У різних місцях України ожиною називають два види: Ожина сиза (Rubus caesius) і Ожина кущиста (Rubus fruticosus). У деяких джерелах ожиною називають перший із цих видів, а другий — куманікою; іноді перший із видів називають ожиною або ажиною (на Кавказі).
Без проріджування ожина дуже швидко загущується. Зазвичай її вирощують у кущовій культурі.
Відразу після посадки кущі ожини обрізають до 25-30 см над землею, видаляючи тонкі та слабкі пагони.
![Формуємо ожину](https://fruit-grower.info/wp-content/uploads/2023/02/veer-1-scaled.jpg)
Щорічно навесні в центрі куща залишають близько 6-10 однорічних гілок, що плодоносять.
Восени їх підрізають до 1,5-1,8 м. Бічні прирости вкорочують до 2-3 бруньок, це запобігає надмірному витягу пагонів і робить кущ компактнішим. Ягоди ожини утворюються саме на бічних дворічних відростках.
Зазвичай обрізку ожини проводять одночасно з підв’язуванням гілок до опори.
У червні проводять пінцювання молодих стебел заввишки 60-90 см, зрізуючи верхівки на 5 см.
Якщо бічні пагони ожини виростають до 60 см, їх укорочують на 20 см – до 40 см. Це сприяє появі нових гілочок.
![Формуємо ожину](https://fruit-grower.info/wp-content/uploads/2023/02/pravilnoe-virashivaniya-ezheviki-na-shpalere-2-scaled.jpg)
Старі гілки після завершення плодоношення обрізають вщент, не залишаючи прядків.
Періодично видаляють пошкоджені, зламані та хворі пагони. Провесною підмерзлі під час зимових морозів верхівки ожини вирізають до здорової бруньки.
У видів ожини, що стелиться, зазвичай тільки вкорочують і видаляють зайві пагони при весняному підв’язуванні.
Кущі багатьох сортів ожини покриті колючками, що ускладнює догляд за ними. Тому всі роботи на таких рослинах виконують у товстих рукавичках.
Автор: Grover-adm