Кріп (Anethum) – монотипний рід однорічних трав’янистих рослин сімейства Парасолькові (Umbelliferae), що містить єдиний вид – Кріп пахучий, або Кріп городній (Anethum graveolens). У дикому вигляді кріп зустрічається у південно-західній та центральній Азії. Як городня рослина кріп поширений у всьому світі. Латинська назва рослини Anethum graveolens походить від латинізованої грецької назви кропу – anethon і від латинського graveolens – сильно пахне. Батьківщиною кропу вважають Південну Європу, Єгипет, Малу Азію, де він відомий з давніх-давен.
Назви кропу у світі
Американці в ХVII-ХVIII століттях перед тривалими церковними богослужіннями давали своїм дітям пожувати кропове насіння, щоб ті не засипали, — принаймні так деякі лінгвісти пояснюють одну з американських назв кропового насіння meetinseeds — «насіння для зборів».
Однак цю версію спростовує інша англійська (а також німецька, норвезька та шведська) назву кропу dill, яку часто пов’язують із давньоісландським словом dilla — «заспокоєння, умиротворення».
Також кріп здавна застосовували для зняття викликаних газами болів у немовлят, так що можливо «насіння для зборів» пуритани давали своїм дітям зовсім з інших міркувань.
Існує і ще одна, найпростіша версія походження слова dill – від німецького Dolde – парасолька (суцвіття).
А Українське слово кріп пов’язане, швидше за все, з тим, що на Русі його листя зазвичай дуже дрібно різали і «кропили» ними страву перед подачею. Даль у своєму словнику наводить і таке старовинне значення слова кріп, як «церковна посудина, в якій тримають святу воду» (а потім «окроплюють» нею віруючих ).
Крім того, «кропом» називали окріп і гарячу воду, таким чином «обдати порося кропом» означало ошпарити його для очищення; до речі «укропником» колись навіть називали чайник.
У народі досі кріп називають по-різному – копер, копіор, крип, кроп, окрип, кроп, тимон, цап.
Історія застосування кропу
Як не дивно, але з невідомої причини чи не всі відомі стародавні медики, у тому числі і великий Авіценна, вважали надмірне і тривале вживання кропу шкідливим для мозку і стверджували, що великі дози його викликають погіршення зору, можливо, тому середньовічні відьми не тільки застосовували рослину як засіб від пристріту, але й додавали чи не в усі приворотні зілля.
Дивно, що насіння, листя, стебла та суцвіття кропу в Європі почали додавати в соуси, маринади, соління та квашення лише після XVI століття. Швидше за все, упередження ґрунтувалося на побічну дію кропу. Його великі дози знижують кров’яний тиск, через що може виникнути гіпотонічний стан, що проявляється у вигляді непритомності, тимчасового погіршення зору і навіть загального занепаду сил. З метою усунення негативних наслідків давні медики рекомендували приймати кріп разом із медом, гвоздикою чи корицею. Однак хитрі європейці, які познайомилися з кропом практично одночасно з міцними спиртними напоями, навчилися використовувати його корисні властивості при «абстинентному синдромі», тобто при тривіальному похміллю.
Ви також могли помітити, що огірковий розсіл, добре настояний на кропі, чудово допомагає «після вчорашнього»? Ось вам і причина широкої популярності англійських dill pickles — маринованих огірків, що по всьому світу подаються до копченої та солоної риби, холодних м’ясних закусок, а також до гамбургерів та солонини. Навіть одна з німецьких назв кропу Gurkenkraut (дослівно: «огіркова трава») явно вказує на його причетність до розсолу – солоні та мариновані огірки здавна люблять у Німеччині. Зрештою, і ми не поступаємося німцям в умінні солити огірочки.
Особливості вирощування кропу
Для зелені насіння висівають невеликими партіями через 10-15 днів. У віці 25-30 днів, коли рослини досягнуть висоти 10-15 см, їх використовують у їжу. Для спецій кріп вирощують 55-60 днів (до цвітіння та початку утворення насіння: у цей час вони найбільш ароматні).
Можлива надрання сівба кропу, оскільки проростання насіння починається вже при температурі 3 °С, а зростання рослин при 5-8 °С. Проте найсприятливішою у розвиток рослини вважається температура 16-17 °З.
Незважаючи на невибагливість до умов вирощування, кріп потребує поливів та органічних добрив під зяблеву обробку (6 кг на 1 м2), а також азотних (20 г), фосфорних (30 г) та калійних (20 г на 1 м2).
Підготовка ґрунту під кріп – як під редис. Для сівби на зелень міжряддя має бути через 15 см, а для спецій – через 45 см. Насіння закладають на глибину 1,5-2 см. Сходи з’являються на 14 день. Якщо насіння перед посівом намочити протягом 2-3 діб, то воно сходить швидше; при цьому необхідно щодня міняти воду. Для спецій може бути застосований розкидний посів кропу з овочевих культур. У цьому випадку при прополюванні необхідно залишати потрібну кількість рослин.
Сорти кропу
Нині відомо понад 20 популярних сортів кропу. Ось деякі з них, які встигли добре себе зарекомендували:
- Кріп «Грибовський» — найпоширеніший, скоростиглий, невибагливий та стійкий до хвороб сорт. Період від появи сходів до збирання зелені становить 32-35 днів. Вирізняється сильним ароматом.
- Кріп «Гренадер» — сорт ранньостиглий, призначений для отримання як зелені, так і парасольок. Період від появи сходів до збирання зелені становить 35-40 днів. Рослини цього сорту швидко переходять до утворення суцвіть.
- Кріп «Рішельє» – Сорт середньостиглий. Період від появи сходів до збирання зелені становить 40-42 дні. Цінується за синювато-зелене з сильним ароматом листя.
- Кріп «Кібрай» – сорт пізньостиглий, тому його рекомендується висівати раніше і вирощувати в захищеному грунті. Листя красиве, широке, але чутливе до різких перепадів температури.
Лікарська сировина
Офіційною лікарською сировиною є плоди кропу. У народній медицині та дієтології використовується трава. Плоди являють собою зрілі, висушені, вислоплодники, що розпалися на дві частини, еліптичні, з жолобком. Довжина плодів 3-5, товщина 2-3 мм. На зовнішній стороні плодів є п’ять ребер: крайні – витягнуті в широкі крильця, зелено-сірого кольору, з сильним ароматом, пряним смаком.
Кріп прибирають, коли 60-70% насіння в парасольках досягають бурого забарвлення. Прибирання проводять окремим способом. Скошені рослини в’яжуть у пучки, підвішують у сухому приміщенні для сушіння, після просушування підбирають та обмолочують комбайном для відділення плодів.
Для отримання ефірної олії кріп собирають у фазі молочно-воскової зрілості насіння в центральній парасольці суцвіття. Рослини скошують на висоті 18-20 см від поверхні ґрунту та у свіжому вигляді обробляють способом гідродистиляції.
На зелень кріп прибирають у червні-липні (вдень, коли немає роси). Рослини виривають, обтрушують землю, в’яжуть у пучки. Зелену масу сушать у спеціальних приміщеннях, які добре вентилюються. Зберігають траву в закритому посуді. Квітучу траву заготовляють у липні та використовують у народній медицині.
Біологічно активні речовини кропу
Згідно з фармакогностичною класифікацією, плоди кропу відносяться до сировини, що містить фуранохромони – виснагін і келлін.
Також плоди кропу багаті на ефірні та жирні масла. Основними компонентами ефірної олії є карвон (40-60%) та анетол (до 50%). Плоди кропу містять і інші компоненти: терпеноїди дилапіол (19–40%), дигідрокарвон, карвеол, дигідрокарвеол, ізоевгенол.
Жирна олія містить до 93% гліцеридів жирних кислот, серед яких лінолева, пальмітинова, олеїнова, петроселінова. У плодах виявлено кумарини, фенолкарбонові кислоти (хлорогенова, кавова), флавоноїди, віск, смоли, білок (14–15%), азотисті речовини, клітковина.
Трава кропу містить 0,56-1,5% ефірної олії з меншим вмістом карвону (до 16%) порівняно з олією плодів. До її складу входять вітаміни С, В1, В2, РР, Р, провітамін А, солі кальцію, калію, фосфору, заліза, фолієва кислота, флавоноїди (кверцетин, ізорамнетин, кемпферол).
Фармакологічні властивості кропу та застосування в медицині
Настій кропу має спазмолітичну дію на кишечник, зменшує його перистальтику, збільшує діурез.
Кріпове насіння застосовується у вигляді настою при метеоризмі і як відхаркувальне. Столову ложку насіння заливають склянкою окропу, настоюють 10-15 хв, проціджують, приймають внутрішньо по столовій ложці 3-6 разів на день за 15 хв до їди.
Протипоказаний при різко виражених явищах недостатності кровообігу.
Нерідко кропове насіння приймають як легке сечогінне.
При лікуванні кропом рекомендують робити перерву через 5-6 днів на 2-3 дні.
Використання кропу у господарстві
Кріп широко використовують як приправу. Його листочки додають у салати, супи, соуси, підливи, м’ясні, рибні, овочеві та грибні страви. Для консервування беруть кріп з верхівками, тобто квітучими парасольками. Гілочкою кропу в період цвітіння ароматизують оцет. Зелень сушать для з’єднання з іншими травами для одержання пряних сумішей.
Зелений кріп при кип’ятінні втрачає свій аромат, і його кладуть у готовий суп, тушковані овочі, рибні, м’ясні салати. Чудово поєднується з молочними супами та соусами. Він надає неповторного аромату молодій картоплі, вареної квасолі, пікантного смаку сиру, сиру, омлету; покращує смак смаженої картоплі, вареної червонокачанної капусти.
Насінням кропу ароматизують чай, оцет, маринади. (Особливо добре ними обробляти рибу.)
Кріп використовують для приготування кропової олії, що застосовується в домашній кулінарії та кондитерському виробництві.
Ефірне масло застосовують у миловарній промисловості.
Шкідники та хвороби кропу
Тут ми розглянемо найпоширеніші хвороби і шкідників кропу.
Фузаріозна гниль коренів кропу – хвороба широко поширена у відкритому ґрунті на важких ґрунтах із застоєм води. Гриб вражає кореневу систему, по судинах рослин проникає у стебло. Рослина спочатку сильно відстає у рості, потім червоніє, буріє та всихає. Інфекція зберігається в грунті на рослинних рештках і в насінні, яке було зібрано з хворої рослини. Але найчастіше заражені рослини гинуть за довго до дозрівання насіння.
Заходи боротьби:
- Видалення рослинних решток.
- Вибраковування уражених рослин.
- Окультурення важких грунтів, тобто внесення органіки (компоста, торфу, перепрілого гною).
Мокра гниль кропу – поява хвороби помітно по жовтіючим листям, що загнивають. Найчастіше хвороба передається до листя від зараженого кореня. Джерелом інфекції є рослинні залишки в ґрунті або заражене насіння. На корінні кропу з’являються темні водянисті плями, тканини розм’якшуються, загнивають, з’являється неприємний запах.
Заходи боротьби:
- Такі самі, як і проти фузаріозної гнилі.
Фомоз кропу – хвороба проявляється на стеблах, листі, парасольках, насінні темними подовженими плямами з численними чорними точковими пікнідами. Характерно зараження коріння з подальшим поширенням на стебло. При підвищеній вологості розвивається літнє спороношення, і спори перезаражають сусідню рослину. Інфекція зберігається в грунті на рослинних залишках і на зараженому насінні.
Заходи боротьби:
- Вибраковування уражених рослин.
- Збір та знищення всіх рослинних залишків.
- Використання насіння зі здорових рослин.
Морквяна галиця – дрібна комаха з однією парою крил. Зустрічається повсюдно, викликаючи утворення круглих галлів як потовщення основи всього суцвіття кропу чи його променів. Усередині галла живе та живиться личинка оранжевого кольору; там же, всередині галла вона і лялька.
Заходи боротьби:
- Зрізайте та знищуйте всі суцвіття кропу з галлами.
Кминова міль – метелики різного забарвлення: передні крила коричневі або рожеві з темними штрихами і білими або чорними цятками, – задні – однотонно-сірі. Розмах крил – 21-30 мм. Гусениці темно-сірого кольору або синювато-чорні. Зимують метелики у приміщеннях, на початку червня відкладають яйця на зонтичні рослини; личинки роблять у листі ходи, мінують центральні жилки, вгризаються в стебла. У старшому віці переходять на суцвіття, які обплутують павутинками; грубо об’їдають квіти та зав’язі насіння. У липні гусениці прогризають порожнини в стеблах і там заляльковуються. За сезон розвивається одне покоління.
Заходи боротьби:
- Обрізання та знищення всіх суцвіть кропу з гусеницями.
Автор: