Слід розкласти на землі шматки фанери, лінолеуму або інші матеріали, куди вони будуть ховатися від сухого денного повітря. Потім залишається час від часу їх там збирати. У льоху зовсім інші умови. Висока вологість повітря та постійна температура (близько 5 градусів) сприяють активності слимаків протягом усього року.
У нас найбільш поширений слимак сітчастий. Це невеликі (близько 2-4 см завдовжки) істоти з редукованою раковиною. Вони — гермафродити, тобто мають як чоловічу, так і жіночу статеву систему, запліднюють один одного, і кожен з них може відкласти до 400 яєць. Це нічні істоти. Під ранок вони ховаються у зволожених місцях, і такі «пастки» із плоского матеріалу є фактично єдиним способом їхнього знищення.
Про розмір пасток говорити складно: слимаки можуть ховатися навіть під цеглою, залишеною на городі. Основна функція такої пастки – зберігати вологість повітря. Води шкідники бояться, їм треба дихати. Тож у дощ вони вилазять на рослини, стовбури дерев, стіни.
У льоху ж, якщо вся підлога заставлена посудом, ящиками з овочами та фруктами, знайти їх практично неможливо. Вони якимось чином і там знають, коли настає ніч. На день можуть ховатися і на дні ящика з морквою, і під ним, і по кутах, і вздовж стін у землі, а при високій вологості навіть на зовнішніх стінках ящиків або інших ємностей.
У 70-80-х роках минулого століття випускали препарат проти слимаків «Меафос». Його потроху підсипали під розкладені пастки — шматки різних плоских матеріалів. Слимаки злазили під них, як зачаровані, де їх і збирали. Однак зараз цього препарату немає. Кілька років тому у продажу був ще один препарат проти слимаків — «Гроза» (не плутати з «Грозою» проти щурів та мишей). Його також знайти у продажу неможливо.
Залишається тільки підняти всі ящики з овочами над підлогою на 20-25 см і розкласти плоскі пастки на підлозі. Через деякий час нижні ящики підсохнуть, і слимакам нічого не залишиться, як спуститися на підлогу, у пастки, звідки їх можна збирати. Щоб залучити їх ще більше, можна розкласти під ними шматочки їхніх улюблених фруктів та овочів, які обов’язково розрізають. Так слимаки краще їх відчують.
Ще одна особливість слимаків: невелика доріжка будь-якого найдешевшого мінерального добрива чи солі для них — непереборна перешкода. Це можна використовувати восени, коли вони через щілини або душник залазять у льох.
У природі на зиму слимаки ховаються в щілинах, у купах бур’янів, розкладених на городі. Спалюючи бур’яни, можна знищити їх. На зиму вони роблять яйцекладку, розкладаючи по 10-20 яєць. Це треба пам’ятати, бо навіть знищивши їх усіх, у травні з відкладених восени яєць вилупляться дітки. Тому на початку квітня підлогу у льоху слід посипати подрібненим добривом, особливо вздовж стін. Маленькі слимаки не зможуть повзати таким насипом і загинуть від голоду.
Як це не дивно, але напівпрозорі яйця слимаків та виноградного равлика (завбільшки від 2 до 5 мм) люди їли, засоливши, як рибну ікру. Від червоної та чорної ікри вони не відрізнялися за смаком та поживністю — лише за кольором та ціною. Червону ікру збирають тоннами під час нересту риби, а яйцекладку слимаків треба було збирати по 10-20 штук у невідомих місцях, тому й коштувала вона в десятки разів дорожче.
Це був особливо вишуканий і дорогий делікатес: умільці вирощували слимаків, які робили яйцекладку у відведених місцях, і отримували від цього чималий прибуток.
Автор: