До грибів у мене ставлення до певної міри пієтетне: під час війни, коли мій батько був пацаненком, саме гриби врятували його від голодної смерті. Мене він почав брати із собою на тихе полювання, коли я ще й до школи не ходив. Вчив орієнтуватися в лісі, знаходити і розрізняти гриби, любити ліс та його мешканців, не турбувати їх марно. З дитинства в мене залишилося трепетне ставлення до лісу та його життя. І вміння орієнтуватися в лісі, яке неодноразово знадобилося. А найголовніше — уміння побачити те, що є у лісі. Ця стаття — про весняні грибні знахідки.
1. Романтична саркосціфа
Саркосцифа алая (Sarcoscypha coccinea), або Червона ельфова чаша (яка відповідна поетична назва для гриба розміром з дворублеву монетку!). Їстівний гриб росте виключно в екологічно чистих місцях (бальзам на душу власника ділянки). Дуже схожий на австрійську ельфову чашу, але та росте на північ.
Той чи інший вид, або навіть обидва відразу, зустрічаються рано навесні практично по всій країні. Різницю між видами бачать, як правило, фахівці, прості грибники на форму волосків зовнішньої поверхні не звертають уваги. Тим більше, що й розглянути їх можна тільки під лупою.
Взагалі ці гриби і до 7 см виростають, але мені такі не траплялися. І хоча вони їстівні, структура у них гумово-хрящувата та особливого смаку немає. У сметані треба тушкувати або із сиром запікати.
Зате цей гриб має чудові декоративні якості. У Європі рано навесні роблять маленькі подарункові кошики із зеленим мохом і саркосцифами. Вдала альтернатива квітам, які перестали бути дефіцитом. Зплутати саркосцифу з іншими грибами неможливо.
2. Кучерява тремтівка
На дереві, що гниє, часто виявляються дивні мереживні утворення всіх відтінків жовтого. Причому цілий рік. Це гриб тремтівка помаранчева (Tremella mesenterica). У цих тремтівок цікава властивість: коли сухо, вони стають схожими на неохайні ганчірочки, а після дощу набухають, набуваючи звичної медузоподібної зовнішністі.
Гриб виявився не такий простий – він росте не на дереві, що гниє, а паразитує на іншому грибі, власне трутовику, що руйнує деревину. Тремтівки теж ростуть скрізь – на півночі і на півдні, в Європі та Азії.
Якщо зустрілися на гниючому дереві тремтівки коричневого кольору, їх брати не треба – неїстівні. Їсти можна тільки помаранчеву та фікусоподібну. Але та зустрічається тільки в Примор’ї, інакше називається білою і виглядає як химерно змерзла вода.
Гриб свіжий або сушений хороший у супах, у Китаї вважається делікатесом. Тремтівка давно і активно використовується в китайській медицині, завдяки імуностимулюючим, радіозахисним, протидіабетичним, протиалергенним і гепатопротекторним властивостям. Тож їсти її дуже корисно. Тим більше, що її можна сушити, маринувати, смажити, відварювати, їсти сирий і навіть готувати з неї джем.
Тремтівка фукусоподібна в китайській, корейській та японській медицині використовується ще активніше, ніж помаранчева. Отруйних серед тремтівок немає, є просто неїстівні, у яких ні смаку, ні запаху.
3. Дивна саркосома
Гриби у вигляді піалок (саркосціфа, пециця) зустрічаються навесні часто, а от гриб у вигляді закритого горщика вдалося побачити лише одного разу. Саркосома куляста (Sarcosoma globosum) не особливо відноситься до їстівних, значно більшою мірою – до лікарських. Хоча є відомості, що молоді гриби смачні тушкованими з картоплею, а страва називається саркосомником. Це, мабуть, у тих місцях, де її багато.
Гриб є ємністю з прозорою драглистою рідиною, зверху закритий шкірястим диском, на якому розвиваються спори. Плодове тіло разом із вмістом може важити грамів 300. У народі рідину саркосоми називають «земляною олією» і використовують дуже різноманітно:
- для омолодження – втирають у шкіру;
- для посилення розумової діяльності – приймають свіжу рідину натще;
- для посилення росту волосся – втирають у шкіру голови;
- при захворюваннях суглобів – втирають у хворе місце;
- як біостимулятор – також свіжу рідину натще.
Саркосома має і загальнозміцнюючу, заспокійливу дію, застосовується у боротьбі з онкозахворюваннями. Дуже шкода, що мені трапився лише один гриб!
Для зростання саркосома віддає перевагу хвойному лісу і спритно ховається в моху і хвойній підстилці, знайти її не так просто. Молоді гриби – гладкі коричневі кульки із кришечками. З віком гриби стають все більш зморшкуватими, поки не висохнуть остаточно, перетворившись на м’яту тарілочку.
Переплутати саркосому з іншими грибами проблематично: рідина та верхня кришечка є найяскравішими відмітними ознаками.
4. Такі різні зморшки
А ось і старий знайомий – зморшок (Morchella)! Тобто ніби старий знайомий, але змінився. Мені найчастіше трапляються спочатку зморшкові шапочки і трохи пізніше — конічні зморшки.
Взагалі зморшків та зморшковоподібних грибів кілька видів.
Шапочка зморшкова та шапочка конічна
Зморшкову шапочку (Verpa bohemica) я назвав би зморшковим дзвіночком — капелюшок у нього конічний, до ніжки приростає на верхівці, здається, що навіть бовтається. А в іншому — схожа на зморшок.
У конічної шапочки (Verpa conica) капелюшок може бути і гладким. Сам гриб досить мініатюрний, схожий на палець із надітим наперстом. Ніжки у грибів порожнисті, хоча у сморчкової у молодому віці всередині пухка м’якоть. Зплутати шапочки можна зі зморшками при погляді зверху. Шапочки віддають перевагу мокрим місцям. Гриби цілком їстівні, не найнижчої категорії, але й високої.
Зморшки
Зі зморшками все не так просто. За зморшками давно і ґрунтовно тягнеться шлейф інформації про «умовну їстівність», хоча це смачні їстівні гриби, які не помічені мікологами в жодних хворих проявах, а в Європі та Америці, взагалі ці гриби вважаються делікатесом.
Інша річ, що недосвідчені грибники часто плутають його з отруйним строчком, збираючи й ті й інші разом – тут, звичайно, треба уважно вивчати кожен гриб та викидати все підозріле.
Кардинально від усіх відрізняється зморшок степовий (Morchella steppicola) – присадкуватий гриб на короткій або дуже короткій ніжці, що досягає іноді розміру 25 см і ваги 2 кг. І капелюшок у нього зморшкуватий сірувато-коричневий. Росте в полинових степах або лісостепу.
Найпоширеніший – зморшок їстівний (Morchella esculenta) – гриб на довгій ніжці з яйцеподібним або округлим капелюшком, що щільно приріс до ніжки. Якщо розрізати – усередині порожнистий, одна шкірка. Тому гриби досить легкі. Повний кошик набереш, а нести легко. Коли смажити починаєш, одразу відчувається, що додому притягнуто 30% лісового повітря.
Рівна порожнеча всередині зморшки – істотна відмінність від строчка, що містить отруйні сполуки. У строчка всередині є звивиста м’якоть, досить хаотично переплетена. Зморшок якось гармонійніше, на мою думку.
Розрізання зморшків – обов’язкова операція як визначення гриба, а й у тому, щоб вигнати з теплого їстівного містечка слимаків. Або іншу живність, що використовує сморчкову порожнину у своїх, не завжди невинних, цілях.
Строчки найчастіше ховаються в підстилці, і назовні у них стирчить кучерявий капелюшок, тоді як у зморшка ніжка височить над підстилкою і гриб видно цілком.
Досить легко можна ідентифікувати зморшок напіввільний (Morchella semilibera): його капелюшок приростає до ніжки на половині висоти, а низ вільний. Ще й пахне не надто приємно. Але цілком їстівний, щоправда, зустрічається не часто.
Є ще зморшок товстоногий (Morchella crassipes) з товстими, довгими та дещо гофрованими ніжками, гриб рідкий.
Зморшок конічний (Morchella conica), капелюшок у якого може бути зовсім навіть не конічним, а округлим, схожий на делікатесний зморшок (Morchella deliciosa), але зустрічається частіше.
Зростають зморшки майже повсюдно. У лісі, де багато торішньої сухої трави, шукати їх треба пристосуватися, то відразу й не розглянеш. А ось на гарах, не старих вирубках, у сосняках їх видно добре і ростуть там охоче.
З давніх-давен в Україні настоянку зморшків вживали при очних хворобах: короткозорості, далекозорості, помутнінні кришталика і катаракті. Препарати зморшків мають також протипухлинну, імуномодулюючу, антивірусну та протизапальну активність.
5. Строчки
Декілька слів про строчки (Gyromitra). Споконвіку в Україні їли строчки з попереднім відварюванням і зливом води. І наша сім’я у тому числі. Але європейці примудряються ними труїтися, причому зафіксований і летальний кінець. Мікологи пов’язують отруєння з токсинами гірометринами, які накопичуються у строчках по-різному: десь більше, десь менше.
Якщо немає досвіду вживання строчків, краще не ризикувати. Якщо є сумніви щодо визначення гриба, краще залишити його в лісі – лісові жителі розберуться. І найголовніше – не скупитися: не треба їсти сковорідку смажених грибочків за раз. Адже можна трохи спробувати і решту відкласти до завтра. Сковорідка із грибами нікуди не втече. Перевірено!
Автор: