Любисток (Levisticum) – рослина, що відноситься до сімейства парасолькових (Umbelliferae). Включає єдиний вид Любисток лікарський (Levisticum officinale). Багаторічна трав’яниста рослина, що досягає у висоту 2 м. Має товстий, гіллястий корінь. Стебло порожнисте, розгалужене вгорі. Листя велике, перисте і двічі пір’ясте, темно-зеленого кольору. Вся рослина має сильний пряний аромат. Дрібні жовті квіти на верхівках стебел зібрані у складні парасольки. Цвіте у червні-липні, насіння дозріває у липні-серпні.
Любисток не лише пряна, а й лікарська рослина, через що її вирощують на присадибних ділянках. Будь-яка частина рослини містить ефірну олію, зрозуміло, у різній кількості. Насіння містить до 1,5%, коріння – 0,5%, свіжі листочки – 0,25%. Ефірна олія є густою масою коричневого кольору, яка добре розчиняється в спирті.
Вирощування любистоку
Любисток рослина холодостійка, добре зимує, рано відростає навесні і в північних районах утворює насіння, вимогливе до світла, вологи та родючості ґрунту, розвиток йде за дворічним циклом. У перший рік утворюється потужна розетка листя та кореневища, на другий рік – квітконосне стебло та насіння. Нестача вологи призводить до затримки зростання, зниження врожаю та його якості. Цінується за високий вміст ефірних олій, вітамінів, мінеральних солей, а також за тонізуючу дію.
Розмножують любисток насінням, що висіється під зиму або ранньою весною. Дає рясний самосів, який пересаджують на гряди для вирощування нових рослин. Добре вирощувати любисток і при розподілі багаторічного коріння. Якщо візьметеся розводити цю рослину насінням, то сійте не врозкид, а рядками, спочатку пророщуючи зелені сходи на 10-15 см і використовуючи їх як молоду зелень. Далі можна проріджувати рослини на 30–40 см, поступово доводячи відстані між рослинами та міжряддями до 60–70 см. Такої площі вистачить для багаторічного вирощування цієї великої та потужної рослини. Восени добре б присипати рослину торфом чи перегноєм.
Любисток росте на різних ґрунтах: глинистих, піщаних, торф’яних, але пишніше розвивається на повітропроникних, помірно вологих та поживних. При підвищеному внесенні азоту рослина виходить занадто сильною, і корінь досягає великих розмірів, але м’якоть його втрачає щільність і соковитість, робиться пухкою, при варінні темніє. Тому азотними добривами захоплюватися не варто, але обов’язково внесіть калій та мікроелементи. Перед посівом насіння ґрунт заправте перегноєм або компостом із розрахунку на 1 м² 4–5 кг компосту, 15–20 г сечовини, 20 г суперфосфату (звичайного) та 30 г сульфату калію, склянку золи. Далі в залежності від стану рослини можна провести органічні та мінеральні підживлення з мікроелементами.
Щоб виростити хороше коріння любистка, треба вчасно видаляти квітконоси, не даючи їм підніматися. Чи не зрізайте багато зелені, це позначається на наливі коренів. Зелень до столу забезпечить проріджування загущених рослин. На насіння достатньо залишити один екземпляр любистка.
Ця ж рослина – висока, густооблистяна, з великими темно-зеленими, ніби відполірованими до блиску листям, високими жовтуватими зонтичними квітконосами – одночасно може бути і декоративним.
При вирощуванні любистку в перший рік з нього беруть лише кілька листків – для приправи. Тільки у вересні наступного року кореневища викопують, очищають, нанизують на шнури та вивішують для сушіння; більші розрізають навпіл уздовж, щоб прискорити висихання. Аптекарську сировину, часто уражену комахами і, крім того, гігроскопічну, потрібно зберігати в судинах, що щільно закриваються. Плоди збирають пізно восени, коли вони повністю дозріють. Листя для приправи можна брати цілий рік. Надземну частину беруть тоді, коли викопують коріння, проте сушать на повітрі окремо.
Догляд за любистком включає проведення регулярних розпушень і прополок. При нестачі вологи проводять полив. У наступні роки включають ранньовесняні підживлення, які повторюють у другій половині літа. Якщо немає необхідності в отриманні насіння, проводять своєчасне виламування квітконосів при досягненні ними висоти не більше 10 см. Починати збирання продукції можна восени першого року, або рано навесні другого року. При зимівлі випадання рослин від низьких температур немає.
У народі любисток називають гірською селерою. І справді, вони близькі ботанічні родичі. У дикому вигляді любисток виростав по схилах та підніжжях гір, звідси й з’явилася інша назва – гірська селера. Ріс він і в нижчих зволожених місцях, де розвивався ще пишніше.
Придбати любисток ви можете за посиланням
Лікувальні властивості любистка
Любисток лікарський має тонізуючу, загальнозміцнюючу, сечогінну, слабку знеболювальну, жовчогінну та послаблюючу властивість. Настої та відвари коренів збуджують апетит, знімають кишкові коліки. Завдяки сечогінній дії їх застосовують при набряках серцевого та ниркового походження, болях у нирках та захворюваннях сечового міхура.
Ефективність любистка при набряках серцево-судинного походження пояснюється не тільки збільшенням діурезу, а й безпосереднім впливом на серце, що покращує його діяльність. Призначають настій і як засіб, що прискорює прихід менструацій при їх затримці та зменшує їх болючість.
Настій коріння використовують так само, як відхаркувальний засіб при катарах органів дихання п’ють напар або приймають у вигляді порошку на кінчику чайної ложки 3 рази на день. Настій або відвар коренів любистка застосовують для ванн, обмивань, компресів при лікуванні гнійних захворювань шкіри, невигоєних виразок і ран. Одночасно приймають настій або відвар внутрішньо як кровоочисний засіб.
Свіже листя прикладають до голови для зняття болю. Примочки, обмивання і компрес надають позитивну дію при гнійничкових хворобах шкіри, виразках і вітіліго, що довго не гояться, при пігментації шкіри. Зовнішньо відвар кореня любистка застосовують для росту волосся і при їх випаданні.
Коріння любистку у вигляді напара, але частіше відвару, в кількості 1 ст. л. (Сухого) на 1 л води п’ють при захворюванні нирок, особливо при водянці, а також при хворобах серця, шлунково-кишкового тракту, як кровоочисний засіб при недокрів’ї, неврозі.
Навіть нетривале вживання відвару коренів любистка викликає більш енергійну, але спокійну пульсацію серця, зменшує задишку. У народі перевірено: якщо вранці натщесерце пожувати 3-5 г сушеного кореня любистку, то це заспокоює нерви, покращує самопочуття.
До стародавніх засобів лікування раку шкіри і горла належить полоскання відваром коренів порожнини рота. Відвар плодів та листя: 1 чайна ложка на склянку води, пити по 1 столовій ложці 3 рази на день.
Протипоказання
Застосовувати любисток вагітним жінкам протипоказано, тому що він сприяє притоку крові до тазових органів та діє абортивно!
Народні рецепти з любистком
- Приготування відвару коріння: 1 чайну ложку подрібненого коріння заливають склянкою гарячої води, кип’ятять у закритому посуді 30 хв і 10 хв остуджують. Потім відвар проціджують та доводять кип’яченою водою його обсяг до вихідного. Приймають по 1-2 ст. л. 3 рази на день.
- Приготування настою коріння: 1 чайну ложку подрібненого коріння заливають склянкою окропу, повільно остуджують і проціджують. Приймають рівними порціями протягом дня 5-6 прийомів.
- Приготування настою трави: 2 чайні ложки без нарізаного кореня залити 1/4 л холодної води, нагріти до кипіння і відразу процідити.
Застосування
- При головному болю – залийте листя окропом і подихайте 5 хв над відваром, накрившись рушником.
- При захворюваннях нирок – 30 г сухого кореня залийте 1 л окропу. Настоюйте 30 хв і пийте вранці натщесерце по 1/2 ст.
- Вилікувати бронхіт допоможе відвар –1 ч. л. сухого кореня залийте 1 ст. води та кип’ятіть 30 хв. Приймайте по 1-2 ст. л. 3 рази на день до їди.
Любисток як приправа
Значно частіше, ніж у лікарських цілях, любисток (корінь, трава, листя у свіжому та висушеному стані) застосовується як пряність для ароматизації лікерів та гірких шлункових горілок. “Покращує шлунок і виганяє вітри”, – писав уже за часів Карла Великого один кухар, який постійно вирощував цю рослину у своєму саду.
Хто жодного разу не використовував любисток як приправу, тому варто спробувати це зробити. Свіжа трава або тільки свіже листя, додане до шаткованих овочів або якої-небудь страви в обід, сприяють їхньому кращому засвоєнню та прояву смаку. Остерігайтеся лише їх надмірного вживання.
Любисток варто варити разом із основною стравою. Наприклад, при приготуванні м’ясного бульйону, м’ясного соусу або рубаного м’яса покладіть трохи кореня любистка, і ця приправа покращить та посилить смак м’яса. І, що слід відзначити, використання любистка як приправи дуже корисно для здоров’я і дозволяється навіть для дієтичної кухні.
Автор: