною. Вони надали йому наукову назву карика папайя, а частіше називають просто папайя. До своєрідних відхилень папайї ботаніки відносять кауліфлорію, тобто здатність утворювати плоди не так на гілках, а безпосередньо на стовбурі рослини.
Іспанські завойовники XVI століття, вперше побачивши в Панамі папайю, вразилися видом майже десятиметрових рослин-дерев, голі стовбури яких під невеликими ажурними кронами-парасольками з великого пальчастого листя були щільно обвішані жовто-зеленими плодами. Ще більше здивування викликав смак плодів: вони на смак нагадували баштанні дині, хоча і були трохи солодші.
Папайя найбільше цінується через міститься в соку плодів ферменту папаїну, що надає дію подібно до ферментів шлункового соку. Папаїн покращує травлення, успішно використовується при лікуванні виразок та інших шлункових та кишкових захворювань. Папаїн добре розм’якшує сире м’ясо, розщеплює білки. Достатньо кілька крапель соку папаї додати в бульйон, і найжорсткіше м’ясо стає м’яким. Як лікарський засіб папайя сприяє розчиненню відмерлих клітин та сприяє зростанню живих тканин. Народна медицина зазначає, що плоди динного дерева швидко відновлюють силу виснажених хворобою або перевтомлених людей.
Листя, кора, оболонка зеленого плоду папайї, серцевина її стебла містять багато інших корисних речовин. Не тільки в медицині, а й у техніці, в промисловості, у побуті відомо близько ста препаратів та напівфабрикатів, що виготовляються з папайї.
Особливо поширена культура папайї на численних островах Океанії. З плодів її готують цілющі напої, маринади, джеми. Сік, що видобувається з плодів, знаходить застосування у виробництві особливих сортів морозива, сиропів та багатьох інших делікатесів.
В умовах тропіків найбільше клопоту викликає збирання врожаю папайї. Нелегко отримувати і один із найцінніших продуктів папайї – сік латекс, що містить папаїн. Видобувають його з не цілком зрілих плодів шляхом своєрідної підсочки: на плодах роблять від двох до чотирьох дрібних кругових надрізів; сік, що випливає з утворених ран, збирають у скляні банки, що підвішуються до плодів, оскільки з металевим посудом він активно взаємодіє.
Динне дерево не відоме у дикому стані ні в Центральній Америці, де його вперше побачили європейці, ні в інших районах світу. Тільки в лісах Колумбії та Еквадору вдалося виявити його низькорослого дикого родича — папаю гірську. З часу відкриття Колумбом Америки площа, зайнята культурою папаї, значно розширилася. В даний час папаю обробляють в Африці, Індії, на о. Шрі Ланка, на численних островах Малайського архіпелагу та в Австралії. На цих землях він знайшов не менш сприятливі умови, ніж на батьківщині.
Усюди папайя росте швидко, іноді досягає висоти двох-триповерхового будинку. Найчастіше висота її становить 3-4 метри, і з таких низькорослих дерев зручніше збирати плоди. Іноді при обробітку динних дерев вдаються до садівницьких прийомів, що затримують їх зростання у висоту.
Стовбур динного дерева не розгалужується, товщина його нижньої частини досягає 30 сантиметрів. Плодоносить воно протягом 10 років. Цікаво, що плоди папайї сильно розрізняються до смаку не тільки у різних дерев, але й у межах одного дерева. Розміри та форма їх також значно варіюються, але вага їх зазвичай не перевищує 2 кілограми.
Автор: