Про живокоп згадується ще в 10 столітті у відомій медичній поемі французького вченого та лікаря Одо з Мена «Про властивості трав»:
«Корінь, який чудово був у сливах гарячих відварений, змішаний з медом ще, переломи цілить і розриви… Якщо сумнівається хтось, що стільки в живокості сили, нехай потовчене коріння готує він з м’ясом вареним… Зламаним чи розмороженим кісткам ти допоможеш без ліків. Якщо у змішання з вином п’ють живокіст і з перцем, і з медом, то і розриви, і рани таким застосуванням лікують. Кістку, що зламалася, скріплює трава з маззю на салі».
Відразу ж слід попередити читачів, що до лікування живокістом слід ставитися дуже обережно, оскільки, крім безлічі корисних для організму речовин, він містить у собі отруйні речовини.
Живокіст (Symphytum) – рід багаторічних лісових трав’янистих рослин сімейства Шорстколисті (Boraginaceae), поширених по всій Європі від західної Азії до Британських островів. Рід включає близько 7 видів.
Отже, латиною живокіст називається Symphytum – зростається, тому що підземні частини рослини здавна вживали як лікувальний засіб при переломі кісток.
У літературі зустрічаються інші назви рослини: костолом, віз-трава, сальний корінь, окопник.
Живокіст лікарський (Symphytum officinale)
Сімейство Шорстколисті, народні назви: віз-трава, жирний корінь, огіркова трава, костолом, окопник. Багаторічна трав’яниста жорсткошерста рослина з гіллястим крилатим стеблом.
Листя чергове, велике, жорсткувате, довгасто-ланцетове, знизу з мережею жилок, що виступає.
Квітки дрібні, трубчасто-дзвонові, пурпурово-фіолетові, зібрані в суцвіття-завитки. Тичинки в числі п’яти, що приросли до віночка, маточка з верхньою чотирилопатевою зав’яззю.
Плоди – великі чорні блискучі горішки, розташовані по чотири у чашці квітки.
Листя при розтиранні має слабкий огірковий запах.
Коріння чорне, в зламі білувате, смак їх солодкуватий, слизовий, злегка в’яжучий.
Висота рослини 60-90 см. Час цвітіння травень-серпень. Росте у Європі (крім Півночі), на Кавказі, у Західному Сибіру, Середній Азії. Росте серед чагарників, у садах, на вологих місцях на берегах річок, струмків і на заливних луках. У лікувальних цілях використовуються коріння, яке заготовляють навесні або пізно восени. Коріння живокосту містять крохмаль, цукор, багато слизових речовин, дубильні речовини, аспарагін, алкалоїди циноглоссин і лазіокарпін, гліоксилдіуренд алантоїн, дигалову кислоту. Рослина, як зазначалося, отруйна.
Застосування живокосту
Є відомості про його потенційну канцерогенність.
Живокіст, або окопник широко застосовують у народній медицині різних країн як внутрішній і зовнішній засіб. Слизовий відвар і настій свіжого коріння зменшують і припиняють запальні процеси, зменшують і знімають болі, вбивають багатьох мікробів, зупиняють кровотечу і добре загоюють гнійні рани. Настій коренів живокосту має в’яжучу і пом’якшувальну дію. Настій і відвар коренів має також чудову властивість посилювати регенерацію (відновлення) різних тканин, притупляти біль і сприяти швидкому зрощенню кісток при переломах.
У народній медицині водний настій коренів живокосту застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях: проносах, дизентерії, хронічному катарі кишечника, виразках шлунка та кишечника, хронічному катарі дихальних органів із рясним виділенням мокротиння, при кровохарканні, кровотечах, паралічах. І як зовнішнє – при запаленні вен, окістя і особливо при переломах кісток та вивихах, болі в ампутованих куксах та ішіасі. Живокіст застосовують внутрішньо і при різних шкірних захворюваннях, виразках та ранах з одночасним зовнішнім застосуванням.
Настій коренів живокосту вживають для ванн, обмивань і компресів при переломах і вивихах, забитих місцях, болях у суглобах, золотусі, різних шкірних захворюваннях і особливо для лікування старих ран і виразок. Порошок коренів служить кровоспинним засобом при носових та інших зовнішніх кровотечах. Спиртову настойку коренів використовують для протизапальних і болезаспокійливих компресів. При переломах кісток, ревматичних та подагричних болях, ранах та виразках застосовують мазь з коренів. Внутрішнє застосування живокосту, як отруйної рослини, потребує обережності.
Способи застосування живокосту лікарського
- Дві чайні ложки свіжого коріння живокосту настоюють 8 годин на 1,5 склянках остудженої кип’яченої води, процідити. Залишок коріння, що вийшов, настоювати півгодини в півтори склянках окропу, процідити. Обидва настоя змішати разом. Приймати по чверті склянки 4-6 разів на день до їжі. Кожну порцію пити невеликими ковтками.
- Одну частину свіжого чи сухого кореня змішати із двома частинами бджолиного меду. Приймати по 1 чайній ложці 3 рази на день до їжы протягом 7 днів.
- Три столові ложки коренів нагрівати півгодини в півлітрі води в закритій посудині на легкому вогні, не доводячи до кипіння, настоювати 4 години, процідити. Вживати для ванн, обмивань та компресів.
- Дві столові ложки свіжого коріння розтерти з двома ложками свинячого несолоного сала, вживати як мазь.
Розмноження живокосту
Розмножується рослина насінням, можливо самосівом та розподілом куща навесні та в серпні; до ґрунтів не вимогливий, не хворіє, холодостійкий. Насіння можна сіяти навесні, але кращу схожість вони показують при сівбі під зиму.
Автор: