Правильні варіанти захисту рослин на зиму залишаються предметом дискусій. До середини ХХ століття не існувало особливих розбіжностей з цього питання. Потім почали з’являтися нові матеріали, завозитись незнайомі раніше рослини – і відкрилося поле для експериментів. Хочу висунути кілька тез із цієї проблеми.
Укриття на зиму зазвичай вирішує кілька завдань, це захист від:
- сильних морозів,
- різких коливань температур,
- висушування вітрами,
- пошкоджень від тяжкого снігу,
- перезволоження та випрівання у відлизі,
- мишей та зайців.
Традиційно з цією метою застосовувалися:
- ялиновий лапник,
- опале листя,
- очеретяні мати,
- підгортання землею або компостом,
- побілка,
- дерев’яні каркаси та ящики.
Все це працює і зараз, хоча досить трудомістко, а іноді й дорого.
Плюси та мінуси традиційних укриттів
Найкращим захисним та утеплюючим матеріалом є сніг, що безкоштовно надається природою. Характерний приклад минулої зими: при сильних морозах все, що було під сніговим покривом, чудово перезимувало. Єдиний недолік снігу – нестабільність та непередбачуваність. Буває, що мороз ударив, а снігу нема. Наша робота має підстрахування таких моментів.
Оптимальним матеріалом для зимового захисту рослин є ялиновий лапник. Він затримує сніг, послаблює вітер, захищає від мишей та плісняви, створює опорний каркас та повітряний прошарок для повітрообміну. Матеріал поширений, дешевий та екологічний.
Мене завжди дивує думка, що використання лапника шкодить природі. Звичайно, не треба рубати ялинки у сусідньому лісі. Лапник можна здобути цілком цивілізованим способом: просто купити. У будь-якому лісгоспі неминуче відбуваються санітарні рубки, прочищення, часто є відбраковування в розпліднику. Лапник слід шукати саме там.
Проблема з лапником в доставці його на ділянку, проте за бажанням і вона цілком вирішувана. Хочу також відзначити, що за сталого попиту неминуче виникає і цивілізована пропозиція.
Для захисту багаторічних і цибулинних квітів, вересових та ґрунтопокривних рослин вибирають тонкі плоскі лапки з нижньої частини крони, розкладаючи їх пухким шаром по рослинах або навколо них, як мульчу. Якість роботи перевірить перший сніг: якщо він ліг суцільним шаром на лапки – ви досягли ідеального укладання.
Чагарники вкривають жорсткішими лапами, створюючи спочатку каркас у вигляді куреня з 3-5 гілок, пов’язаних зверху джутовим шпагатом. Розлогі кущі перед цим не завадить трохи стягнути, обмотавши їх по спіралі знизу вгору цим же шпагатом з деяким зусиллям. Потім конструкцію завершують, додаючи лапник голками вниз до утворення стога. Такі споруди швидко заносить поземкою, і утворюються снігові вали та пагорби.
Зазначу також, що під лапником рідко господарюють миші, рослини не випрівають. Навесні після використання варто переробити лапник на мульчу за допомогою подрібнювача. Можна також зібрати його в купу плівкою, дочекатися опадіння голок. З них вийде захисний матеріал від слимаків, і залишаться гілки для багаття.
Якщо рослини зимостійкі, і їх потрібно захистити від важкого снігу, льоду, сонячних опіків та вітру, то застосовуються очеретяні мати (циновки). Над тендітною рослиною збирається каркас у вигляді конуса чи даху з рейок, бамбука чи подібного матеріалу. На каркас укладається та закріплюється мат. Сніг лягатиме на нього і з’їжджатиме в сторони від гілок.
Якщо треба захистити ствол дерева, то циновка просто обмотується навколо нього. Для дрібних рослин можна використовувати плетені “кошики” з лози. При цьому способі захисту потрібно пам’ятати, що під кущем може бути мало снігу і додатково захистити коріння від промерзання товстим шаром мульчі. Ці роботи виконуються лише за плюсової температури, оскільки проморожені гілки дуже тендітні і легко ламаються.
Часто забувають про такий найпростіший спосіб захисту як підгортання землею, компостом або просто снігом. Навіть кілька додаткових сантиметрів такого укриття будуть корисними, згладжуючи перепади температур. Врахуйте невеликий нюанс: земля та компост повинні бути по можливості сухими (можна запасти кілька мішків заздалегідь) і насипатися якнайпізніше – після злив, але до сильних морозів.
Для утеплення ґрунту часто використовувалося опале листя. Це також безкоштовний та екологічно чистий матеріал. Кращими вважаються дубове та горобинне листя, можна використовувати кленові та березові.
Їх збирають у суху погоду та розкладають шаром 15 – 20 см на землю після останнього поливу або дощів. Краще притиснути їх гілками чи сіткою, щоб не здувало вітром. Рано навесні листя потрібно терміново прибрати в компост, щоб ґрунт швидше прогрівся, а рослини не випрівають.
Іноді застосовують інший спосіб: навколо рослини (як правило, це квітучий чагарник) ставиться циліндр із зварної дротяної сітки і набивається сухим листям. Зверху для захисту від вологи укладається черепиця (бетонна плитка, шматок скла) чи пластиковий пакет. Схожий спосіб застосовують для захисту гірських рослин, чутливих до перезволоження: біля квітки ставиться два стовпчики з цегли на потрібну висоту, а зверху він накривається листом скла (пластику) з легким нахилом убік.
Побілка дерев служить дуже обмеженою метою – захист молодих рослин з ніжною неопробковілою корою від сонячних опіків у лютому – березні та частково для відлякування гризунів. Якщо вам хочеться провести цю операцію, її також роблять восени, а не навесні. Найпростіше використовувати спеціальні готові побілочні фарби, а безпечніше для дерева – саморобні за традиційними рецептами (крейдовий побілка + мідний купорос).
Кілька слів про сучасні матеріали та способи
Найчастіше як зимовий захист згадується нетканий покривний матеріал (лутрасил, спанбонд тощо). Практика їх застосування рясніє як успіхами, так і невдачами. Найбільш успішно застосування стрічок з товстого лутрасилу для захисту кори саджанців від гризунів та сонячних опіків як сучасний аналог побілки.
Зручно використовувати полотно такого матеріалу для стягування гілок та запобігання розломам від снігу. Товстий спанбонд здатний захистити квітник від різких заморозків на початку зими та зберегти більше снігу. Однак якщо в квітнику є рослини з зимуючим листям, матеріал варто розстелити на жорсткому каркасі, інакше весь тягар снігу ляже на квіти, перетворюючи їх на «млинці». Дуже ризиковано захищати нетканим матеріалом вічнозелені та хвойні рослини. Під снігом вони перезимують і без нього, а на сонці є великий ризик обгорання через перегрівання в сонячну погоду.
Для чутливих до сонячних опіків і висушення від вітру видів, наприклад хвойних і вічнозелених рододендронів, застосовують спеціальні сітки, що притіняють, з пластику. Вони продаються у солідних садових центрах чи спеціалізованих фірмах. Їх використовують на каркасі як аналог очеретяних матів чи просто обмотують крону рослини. Часто ефективний простий екран із боку полуденного сонця чи пронизливих вітрів.
Для тієї ж мети можна використовувати рідкісне джутове полотно або мішковину, марлю, рейкові конструкції… Але пам’ятайте: експериментувати потрібно спочатку на одиничних рослинах і лише за умови повної впевненості в позитивному результаті варто повністю переходити на обраний спосіб укриття.
Особливе місце у турботах садівника займає укриття троянд. Найбільш надійний і трудомісткий класичний метод сухого укриття. Він описаний у будь-якій радянській книжці і добре знайомий, хоча рідко застосовується. Можу поділитись своїм досвідом. Кущі троянд я засипаю сухою сумішшю просіяного компосту та піску перед сильними (-5 і більше градусів) заморозками. Основу куща вкриваю горбком висотою близько 15 см. Після настання холодів акуратно пригинаю гілки без листя і споруджую курінь з лапника, що захищає від сонця та вітру, а іноді й від дощів.
Хороші відгуки є про використання магазинних «будиночків для троянд» із напівпроникної мембрани. Крізь неї проходить повітря та пара, але скочується краплинна волога.
Завершуючи тему, хочу поділитись прийомом, ідею якого подарував мені знайомий. Цінні багаторічники, верески, ґрунтопокривні види зручно захистити невисокими пластиковими ящиками. Їх ставлять над рослинами як сітчасті ковпаки, що захищають від тяжкості снігу та створюють повітряну порожнину навколо рослини. Результати мені дуже подобаються, а витрати зусиль мінімальні.
Автор: