Ірга, або червнева ягода

Зазвичай так відбувається, що до рослин примхливих, які вимагають постійної турботи, ми ставимося уважно, дорожимо ними, а до невибагливих – без особливої уваги, навіть з деякою зневагою. Ірга – саме така культура. Кущик ірги зазвичай буває посаджений десь на краю ділянки, в ні на що більше не придатному куточку.

А тим часом ця унікальна рослина, і в багатьох країнах її вирощують саме як декоративну. Якщо придивитися до ірги уважніше, це — буйне травневе цвітіння, коли над кущами працюють бджоли, порівняно з цвітінням черемхи; восени вона виділяється яскраво, жовто-червоним листям. Ірга приваблює до саду птахів, її люблять діти – їх не відтягти від кущів, усипаних солодкими сизими ягодами.

Ірга, або червнева ягода

Опис ірги

У ірги безліч імен. Англійці називають її shadbush (тіньовий чагарник), juneberry (червнева ягода), serviceberry (корисна ягода). Одне з імен — currant-tree (коринка) — збігається з російською. Воно дано за подібність ягід із дрібним чорним середземноморським виноградом. Часто її називають: винна ягода, дитяча ягода. У Північній Америці вона відома як saskatoon (саскатун). Її прованська назва amelanche — від amelar, що означає «приносити мед».

Рід ірга (Amelanchier) відноситься до сімейства розоцвітих (Rosaceae) і включає близько 18 видів (за іншими відомостями, до 25), більшість яких росте по всій Північній Америці. Вони чудово почуваються на узліссях, у прогалинах, на скелястих сонячних схилах, піднімаючись на висоту до 1900 м, і навіть в умовах тундрової зони.

На території України поширена Ірга круглолиста (Amelanchier rotundifolia), яка розповсюджена у Криму та на Кавказі. Також у нашій країні в культуру введено близько десяти видів, серед них ірга колосиста (Amelanchier Spicata), ірга канадська (Amelanchier canadensis), ірга криваво-червона (Amelanchier sanguinea). Нерідко вони «втікають» із посадок і дичають. Розселення культури «допомагають» птахи, тому іргу можна зустріти на узліссях, у підліску.

Варто її тільки посадити, а подбає вона про себе самостійно. Їй не страшні посуха і вітер, підходять будь-які ґрунти, аби не болотисті, вона дуже зимостійка. Пояснення такої живучості просте: коріння ірги проникає на глибину до двох метрів і поширюється в радіусі двох-двох з половиною. Тому вона виносить затінення, загазованість повітря, не страждає від шкідників та хвороб, швидко росте, легко переносить стрижку.

Ще одна перевага — довговічність. Кущі живуть до 60-70 років, а стовбури (так, саме стовбури — багаторічні рослини можуть виглядати як справжні дерева заввишки до 8 м і налічувати 20-25 стволів) — до 20 років. Нарешті, ірга – чудовий медонос.

Але в цій бочці меду без ложки дьогтю все ж таки не обійшлося: у ірги (особливо ірги колосистої – Amelanchier spicata) рясна коренева поросль, битися з нею доведеться постійно. Крім того, не варто садити цей чагарник біля паркування: плями від ягід, що обсипаються, можуть зіпсувати зовнішній вигляд світлої машини. До речі, якщо вони падатимуть на доріжку зі світлого каменю, вона також постраждає.

Ірга, або червнева ягода

Умови вирощування ірги

Вимоги: ірга — культура невимоглива до умов зростання, зимостійка (переносить морози до -40-50 ° С). Рельєф місцевості для ірги особливої ролі не відіграє, хоча найкраще зростання та високі врожаї ягід можна отримати тільки на родючих суглинистих та супіщаних дерново-підзолистих, досить зволожених ґрунтах. Ірга, як і будь-який ягідний чагарник, віддає перевагу освітленим ділянкам, але не любить жаркого прямого сонячного освітлення.

Ірга — тіньовитривалий і посухостійкий чагарник. Її можна посадити вздовж паркану на будь-який ґрунт, але краще він розвивається на родючому ґрунті з нейтральною реакцією середовища.

Посадка: техніка посадки ірги нічим не відрізняється від посадки інших ягідних чагарників. Спосіб передпосадкової підготовки ґрунту такий же, як для смородини та аґрусу. Саджають іргу 1-2-річними саджанцями навесні або восени на 5-8 см глибше, ніж вони росли в розпліднику, для відростання більшої кількості сильних прикореневих пагонів. Звичайна схема посадки ірги 4-5 х 2-3 м.

Її також часто висаджують живоплотом у шаховому порядку, з відстанями між рослинами в рядах від 0,5 до 1,8 м. Посадку роблять у глибокі борозни.

На присадибній ділянці достатньо посадити 1-2 рослини, відводячи під кожне близько 16 м2 на суглинних родючих ґрунтах і до 6-9 м2 на більш бідних супіщаних. Саджанці ірги поміщають у посадкові ями шириною 50-80 і глибиною 30-40 см. Після посадки рослини поливають (8-10 л води на посадкову яму), поверхню ґрунту мульчують тим же ґрунтом, торфом або перегноєм, а надземну частину вкорочують до 10 см. залишаючи вище рівня грунту 4-5 добре розвинених брунек.

Догляд за іргою

Ірга добре приживається, практично не вимагає догляду. За достатнього поливу врожаї відчутно зростають. Щоб кущ був сильним, випилюють старі стовбури, видаляють надто довгі гілки, слабкі, хворі та зламані пагони.

Види ірги розмножують насінням. Їх сіють у добре підготовлені, удобрені гряди, рясно поливають. Зазвичай сходи з’являються восени, рідше наступної весни. Вже за рік можна отримати однолітки, придатні для посадки на постійне місце.

Сорти ірги розмножують щепленням живцем. Як підщепи використовують дворічні сіянці горобини звичайної. Щеплення проводять на висоті приблизно 10-15 см у період весняного руху соку. Якщо хочуть отримати штамбову форму, щеплення роблять на висоті 75-80 см.

Ірга плодоносить, навіть якщо в саду посаджений лише один кущ. Урожай дає щороку. Ягоди збирають з початку до середини липня, зазвичай, у кілька прийомів, оскільки дозрівають вони не одночасно. До речі, плоди ірги дуже люблять птахи, що загалом не дивно – вони солодкі, з тонкою ніжною шкірочкою, з легким присмаком кориці, на смак нагадують чорниці.

Ірга, або червнева ягода

Обрізання ірги

Іргу краще формувати у вигляді багатоствольного куща із сильних прикореневих пагонів. Слабкі пагони повністю вирізають.

У перші 2-3 роки після посадки ірги залишають всі сильні нульові пагони, а наступні роки — по 2-3 пагони. Сформований кущ повинен мати 10-15 різновікових гілок. Наступна обрізка полягає у видаленні надмірної кількості прикореневих пагонів, слабких, хворих, поламаних та старих гілок, замінюючи їх відповідною кількістю сильних прикореневих пагонів. При погіршенні зростання гілок 1 раз на 3-4 роки проводять легке обрізання, що омолоджує, на 2-4-річну деревину. Для зручності догляду та збирання врожаю висоту обмежують обрізанням.

При обрізанні куща видаляють зайву кореневу поросль, залишаючи щорічно не більше 2-3 пагонів додатково у складі куща, всього в кущі має бути 10-15 стволів. Висота рослин обмежується обрізанням на рівні 2-2,5 М; щорічно застосовують періодичну омолоджуючу обрізку. Ірга добре відростає після обрізки і самостійно розростається кореневими пагонами.

Збір врожаю

Плоди у ірги дозрівають неодночасно на кисті, це незручно для збирання врожаю, але надає деяку пікантність їхньому забарвленню: починаючи з найбільших плодів в основі суцвіття-пензля вони послідовно змінюють свій колір від червоного до темно-пурпурового. Збирання врожаю проводять у кілька прийомів у міру дозрівання ягід. Ягоди для вживання у свіжому вигляді можна зберігати 2-3 дні у кімнатних умовах. При зберіганні у холодильнику при 0 °С цей термін значно збільшується. Велику шкоду врожаю завдають птахи, особливо дрозди-горобці. Птахи починають харчуватися плодами задовго до їхнього дозрівання.

Корисні властивості та використання ірги

Склад: плоди ірги містять цукор (в основному глюкозу та фруктозу), незначну кількість органічних кислот. У період дозрівання ягоди накопичують багато вітаміну С. Вони також містяться вітаміни А, В, В2, каротин, дубильні речовини, мінеральні солі, мікроелементи – мідь, залізо, кобальт, йод, марганець. Терпкість та в’яжучі властивості ягодам надають дубильні речовини. Смак плодів слабокислий, тому що в них трохи органічних кислот, причому майже половина цієї кількості посідає яблучний.

З ірги роблять домашнє вино, джем, варення, пастилу, компот, желе, цукати. Ягоди можна заморожувати, сушити, консервувати. Сік добре віджимається через тиждень після знімання плодів.

Плоди всіх видів ірги вживають у їжу в сирому і сушеному вигляді, як замінник родзинок. З стиглих плодів готують варення, желе, пастилу, кисіль та високоякісне вино приємного смаку та червонувато-фіолетового кольору. У компотах та джемах іргу використовують у суміші з іншими ягодами та фруктами. Сік із свіжозібраних плодів майже не віджимається, але через 7-10 днів з них можна віджати до 70% соку.

Завдяки цінним речовинам, що містяться в плодах, ірга має лікувальні властивості. Сік запобігає утворенню тромбів у крові. Ягоди використовують для профілактики виразкової хвороби як закріплюючий засіб і як протизапальний при полосканні порожнини рота; вони є лікувальним засобом при захворюванні ясен, хворобах очей, корисні при розладах шлунково-кишкового тракту (як протизапальний засіб).

Види ірги

Ірга, або червнева ягода

Ірга прикрашає газони котеджів, садиби, сади та сквери в Америці та Європі, Малій Азії та Північній Африці. Ірга там дуже популярна і донині і культивується як у присадибних, так і у комерційних садах. Центром селекційної роботи протягом останніх 60 років є Канада, де отримані сорти: Альтаглоу з плодами білого кольору, великоплідний Форестбург, ароматний Пембіна, Смоукі з білими ягодами. Добре зарекомендували себе зимостійкі та солодкі: ‘Мунлейк’, ‘Нельсон’, ‘Старджіон’, ‘Слейт’, ‘Регент’, ‘Хонівуд’. Але у нас усі ці сорти трапляються рідко.

При покупці ірги нам поки що доводиться обмежуватися вибором виду. Ось кілька найбільш перспективних, які становлять інтерес і як ягідні, і як декоративні культури:

  • Ірга ольхолістна (Amelanchier alnifolia) — багатоствольний чагарник висотою до 4 м з гладкою темно-сірою корою. Листя еліптичне, майже округле, восени забарвлюється в яскраво-жовтий колір. Квітки білі, з ледь вловимим ароматом. Плоди пурпурові, діаметром до 15 мм та масою до 1,5 г, дуже солодкі. При належному догляді 7–8-річна рослина може дати до 10 кг ягід.
  • Ірга канадська (Amelanchier canadensis) — високий (до 8 м) деревоподібний чагарник з тонкими гілками, що поникають. Молоде листя рожеве, пурпурове або мідне, восени темно-червоне або оранжеве. Квітки великі, в пухких суцвіттях діаметром до 28-30 мм. Плоди солодкі, з м’ясистою рожевою м’якоттю, масою до 1 г. Максимальна врожайність — 6 кг з куща.
  • Ірга криваво-червона (Amelanchier sanguinea) — стрункий чагарник висотою до 3 м з висхідною кроною. Листя овально-довгасті, довжиною 5,5 см. Яскраво-зелене забарвлення листя восени змінюється на помаранчеве. Квітки великі, з подовженими пелюстками. Плоди до 0,7 г, солодкі, приємні на смак, темні майже чорні. Врожай до 5 кг із рослини.

Придбати саджанці ірги ви зможете за посиланням.

З ірги виходять прекрасні живоплоти. Її застосовують для сольних та бордюрних посадок. З різних видів ірги можна скласти цікаві композиції. Для декоративного садівництва особливо цікаві ірга канадська, колосиста, ірга Ламарка (Amelanchier Lamarckii) та гладка (Amelanchier laevis).

Ірга абсолютно невибаглива, вона зможе порадувати Вас не лише гарним цвітінням, а й смачними плодами!

0 0 голоса
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

30
Подписаться
Уведомить о
guest

0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии

также вам будет интересно