Напевно, багато хто з вас зустрічав цю рослину, як мінімум, як компонент деяких косметичних або харчових продуктів. «Маскується» вона під різними назвами: «зізіфус», «унабі», «ююба», «китайський фінік», а все це одна й та сама рослина. Так називають культуру, яку здавна вирощували в Китаї, причому вирощували як цілющу, поряд з женьшенем та елеутерококом. З Китаю його завезли до країн Середземномор’я, а звідти зізіфус почав потихеньку поширюватися по всьому світу. Сьогодні зізіфус можна успішно вирощувати навіть в Україні. Про особливості цього процесу розповім у статті.
Особливості вирощування зізіфусу
Багато хто вважає, що китайський фінік – це виключно південний екзот і вирощувати в умовах помірного клімату його неможливо. Насправді, як показує практика, він чудово справляється з нашим кліматом. Щоправда, росте поки що лише в садах садівників-аматорів, а шкода. Крім цілющих властивостей, про що пізніше, сучасні сорти зізіфуса мають великі довгасті ягоди-кістянки (розміри досягають 3х5 см) зі своєрідним кислувато-солодким смаком.
Вирощувати зізіфус у себе на ділянці нескладно. У нього дуже потужна, глибоко і широко розбіжна коренева система. За рахунок цього рослина здатна легко переносити посуху, невибагливо до ґрунтів та добрив. Напевно, не варто вирощувати його лише там, де ґрунтові води стоять надто високо.
У себе на ділянці я регулярно поливав зізіфус лише перший сезон, поки маленький саджанець приживався. Потім я цю справу покинув, росте собі і плодоносить вже з другого року. Щоправда, вважається, що з поливами врожай все ж таки більший і кращий.
Зізіфус зростає від трьох до восьми метрів у висоту, з вигнутими, червоного відтінку молодими гілками, з часом кора стає сірою. Листя овальне, шкірясте, блискуче, приємного для очей яскравого зеленого кольору, довжиною приблизно 5 см.
А ось квіточки блідо-жовті і дуже дрібні, зібрані в невеликі суцвіття по 3-6 штук. Цвіте зізіфус із середини червня і до середини серпня, тож ніякі заморозки квіточкам не страшні.
Взимку в стані спокою зізіфус спокійно витримує мороз до -25 градусів, проте, якщо у вас молоденький щеплений саджанець, то в першу зиму варто підстрахуватися і або підгорнути місце щеплення землею, або повністю вкрити саджанець, зробивши повітряно-сухе укриття.
Для цього потрібно спорудити жорсткий каркас (поставити, наприклад, великий пластиковий сулій без дна) і засипати його землею або сухим листям. Але, повторюся, це вже крайній випадок, якщо у вас морози бувають сильні, а саджанець зізіфуса ще маленький. У наступні роки потреба в укритті відпадає.
Формування зизіфуса
Формувати зізіфус можна по-різному. Комусь подобається кущ, а комусь деревце. Якщо вирішили вирощувати як дерево, то регулярно видаляйте всі порості на штамбі, на висоті приблизно 50-70 см і залиште 4-5 скелетних гілок, які рівномірно розподілені в різні боки.
Крім того, регулярно видаляють пагони, що ростуть всередину крони, і роблять навесні санітарну обрізку.
Хвороби та шкідники зізіфусу
Жодних шкідників і хвороб поки що на зізіфусі не виявив, а це означає, що жодних хімічних обробок йому проводити не потрібно. А чим це гаразд? Правильно, екологічно чиста та цілюща продукція.
Посадка зізіфуса
Зізіфус дуже любить сонце. Тому для посадки вибирайте добре освітлюване місце, що прогрівається в саду. Посадкову яму готують, як і для більшості плодових культур, даючи можливість саджанцю добре прижитися та піти у зріст. Суміш для наповнення посадкової ями має бути легка, пухка та поживна.
У південних регіонах садити саджанці зізіфуса варто восени, після того, як знизиться температура, приблизно кінець жовтня-листопад. Жари вже немає, починають йти дощі – саджанець добре приживеться до морозів. У північних регіонах краще, надійніше, садити навесні.
І тут у зизифуса є одна цікава якість, яка стає його перевагою. Він навесні прокидається дуже пізно, у травні. Багато хто, хто стикається з цією рослиною вперше, вважає, що саджанець загинув, не пережив зиму. Не поспішайте зневірятися, зачекайте, швидше за все, він живий, але бруньки прокинуться тільки в травні, адже вегетація у зізіфуса починається за середньодобових температур +12…+14 градусів. Тому і садити, і пересаджувати його можна практично всю весну.
Зізіфус рослина перехресно запилювана. І це дуже важливо для здобуття хорошого врожаю. На кущі (дереві), що самотньо росте, утворюються тисячі квіток, але плоди зав’яжуть лише деякі з них. Тому садити варто 2-3 рослини, можна одну сортову, а іншу – сіянець. За такої посадки ви виявите, що врожаї зизифус може давати дуже великі – вже на третій рік до 10 кг.
Щоправда, дозрівають ягоди зізіфусу не одночасно, а протягом усієї осені — з вересня до заморозків. На мій погляд, це полегшує їхню переробку, адже між збиранням партій урожаю ви встигаєте зрозуміти, що б із нього ще зробити.
Розмноження зізіфуса, або Унабі
Найпростіший спосіб завести у себе зизифус – це, звичайно, купити готовий саджанець, але можна роздобути його насіння та посіяти. Тільки пам’ятайте, що насінням, щоб воно зійшло, потрібна стратифікація (тривала обробка холодом та вологою).
Простіше кажучи, насіння зізіфуса потрібно посіяти в ємність восени, зволожити і поставити в холодильник, льох або під товстий шар снігу. З настанням весни ємність виставляють у тепле місце і чекають на сходи.
Правда, при такому способі розмноження ви отримаєте «рослину-дичку» з не дуже великими плодами (розмір приблизно 2х3см, але їсти можна) і з великою кількістю колючок (зізіфус – колюча рослина).
Сіянець можна прищепити гарним сортовим живцем. Але завдання це не з легких, і вдається вона не всім, а лише досвідченим садівникам. Проблема в тому, що деревина зізіфуса дуже тверда, не дарма йому дали ще одне ім’я – “залізне дерево”. Окулювання не пройде, тільки покращене копулювання, причому з постійним наточуванням ножа для щеплення.
Так що, якщо хочете мати рослину з великими і смачними плодами, то, або шукайте досвідченого фахівця з щеплень, або шукайте готовий саджанець. Хоча, спробуйте і самі, а раптом у вас легка рука і вийде?
Використання зізіфусу в кулінарії та народній медицині
Плоди зізіфуса використовують і у свіжому, і у переробленому вигляді. Їх можна в’ялити на сонці, консервувати у вигляді компотів та соків, маринувати, варити варення і навіть робити вино. До речі, про вино — склянка компоту з зизіфуса добре допомагає вранці від похмілля. Мабуть, це пов’язано з унікальними цілющими властивостями.
Перше і найголовніше – зизифус ідеальний засіб для лікування гіпертонії, причому найзапущенішою. Для цього потрібно просто мати у себе в саду цю рослину (не обов’язково сортову) і щодня з’їдати по кілька плодів (або свіжих або сушених). Можна робити відвар з молоденького листя, це теж допоможе при гіпертонії, а заразом і при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
Є у зизифуса і ще одна назва – “грудна ягода”, що говорить про його користь для лікування простудних захворювань верхніх дихальних шляхів. Детальні рецепти варто, звичайно, пошукати самостійно, надто заглиблюватись у цю тему я не буду.
- У зізіфусі аскорбінової кислоти у 20 разів більше, ніж у лимоні.
- Зізіфус добре оздоровлює повітря, як і хвойні рослини, виділяючи фітонциди. Щоправда, тільки в теплу пору року.
- Вважається, що злі духи та змії обходять зізіфус стороною (тому є сенс саджати його біля будинку).
- Зізіфус – хороший медонос, причому влітку, коли багато рослин у садах вже відцвіли.
- Якщо пожувати листя зізіфуса, то на деякий час пропадають смакові відчуття – ні солодкого, ні гіркого, ні солоного, ні кислого – нічого! Хоча навіщо це нам? Хіба що коли потрібно проковтнути гірку пігулку.
Я вважаю, що вирощувати в саду цю невибагливу та корисну рослину варто. Місця вона займе небагато, а користь буде відчутною. Запитайте у китайців!
Автор: