У різних місцях України ожиною називають два види: Ожина сиза (Rubus caesius) і Ожина кущиста (Rubus fruticosus). У деяких джерелах ожиною називають перший із цих видів, а другий — куманікою; іноді перший із видів називають ожиною або ажиною (на Кавказі).
Без проріджування ожина дуже швидко загущується. Зазвичай її вирощують у кущовій культурі.
Відразу після посадки кущі ожини обрізають до 25-30 см над землею, видаляючи тонкі та слабкі пагони.
Щорічно навесні в центрі куща залишають близько 6-10 однорічних гілок, що плодоносять.
Восени їх підрізають до 1,5-1,8 м. Бічні прирости вкорочують до 2-3 бруньок, це запобігає надмірному витягу пагонів і робить кущ компактнішим. Ягоди ожини утворюються саме на бічних дворічних відростках.
Зазвичай обрізку ожини проводять одночасно з підв’язуванням гілок до опори.
У червні проводять пінцювання молодих стебел заввишки 60-90 см, зрізуючи верхівки на 5 см.
Якщо бічні пагони ожини виростають до 60 см, їх укорочують на 20 см – до 40 см. Це сприяє появі нових гілочок.
Старі гілки після завершення плодоношення обрізають вщент, не залишаючи прядків.
Періодично видаляють пошкоджені, зламані та хворі пагони. Провесною підмерзлі під час зимових морозів верхівки ожини вирізають до здорової бруньки.
У видів ожини, що стелиться, зазвичай тільки вкорочують і видаляють зайві пагони при весняному підв’язуванні.
Кущі багатьох сортів ожини покриті колючками, що ускладнює догляд за ними. Тому всі роботи на таких рослинах виконують у товстих рукавичках.
Автор: Gardener