Перша половина весни скупа на квітучі рослини. Так, вже радують первоцвіти, але є зовсім особлива рослина, яким неможливо не розчулюватися. Це багаторічний вічнозелений грунтопокровник обрієта. Думаю, ті, хто бачив невисокі подушки, або, як то кажуть, куртинки цієї рослини під час цвітіння, напевно, захотіли мати її у себе в саду. І поспішаю вас порадувати, обрієта – це дуже невибаглива і легка у догляді рослина. Хоча, деякі особливості все ж таки є. Про те, як вирощувати обрієту на садовій ділянці, йтиметься у цій статті.
Камені, сонце чи легка півтінь — найкращі умови для обрієти
Обрієта любить сонце, принаймні так вважає більшість садівників. Насправді, вона, як показує мій досвід, цілком добре росте, виглядає і цвіте в півтіні (не надто густий, звичайно). З цих передумов і виходьте, задумавши її посадити на своїй ділянці. У мене вона росте у двох місцях: під старим, але неабияк прорідженим абрикосом і на відкритій сонячній ділянці. Особливої різниці не бачу.
Щільна подушка висотою близько 10 см світло-зелених, злегка опушених овальних листочків обрієти вже в другій декаді квітня поступово покривається сотнями (а може й тисячами) дрібних, розміром приблизно 1 см, квіток.
Залежно від того, який сорт обрієти ви оберете, у квітні ця «подушка» стане рожевою, ліловою, фіолетовою, синьою або навіть білою. Вигляд дивовижний, видно рослину здалеку, на заздрість сусідам та перехожим. Квіти повністю покривають рослину, і вони тримаються довго.
Як я сказав, росте вона у мене на ділянці у двох місцях, але що їх поєднує — це каміння та ґрунт. Обрієта чудово виглядає біля каміння, вона як би згладжує їх і гармонійно поєднує з іншим ландшафтом. Садіть обрієту на кам’янистих гірках, альпінаріях, біля підпірних стін — це буде найкращим рішенням і для вашого ландшафтного дизайну, і для рослини.
Справа в тому, що від каменів обрієтта теж отримує користь. Нагріваючись сонцем, каміння дає додаткове тепло холодними ночами та висушує зайву вологу. А надлишок води обрієта не любить, так само, як і не любить багатого, унавоженного грунту.
Секрет пишної обрієти – бідний грунт
Ось про ґрунт варто розповісти особливо. На моїй ділянці для обрієти умови ідеальні: сонця багато, грунт бідний і піщаний, вода не затримується. І якщо деякі культури при посадці вимагають великих витрат праці та матеріалів (торф, компост, біогумус, гідрогель — все це доводиться вносити для нормального зростання та розвитку тієї ж гортензії), то обрієта радіє тому, що має, і тішить мене.
Але був у мене досвід вирощування обрієти в умовах багатих, щедро унавоженних ґрунтів. Доки ділянка під нею не була сильно розведена піском, нічого не виходило. Вона не те, що не цвіла, а й рости не хотіла. Тому під посадку обрієти штучно збіднюйте ґрунт, причому із запасом в сторони від центру посадки, адже він поступово розростається вшир.
Так як коренева система у неї неглибока, то зробити це не складно: зніміть частину ґрунту на підлогу багнета лопати вглиб, а на його місце насипте пісок. Додати трохи знятої землі. Пропорції приблизно: 1 частина землі на 2-3 частини піску. Вийде пухка і не сильно поживна суміш, через яку вода проходитиме без затримки. Те, що треба знайдете.
Мало того, протягом сезону 2-3 рази цей пісок варто насипати навколо рослини (мульчувати) і навіть посипати зверху.
Придбати насіння обрієти ви можете за посиланням
Варто враховувати, що обрієта не любить кислих ґрунтів, швидше, навпаки, слаболужні їй до смаку. Тому, якщо на вашій ділянці кислоти в надлишку, перед посадкою варто провести нейтралізацію за допомогою доломітового борошна або вапна, загалом, тих матеріалів які продають у садових магазинах для цих цілей.
Після закінчення цвітіння обрієти, а триває воно 30-40 днів, рослину варто підстригти. Це посилить зростання, дозволить уникнути утворення негарних лисиць і викличе другу хвилю цвітіння, але вже восени.
Як розмножити обрієту?
Де ж узяти таку красу? Є два варіанта. Розмножити обрієту, посіявши насіння. Їх багато на «зеленому» ринку, різних сортів та забарвлень як квіток, так і листя. В принципі це не складно.
Щоправда, якщо посіяти дрібне насіння обрієти відразу у відкритий грунт, то можна й втратити серед бур’янів, що неминуче лізуть навесні. Краще посіяти в ємність прямо по поверхні вологого ґрунту (ґрунт, як при посадці, з піском). Накрити склом або п/е плівкою і чекати на сходи.
Деякі квіткарі для дружніших і міцніших сходів обрієти, ставлять днів на 10 в холодильник, проводять своєрідну коротку стратифікацію, але це не обов’язково.
Сходи не забаряться, потім їх можна розпихувати по окремих ємностях, а можна дати їм рости разом і далі, так загальною групою і висадивши потім в грунт. Ті, хто скаржиться на погану схожість насіння обрієти, швидше за все, мають справу з неякісним насінням (точніше – з несумлінними виробниками).
Другий варіант розмноження обрієти – вегетативний. Можна спробувати вкорінювати живці (вони укорінюються), але я на цей спосіб не пішов. А ось ділити кущ можна. Причому, незважаючи на рекомендації робити це дуже акуратно та обережно, я роблю це «аби як» і щороку, але лише навесні. Осінні спроби успіхом не увінчалися, дільнички до весни пропадали. Кущ викопується лопатою (коренева система, нагадаю, неглибока) і розривається руками на кілька частин.
Ось що дійсно дуже важливо за такого способу, це регулярний полив перші 2-3 тижні. Ділять їх коли? Саме в момент цвітіння обрієти (так простіше продати на ринку), а температура в цей час вже поступово повзе вгору. Тому полив проводиться регулярне, але без застою води. Потрібно домогтися, щоб грунт навколо рослини був трохи вологим. Ось і всі премудрості.
Кращі партнери для обрієти
Можливо, обрієта підійде не всім, адже є кілька факторів, з якими вона миритися не стане: кислі, важкі ґрунти, мало світла та багато води. Але якщо створити для неї відповідні умови, то зростатиме вона без турбот.
До речі, добре поєднується обрієта не тільки з камінням, але і з іншими рослинами. А що цвіте одночасно із нею? Флокс шилоподібний, аліссум скельний, перстач. Причому поєднання лілового з жовтим або фіолетовим і рожевим добре виглядає.
Загалом, спробуйте. Мене обрієта свого часу зачарувала і триває ця чарівність уже багато років.
Автор: