У важкодоступних гірських районах Скандинавії, Алтаю, Паміру, Тянь-Шаню, на Балканах, у передгір’ях Карпат, на Крайній Півночі Європейської частини Росії, Уралі, у Західних та Східних Саянах, Туві, Забайкаллі, у приполярній зоні росте легендарна цілюща рослина (Золотий Корінь).
Історія оливника
Оливник рожевий відомий в медицині понад 2 тисячі років. Вперше рослину описав у 1 столітті н.е. лікар Діоскорід. Багато століть ця рослина вважалася найвищою цінністю і використовувалась у народній медицині для зміцнення здоров’я та підтримки активного довголіття. Спеціальний чай з оливника рожевого пили китайські імператори та алтайські мисливці, скандинавські вікінги та пастухи на Памірі. Кореневища рослини дуже цінувалися у давніх греків. Силу золотого кореня добре знали жителі Алтаю, де він зростав у великій кількості.
Слава цієї рослини дійшла і китайських імператорів, які кілька століть поспіль ходили походами на Алтай тільки заради цього цінного кореневища, споряджали спеціальні експедиції на пошуки золотого кореня. Його потай, як величезну цінність, переправляли через кордон контрабандисти, ціна його багаторазово перевищувала ціну золота, а якщо в когось знаходили корінь — страчували негайно. Навколо Золотого кореня створювалися легенди одна барвистіша за іншу. Одна старовинна Алтайська переказка говорить:
«Той, хто знайде Золоте коріння, буде до кінця днів своїх удачливий і здоровий, проживе два століття. Однак той, хто викопає цей корінь у корисливих цілях або купить його у корисливої людини, впаде в злидні».
Корінне населення Алтаю ретельно приховувало місця зростання рослини, жителі гір не показували його нікому. Способи вживання цієї рослини були оточені таємницею, яка передавалася від батька до сина, а часом разом із господарем ішла до могили. І нікому зі сторонніх не спадало на думку, що той самий оливник рожевий, що ріс навколо, і є легендарна рослина — золотий корінь. Не приходила ця думка і численним науковим експедиціям, що вирушають на пошуки таємничого кореня, вони поверталися ні з чим. Не знаючи, як виглядає рослина, ботаніки проходили повз нього.
Цікавий парадокс, що на Сході Оливник рожевий століттями вважався найціннішою рослиною, а в цей же час на Заході — використовувався як барвник.
1961 р. експедиція на чолі з професором Г.В. Криловим знайшла золотий корінь в алтайській тайзі на висоті 3000 м. Тоді було встановлено, що легендарний золотий корінь і всім відома рожева родіола, яку давно знали вчені, одна і та ж рослина.
Після ідентифікації вченими оливника рожевого із золотим коренем почалося широке його вивчення та вивчення впливу його препаратів на людину, вони проводилися в основному в Томському медичному інституті та Біологічному інституті Сибірського відділення АН СРСР. Дослідження оливника рожевого показали, що це просто склад корисних речовин. У коренях рослини міститься ефірна олія, дубильні речовини, понад 20 цінних мікроелементів (залізо, фосфор, магній, марганець, сурма, ін.), аскорбінова та нікотинова кислоти.
У листі та стеблах оливника присутні яблучна та винна кислоти. Основними біологічно активними речовинами, від яких залежать специфічні властивості оливника рожевого, – салідрозид та тиразол. Стимулюючі властивості препаратів оливника рожевого доведені експериментами на тваринах та спостереженнями у клініках.
Відомо, що золотий корінь є найсильнішим адаптогеном, стимулятором центральної нервової системи. У цьому плані він перевершує женьшень, елеутерокок, аралію, лимонник, левзею. Як усі рослинні стимулятори, вони малотоксичні, мають велику широту терапевтичного застосування, і відсутність негативних наслідків, зокрема звикання до них.
З початком широкого дослідження золотого кореня, коли людям відкрилася «таємниця» цієї легендарної рослини, збігається початок масової заготівлі дорогоцінної сировини. Гори Алтаю на той час охопила справжня «золота лихоманка». Раніше зарості оливника рожевого були дуже значні. Однак неорганізовані та безсистемні збори, часто просто варварське знищення цієї рослини призвели до того, що природні запаси сильно скоротилися чи навіть зникли зовсім у деяких регіонах, особливо на Алтаї.
Щоб природні плантації оливника рожевого могли відновлюватися, періодичність заготівлі на тих самих ділянках повинна бути не менше 20 років, при обов’язковому збереженні 40 відсотків особин.
Нині оливник рожевий занесена до Червоної книги як рідкісний і зникаючий вид.
Опис оливника
Рід Оливник (Rhodiola) налічує близько 60 видів. Наукова видова назва рослині дана Карлом Ліннеєм в 1755 р. – це зменшувальна від грецького ‘rhodon’ або ‘rhodia’, латинського ‘roseus’ – троянда, рожевий, маленька трояндочка – через запах свіжорозламаного кореневища, що нагадує аромат троянди.
Оливник рожевий – широко поширений і поліморфний вигляд, тобто. морфологічні ознаки цієї рослини в різних місцях проживання сильно варіюються. Це стосується насамперед кількості та густоти гілок, розташування листя їх форми та розміру, зубчастості їх країв, розміру та форми суцвіть. Оливник рожевий багаторічна трав’яниста сукулентна дводомна рослина із сімейства товстянкових. Має товсте, коротке кореневища бульбоподібної форми з великою кількістю бруньок відновлення.
Кореневище нагадує людську руку з п’ятьма напівзігнутими пальцями, знаходиться воно майже на поверхні ґрунту, а вглиб сягає хвостоподібне коріння. Буре кореневище покрите лускоподібним листям кольору старої позолоти зі своєрідним перламутровим (металевим) блиском. Від цього забарвлення і походить народна назва – “золотий корінь”. Стебла прямостоячі, не гіллясті, заввишки 10-60 см. На одному кореневищі буває 10-15 стебел, молоді рослини мають зазвичай 1-2 пагони. Листя як у всіх товстянкових сидяче, соковите, м’ясисте, довгасто-яйцевидної форми, зубчасте і загострене на кінці.
Квітки одностатеві жовті, зібрані в щільне щитковидне суцвіття. Чоловічі та жіночі квітки розташовуються на різних кущах, чоловічі квітки яскравіші, помітні, жіночі нерідко залишаються зеленими навіть під час цвітіння. Плоди – довгасті листівки червоного або зеленого кольору, завдовжки 6-8 мм. Насіння дуже дрібне і легке (до 2 мм).
Використання оливника у декоративному квітникарстві
Незважаючи на те, що оливник в основному асоціюється з аптекою, багато садівників вирощують його як декоративну рослину. На ділянці він добре виглядає на кам’янистій гірці, серед каменів у рокарії, його золотаві суцвіття чудово поєднуються із синіми мускарі. До декоративних переваг рослини можна віднести раннє відростання, відразу після сходу снігу, у червні він вже цвіте, насіння дозріває в серпні-вересні. При хорошому поливі кущі залишаються зеленими до осені. Якщо зволоження недостатнє, після плодоношення надземна частина рослини відмирає.
Останнім часом, у зв’язку із захопленням оливником багато садівників любителів дістають посадковий матеріал на ринках і у знайомих. І замість оливника їм часто трапляються інші рослини тієї самої родини. Добре ще, якщо це виявиться інший вид оливника, проте набагато частіше замість него трапляються два види очитків. Особливо часто вирощують очиток (седум) живучий, рідше очиток гібридний. Седуми мають квітки з 5 пелюстками, що добре відрізняє їх від оливника, у якого 4 пелюстки. Але зазвичай розсаду купують навесні чи восени, коли квітів немає. Як відрізнити ці рослини?
Зверніть увагу на коріння. Обидва види очитків мають потужний корінь, що за формою нагадує моркву, часто роздвоєну і гіллясту, з спрямованим вниз конічним корінням. Вже зовсім маленькоа, однорічноа рослинка седума ця «морковка» добре помітна. Забарвлення кореневища світле, матова пробка без блиску, часто з темнішими цяточками. У оливника основна маса кореневища розташована горизонтально і від цього кореневища відходять коріння. Однорічний сіянець має внизу майже кулястий «клубенек», завбільшки з маленьку горошину. У старіших кореневищ з’являється характерний «золотий» блиск, особливо помітний на вологій поверхні.
Вибір місця на ділянці для оливника
Сонцепек з постійно пересихаючим грунтом оливнику рожевому протипоказаний. Для него кращі рясне проточне зволоження та велика кількість органічних речовин у ґрунті. Тому перед посадкою вносять 2-3 відра компосту або гною, що перепрів, на 1 кв.м. Якщо ґрунт важкий і глинистий, додайте пісок (до 10 кг на 1 кв. м). Реакція ґрунтового середовища має бути слабокислою або нейтральною. Не рекомендується відводити під оливник ділянку після картоплі та капусти. До світла та тепла оливник рожевий менш вимогливий.
Розмноження оливника
Оливник рожевий розмножують вегетативно та посівом насіння.
При насіннєвому розмноженні оливника є секрет, не знаючи якого, його не виростити: насіння рослини перебуває у стані глибокого спокою. Щоб вийти з цього стану їм необхідна стратифікація, не стратифіковане насіння має дуже низьку схожість або не сходить зовсім. Посійте насіння під зиму в ящики або горщики глибиною не менше 10 см (щоб забезпечити надалі достатнє харчування сіянцям).
Насіння дуже дрібне, тому перед посівом краще змішати його з піском. Посів поверхневий, без загортання (тільки прикочувати) з розрахунку 0,1-0,2 г насіння на 1 кв. м. Винесіть посіви на балкон або ділянку. На ділянці ящики або горщики прикопайте врівень із ґрунтом, зверху прикрийте плівкою, це захистить насіння від розмивання під час танення снігу та від птахів. Якщо ви купили насіння взимку, то зробіть все те ж саме, але в цьому випадку закопайте горщики в сніг.
У такому вигляді вони перезимують, точніше пройдуть стратифікацію. Ну а якщо всі ці клопоти для вас неможливі, то можна провести стратифікацію в холодильнику не менше 1,5 міс.: треба загорнути насіння в бавовняну тканину або марлю, змочити, покласти в посуд і поставити в холодильник (тканина завжди повинна залишатися вологою ), але при вирощуванні в домашніх умовах сіянці сильно страждають на чорну ніжку, тому без застосування фунгіцидів не обійтися. У кімнатних умовах насіння проростає при температурі 15-20 °C.
Весною з’являться сходи. Вони будуть негустими, але цілком достатніми для створення власної плантації золотого кореня. Посів насіння в ящики дає можливість не втратити крихітних і слабких сходів, там їх буде зручно прополювати і здійснювати за ними догляд, залиште його так, у горщиках, закопаних у землю, до наступної весни. Перший рік сіянці розвиваються дуже повільно. Влітку треба стежити, щоб земля у ящиках чи горщиках не пересихала, т.к. у них це відбувається особливо швидко, сіянці цього не перенесуть і одразу загинуть.
Ті горщики або ящики, які не були з осені закопані в землю, навесні теж краще закопати врівень із землею. Місце для сіянців підберіть сонячне, але з обов’язковим затіненням у найспекотніші години, т.к. при сильній спеці, коли температура ґрунту піднімається вище 30 град., сіянці також гинуть.
На другу весну рослини пересаджують на постійне місце, на грядку або в квітник, на відстані 60-70 см між рядами та 30-40 см між рослинами у ряду. При досягненні рослинами висоти 4-6 см робиться перше підживлення розчином пташиного посліду (1:20) з додаванням на відро по підлогу столової ложки суперфосфату та сульфату калію. Після поливу обов’язково мульчування. За весь період вегетації проводиться 4-5 вищезгаданих підживлень. Остання, фосфорно-калійна, робиться наприкінці серпня – на початку вересня, розчиняючи у відрі води по 1,5 ст. ложки суперфосфату та сульфату калію.
Таке підживлення сприятливо впливає на перезимівлю рослин. На зиму посадки оливника рожевого мульчують шаром торфу в 1 см. Вирощені з насіння рослини зацвітуть на 2-3 рік. Протягом кількох років (5-6) ваш перший урожай набиратиме сили. Потім рослини можна буде розмножувати вегетативно. Візьміть до уваги, що з віком коріння оливника ніби виходять на поверхню ґрунту, тому доводиться періодично присипати їх поживним ґрунтом або підгортати.
Якщо ви вирішили зібрати насіння зі своїх кущів, треба пам’ятати, що оливник дводомна рослина. Тому, якщо ви колись придбали один екземпляр і розмножили вегетативно, у вас будуть або тільки жіночі, або тільки чоловічі рослини, а насіння, зрозуміло не буде.
Вегетативне розмноження родіоли зручно поєднувати з викопуванням лікарської сировини: відрізають верхню частину коренів з 2-3 бруньками відновлення і висаджують на попередньо підготовленій ділянці в борозенки глибиною 15 см, причому великі кореневища ділять на кілька частин, не менше 5-10 см завдовжки. Перед посадкою зрізи корисно посипати товченим вугіллям і злегка підсушити так вони напевно не загниють.
Дуже важливо – при посадці кореневих відрізків – не заглиблювати їх більше ніж на 1 – 1,5 см, бруньки відновлення повинні залишатися на поверхні. Розсаджувати оливник можна як навесні, так і пізно восени. При вегетативному розмноженні сировину можна викопувати кожні 1-2 роки, але для того, щоб так часто збирати врожай, треба мати на ділянці кущі різновікові, тому щороку треба підсаджувати нові рослини.
Придбати оливник рожевий ви можете за посиланням
Хвороби та шкідники оливника
Бадановий довгоносик, седумний довгоносик.
Заготівля лікарської сировини
Оптимальний термін, коли приступають до заготівлі коріння, – серпень-вересень, коли жіночі рослини знаходяться у фазі плодоношення, (при заготівлі сировини в природних умовах це дуже важливо, тому що відбувається осипання насіння, що забезпечує подальше відновлення через кілька років природних заростей). Викопують лопатою великі рослини з корінням. Кореневища обтрушують від землі, миють у проточній воді, очищають від старої бурої пробки, частин, що загнили.
Підв’ялюють у тіні, розрізають уздовж і досушують у сушарці або духовці з відкритими дверцятами при температурі 50-60 °C. Сушити на сонці не можна. Колір висушеного коріння золотистий, а в місцях розрізів – білий, рожевий або світло-коричневий, але не бурий. Запах специфічний, дещо нагадує запах троянди. Зберігають висушене коріння в полотняних мішечках або паперових пакетах у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання 3 роки.
При заготівлі сировини в природних чагарниках, не викопуйте кореневища повністю, залишайте частину коренів у землі.
Цілющі властивості оливника рожевого
Все корисне зосереджено в кореневищі разом із корінням. Якщо в офіційній медицині родіола рожева використовується в основному як адаптогенний та стимулюючий засіб, то народна фітотерапія знаходить рослині застосування при найрізноманітніших захворюваннях: шлунково-кишкових, печінці, недокрів’ї, імпотенції. У практично здорових людей препарати золотого кореня підвищують працездатність при втомі фізичному та розумовому, нормалізують обмінні процеси, оскільки сприяють економному витрачанню енергетичних ресурсів, покращують пам’ять та увагу, активізують функцію щитовидної залози.
Як застосовувати родіолу в домашніх умовах
Використовують корінь у домашніх умовах в основному у вигляді горілчаної або водної настойки та чайного напою. Напій із золотого кореня має відмінні смакові якості, аромат його дуже тонкий, приємний, нагадує запах троянди. Смак злегка в’яжучий, а колір змінюється від рожево-коричневого до густо-червоного.
Чай із золотого кореня на відміну від напоїв, приготованих з інших рослин, має дуже сильну дію, що стимулює центральну нервову систему. У цьому відношенні він, мабуть, не поступиться, а то й перевершить кофеїн, що містить чай (цейлонський, грузинський, індійський) і каву, тому приймати його слід лише у разі потреби, а не щодня. Для приготування напою беруть одну чайну ложку подрібненого кореня на літр води, кип’ятять 7-10 хвилин, настоюють 30-40 хвилин і п’ють по 2-3 склянки на день, додаючи на смак цукор чи мед.
Дуже популярний чай із золотого кореня з додаванням наступних лікарських рослин: бадану (чорне листя), листя суниці, ожини, малини та смородини чорної; квіток звіробою, перстачу чагарникової, трави чебрецю, взятих у рівних кількостях.
Дві-три столові ложки сухої суміші трав настояти 1:00 в 1 літрі окропу, додати мед або цукор за смаком.
Чай має тонізуючі властивості, відновлює порушений обмін речовин в організмі. Його добре пити під час важкої фізичної чи розумової роботи, при застуді, розладах шлунково-кишкового тракту та інших хворобливих станах організму. Із золотого кореня отримано тонізуючий безалкогольний напій.
Щодня пити ні настойку, ні чай не рекомендується. Не забувайте, що сили організму не нескінченні і постійно стимулювати їх не можна. Стимулюючі препарати краще приймати в тих випадках, коли необхідно підтримати тонус організму, але вже через п’ять днів постійного застосування вони можуть почати протилежний ефект, тому кожні п’ять днів потрібно робити перерву на тиждень.
Також препарати кореня оливника не варто застосовувати, якщо у вас підвищений тиск або температура, а також у тих випадках, коли ви відчуваєте сильне емоційне збудження: емоції тільки посиляться, і препарат не піде вам на користь. Тут слід згадати, що емоції забирають багато сил. Тому, коли ви відчуєте себе «вичавленим як лимон» від переживань, приляжте і поспіть годинку-другу, а коли прокинетеся — прийміть кілька крапель настойки або підкріпитеся свіжозавареним чаєм із золотим коренем. Щоб уникнути розладу сну, препарати оливника рожевого не слід приймати пізніше, ніж за 4-5 годин до сну.
Золотий корінь готовий прийти на виручку і здоровим, і хворим людям, подарувати їм високу працездатність і гарний настрій, допомогти уникнути хвороб і втоми. Він готовий дружити з усіма.
Автор: Gardener