Виноград – це ягода життя. Поживні, дієтичні та лікувальні властивості її широко відомі. Ягоди винограду містять легкозасвоювані цукри – глюкозу та фруктозу, органічні кислоти – винну, яблучну, лимонну, щавлеву, глюкарбонову та ін. Крім органічних продуктів, в соку ягід містяться до 1,5% мінеральних речовин – калію, натрію, фосфору, заліза, алюмінію, йоду, брому, бору та багато макро- та мікроелементи. Плоди винограду багаті на вітаміни А (каротин), B1 (тіамін), В2 (рибофлавін), С (аскорбінова кислота). Гармонійне поєднання органічних та мінеральних речовин обумовлює приємний смак та аромат свіжих ягід та продуктів переробки винограду – соків та вин, компотів та маринадів.
Виноград, латинською-Vitis.
Рід рослин сімейства Виноградові, а також плоди таких рослин, що в зрілому вигляді являють собою солодкі ягоди.
Пагони винограду називаються виноградною лозою. Насіння винограду дає в перший рік після проростання невеликий пагон. З бруньок у пазусі його листя виростають на наступний рік подовжені, добре розвинені пагони, а далі, на наступний рік, кожна брунька цієї пагони дає слабші пагони, які до осені завмирають до нижньої своєї бруньки, так що від такого пагона залишається тільки одна нижня міжвузля-укорочений пагон.
Квітки дрібні, зібрані в суцвіття. Плоди — кулясті або яйцеподібні ягоди, зібрані в більш менш рихлі (рідко — щільні) грона. Забарвлення ягід сильно варіює залежно від сорту (жовті, зелені, темно-сині, фіолетові, чорні та ін.).
Особливості вирощування винограду
Виноградна лоза сонцелюбна і вільно росте в зонах, прихованих від вітру та в теплих місцях. Деякі садівники успішно вирощують сорти винограду з коротким періодом вегетації. Сорти із чорними плодами вимагають більше тепла, ніж сорти зі світлими плодами. Тому в більш прохолодних областях вирощуються переважно останні, хоча існує і кілька витривалих сортів з чорними плодами.
Ґрунтові умови та місце розташування винограду
Виноградна лоза терпима до різних ґрунтів за двох обов’язкових умов: шар ґрунту при хорошому дренажі має бути глибоким, а РH – 6,5-7,0. Карбонати для неї мало підходять через небезпеку ураження хлорозом. Вибір місця для посадки винограду дуже важливий, оскільки воно має бути захищене від вітру і повністю відкрите сонцю. У тепліших областях виноград добре росте на великій висоті над рівнем моря. Найкраще підходить йому схил, звернений на південь чи південний захід. У холодніших областях виноград можна вирощуватися біля стіни або огорожі, зверненої на південь. Не садіть лозу у місцях застою холодного повітря.
Підготовка ґрунту для посадки винограду
Якщо існує небезпека перенасичення ґрунту вологою, необхідно прокласти дренаж. За 2-3 тижні до посадки підготуйте ґрунт двоярусним перекопуванням. Високу кислотність ґрунту зніміть внесенням вапна з розрахунку 200 г на 1 м2. Якщо грунт бідний, додайте гній або компост (по одній тачці на 2 м. кв. землі), що перепрів, і комплексне мінеральне добриво. Виноград вимагає опорної системи із горизонтальних дротів. Якщо лоза вирощується біля стіни, дріт розташуйте на відстані 25-30 см одна від одної. Для лози на відкритому місці вбийте на 60 см у ґрунт дерев’яні стовпи завдовжки 2 м з інтервалом 2,5-3,5 м. Крайні стовпи зміцніть підпірками. Один дріт натягується в 40 см над землею, а над ним через кожні 30 см по два дроти (так, щоб вони у кожного стовпа перехрещувалися). Вставте у дріт рейку біля кожного місця майбутньої посадки.
Посадка винограду
Садити виноградну лозу можна з жовтня до березня. Однак ці терміни застосовні тільки для південних районів, де не промерзає ґрунт узимку. В інших районах найкращий час посадки – весна (до розпускання бруньок). Посадку кільчованими живцями проводять під час розпускання бруньок при температурі ґрунту на глибині залягання коренів не менше 10-11° С. Біля стіни або суцільної огорожі садіть лозу на відстані 1,2 м одна від одної і 40 см від стіни, на відкритому місці – на відстані 1,2-1,5 м одна від одної рядами з проміжком 1,5-2 м. Перевірте, щоб місце щеплення, якщо лоза щеплена, було вищим за рівень ґрунту. Підв’яжіть лозу до опори. Полийте і замульчуйте перегнілим гноєм або компостом.
Підживлення та полив лози винограду
Внесіть комплексне мінеральне добриво. Навесні проведіть мульчування шаром компресу, що перепрів, товщиною в 2,5-3,5 см. Лоза чутлива до недоліку в грунті магнію. Проведіть обприскування 250 г сірчанокислого магнію, розведеним у 10 л води. Повторіть за два тижні. Протягом усієї вегетації раз на тиждень підгодовуйте рослини столових сортів винограду рідким мінеральним добривом, доки ягоди не дозріють. Лоза, вирощена біля стіни, потребує регулярного поливу.
Збір врожаю
Навіть коли ягоди винограду повністю забарвляться, вони залишаються незрілими, оскільки їм потрібен час для накопичення цукрів. Цей період коливається від 4-5 тижнів для ранніх сортів до 8-10 тижнів – для пізніх. Дотик до ягод знищує їхній восковий наліт, а тому грона винограду зрізайте секатором з гілочкою.
Обрізка
При обрізанні винограду потрібно по можливості намагатися, щоб пагони, що залишаються на плодоношення, були:
- Без пошкоджень (градом, тертям), без ознак хвороб (сіра гнилизна, відмирання пагонів), що добре визріли на максимальну довжину.
- Пагони повинні бути середньої товщини, діаметром 6-12 мм (це відноситься до дорослих кущів, у молоденьких кущиків, звичайно, лоза тонша). Занадто тонкі пагони при малому обсязі деревини містять менше запасних речовин. Занадто товсті пагони здебільшого мають довгі міжвузля, широку серцевину і погано розвинені плодові бруньки, що важко згинаються і легко ламаються.
- По можливості оберігати багаторічні пагони (рукави, штамби, плечі) від великих поранень при обрізанні, оскільки у винограду ці рани не запливають.
Якщо Ви хочете досягти врожаю високої якості та довготривалої продуктивності виноградних кущів, то залишайте не більше 8-12 очок на 1 м2 простору, що займає дорослий кущ. В нормальних умовах не буде помилок при обрізанні плодоносних пагонів без підрахунку очей так, щоб їм було місце в шпалері. Тобто. для кордону або для віялового формування (якщо Ви підв’язуєте пагони горизонтально на нижній дріт) – відсутність перекриття зі стрілками плодоношення інших рукавів та сусідніх кущів. При випаданні або слабкому розвитку окремих кущів можна компенсувати втрату врожаю, залишаючи більше очей на сусідніх сильних кущах, без зниження якості врожаю.
Обрізування після пошкодження морозами (при неукривній культурі)
При пошкодженні зимовими морозами треба розрізняти пошкодження очей та пошкодження деревини. При пошкодженні очей, масштаби якого визначають шляхом їх розтину гострим ножем (лезом), можна домогтися деякої компенсації, залишаючи при обрізанні більше очей. Однак залишати занадто багато вічок не рекомендується, так як це сильно збільшує об’єм зелених операцій внаслідок утворення пагонів з численних бічних брунек і сплячих. Якщо зимові морози зруйнували скелет виноградного куща, включаючи рукави (частина штамба), можна ще спробувати врятувати молоді посадки шляхом обрізання надземної частини куща. При утворенні зазвичай сильнорослих дзиґових пагонів можливе створення нового скелета куща, як у молодих посадках.
Техніка обрізки винограду
Для обрізки винограду потрібно використовувати гострий та зручний виноградний секатор, що залишає чистий зріз. Обрізання старішої деревини слід проводити по можливості під прямим кутом (менше площі ран) і не дуже близько до основи плодоносного пагона або плеча. Однорічні пагони обрізають строго над нижнім вічком (на 1-3 см вище).
Хвороби та шкідники
Для правильної діагностики захворювання необхідно вивчення комплексу ознак динаміці їх прояви, т.к. подібні симптоми можуть бути спричинені різноманітними хворобами.
За тривалістю дії хвороби винограду поділяються на хронічні та сезонні.
Збудники хронічних захворювань (еска, екскоріоз, еутипіоз, бактеріоз, віруси) недоступні дії пестицидів, що зазвичай застосовуються при обробці ними виноградників і можуть тривалий період перебувати в латентному (прихованому) стані. Інфекція поширюється при вегетативному розмноженні винограду інструментом та знаряддям обробки, комахами-переносниками, рідше – пилком та насінням.
Виникнення сезонних захворювань (мілдью, оідіум, сіра гнилизна, антракноз, краснуха, біла гнилизна) визначається щорічно станом зимуючої кількості інфекцій, що значною мірою пов’язано з погодними умовами попереднього сезону вегетації і може прогнозуватися.
Мілдью (хибна борошниста роса) – Розвивається протягом вегетації винограду і вражає всі зелені частини куща (листя, пагони, суцвіття, ягоди). Первинне зараження відбувається зазвичай при тривалому, рясному дощі, що змочує грунт і листя (мінімальна температура повітря вночі не нижче +13). При зараженні мілдью на листі утворюються маслянисті плями різної форми. При випаданні дощу чи роси з нижнього боку листя плями мілдью покриваються білим нальотом грибниці. Зараження нових рослин або органів винограду відбувається тієї ж ночі, коли на плямах мілдью утворюється білий наліт. Тканина листка на місці плям висихає і кришиться (некротизує), а при сильному зараженні листя опадає. Суцвіття та зелені ягоди буріють і засихають чи загниють. Пагони відстають у рості і погано визрівають. Втрати врожаю сягають 75% і більше. При тривалих дощах, туманах, росах хвороба розвивається швидко.
Збудником захворювання є мікроскопічний гриб. Восени на ураженому мілдю листі розвиваються зимуючі ооспори, що мають товсту оболонку, здатні виносити значні морози. Вони добре зберігаються протягом зими як на поверхні, так і під шаром ґрунту. Навесні у сирому ґрунті ооспори проростають і утворюють зооспори. Зооспора, рухаючись у краплі води, проникає в продиху листа і дає початок міцелію паразита. Міцелій усередині тканини прихований (інкубаційний період) та недоступний фунгіцидам. Інкубаційний період триває 4-13 днів, залежно від температури, після якого на ураженому листі утворюються плями. Зараження відбувається лише під час дощу, роси чи туману, т.к. грибниця проростає лише у краплі води. У зонах, де влітку переважають високі температури та випадають часті дощі, роси чи тумани, мілд розвивається сильно і робить великі спустошення.
Заходи боротьби: Створювати умови для провітрювання кущів. Профілактичні обробки бордоською сумішшю або її замінниками (дві – до цвітіння).
Оідіум (справжня борошниста роса) – Вражає всі зелені частини куща, особливо небезпечний розвиток на суцвіттях та молодому зав’язі. Первинне ураження з’являється ще до цвітіння на пагонах, що утворилися з інфікованих брунек. Ці пагони разом з листям покриваються білим або сірим борошнистим нальотом і є джерелом подальшого поширення хвороби. На листі гриб розвивається на верхній стороні (при дуже сильному зараженні може розвиватися з двох сторін), при цьому вони буріють та засихають. Уражені пагони погано розвиваються та взимку підмерзають.
У уражених ягід винограду шкірка під тиском м’якоті, що росте, розривається, стає видно насіння. Характерна ознака ураження рослини оідіумом – неприємний запах гнилої риби. Захворювання призводить до значного зниження врожаю, поганого цукрового накопичення, вино з хворих ягід виходить низької якості.
Сильний розвиток оидиума відбувається у природі за нормальної температури 19-24 градуси і за підвищеної вологості повітря без опадів. Інкубаційний період триває 5-7 днів. Втрати врожаю можуть сягати 70-80%.
Заходи боротьби – Створювати умови для провітрювання кущів. Для знищення первинної інфекції оїдіуму перші обробки проводять у місцях вогнищ при утворенні 2-3 листків на пагонах. Потім роблять обробку перед цвітінням і одразу після цвітіння. Далі спостерігають за розвитком хвороби та за необхідності проводять ще обробки.
Всіми улюблений виноград зможе радувати Вас і Ваших близьких своєю красою та ароматом, якщо Ви підете вище перерахованим порадам щодо його вирощування!
Чекаємо на ваші коментарі!
Автор: