Кропива (Urtica) – рід квіткових рослин сімейства Кропивні (Urticaceae). Стебла та листя вкриті пекучими волосками, які дали латинську назву: uro «палю». Рід включає більше 50 видів. Виростають в основному в зоні помірного клімату в Північній і (рідше) Південній півкулях. Найбільшого поширення в СНД мають Кропива дводомна (Urtica dioica) та Кропива пекуча (Urtica urens).
Час цвітіння.
Червень серпень.
Розповсюдження.
Зустрічається майже по всій території колишнього СРСР.
Місце проживання.
Росте по узліссях, садах, чагарниках, берегах річок, ярах, пустирях, біля житла та доріг.
Частина, що застосовується.
Листя та коріння з кореневищами.
Час збирання.
Листя збирають у червні — серпні, коріння — пізньої осені.
Хімічний склад.
Листя кропиви дводомної містить мурашину, пантотенову, галусову кислоти, глюкозид уртицин, камедь, дубильні та білкові речовини, мінеральні солі, залізо, вітамін С (150-200 мг%), різні каротиноїди (до 50 мг%), вітамін К (до біологічних одиниць в 1 г), вітамін Вг, протопорфірин, копропорфірин, ситостерин, гістамін, хлорофіл (2-5%) та фітонциди.
Кропива пекуча має подібний склад, але вивчена недостатньо.
Кропива дводомна — Urtica dioica
Кропива дводомна – багаторічна дводомна трав’яниста рослина з довгим кореневищем. Стебла прямостоячі, тупочотиригранні, борозенчасті, з жорсткими пекучими волосками. Листя супротивне, яйцевидно-ланцетове, великопальчасте, вкрите пекучими волосками. Квітки дрібні, одностатеві, зелені, з простим чотирироздільним оцвітиною. Чоловічі квітки з чотирма тичинками, жіночі з одною маточкою, з сидячим приймочком. Суцвіття пазушні, довгі, колосоподібні, що повисають. Плід – яйцеподібний горішок. Висота 30-150 см.
Кропива пекуча — Urtica urens
Кропива пекуча – однодомна однорічна трав’яниста рослина з гіллястим стеблом. Листя яйцевидно-еліптичні, гострі, надрізано-пилчасті, вкриті пекучими волосками. Квітки дрібні, зелені, з простою оцвітиною, тичинкові та маточкові. Квітки зібрані в колосоподібне суцвіття, яке коротше або дорівнює по довжині черешкам листя. У кропиви дводомної, на відміну від кропиви пекучої, колосоподібні суцвіття повислі і довші за черешки листя. Висота 15-60 см.
Застосування кропиви
Кропива широко застосовується в народній медицині різних країн.
Наша медицина використовувала її ще в XVII столітті і високо цінувала як хороший кровоспинний і ранозагоювальний засіб.
Кропива має сечогінну, слабку проносну, відхаркувальну, протисудомну, протизапальну, антисептичну, знеболювальну, «кровоочисну», кровоспинну і ранозагоювальну дію. Вона посилює діяльність травних залоз і виділення молока у жінок, що годують. Кропива збільшує відсоток гемоглобіну та кількість еритроцитів у крові. Є вказівки, що відвар листя може знижувати вміст цукру у крові.
У народній медицині водний настій і відвар кропиви застосовують при хворобах печінки та жовчних шляхів, нирковокам’яній хворобі, дизентерії, водянці, хронічних завзятих запорах, простудних захворюваннях, хворобах дихальних органів, при геморої, гострому суглобовому стані, подагрі. Настій кропиви вживають також як внутрішній «кровоочисний» засіб, що покращує склад крові при лікуванні різних шкірних захворювань (лишаїв, вугрів, фурункулів). Відвар листя з ячмінним борошном п’ють при грудних болях.
У суміші з іншими травами кропиву використовують при туберкульозі легень. Листя кропиви входить до складу різних шлункових, проносних та полівітамінних зборів.
Водний настій кропиви здавна застосовують у народній медицині при гемороїдальних, маткових, легеневих та кишкових кровотечах.
Кропиву застосовують і в медицині при маткових та кишкових кровотечах у вигляді рідкого екстракту. Клінічна перевірка показала, що вона не викликає жодних шкідливих явищ. Рідкий екстракт має також сечогінну, протилихоманкову та протизапальну дію. Екстракт кропиви регулює менструації та зменшує втрати крові від них. Для підвищення зсідання крові рекомендується застосовувати суміш рідких екстрактів кропиви і деревію. Кровоспинна дія кропиви пояснюється наявністю в ній особливого антигеморагічного вітаміну К, а також вітаміну С та дубильних речовин.
Відвар кореневищ і коренів кропиви Дводомної в народній медицині застосовують внутрішньо при фурункульозі, геморої та набряках ніг, а настій коренів – як серцевий засіб.
Обсаховані кореневища кропиви вживають також при кашлі.
Настій коріння пекучої кропиви застосовують для лікування туберкульозу легень. Настій квіток кропиви дводомної у вигляді чаю п’ють від задухи та при кашлі для відхаркування та розсмоктування мокротиння.
Кропива є не тільки внутрішнім, але і зовнішнім кровоспинним і ранозагоювальним засобом. Інфіковані рани швидше звільняються від гною і швидше гояться, якщо їх присипати порошком кропиви або прикладати до них свіже листя. Відвар усієї рослини застосовують зовнішньо для обмивань і компресів при пухлинах. Висушене і подрібнене листя використовують при носових кровотечах, а свіжим листям знищують бородавки.
У Франції настій кропиви втирають у шкіру голови для зростання та зміцнення волосся при їх випаданні.
Листя кропиви завдяки вмісту в них фітонцидів мають властивість зберігати харчові продукти, що швидко псуються (наприклад, випотрошена риба, набита і обкладена кропивою, зберігається дуже довго).
Молоді пагони кропиви (стебла та листя) використовують для приготування зеленого борщу. На Кавказі з вареного подрібненого листя кропиви, змішаного з товченими волоськими горіхами та прянощами, готують смачні національні страви.
Кропива є також дуже цінним кормом для свійських тварин. Вона стимулює їх зростання та розвиток. Корови, отримуючи кропиву, дають молока більше та кращої якості. У курей збільшується несучість.
Спосіб застосування
- 1 столову ложку сухого листя кропиви настояти 1 годину на 1 склянці окропу, процідити. Приймати по 1 столовій ложці 3-4 десь у день 1/2 години до їжі.
- 1 столову ложку сухого листя кропиви настояти 1 годину на 1 склянці окропу, процідити. Настоєм змочувати голову після миття і злегка втирати в шкіру, голову не витирати. Втирання застосовувати протягом кількох місяців, повторюючи їх щотижня. Вживати при випаданні волосся для їх зміцнення та зростання.
Автор: