Груша вважається досить примхливим деревом, вона часто підмерзає, хворіє, через що промислових грушевих насаджень у нашій країні досить мало. Садівники-приватники також нерідко скаржаться на цю культуру, не тільки на її примхливість до клімату, але й на те, що частенько груша після висадки саджанця дуже довгий час не цвіте і не формує плодів, а іноді може дуже цвісти, але також не давати жодного врожаю. Про причини цього явища ми сьогодні й поговоримо.
Сортові особливості груші
Найбанальніша причина, коли груша не плодоносить – це її сортова особливість. Це біологічна ознака і нічого поганого, крім зайвих років тяжкого очікування, вона не приносить власникам садових ділянок. Щоб не турбуватися з приводу того, що придбаний вами саджанець і посаджений як слід, не плодоносить, потрібно, перш ніж купувати той чи інший сорт груші, з’ясувати про термін його вступу в плодоношення.
Чи не у кожного сорту груші цей термін свій. Перераховувати терміни вступу в плодоношення для кожного сорту, мабуть, не варто, тому ми дамо приблизні терміни вступу в плодоношення для найвідоміших сортів, що найчастіше зустрічаються (як на садових ділянках, так і в розплідниках).
Сорти груші «Москвичка» та «Пам’яті Яковлєва» дадуть перший урожай через три або максимум чотири роки; сорти «Ларінська», «Вітчизняна» та «Червонобока» вступлять у плодоношення трохи пізніше – через чотири чи п’ять років після висадки саджанця на ділянку; сорти «Ленінградська» та «Красуня» порадують плодами через п’ять чи шість років після висадки саджанця на ділянку; сорти «Жозефіна», «Мехельнська» та «Береслуцька» дадуть перші плоди пізніше за всіх, як мінімум через десять років після висадки саджанця на постійне місце.
Що стосується віку саджанця, то при висадженні рослин груші однолітками вони швидше приживаються і період вступу в плодоношення може скоротитися на рік. При висадці дворічками, що зазвичай не відбувається, тому що викопувати груші-дворічки з розплідника дуже складно, вони довше хворіють і період їхнього вступу в плодоношення може настати приблизно на рік пізніше.
Недолік харчування у ґрунті
Друга причина, якщо груша не плодоносить тривалий період часу – це дефіцит у ґрунті того чи іншого елемента живлення. При такому дефіциті груша немовби засинає, всі процеси в рослині відбуваються уповільнено. У цей період, однак, може активно розвиватися коренева система, вона зростає як у глибину, так і завширшки.
Коріння розвивається у пошуках харчування, і доки коренева система росте і харчування недостатньо, плоди не утворюються. При цьому груша може або не цвісти зовсім, або цвісти, але не зав’язувати плодів, формуючи зав’язі, але зав’язі незабаром обсипаються до єдиної.
Щоб заповнити дефіцит поживних речовин під грушу, потрібно вносити добрива, але робити це слід дуже акуратно. Наприклад, при пересиченні ґрунту азотом груша може почати активно рости, формувати вегетативну масу – листя, пагони, але не цвісти.
Щоб правильно заповнити дефіцит поживних речовин, бажано зробити аналіз ґрунту у відповідній лабораторії. Тільки повноцінний аналіз може показати, який елемент перебуває у дефіциті, а який у надлишку.
Якщо вносити добрива, не знаючи про їх кількість у ґрунті, то можна ґрунт перенаситити одним елементом і не внести в достатку іншого, що може не тільки не врятувати ситуацію, а й посилити її.
Уявімо, що ми знаємо про склад ґрунту, і нехай він у нас не містить в достатку жодного важливого елемента, тобто потрібно вносити в ґрунт і азот, і калій, і фосфор.
Слід знати, що внесення азоту під грушу є доречним лише у весняний період. Враховуючи, що груша не відрізняється рекордною зимостійкістю, якщо ми внесемо під цю культуру азот у другій половині літа або, що ще гірше, в осінній період, то груша може продовжити активно зростати, пагони до зими не встигнуть здеревніти і просто підмерзнуть. Внесення фосфору та калію можливе і навесні, і влітку, і восени.
Приблизні норми добрив та терміни їх внесення – це рання весна (у період розпускання бруньок), наступний термін – початок літа, наступний – середина літа, і завершення підживлення – кінець першого місяця осені.
На початку вегетаційного сезону, зазвичай це залежить від термінів настання календарної весни і може спостерігатися з початку і по середину квітня, груша розпускає листя і можна додати під неї по кілограму гною, що повністю перепрів, або перегною з додаванням 300 г деревної сажі. Рекомендується внести і нітроамофоску, попередньо розчинивши її в кількості 19 г на відро води (10 літрів) для кожної груші.
На початку літа рослини потрібно збагатити фосфором у вигляді суперфосфату та калієм – сульфат калію. Суперфосфат у кількості 13 г під грушу потрібно вносити в сухому вигляді в заздалегідь розпушений та политий ґрунт, а після внесення добрива ґрунт можна вкрити шаром перегною. Сульфат калію бажано вносити у розчиненому вигляді у кількості 10 г на відро води (10 літрів).
Влітку також бажано внести суперфосфат і сульфат калію в тій же кількості і в тому ж вигляді, що і на початку літа.
Восени також бажано внести ці добрива, зменшивши дозування вдвічі, але так само, як і влітку.
Також слід пам’ятати, що груша може цвісти і не зав’язувати плодів або скидати зав’язь, коли ґрунт надмірно зволожений внаслідок рясних злив, надмірних поливів або близького стояння ґрунтових вод (оптимально – 2,5 м).
Груша може не цвісти чи цвісти, але не давати врожаю на надмірно кислих ґрунтах. Враховуючи, що груша віддає перевагу нейтральним грунтам, слід вапнувати кислі грунти, вносячи на 1м2 по 200 грам вапна. Але ця норма залежить від кислотності ґрунту та його складу, тобто який ґрунт – піщаний, суглинок чи чорнозем.
Зрозуміти, чи кислий ґрунт можна по рослинам, що виростають на ньому: хвощ, кропива, кінський щавель говорять про підвищену кислотність ґрунту. У тому випадку, якщо грунт задернений газоном – що в жодному разі не можна робити і допускати газон можна лише між рядами, але ніяк не в стовбурній смузі – або він перекопаний, то можна для визначення кислотності скористатися набором, що складається з лакмусового папірця та кольорової шкали.
Помилки при посадці рослин
Груша дуже чутливо ставиться до неправильної посадки: дуже важливо дотримуватися глибини розміщення кореневої шийки і бажано висаджувати саджанці груші по відношенню до сторін світа так, як вони раніше виростали в розпліднику. Недотримання цих, по суті, елементарних правил може призвести до сильних затримок на початку плодоношення груші.
Саджанці груші необхідно розміщувати в ґрунті таким чином, щоб коренева шийка (це місце де коріння переходить у стовбур, а не місце щеплення, як помилково вважають дуже багато) знаходилася на рівні ґрунту. Якщо кореневу шийку заглибити, то груша може вступити в плодоношення на кілька років пізніше за належний їй термін. Якщо ж кореневу шийку залишити високо над рівнем ґрунту, то коренева система груші може підмерзнути, особливо в такі зими, коли морозу вже є, а снігу ще немає або його дуже мало.
У такі зими часто спостерігається підмерзання кореневої системи, частіше це наймолодші і важливі для живлення рослини коріння, яке за вегетативний період хоч і відновлюється, але в такому випадку груші буде банально не до плодоношення, вона буде зайнята відновленням кореневої системи.
Також важливо при посадці груші враховувати сторони світу. Всім добре відомо, що через швидкий розвиток саджанця, його кореневої системи та надземної маси грушу в розпліднику реалізують «однолітками». Однолітки при посадці можуть довго хворіти і приживатися на новому місці, тим самим відтягуючи період вступу груші в плодоношення. Щоб цього уникнути, необхідно розміщувати саджанець так, щоб сторона його, яка була орієнтована на південь, знову опинилася на півдні. Зрозуміти, яка сторона саджанця була орієнтована на південь, а яка на північ, можна уважно оглянувши кору саджанця – якщо вона темна, наче засмагла, то це південна сторона, а якщо світліша, то північна.
До речі, якщо саджанець груші ви вже висадили неправильно, і коренева шийка заглиблена або навпаки сильно височить над поверхнею ґрунту, ситуацію можна спробувати виправити. Наприклад, при заглибленні кореневої шийки можна спробувати підкопати дерево і підсипати під його коріння грунт (звичайно, це можливо, якщо дерево висаджено рік, максимум два роки тому), якщо коренева шийка сильно підноситься над поверхнею грунту, то стовбур можна підгорнути грунтом, добре його притиснувши.
Груша – дичка
Іноді, особливо при покупці саджанця не в розпліднику, як ми завжди радимо, а на ринку «з рук», деревце груші може дуже добре і активно розвиватися, але зовсім не цвісти довгі роки. Так буває в тому випадку, якщо вам продали не прищеплену на підщепу сортову грушу, а звичайний сіянець груші, тобто дикун.
У цьому випадку, навіть якщо ви дотерпите і дочекаєтесь отримання плодів, ви будете розчаровані – плоди груші будуть дрібні та кислі, а сама рослина виросте просто гігантською і може перевищити десятиметрову висоту. На жаль, у цьому випадку порадити щось зрозуміле, щоби виправити ситуацію, досить складно. Деякі садівники спилюють частину дерева тим самим знижуючи його зростання, а в крону прищеплюють живці різних сортів, але так можуть робити далеко не все і не у всіх виникає таке бажання. Залишається дерево спиляти і розкорчувати, висадивши новий сортовий саджанець.
Зрозуміти, що вам продають дикун просто – потрібно уважно оглянути основу саджанця груші вище кореневої шийки приблизно на п’ять сантиметрів. У цьому місці має бути видно місце щеплення, стовбур не повинен бути ідеально рівним від кореня, на стовбурі не повинно бути шипів, які нерідко властиві дикунам, та й сам саджанець не повинен бути занадто великим, високим.
Зазвичай сортова груша однорічного віку має довжину два метри, товсте коріння та два або три розгалуження. Звичайно, багато залежить і від сорту, наприклад, сорт «Бистринка» може мати висоту до 2,5 метрів, добре розвинене коріння і п’ять або шість розгалужень.
Дефіцит освітлення
Помилки можуть бути при виборі місця її розміщення на ділянці. Нерідко садівники, враховуючи високорослість груші та її розлогу крону, висаджують рослину на затіненій ділянці в надії, що груша з часом виросте і вийде з тіні за рахунок своєї висоти. Насправді це звичайно логічно, але помилково.
Весь той період поки груша набиратиме зростання і, витягуючись, а нерідко і викривляючись, виходити з тіні, вона плодоносити, швидше за все, не буде, а цей період може бути і десять років, і навіть більше. Справа в тому, що груша чутливо відноситься до освітлення, їй необхідно світла в достатку, при його дефіциті вона врожаю не даватиме.
Звичайно, враховуючи не визначну зимостійкість груші, її можна висаджувати під захистом, наприклад, стіни будинку, паркану або іншого великого дерева із щільною кроною, але лише в тому випадку, якщо даний вид захисту від холодного північного вітру розташовуватиметься виключно з північного боку.
Поразка рослини шкідниками
Ще одна причина, коли груша не дає врожаю – це вплив шкідників. Наприклад, активно вражає бруньки груші та буквально не дає їм повноцінно розвиватися грушева мідяниця. Такий шкідник, як яблонний квіткоїд, завдає шкоди і груші, що проявляється у масовому знищенні квіток.
Шкода груші може завдати також плодожерка, її гусениці проникають у зав’язі та виїдають насіннєву камеру, внаслідок чого зав’язь опадає, і плодів не буває.
Груша дає цвіт, але не дає плодів
Іноді груша рясно цвіте, але плодоношення відсутне, це може бути з двох причин – відсутність запилення та внаслідок дії заморозків.
Щоб вирішити проблему з запиленням, необхідно мати на ділянці, як мінімум, два сорти груші, що цвітуть одночасно, вони будуть перезапилювати один одного, сприяючи щорічній та стабільній урожайності.
Для підвищення сприйнятливості пилку маточок слід у період масового цвітіння обприскати рослини груші борною кислотою, приготувавши 1%-ний її розчин.
Вирішити проблему впливу весняних заморозків складно. Заморозки можуть занапастити зав’язі вже на початковому етапі розвитку або зробити квітки стерильними, несприйнятливими до пилку. Іноді садівники вирішують проблему із заморозками шляхом задимлення ділянок у найризикованіші періоди часу, але не завжди це дає належний ефект.
Якщо заморозки у вашому регіоні повторюються щорічно, то бажано купувати сорти з пізніми термінами цвітіння, тобто осінні та зимові сорти.
Висновок. Ми навели приклади наймасовіших причин, коли груша не дає врожаю. Знаючи ці причини, можна їх уникнути, і тоді груша завжди радуватиме вас повноцінними врожаями.
Автор: