Вже давно доведено, що дощовим черв’якам і ґрунтовій мікрофлорі належить головна роль у розкладанні органічних речовин, що потрапили в ґрунт, у збагаченні її гумусом та іншими елементами живлення рослин, що піднімаються з глибинних шарів землі кореневою системою. Ці організми є головними покращувачами ґрунту, і функція їх ніким і нічим не може бути повністю компенсована. Наявність хробаків у ґрунті – показник її родючості та здоров’я. Звичайно, цей показник безпосередньо пов’язаний з кількістю органічної речовини, що потрапляє в ґрунт.
Опис
Земляні або дощові черв’яки (лат. Lumbricina) — підряд малощетинкових черв’яків із загону Haplotaxida. Мешкають на всіх континентах крім Антарктиди, проте лише деякі види спочатку мали широкий ареал: поширення низки представників відбулося за рахунок інтродукції людиною. Найбільш відомі європейські земляні черв’яки відносяться до сімейства Lumbricidae.
Довжина тіла представників різних видів варіює від 2 см (рід Dichogaster) до 3 м (Megascolides australis). Число сегментів також мінливе: від 80 до 300. При пересуванні дощові черв’яки спираються на короткі щетинки, розташовані на кожному сегменті, крім переднього. Число щетинок змінюється від 8 до кількох десятків (у деяких тропічних видів).
Кровоносна система у черв’яків замкнута, досить добре розвинена, кров має червоний колір. Дихання здійснюється через багату на чутливі клітини шкіру, яка покрита захисним слизом. Нервова система дощових черв’яків складається із слабо розвиненого головного мозку (два нервові вузли) та черевного ланцюжка. Мають розвинену здатність до регенерації.
Дощові черв’яки є гермафродитами, кожна статевозріла особина мають жіночу і чоловічу статеву систему (синхронний гермафродитизм). Вони розмножуються статевим шляхом, використовуючи перехресне запліднення. Розмноження відбувається через кокони, усередині яких яйця запліднюються та розвиваються. Кокон займає кілька передніх сегментів хробака, виділяючись щодо решти тіла. Вихід із кокона маленьких черв’яків відбувається через 2-4 тижні, а через 3-4 місяці вони виростають до розмірів дорослих особин.
Їжа, що споживається земляними черв’яками, спочатку перемелюється у них у глотці, а потім передається в кишечник. Тут відбувається травний процес за допомогою ензимів. Частина їжі спрямована на надання хробакам енергії та сприяє їх зростанню. Решта їжі виділяється у вигляді гранул. Розчинні поживні речовини у цих гранулах корисніші, ніж їжа, споживана хробаками на самому початку. Ці виділення багаті на кальцій, магній, фосфор і азот.
Взимку земляні черв’яки впадають у сплячку. Внаслідок того, що заморозки миттєво вбивають земляних черв’яків, вони вважають за краще зариватися глибше в землю, куди мороз не проникає. Навесні, коли температура досягає відповідного рівня, і земля просочується дощовою водою, земляні черв’яки виявляють дуже помітну активність. В цей час для них настає шлюбний сезон.
Вони розмножуються дуже швидко, створюючи близько сотні молодих черв’яків на рік. Влітку черв’яки не такі активні. Їжі в цей час дуже мало, а ґрунт позбавлений вологи, що може спричинити загибель черв’яків. Осінній період знову характеризується активністю хробаків. У цей час знову починається відтворення потомства, яке триває до настання зими.
Земляні черв’яки живуть порівняно довго. Декому вдається прожити близько десятка років, якщо вони не стають жертвами птахів та кротів. Ще однією загрозою для їхнього життя є пестициди, які так широко використовуються в садівництві сьогодні. Деякі черв’яки гинуть через надзвичайну спеку або заморозки. Також черв’яки можуть гинути, коли ґрунт стає сухим або коли недостатньо їжі. Всі ці умови скорочують тривалість життя земляних черв’яків, які є найкращими помічниками садівників.
Користь
Коли ми бачимо квітучий сад, ми розуміємо, що певною мірою це завдяки земляним черв’якам, які збагачують ґрунт поживними речовинами. Ці створіння переробляють органічні речовини, що знаходяться в ґрунті, перетворюючи їх на поживні елементи, які легко вбираються рослинами.
Коли земляні черв’яки риють землю, вони водночас переорюють її, що дозволяє корінням розростатися, забезпечуючи здорове зростання рослин. Переораний ґрунт вбирає воду та утримує її всередині. До того ж, у такому ґрунті краще циркулює повітря. Рухи земляних черв’яків піднімають на поверхню поживні речовини, що знаходяться глибоко в ґрунті. Поживні речовини надходять у верхні шари ґрунту, звідки рослинам легше вбирати їх.
Крім користі, яку земляні черв’яки приносять рослинам, вони також є кормом для птахів. Провесною птахи прилітають у сади саме в пошуках черв’яків, бо в цю пору року ще немає ні фруктів, ні насіння, яке могло б послужити для них кормом. Якщо земляного черв’яка помістити в контейнер, в який не проникає світло, він проживе в ньому близько двох тижнів за умови, що контейнер буде попередньо поміщений торф’яний мох.
Земляних хробаків мільйони. Вони поділяються залежно від своїх властивостей та розташуванням. Їх можна поділити на: дощових хробаків, червоних, польових, нічних хробаків та червоних гібридів. В одному саду можна знайти відразу кілька різновидів хробаків.
Земляні черв’яки бувають різних кольорів та розмірів. Їхнє забарвленню властиві відтінки сірого, чорного, червоного або червоно-коричневого. Їхня довжина, як правило, становить 5 – 31 см. А в деяких випадках можна зустріти черв’яків неймовірної довжини близько 370 см, як, наприклад, особини, що мешкають в Австралії. Для хробаків ідеально підходить вологий ґрунт, багатий на поживні органічні речовини.
Їжею для земляних черв’яків служать комахи, останки тварин що гниють, гній, салат-латук і кавунові кірки. Найчастіше, земляні черв’яка уникають лужних і кислотних субстанцій. Однак, їх харчові переваги залежать від їхнього виду. Нічні черв’яки, як і передбачає їхню назву, збирають їжу з поверхні після настання темряви.
Останки трав та органічні речовини становлять раціон харчування черв’яків. Виявивши їжу, вони починають копати землю, утримуючи у своєму роті знайдену їжу. Черв’якам дуже подобається поєднувати їжу з ґрунтом. Багато земляних черв’яків, наприклад, червоні черв’яки, вибираються на поверхню грунту в пошуках їжі.
Садівники можуть допомогти земляним черв’якам розмножуватися, додаючи органічні речовини у ґрунт. Коли органічний вміст у ґрунті знижується, земляні черв’яки вирушають на пошуки іншого ґрунту з більш сприятливими умовами, інакше вони просто загинуть. Білки з останків черв’яків перетворюються на азот і живлять рослини. Однак ця користь дуже нетривала. Загибель земляних черв’яків має на увазі погіршення стану саду, настільки важливу роль вони відіграють у підживленні ґрунту.
Виробництво біогумусу за допомогою хробаків
Той, хто не хоче витрачати гроші на купівлю та розведення імпортних черв’яків, може виробляти біогумус із звичайними дощовими хробаками. Вони не такі продуктивні, як каліфорнійські, але для особистої ділянки їх добрива буде цілком достатньо. До того ж вітчизняні дощові черв’яки звичні до наших холодів.
- Збийте ящик без дна розміром 1х1 м, висотою 60-70 см. Поставте ящик на піддон з дошок або шиферу. Покладіть у ящик шар (40-50 см) перекинутого гною або компосту (тільки без хімії!) з подрібненими харчовими відходами і рослинними залишками, розрівняйте і добре зволожте. Прикрийте мішковиною чи соломою та залиште на тиждень.
- Пошукайте скупчення дощових хробаків (у вологих місцях, під камінням), складіть їх у цебро разом із землею, в якій вони живуть. У компості, що знаходиться в ящику, вирийте кілька ямок і перекиньте в них землю з черв’яками, розрівняйте і закрийте мішковиною або соломою.
- Періодично поливайте компост водою кімнатної температури, щоб він був трохи вологим. Через місяць і потім кожні 2-3 тижні додайте шар рослинних та харчових відходів (15-20 см).
- Верхній, 20-сантиметровий, шар – місце проживання черв’яків, а все, що під ним, – перероблений ними біогумус. Восени верхній шар зніміть і покладіть на дно нової скриньки, прикрийте його на зиму півметровим шаром компосту, захистіть від гризунів, обклавши лапником, а взимку присипте снігом. А нижній шар – біогумус – використовуйте для добрива ґрунту, навесні – для вирощування розсади, виробництва настою для обприскування рослин тощо.
- Навесні зніміть лапник і знову починайте годувати хробаків.
Розводити в «інкубаторі» хробаків досить втомлює. Виникає питання: а чи не простіше перекинути цебро з черв’яками прямо на грядку? Виявляється, ні. По-перше, хробаки схильні до міграції і, якщо не обмежити їхню свободу, розповзуться. Їм не поясниш, що вони мають жити саме тут. По-друге, рослинам потрібні й мінеральні добрива. Але дощовим черв’якам вони не до смаку. Там, де застосовують «хімію», кількість хробаків різко скорочується. І нарешті, як виглядатимуть грядки, закидані харчовими відходами?
Хто не горить бажанням розводити черв’яків, можуть купувати готовий біогумус. Трьохлітрового пакета при нормальному родючому шарі вистачить на чверть сотки. Якщо земля на ділянці виснажена, кількість доведеться подвоїти чи потроїти.
Автор: