Магонія – неколючий родич барбарису

Магонія – це родич барбарису. Види цього ягідного вічнозеленого чагарника із сімейства барбарисових (Berberaceae) поширені на багатьох континентах, є серед них і зимостійкі північноамериканські, які можуть зростати у нас. Свою назву магонія отримала на честь американського садівника Бернарда Мак Магона, який звернув увагу на цю рослину та вперше описав її у 1806 році. На відміну від барбарису, пагони магонії позбавлені колючок. Найчастіше у нас зустрічається падуболістна магонія. Вона є вічнозеленим чагарником заввишки до 1 м.

Молоді пагони рожево-сірі, потім буро-сірі. Листя шкірясті, зверху блискучі, темно-зелені, знизу матові, зелені (у молодості вони бувають червоні). Особливо красиве листя взимку – червоно-бронзове. Жовті суцвіття розташовуються на кінцях пагонів. Плоди – довгасті ягоди довжиною до 1 см, темно-лілові з сизим нальотом, червоним соком, кислі, масою 0,1-0,5 г. Збирають ягоди кистями – що швидше і зручніше, або відриваючи їх від плодоніжок, якщо плоди відразу підуть на переробку.

Магонія - неколючий родич барбарису

Корисні властивості магонії

Врожайність куща магонії залежить від умов запилення. Якщо перехресне запилення пройшло успішно, то рослина може бути буквально всипана плодами. Враховуючи невелику їхню масу, з дорослої рослини можна отримати до 2,5 кг ягід.

Плоди досить цінні у харчовому відношенні. Вони містять цукри, органічні кислоти, дубильні речовини, Р-активні та пектинові елементи, а також у великій кількості аскорбінову кислоту. Плоди можуть довго зберігатися у свіжому вигляді, якщо їх пересипати цукром, але залежуються вони рідко, тому що з них садівники із задоволенням роблять чудові соки, компоти та вина.

Останнє для мене дуже важливе, тому що я люблю робити домашні вина з ягід, у тому числі і з винограду. Мені подобається пробувати свої вина та пригощати ними друзів. Плоди додають також як купаж у варення, киселі та пюре.

Коріння магоній використовується в медицині завдяки високому вмісту в них берберину – активної речовини, що має антибактеріальний ефект. Нові дослідження показують здатність цієї речовини блокувати розвиток пухлин. Є інформація про неїстівність або навіть отруйність плодів магонії. Але це не так. Так, плоди і барбарису, і магонії містять алкалоїди, яких особливо багато в насінні та корі рослин.

Ці алкалоїди застосовуються в медицині, так як мають жовчогінну, сечогінну і протизапальну дію. Але в м’якоті плодів їх небагато, вони навіть корисні з профілактичної точки зору, хоча заради обережності ці плоди не рекомендується вживати вагітним жінкам. Як замінник ягід барбарису їх кладуть у плов.

Магонія - неколючий родич барбарису

Розмноження магонії

Розмножують магонію насінням, кореневими відростками, відведеннями, зеленими і здерев’янілими живцями. Спосіб розмноження посівом насіння найбільш простий: їх висівають відразу після збирання плодів восени, задовго до замерзання ґрунту (зрозуміло, насіння із зібраних зрілих плодів слід відмити від м’якоті).

Можна садити насіння магонії навесні, однак, у цьому випадку потрібна попередня стратифікація у вологому піску або тирсі (протягом 3-4 місяців при температурі 0-5 градусів). Відведення рекомендується робити навесні, щоб за літо у них утворилося коріння, а восени молоді рослини будуть готові до пересадки на постійне місце.

Зелені і одерев’янілі живці магонії вкорінюються досить добре, нарізають їх зазвичай з 4-6-ми бруньками. Краще це робити провесною, ще до набухання брунек, але можна і восени.

Магонія вимагає незначної уваги. Це одна з найневибагливіших у культурі рослин, вирощувати її легко і приємно. Навіть з обрізанням можна не мудрувати: досить періодично видаляти хворі, поламані або слабкі гілки. До шкідників та хвороб рослина стійка, досить морозостійка, цілком впевнено зимує і без укриття. Однак, якщо зима видається малосніжна, краще підстрахуватися і вкрити рослини сухим листям, тирсою, ялиновим лапником або присипати сніжком (особливо в перший рік вирощування).

Часто ентузіасти-аматори все ж таки вважають за краще розмножувати магонію вегетативно шляхом укорінення зелених або здерев’янілих живців. Провесною вони нарізають живці, що здерев’яніли, видаляють з них листя і ставлять у банку з водою, яку тримають на відкритому повітрі в тіні. Живець магонії повинен бути занурений у воду майже повністю, за винятком 2-3 верхніх бруньок. Після двомісячної витримки на живцях утворюються коріння.

Магонія - неколючий родич барбарису

Коли вони досягнуть у довжину 5-7 см, живці з корінцями висаджують у ґрунт, прикриваючи скляною банкою або іншою прозорою поліетиленовою ємністю. Приблизно через десять днів після посадки можна почати загартовувати їх, поступово відкриваючи ємності, забезпечуючи тим самим доступ свіжого повітря до молодих рослин. Магонія любить вологі, багаті на гумус суглинисті ґрунти, але може рости і на бідних і сухих. Росте в цьому випадку вона гірша. Крім того, чим багатший і рихліший ґрунт, тим вище здатність до пагоноутворення магонії, а це дуже важливо для отримання пристойних урожаїв.

Селекціонери рекомендують для вирощування два сорти магонії – Блюмун та Блюклауд, тому що у них більші плоди. Але це не означає, що садівникам-дослідникам закриті шляхи для пошуків найцікавіших форм магонії. Окрім падуболістної магонії в озелененні та плодівництві може використовуватися близький їй вигляд — магонія повзуча, майже невідомий у культурі і ще нижчий чагарник, до 0,5 м заввишки.

Він також родом із Північної Америки. Зовнішньо мало відрізняється від попереднього вигляду, але менш ефектний, ніж магонія подуболістна. Зате цей вид більш зимостійкий. Магонію повзучу доцільно використовувати як декоративну ґрунтопокривну рослину протягом усього року, наприклад, на альпійських гірках і особливо в суворих умовах північних районів. Її пагони легко укорінюються.

0 0 голосів
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

33
Підписатися
Сповістити про
guest

0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Також вам буде цікаво