Ставши власниками ділянки землі на селі, ми, природно, замислилися про сад. Ділянку купили не під дачу, а для постійного життя, але одразу переїхати не виходило, тому півтора роки бували наїздами: коли приїжджали – намагалися озирнутися, а їдучи до міста, мріяли та планували. Начиталися про сорти яблунь та груш, мріяли про абрикоси та черешню.
Наш старий сад
На нашій землі сад вже був і великий: 4 груші, штук 30 яблунь, кілька слив, пара горіхів і незліченну кількість вишень. Та й смородина, агрус, незрозумілі зарості малини і дика полуниця. Дерева були посаджені після війни, отже, нашому саду вже близько 60 років.
Щоправда, це було важко назвати садом. Велика його частина була схожа на казковий ліс – як у казках про злу чаклунку, яка зачарувала принцесу, помістила її у вежу, а вежа стояла у густому, непролазному лісі. Деякі дерева, загинувши, навіть не могли впасти, заплутавшись у сухих кронах сусідніх яблунь. За садом як мінімум 20 останніх років ніхто не доглядав.
Першою думкою було все спиляти, викорчувати та посадити нові дерева. Але коли остаточно переїхали, навалилося стільки справ, що ні сил, ні часу в перший рік на старі яблуні не залишилося.
Чому ми не стали пиляти старі дерева
Як кажуть, все, що не робиться, все на краще. Хоча в нашому випадку варто написати «НЕ робиться»: міські плани зрубати і викорчувати так і залишилися планами.
Навесні з’явилася можливість у спокійній обстановці, не набігами, побачити, як живе старий сад — як прокидаються під квітневим сонечком ті гілки, які ще не засохли, які з яблунь зацвіли, і які восени на них були плоди. Тепер, через кілька років, ми дуже задоволені, що в перший рік не знайшли часу спиляти під корінь старий сад.
Чому не варто поспішати та знищувати дорослі дерева:
- спиляти — це півсправи, хоч і дуже масштабної; після того, як дерева спиляні, їх ще треба було б розпиляти на дрова, прибрати купи гілок і видалити старі пні;
- молоді саджанці почнуть приносити перші плоди лише через кілька років, залежно від сорту – від 3 до 7; радикальне обрізання старих дерев дозволяє оновити сад за пару років;
- гарантій, що куплений саджанець виявиться саме тим сортом, на який ви спокусилися при покупці, немає ніякої – можна 5 років чекати, а потім побачити, що покупка виявилася звичайной дичкой;
- молоді деревця можуть загинути від невідомої хвороби, вимерзнути, їх можуть погризти зайці – у дорослих дерев таких ризиків майже немає;
- у старому саду ростуть перевірені часом сорти плодових дерев, стійкі до місцевих умов або вже стали стійкими багато років;
- а якщо хочеться нових сортів, то на дорослі дерева можна прищепити живці яблунь та груш сучасної селекції; старі дерева стануть чудовою підщепою: на одне дерево можна щепити відразу кілька різних сортів, до того ж сортові живці набагато дешевші за саджанці.
Наші яблуні зараз, через 2 роки, зовсім не нагадують зачароване ліс, і без яблук ми не залишилися.
Як можна оновити старі дерева
Почати реконструкцію старого саду потрібно з огляду та найкраще, якщо у вас буде достатньо часу. Потрібно постаратися визначити справді хворі та вмираючі дерева – їх, на жаль, доведеться видалити повністю. Подивіться, як і де з’являється листя, в якому стані кора, чи є дупла.
Яблуні та груші у віці 70-100 років, які здорові та просто сильно розрослися, цілком здатні після обрізки жити та активно приносити хороші плоди ще кілька десятків років.
Спочатку зріжте сухі гілки. А потім обрізайте решту, залишивши тільки частини скелетних гілок, намагаючись максимально освітлити крону. Це можна зробити наступного року після початку обрізки. За літо на обрізаних гілках утворюється порослі, з яких до осені можна буде сформувати нову крону. Через рік або навіть наступного сезону оновлене дерево почне плодоносити.
Виявляється, в селах так і чинили: ніякого регулярного формування крони не робилося, а раз на 20-25 років дерева, що розрослися, вирізали майже «на пень» і через 2 роки отримували оновлений сад. Причому кількість плодів з дерев, що пройшли таку обрізку, практично дорівнює плодоношенню дерева у розквіті сил. Чого не можна сказати про саджанці, які через 5-7 років лише починають приносити невелику кількість плодів.
І остання причина, яка зупиняє від знищення старого саду декоративна. Старий сад має свою красу: химерно вигнуті чорні гілки, обліплені снігом, які навесні покриваються біло-рожевою піною квітів; опали яблука у траві наприкінці літа; пташині гнізда в кронах — адже ми хочемо мати свій сад не тільки для промислового видобутку фруктів.
Все что вам потребуется для омоложения сада вы можете приобрести по ссылке
Автор: