У нашій країні вирощують гарбуз трьох видів: великоплідний, твердокорий і мускатний, а про такий вид, як гарбуз восковий, або гарбуз зимовий, він же бенінказа, у нас поки що відомо мало. Батьківщиною цієї культури із сімейства гарбузових є країни Південно-Східної Азії. В даний час вона поширена в Китаї, Індонезії, Індії, а також в Латинській Америці.
Переваги воскового гарбуза – бенінкази
Бенінказа або Восковий гарбуз представляє певний інтерес у зв’язку з можливістю тривалого зберігання її плодів. У звичайних умовах (наприклад, у кімнаті на підлозі) плоди воскового гарбуза зберігають свої якості протягом двох-трьох років.
Плоди воскового гарбуза мають лікарські властивості і широко використовуються в народній медицині, наприклад, в Китаї. Їх м’якоть рекомендується як сечогінний та жарознижувальний засіб. Внутрішній вміст плоду бенінкази при прийомі всередину і зовнішньо діє як болезаспокійливе.
Насіння використовується і як заспокійливий і тонізуючий засіб; вважається, що вони гарантують довголіття, а підсмажене насіння бенінкази вважається ласощами.
Половинки невеликих плодів воскового гарбуза зручно фарширувати м’ясом, рибою чи іншою начинкою. Деякі гурмани порівнюють обсмажені часточки бенінкази із рибними делікатесами.
У їжу використовують як молоді (недозрілі) плоди бенінкази, так і визрілі. Перші можна їсти без теплової обробки, наприклад, у натертому вигляді у салатах. З дозрілих плодів воскового гарбуза готують каші, запіканки, супи, різні овочеві гарніри, солодкі цукати, соки.
Опис бенінкази
Восковий гарбуз це ліаноподібний однорічник з добре розвиненою кореневою системою. Його стебла грановані можуть досягати 4-х м довжини, при середній товщині, порівнянної з олівцем. Листя менш велике, ніж у інших гарбузів, довгочерешкові, лопатеві.
Чоловічі та жіночі квітки цього гарбуза дуже привабливі: оранжево-жовті, великі – їх діаметр близько 15 см, вони мають по 5 помаранчевих пелюсток, дуже декоративні та ароматні.
Плоди бенінкази бувають округлої та довгастої форми. Вага їх може досягати 10 кг, але в нашому кліматі навіть за належної агротехніки плоди рідко виростають понад 5 кг.
Незрілі плоди з липким восковим нальотом і жорсткою щетиною (дуже симпатичні на вигляд), визрілі — гладкі, з потовщеним шаром воскової речовини та білим нальотом, які дозволяють гарбузу довго зберігатися, не втрачаючи своїх корисних властивостей.
Вирощування воскового гарбуза
Бенінказа або Восковий гарбуз любить сонячні місця, живильний грунт з нейтральною реакцією, повітропроникний. Місце під посадку рекомендується підготувати з осені: внести органічні добрива та перекопати. У важкий ґрунт слід додати пісок.
Попередниками бенінкази можуть бути капуста, бобові культури, цибуля, картопля, коренеплоди. Восковий гарбуз не перезапилюється своїми родичами, шкідниками та хворобами не уражається.
У південних регіонах, де тепліше, можна садити насіння бенінкази безпосередньо на грядку. В решті кліматичних зон — через розсаду. У цьому випадку насіння воскового гарбуза сіють у середині квітня, в окремі стаканчики по 2 шт. у кожен, щоб потім можна було вибрати з двох найбільш сильну рослину.
Садити розсаду на постійне місце рекомендують у 3 декаді травня. Переважно висаджувати розсаду в плівкову теплицю, що не обігрівається, щоб гарантовано забезпечити гарбузу нормальний температурний режим – 25-30 градусів. Відстань між рослинами має бути не менше ніж 70 см.
Хоча бенінказа вважається рослиною невибагливою, все ж таки краще грунт удобрити перегноєм, золою, тоді врожай буде вищим. Рекомендується вирощувати восковий гарбуз на шпалері, щоб вся рослина отримувала більше світла. Деякі ентузіасти-городники, які вже мають досвід у вирощуванні цієї культури, рекомендують формувати рослину на одне стебло, тобто, видаляти всі бічні пагони, «щоб теплиця не перетворилася на непролазні чагарники»
Зрозуміло, що в період росту та цвітіння такої потужної ліани, як восковий гарбуз, її потрібно регулярно поливати теплою водою. І тільки дорослий гарбуз може переносити тимчасове засушування грунту, завдяки своїм потужним корінням, що розвинулося. Регулярними повинні бути і підживлення органо-мінеральними добривами, враховуючи бурхливе зростання рослин – двічі на місяць.
Деякі любителі-ентузіасти з раннього зав’язування плодів гарбуза воскового проводять штучне запилення, тобто, переносять пилок з чоловічих квіток на жіночі, наприклад, м’яким пензликом. Наприкінці серпня вони прищипують центральне стебло, щоб краще встигли визріти плоди, що утворилися. Інші любителі для отримання більших плодів бенінкази прищипують центральне стебло після утворення всього кількох зав’язей (2-х – 3-х).
Збирають плоди бенінкази так само, як і звичайний гарбуз, до заморозків. Слід проте не забувати, що незрілі плоди воскового гарбуза довго не лежатимуть. Їх рекомендується використовувати найближчим часом, або очистити, порізати та заморозити.
Автор: