Чому гниють яблука та груші при зберіганні?

На збереження свіжих яблук та груш взимку впливають різні захворювання, які могли виникнути на плодах ще на дереві. За своєю природою вони діляться на фізіологічні, викликані порушенням внутрішніх процесів тканин, і інфекційні. Тому не треба засмучуватися, що на яблуках і грушах десь дірочки, десь гнилий бочок, а десь негарна форма. Потрібно зробити висновки, щоби не допустити цих хвороб наступного року. Ця стаття допоможе вам у цьому.

Хвороби яблук та груш фізіологічного характеру

Гірка ямчастість (підшкірна плямистість)

Виявляється або ще на дереві або через 1,5-2 місяці зберігання. Помічено, що гірка ямчастість найчастіше виявляється на більших плодах, що виросли в затінку.

На плодах з’являються поглиблені до кількох міліметрів, дрібні, зеленого відтінку на жовтих, або темно-фіолетового на червоних яблуках, нерівномірно-округлі цятки, частіше — з одного боку навколо чашечки. З часом цятки коричневіють, а уражені місця набувають губчастості і гіркуватого смаку.

Причинами виникнення цього захворювання можуть бути:

  • нестача калію;
  • зайве обрізування;
  • підвищені дози азоту;
  • висока вологість у весняний та літній періоди;
  • невчасно пізнє збирання плодів.

Загар (поверхневий опік, побуріння шкірки)

Може бути виявлений у момент збирання врожаю, а може виявитись на 4-5-му місяці зберігання. Зняті раніше плоди уражаються засмагою більше, ніж прибрані в оптимальні для свого сорту терміни.

Виявляється у вигляді світло-коричневих або синювато-зелених плям, які з часом покриваються бурими цятками. Поступово уражені ділянки розростаються і можуть охопити не просто всю поверхню плода, а й підшкірні тканини. Плід загниє.

Причинами виникнення поверхневого опіку можуть бути:

  • загущена крона;
  • нестача калію або фосфору;
  • надлишок азоту;
  • надлишок вологи наприкінці літа-початку осені;
  • надто високі температури в період дозрівання врожаю.

У сховищі прояв цих симптомів може бути спровокований перепадом температур або високою вологістю.

Мокрий опік (низькотемпературний)

Даний фізіологічний розлад яблук та груш проявляється у сховищах при недотриманні температурного режиму, а точніше, в умовах низьких температур. Проявляється у вигляді неправильної форми коричневих, поглиблених плям або стрічкоподібних ділянок із різкою межею. М’якуш плодів під плямами стає водянистою, бурою.

Причини, що сприяють розвитку опіку:

  • збирання добре визрілих плодів за холодної погоди;
  • поєднання недостатньої циркуляції повітря, підвищеної вологості та низьких температур у сховищі.

Склоподібність (налив)

Виникає внаслідок розриву частини стінок клітин плода, через що міжклітинний простір заповнює клітинний сік. Плоди, уражені склоподібністю, втрачають характерний смак і стають несмачними. Провокатором явища виступає різниця осмотичного тиску в клітинах тканин та міжклітинному просторі, що провокує швидкий перехід крохмалю в цукри.

Причини, що сприяють розвитку склоподібності яблук та груш:

  • нестача калію;
  • пізнє знімання плодів, що збігся з холодною погодою;
  • неправильні умови зберігання – підвищена вологість у поєднанні із заниженими температурами та недостатньою циркуляцією повітря.

Пухкість (спухання, борошнистий розпад плодів)

Виявляється у втраті тканинами правильної консистенції. У уражених плодів м’якоть набуває пухкості, стає борошнистою, лопається, іноді до самої серцевини плода.

Причини:

  • було внесено високі дози азоту;
  • дерево недоотримало кальцію;
  • пізнє зняття врожаю.

Побуріння серцевини яблук та груш

Відбувається цей розлад внаслідок тривалого зберігання. Виявляється у вигляді побуріння тканин плода навколо насіннєвої камери (а іноді й разом із нею). На зовнішньому вигляді цей процес не відбивається.

Сприяють явищу:

  • надлишок вологи у строки дозрівання плодів;
  • тривале зберігання;
  • порушення умов зберігання (погана вентиляція, висока чи дуже низька температура).

В’янення плодів

Виникає у разі втрати плодами до 5% своєї маси. Зазвичай проявляється при неправильному режимі зберігання яблук та груш – підвищеній температурі чи низькій вологості. Крім того, розвитку цього розладу сприяють і пізнє зняття врожаю.

Побуріння м’якоті

Розвивається з двох причин: або як природне старіння яблук і груш при тривалому зберіганні, або внаслідок низького температурного режиму зберігання. Виявляється у появі різко відмежованих побурілих зон м’якоті, іноді і із захопленням насіннєвої камери. На пізніх термінах розвитку проявляється і на шкірці у вигляді великих, нечітких, синювато-зелених плям.

Сприяють розвитку даного захворювання:

  • нестача кальцію;
  • підвищені дози нітрогену;
  • пізні терміни збирання врожаю.

Як зберігати яблука та груші з хворобами фізіологічного характеру?

У більшості випадків фізіологічні проблеми зберігання плодів виникають через неправильне харчування рослин, з яких вони були зняті. Щоб цього не допустити, потрібно дотримуватись агротехніки вирощування плодових культур: коригування нестачі харчування, грамотне внесення добрив, регулярні поливи, правильне обрізування, своєчасне знімання врожаю.

При нестачі кальцію навесні, вже через 10 днів після завершення цвітіння, з інтервалом 15 днів, рекомендовано проведення циклу обробок (від 4 до 8-ми) листям препаратами, що містять кальцій.

Допомагають зберегти яблука та груші з хворобами фізіологічного характеру правильні умови підготовки, а потім зберігання плодів: своєчасне знімання врожаю, відбраковування плодів з ознаками ураження, невідкладне укладання на зберігання, дотримання режимів температур та вологи на зберіганні (про це читайте наприкінці статті).

Захворювання яблук та груш мікробіологічного характеру

До цієї категорії входять ураження плодів, пов’язані з грибними захворюваннями – різні гнилі.

Плодова гнилизна (моніліальна гнилизна, моніліоз)

Причиною захворювання є гриби Monilia fructigenum і Monilia laxa, що вражають яблука та груші ще на дереві через механічні пошкодження. Часто враження проявляється вже у саду. Якщо ні, то в умовах неправильного режиму зберігання у сховищі.

Один тип ураження починає розвиватися з невеликої швидко зростаючої бурої цятки, яка поступово охоплює всю поверхню плода. Одночасно з розширенням меж гнилої тканини на її поверхні утворюються концентрично розташовані світлі подушечки конідій. З часом уражений плід висихає, муміфікується. Якщо хвороба виявилася у сховищі, вона передається на сусідні плоди.

Якщо ж зараження грибом було пізнім або відбулося в момент підготовки знятих плодів до транспортування, виявляється другий тип розвитку захворювання – потемніння плодів. Вся поверхня яблука (груші) поступово чорніє (набуває синювато-чорного кольору), стає блискучою, гладкою, шкірястою. При такому прояві захворювання спороношення часто не спостерігається, тому сусідні плоди не заражаються.

Моніліоз легко розпізнати ще за декількома ознаками: м’якоть розм’якшується, стає губчастою, буро-коричневою, набуває солодкувато-винного смаку.

Гірка гнилизна (глеоспоріозна гнилизна, антракноз)

Найбільш поширене захворювання. Викликається одразу рядом грибів – Gleosporium album, Gleosporium fructigenum, Gleosporium perennans.

Спори грибів вражають тканини яблук і груш ще на деревах під час вологої погоди, через чечевички, що не встигли опробковіти. Зберігаються у сплячому стані до повного дозрівання плодів. Починають розвиватись вже під час зберігання. Залежно від того, яким грибом спричинено ураження, симптоми можуть відрізнятися.

  • Захворювання розвивається на добре визрілих плодах у вигляді кількох, розташованих поруч, округлих, різко окреслених, втиснутих, коричневих плям зі світлими концентрично розташованими дрібними подушечками спороношення.
  • Виявляються різко обмежені коричневі плями, що швидко вдавлюються. Спороношення гриба розташовується під шкіркою, яка згодом проривається, і м’якоть у центрі, завдяки конідіям, що вийшли, здається рожевою.
  • З’являються невеликі округлі злегка втиснуті плями, які швидко збільшуються до розміру 4-8 мм, в інших випадках – 30-35 мм. По контуру цих плям окреслено темну, шириною 2 мм, облямівку. На поверхні – подушечки сірого спороношення.
  • Плоди набувають гіркого смаку. Муміфікуються.

Парша

Зараження відбувається на деревах. На шкірці плодів розсипом з’являються дрібні, темні, чітко окреслені цятки. Якщо враження відбулася рано – яблука та груші ростуть з потворністю, на уражених місцях утворюються розтріскування. Якщо за повному дозріванні – плями формуються дуже дрібні, слабко помітні, і найяскравіше виявляються вже у період зберігання, плоди в’януть чи додатково уражаються гнилями.

Збудник парші, комора форма – гриб Fusicladium dendriticum – на яблуках, Fusicladium рirinum – на грушах.

  • Сіра гнилизна (ботритіозна гнилизна, ботритіс, сіра пліснеподібна гнилизна, вогнищева гнилизна)
  • Викликається грибом Botrytis cinerea, що проникає у плоди через чашечку або пошкодження на шкірці.

Починається розвиток захворювання з трохи втиснутих бурих ділянок, які розростаються та захоплюють всю поверхню плода. Уражені місця буріють, покриваються ватоподібним грибним нальотом. Пошкоджені яблука та груші пахнуть кислим.

Якщо літня пора видалася дощовою, яблука та груші, заражені вогнищевою гниллю, згнивають прямо на деревах.

  • Блакитна пліснява (сиза пліснява гнилизна, пеніцилезна гнилизна, сиза пліснява, пеніцильоз)
  • Збудниками виступають гриби Penicillium expansum та Penicillium digitatum. Суперечки потрапляють у плоди при ушкодженнях шкірки.

Починається прояв захворювання з невеликої водянистої (гнильної) цятки, яка поступово розростається не тільки по поверхні, а й у глибину м’якоті, дещо вдавлюється і набуває складчастості. Якщо на нього трохи натиснути – шкірка просто проривається, випускаючи воду. Хвороба прогресує, на ураженому місці утворюється білий міцелій, а потім сизе спороношення у вигляді безлічі сірувато-зелених, зеленувато-сизистих подушечок. Зіпсовані яблука та груші мають запах і смак цвілі.

Сиза пліснява здатна розвиватися при режимі зберігання 0 …-2 С, але чим вище температура, тим інтенсивніше її розвиток.

Оливкова пліснява гнилизна (альтернаріоз)

Збудником захворювання є гриб Alternaria tenuis Nees. Заражає плоди ще в саду через різні механічні пошкодження (укуси комах, град, удари), проте прояв ураження починається до кінця періоду зберігання, при перезріванні яблук і груш.

Починається псування плода з темно-коричневої або чорної щільної плями неправильної форми, яка з часом покривається оливковим бархатистим нальотом.

Чорна гнилизна (чорноракова гнилизна)

Збудник – гриб Sphaeropsis malorum Pk. Проникає в яблука та груші ще в саду. Починає виявлятися з маленької коричневої цятки, що повільно розростається і покривається чорними, концентрично розташованими горбками – пікнідами гриба. Далі плід стає чорним та муміфікується. Але якщо при почорнінні яблук і груш в результаті ураження моніліозом (плодовою гниллю) шкірка плодів має гладку поверхню і синюватий відтінок, то при ураженні чорним раком, завдяки розмаїттю пікнід, просто чорну, шорсткувату.

Основним джерелом зараження плодів яблунь та груш чорною гниллю виступає уражена раком кора дерев.

Вогнищева гниль (ботритіс, сіра пліснява гниль)

Поразка плодів відбувається ще на дереві, через чечевички і ушкодження шкірних покривів. Збудником виступає гриб Botrytis cinerea Pers.

Починається прояв ураження з темно-бурої, трохи поглибленої гнилої цятки. У міру розвитку хвороби уражене місце покривається ватоподібним міцелієм гриба. Цвіль швидко поширюється на сусідні плоди, у результаті утворюються цілі «гнізда» гниючих яблук та груш. Гнилі екземпляри мають кислий затхлий запах.

В іншому варіанті невелика цятка гнилі (в діаметрі до 2 см) може розвиватися тільки біля чашки.

У роки з дощовим літом заражені ботритисом яблука та груші згнивають прямо на дереві.

Фузаріозна гнилизна (фузаріоз)

Збудник – гриб Fusarium avenaceum (Fr.) Sacc. Вражає майбутній урожай ще в період цвітіння, проникаючи в зародковий мішечок, а проявляється захворювання вже в момент дозрівання плодів.

Поразка розвивається у внутрішній частині яблук і груш – в насіннєвій камері (утворюються білувато-рожеві, або темні подушечки спороношення), потім у м’якоті і тільки потім на поверхні плода (утворюється білястий, сірий або жовтуватий ватообразний наліт іноді у вигляді невеликих пучків).

Кладоспоріозна гниль

Збудником є гриб Cladosporium herbarum. Вражає плоди ще на дереві. На шкірці спочатку виявляються дрібні бурі (часто овальні) сильно заглиблені, різко обмежені ділянки гнилі, які досить швидко розростаються у плями неправильної форми з частковим забарвленням у чорний колір. У разі високої вологості на уражених ділянках розростаються бурі подушечки спороношення гриба.

Шляхи попередження гнилі в ялинок та груш

  • Вибір стійких до парші сортів.
  • Дотримання агротехніки культури, у тому числі своєчасне очищення насаджень від муміфікованих плодів, санітарне та проріджувальне обрізування дерев, хімічні прийоми боротьби з хворобами та шкідниками.
  • Знезараження сховища та тари, що вторинно використовується.
  • Своєчасне знімання плодів.
  • Вибракування плодів з ознаками ураження захворюваннями.
  • Акуратне знімання та укладання в тару, щоб уникнути травмування шкірки.
  • Дотримання температурного та вологого режимів зберігання.

Основні правила зберігання яблук та груш

Дезінфікувати відведене під зберігання яблук та груш приміщення необхідно заздалегідь, не пізніше, ніж за 20 днів до знімання плодів. Для дезінфекції підійдуть різні засоби: сірчані шашки (якщо сховище знаходиться на деякій відстані від житлового будинку), побілка 15% розчином вапна з додаванням 2% мідного купоросу.

Температура зберігання яблук та груш у середньому становить +0,5…+1°С (до +5°С), при режимі вологості у межах 80-90% із застосуванням вентиляції. Однак такі поширені сорти яблук як «Антонівка» та «Переможець» при температурному режимі нижче +4°С уражаються побурінням м’якоті. Для більшості зимових сортів рекомендованим температурним режимом виступають межі -1 … + 2 ° С, з відносною вологістю повітря 90-95%.

Підняти вологість у сховищі легко за допомогою розвішування мокрої мішковини або мішок з водою.

Збираючи врожай для зберігання, необхідно уважно оглядати кожен плід, вибраковуючи все, що має ознаки ураження захворюваннями, а також потворності. Розкладати продукцію в продезінфіковані ящики та невідкладно охолоджувати. Залишені при підвищеній температурі на добу яблука та груші втрачають тривалість лежкості приблизно на два тижні!

У період зберігання яблука та багато сортів груш виділяють етилен – речовина, що посилює старіння рослинних тканин. Тому їх зберігають окремо від інших запасів – овочів, винограду.

0 0 голосів
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

10
Підписатися
Сповістити про
guest

0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Також вам буде цікаво