Щороку на ділянці одна грядка обов’язково відводилася під звичайний горох. Дозріваючим зеленим горошком ласували як дорослі, так і діти, ми додавали його в салати та супи, та трохи дозрілого гороху залишалося і на зиму. З роками виникло деяке розчарування у цій культурі через враження шкідниками. Варто було трохи згаяти час і пиши пропало: половини врожаю як не бувало. І ще: надто дружно він достигав, наполовину вже вражений. Зараз цей незамінний раніше представник бобових нам замінив нут.
Зректися зеленого горошку допоміг випадок. Якось прийшла сусідка і, спостерігаючи, як я перебираю горох, відокремлюючи здоровий від ураженого, співчутливо назвала мене «попелюшкою», заявляючи при цьому: «я б на твоєму місці замінила цю культуру іншим горохом, який називається Нут. Його не люблять шкідники, тому що у зелені він містить багато щавлевої кислоти».
Далі, з великим задоволенням демонструючи свої знання в лікарських травах, вона не забула перерахувати всі цілющі властивості нуту. При цьому мені вартувало великого терпіння, щоб вислухати її до кінця. Все ж таки, незважаючи на її втомливу лекцію, я подякував їй за інформацію і пообіцяв «взяти до відома».
Нут, або турецький горох, або баранячий горох (Cicer arietinum) – рослина сімейства Бобові. Насіння нуту – харчовий продукт, особливо популярний на Близькому Сході; основа для Хумуса.
Корисні властивості нуту
Корисні властивості нуту ми перерахуємо не зі слів моєї люб’язної сусідки, а за висновками фахівців. Деякі з них вважають, що завдяки триптофану, що міститься в нуті, він значно покращує роботу людського мозку, був підготовлений перехід від доісторичного хаосу у свідомості людей до високоорганізованого розуму.
Вчені дійшли висновку, що люди «порозумнішали» завдяки цій амінокислоті, яка безпосередньо пов’язана з виробленням найважливішого гормону серотоніну, що забезпечує передачу електричних імпульсів від клітин.
Нут багатий на вітаміни і мінеральні речовини. Він «витягає із землі і заганяє в горошину» чи не всю таблицю Менделєєва. У ньому містяться фосфор, калій, кальцій, магній, молібден, лецитин, рибофлавін (вітамін В2), тіамін (вітамін B1), нікотинова та пантотенова кислоти, холін. Вітамін С також представлений в нуті в достатній кількості, причому в насіння, що проростає, його кількість значно зростає. Містяться в ньому і корисні жири (від 4-х до 7%).
Але найголовніше — він накопичує такий цінний мікроелемент, як селен. Це особливо важливо для регіонів із дефіцитом селену. Недолік селену викликає у людини цілу низку серйозних захворювань — слабкість, підвищену стомлюваність, хвороби підшлункової та щитовидної залоз, дистрофію серцевого м’яза, розсіяний склероз, онкологічні та інші не менш небезпечні хвороби. Вважають, що харчуючись нутом, можна спричинити ремісію хвороб, оновити кров, захистити свій організм від новоутворень.
Практикою багаторазово доведено, що нут допомагає діабетикам, тим, хто зазнавав опромінення радіацією, а також при анемії, аритмії серця, нервових захворюваннях, хворобах зубів та запаленні ясен, вуграх, шкірних висипаннях. Крім того, він сприяє розчиненню каменів у жовчному та сечовому міхурі, чистить судини, нормалізує тиск. Як бачимо, нут допомагає в багатьох випадках, у тому числі і при профілактиці хвороб, і що важливо, він нікому не завдасть шкоди.
Історія нуту
Оскільки нут дуже давня культура (люди знали про нього кілька тисячоліть тому до н.е.), він має багату всесвітню історію. Вперше ввели його в раціон харчування греки та єгиптяни. У стародавньому Єгипті фараони на фресках зображалися з гілочками нуту, що символізують владу, могутність і чоловічу силу. Вірячи в потойбічне життя, єгиптяни супроводжували своїх правителів у інший світ з зернами цієї рослини. Пишуть, що їх знайшли японські археологи та у гробниці Тутанхамона. У нута дуже широка географія поширення: Північна Америка, Іран, Індія, Бірма, Італія, Танзанія, Австралія та багато інших країн.
Кількість людських життів, врятованих завдяки нуту в періоди найжорстокіших посух та інших природних катаклізмів, не піддається обчисленню. Серед зернобобових культур за поживністю та лікувальними властивостями він вважається поза конкуренцією.
Ще одна важлива корисна властивість нуту: він має стрижневий, що пронизує ґрунт на глибину до 2 м, розгалужений корінь. На ньому утворюються бульбочки як результат симбіозу рослин з бульбочковими бактеріями, за рахунок чого коріння є для ґрунту хорошими постачальниками азотних добрив (близько 50 кг азоту з розрахунку на 1 га, що відповідає 150 кг аміачної селітри). Чим не сильна «інвестиція» нута під майбутній урожай інших культур!
Вирощування нуту
Насамперед, і найкраще під цей горох підійде ділянка, на якій усі попередні роки була найменша кількість багаторічних бур’янів. Грунт перед посадкою повинен бути пухким і м’яким. Нут добре переносить скупченість, тому грядки можна розташовувати з відривом 15-20 см друг від друга. Щоправда, є рекомендації садити нут просторіше, з відстанню до 50 см з метою отримання кращого врожаю.
Глибина грядки повинна становити не менше 10 см (є рекомендації — до 15 см). Якщо так глибоко садити, то, напевно, бажано насіння нута перед посадкою обробити препаратами для покращення їх проростання та підвищення врожайності. Оптимальним часом висіву насіння цієї культури є період, коли верхній шар ґрунту прогріється вище +5 °C.
Догляд за нутом здійснюється з урахуванням деяких його особливостей. Нут – рослина самозапильна, “довгого дня”, не в’ється, як горох, не обсипається і не вилягає, хоча і досягає 50-60 см у висоту. Не всі городники вважають його високоврожайним, хоч на приватних городах цілком реально отримувати врожаї з розрахунку на гектар по 3 т і більше. Рослина стійка до спеки та посухи, сходи витримують заморозки до мінус 7 °С. Однак, не рекомендується піддавати його «без потреби» випробуванням заморозками.
Тепло люблять усі рослини, тому посадку нуту на початку червня рекомендують багато дачників. Вважається, що нут добре росте і плодоносить навіть на бідних ґрунтах, тому для отримання хорошого врожаю цієї культури зовсім не обов’язково серйозно дбати про добрива. І все ж таки підгодовувати фосфорними і калійними добривами нут рекомендують (а азоту у нього і у самого вистачає).
Ця культура майже зовсім не переносить гербіцидів, причому рослини можуть занапастити не тільки знову внесені хімікати, а й залишкові хімічні елементи, що тривалий час зберігаються в ґрунті. З цієї причини для нуту найкраще підбирати ділянку, яка понад 2 роки не оброблялася «хімією». Зрозуміло, що дача якраз і є тим місцем, де сам Бог велів вирощувати цей горох, оскільки дачники зазвичай дуже акуратно використовують хімію на своєму городі.
Вважається, що збирання нуту можливе вже через 80 днів після посадки, проте для деяких сортів цей період може становити близько 100 і навіть 120 днів. Зрозуміло, не слід упускати момент дозрівання, оскільки небажано, щоб нут потрапляв під осінні дощі, що призведе до псування врожаю.
Використання нуту
У їжу використовується нут, як і звичайний горох, для приготування різних страв: супів, салатів, вінегретів, гарнірів та пиріжків.
Для профілактики та лікування хвороб можна використовувати наступний рецепт: півсклянки бобів двічі промити та залити водою на ніч. Вранці зерна нуту збільшаться в обсязі приблизно вдвічі. Це добова норма для дорослої людини.
Набряклі у воді боби можна з’їсти сирими, якщо дозволяє шлунок, або зварити: ще раз залити водою і варити півгодини, періодично доливаючи воду до початкового обсягу. Вживають зварений нут по 3-5 ст. ложок і стільки ж відвару за півгодини до їди протягом 20 днів. Потім роблять перерву днів десять, потім процедуру повторюють і так 2-3 рази на рік.
Автор: