Популярні їстівні гриби

Якщо ви не впевнені у своєму знанні грибів – збирайте лише найпоширеніші та добре знайомі особисто вам!

Білий гриб болетус (боровик)

Білий гриб

Є особлива категорія грибників, які гидують усіма грибами, окрім білих. «Ну просто порожній ліс, грибів знайшов лише з десяток!» — у їхніх вустах це зовсім не означає, що ліс справді «порожній»: просто заради решти вони й нахилятися не стануть. З білим можна робити все, що завгодно: сушити, маринувати, солити, смажити — причому смажити без попереднього відварювання. Як правило, його вважають за краще сушити — щоб узимку їсти грибний супчик.

Маленький болетус може бути зовсім білого кольору, з віком капелюшок у нього стає коричневим, а потім і темно-бурим. Також з віком капелюшок розгортається: у малюків він напівкруглий, з прилеглими до ніжки краями, у дорослих білих — розгорнутий, просто опуклий, може бути і плоским. Трубочки (ті, що знаходяться на вивороті капелюшка) спочатку білі, потім — світло-жовті, потім — зелені, навіть зовсім зелені. Ніжка у болетуса схожа на барило, розширене донизу, біле або кремове.

У білого гриба є й інші форми: сітчаста (з капелюшком, що трохи розтріскався), темно-бронзова (з темно-коричневим, майже чорним капелюшком), укорінена (жовто-бурого кольору, з зовсім жовтими трубочками і ніжкою і злегка синіючої на зрізі м’якоттю). Є болетус королівський з червоним капелюшком та жовтими трубочками та ніжкою. Усі вони їстівні та дуже смачні.

Обережно! Білий можна переплутати з неїстівними жовчним та сатанинським грибами, а також з отруйним рожево-золотистим боровиком.

  • Гірчак (Tylopilus felleus). У дорослого гірчака рожеві трубочки та пори. Він не отруйний, але настільки гидкий на смак, що жовчним його прозвали недарма.
  • Чортів гриб (Boletus satanas). Чортів гриб відрізняється ніжкою червоного кольору (прямо під капелюшком він жовтуватий) і оранжево-червоними трубочками, пори яких синіють, якщо на них натиснути.
  • Боровик рожевошкірий (Boletus rhodoxanthus). Рожево-золотистий, отруйний, боровик схожий на чортів гриб: у нього червоні трубочки, що також синіють при натисканні, а ніжка — жовта, але з такою щільною червоною сіткою, що іноді здається зовсім червоною.

Опеньок

Опеньок

Опеньки теж ростуть великими групами і, як правило, щороку на тих самих місцях. Якщо знайшовши опіночну колонію, можна «пастися» на ній щорічно.

Ці гриби ростуть пучками на гнилих пнях та повалених деревах. Капелюшки у опеньків коричневі, в сиру погоду трохи червонуваті, в суху їх колір ближче до бежевого. Сама серединка і краї капелюшка темніші, ніж сам капелюшок. На ніжці у опеньків є кільце (у молодих грибочків плівочка кільця затягує виворот капелюшка), сама ніжка над кільцем гладка, нижче — луската, в нижній частині порожниста.

Обережно! Опенька літнього можна переплутати з отруйним ложноопеньком сірчано-жовтим. Відрізняються вони ніжкою (у ложноопенка вона гладка, без лусочок) і кольором сірчано-жовтий опеньок дійсно сірчано-жовтий, яскравий, з помаранчевою серединкою капелюшка. І ще: у хибного опенька дуже неприємний запах, а у справжного — приємний, грибний. Якщо це, звичайно, вам про щось говорить.

Лисичка

Лисичка

Лисички гарні тим, що їх не люблять черв’яки. Тому, натрапивши на колонію цих грибочків, можна бути впевненим, що половину лісового врожаю не доведеться викинути. Лисички менше інших грибів схильні накопичувати шкідливі речовини, отже для печінки і нирок вони абсолютно нешкідливі. Але при цьому вони дуже тверді і перетравлюються гірше за інших. Маленькі лисички нагадують кольором яєчний жовток, з віком вони бліднуть, і екземпляри похилого віку можуть бути майже білими. Серединка капелюшка у дорослої лисички втиснута так, що гриб формою нагадує вирву; у маленьких грибочків капелюшки опуклі. Ніжка, що зросла з капелюшком, вниз звужується.

Обережно! Лисичку звичайну можна переплутати з неїстівною хибною лисичкою. За формою вони нічим не відрізняються, зате колір у хибної лисички дуже характерний, яскраво-жовтогарячий. А ось до старості гриби бліднуть і стають невідмінними від їстівних.

Але не біда: адже лисички завжди ростуть великими колоніями; там, де є старі, є і малюки, і за кольором цих малюків помилкову лисичку завжди можна впізнати

Чорнушка (чорний груздь, хрящ-молочник оливково-чорний)

Чорнушка (чорний груздь, хрящ-молочник оливково-чорний)

Європейці вважають чорнушку неїстівною, і дуже дарма. Можливо, вони її не вимочували? Не вимочений чорний груздь справді гіркий. А вимочений — то навіть солодкий. Чорні грузді — чи не найкращі гриби для засолювання, тверді, хрусткі, довго не втрачають смаку.

Вони ростуть переважно під ялинками, причому ростуть групами, що з першого погляду не помітно. Просто, знайшовши чорнушку, не сходіть із місця. Присядьте навпочіпки і довго-довго вдивляйтеся в землю. Гриби «виростуть» просто на очах! Швидше за все навіть виявиться, що на парочку груздів ви присіли.

Капелюшок у чорнушки коричневий або майже чорний, з оливковим відливом, в середині — западина, краї закруглені. Білі платівки приростають до ніжки, сама ніжка буро-зелена, донизу звужується. М’якуш білий або сіруватий, рясно виділяє молочний сік.

Маслюк

Маслюк

М’якуш у маслюків-малюків білий, у дорослих — жовтуватий або зовсім жовтий.

Маслюки хороші в маринованому та смаженому вигляді, а ось сушити їх не варто: у цих грибочках занадто багато води, і після сушіння від них залишаться ріжки та ніжки.

Молодий маслюк слизький на дотик, з віком капелюшок стає сухим. Він може бути червоно-бурим, охряно-жовтим, сірувато-жовтогарячим, а трубочки і пори у всіх видів маслюків — жовті, в зрілості — ближче до оливкових. З трубочок виділяється молочно-біла рідина.

Обережно! Маслюк можна переплутати з неїстівним перцевим грибом, не отруйним, але дуже гострим, дійсно перцевим на смак. Тільки у масляка дрібні пори та жовті трубочки, а у перцевого гриба пори великі, а трубочки червоних відтінків. І ще: якщо перцевий гриб розламати, м’якоть його незабаром стане рожевіти, а м’якоть масляна кольору не змінить.

Підберезник (обабок) та подосиновик

Підберезник

У підберезників може бути бурий, сірий або навіть чорний капелюшок та білі або кремові трубочки, які з віком можуть стати брудно-сірі. Ніжка в нього тонша і вища, ніж у боровика, біла, з бурими або чорними лусочками. Переплутати підберезник можна хіба що з подосиновиком, капелюшок у якого помаранчевий, цегляно-червоний або охряно-жовтий. Але туг плутай-не плктай, гірше не буде, бо обидва ці гриби їстівні та дуже смачні.

Збирати гриби найкраще в плетений кошик: вони провітрюватимуться і не роздавляться. Ніколи не використовуйте поліетиленові пакети, інакше, прийшовши додому, ви виявите, що принесли безформну масу, що злиплася.

0 0 голоса
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

42
Подписаться
Уведомить о
guest

0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии

также вам будет интересно