Осінь наближається, і грибна лихоманка також. Основні гриби, що збираються — на всій тереторії, приблизно однакові: білі, обабки, подосиновики, лисички, маслюки, моховики, сироїжки, грузді, хвилі, рижики, опеньки. Інші гриби збираються залежно від регіону, просунутості грибника чи схильності його до ризикових експериментів. А ім’я їм (іншим грибам) – легіон. Як, втім, і грибникам, яких з кожним роком стає дедалі більше. Тому на всіх відомих грибів може й не вистачити. Потрібно вивчати й маловідомі. А я точно знаю, що серед них трапляються вельми гідні представники. Про маловідомі, але смачні та корисні гриби розповім у цій статті.
Гриби-печінка
Ось, наприклад, у спекотний ще час у нижній частині ствола старого дуба росте гриб, ні на що їстівне не схожий і викликає дивні асоціації. Не тільки у мене, мабуть, виникли такі асоціації, оскільки називається гриб печіночниця (фістуліна звичайна), іноді його називають «грибна печінка».
Цілком дивовижний гриб з м’якоттю, що червоніє на повітрі, червоним соком і легким кислуватим присмаком через високий вміст вітаміну С. Молоді грибочки більш кулясті і сухі, з віком вони витягуються широким язиком або віялом, і верх стає слизовим і блискучим.
Цю слизову шкірку треба видалити під час приготування. Смажена печіночниця смачна, в іншому вигляді поки що не пробував, зустрічається гриб не масово. Ще знайду – замарину, надто вже незвичайного кольору в нього м’якоть.
Головне – сплутати його ні з яким іншим грибом неможливо, і видно здалеку – ходи та дивися на старі дуби ближче до основи. Росте у всіх регіонах, де є дуби. Деревину цей гриб руйнує, тож – зірвати його і з’їсти – дуже корисний вчинок.
Гриби-квіточки
Хоча, якщо ходити і дивитися тільки на дуби, можна пропустити ще один цікавий гриб, який не тільки в очі не впадає, а всім своїм виглядом показує, що він не заслуговує на жодну увагу. На перший погляд здається, що він старий і, мабуть, гнилий. Я його сфотографував, тому що він схожий на красиві темні квіточки.
Даремно не взяв відразу. Чорна лисичка (Вороночник ріжкоподібний) – один із найсмачніших грибів. Виявив я ці гриби у серпні і росли вони, плутаючись під ногами, до середини грудня. Морозів помітних не бувло, нічні (-5) вони легко переживали під листям.
Сам гриб є темно-коричневою, тонкостінною лійкою. Червивим не буває, як і звичайна лисичка. Втім, черв’яку там і оселитися ніде.
Інформація про гриб в Інтернеті найцікавіша, включаючи відомості про імуномодулюючі та протипухлинні властивості, але підтвердити особистим досвідом можу тільки смак і запах.
Дуже смачні смаженими з цибулькою, хоч і страшнуваті на вигляд. Порошок із сухих грибів надає вишуканості запеченому та тушкованому м’ясу, будь-якому соусу. А як гарний і ароматний сирний суп з цими грибами! Взагалі, поєднання чорних лисичок із сиром – дуже виграшне. Запах яскравіший при термічній обробці та сушінні, а свіжий гриб особливо і не пахне.
Переплутати іноді можна тільки із сірою лисичкою, їстівною, але несмачною.
Гриби-їжачки
Гриби, як ніякі інші лісові продукти, потребують уважності, зосередженості та неквапливості. Щоразу доводиться деякий час адаптуватися, щоб очі починали відрізняти майстерно замасковані гриби від сухого листя. Сидить у моху та у листі ось такий гриб – спробуй, знайди його!
Зверху – лисичка-лисичка, тільки незвично велика і товста. Ну і що! Нині багато товстих – чому грибам не можна? Зате, якщо її перевернути, відкривається зворушливо-кумедний «їжачковий» виворот, зі структурою звичних грибів нічого спільного не має.
Це ожина жовта, дуже хороший гриб. Росте сімейками, як лисички, на одному місці можна відразу кошик назбирати. І до смаку на лисички схожий. Єдиний мінус, по-моєму: його декоративні голочки (чоловік назвав їх «архітектурні надмірності») обсипаються при першому дотику.
Приносиш додому гриби, все в цих налиплих «голочках», довго відчищаєш, лаючи себе поганими словами за те, що зв’язалася з ними, але потім отримуєш гарне печення зі світлих і щільненьких грибів. Іноді терпіння чи часу не вистачає повністю відчищати, виходить непрезентабельно, втім, на смак анітрохи не відбивається.
Теж досить поширений гриб, що росте по всій країні, сплутати ні з чим неїстівним неможливо.
У лісі часто трапляються ожини, збиті грибниками, які не в курсі їхньої їстівності – дуже неприємно! І відразу видає недбайливого грибника, що пройшов попереду.
Гриби-яйця
Поки тепло в лісі зустрічаються кумедні білі великі «яйця», з яких потім вилуплюються яскраві оранжеві гриби. Сімейками вони не зустрічаються, тому, зустрівши спочатку яйце, а потім гриб, зрозуміти, що це одне й те саме, не так просто. Але уважно розглянувши і поколупаючи одне й інше, розібратися можна.
Яєчник (Цезарський гриб) цілком відповідає епітету “цезарський” – вигляд, смак, запах. Мабуть, навіть боровики, порівняно з ним, сильно бліднуть і тушкуються.
Ніжка і капелюшок – щільні, красивого яєчно-жовтуватого кольору, а запах схожий на лісовий горіх із фруктами. Винятково смачний у всіх видах – смажений, відварений, маринований. Колір при термообробці не втрачає, виглядає в банці ошатно і яскраво, одним своїм виглядом викликаючи судомні ковтання.
На жаль, росте там, де тепло – Північний Кавказ, Крим, Примор’я. Уся надія на глобальне потепління.
Ні з чим переплутати не можна – жовтий колір ніжки та м’якоті відрізняють цей гриб від неїстівних.
Про підступність грибів
У грибних місцях, увійшовши в азарт, оглядати околиці і прив’язуватися до якихось орієнтирів на території забувають багато хто. Підступність грибів щодо заманювання в гущавину довірливих грибників відбито у казках, творах класиків та звітах МНС. Тож треба бути обережнішим. Краще – з компасом, а ще краще – з тими, хто знає місцевість.
Добре, коли в лісі є зв’язок, можна про незрозумілий гриб одразу в Інтернеті і подивитися.
Гриби вправно маскуються. Їстівні – під неїстівними та навпаки. Бажано попередньо подивитися про смертельно отруйні, і їх не чіпати і навіть ногами не штовхати. Ті гриби, які викликають інтерес, зібрати в окрему тару, вдома розкласти на харчовій плівці та уважно вивчити в Інтернеті всю інформацію.
І найголовніше – не скупитися! Немає повної впевненості – краще викинути. Якщо є впевненість, але немає досвіду використання – приготувати і трохи спробувати, а інше можна і завтра з’їсти.
Автор: