У народній медицині з найдавніших часів, особливо в країнах Східної Азії, визначне місце відводиться «кореню життя» – женьшеню. Йому приписують виняткові цілющі властивості чи не від всіх хвороб. Зрозуміло, це не так. Наукові дослідження лікувальних властивостей препаратів, виготовлених з коріння женьшеню, проведені вченими, показали, що вони належать до стимулюючих і тонізуючих. Їх застосовують при фізичній та розумовій втомі, виснаженні, функціональних порушеннях серцево-судинної та центральної нервової системи, неврастенії, а також для підвищення опірності організму інфекції або несприятливим умовам середовища. Діючими речовинами кореня женьшеню є глікозиди, які називаються панаксозидами.
Зрозуміло, не можна займатися самолікуванням. Без рекомендації лікаря не рекомендуємо використовувати домашні настоянки з «кореня життя».
Опис женьшеню
Женьшень справжній (Panax ginseng) – багаторічна трав’яниста рослина із сімейства аралієвих (Araliaceae). Корінь у нього стрижневий, циліндричний, гіллястий, білого або блідо-жовтого забарвлення. У верхній частині кореня щорічно закладається одна, рідше 2-3 зимуючі бруньки, з яких навесні розвивається одне або кілька стебел. Стебло пряме, гладке, до 70 см висоти, закінчується мутовкою з 3-5 довгочерешкових пальчастих п’ятироздільних листків.
Квітконос несе численні квітки, зібрані в просту парасольку. Квітки двостатеві, непоказні, блідо-рожеві з білими тичинками. Плоди — соковиті, ягодоподібні, що при дозріванні набувають яскраво-червоного забарвлення. Насіння (кісточки) жовтувато-білі, овальні, сплюснуті, зморшкуваті. Маса 1000 штук свіжозібраного насіння 35-40 г.
У природних умовах женьшень зростає у гірських кедрово-широколистяних лісах на висоті до 600 м над рівнем моря, на пухких, добре дренованих грунтах. Зустрічається одиничними екземплярами, рідко «родинами» від 2 до 20 і більше рослин. Природні ресурси дуже обмежені, тому женьшень занесено до Червоної книги.
Вирощування женьшеню
Тим, хто тільки починає займатися цією цікавою, але трудомісткою лікарською культурою, хочемо дати деякі загальні відомості та практичні поради. Щоб не було марних побоювань та передчасних розчарувань, запам’ятайте: женьшень росте дуже повільно. У перший рік із насіння утворюється всього один лист із трьома листочками. На другому році з’являються два листки з 3-5 листочками. Надалі зростання посилюється, і до кінця п’ятого року рослини досягають висоти 40-70 см, маючи по 5 листків, кожен із яких складається з 4-5 листочків.
Найбільш інтенсивне наростання кореневої маси відбувається з третього року вегетації, коли частина рослин починає плодоносити, а починаючи з 4-го року всі нормально розвинені особини дають насіння. На одній рослині утворюється 40-100 шт. Вони досить великі – довжина 5-7 мм, ширина 4-5 мм та товщина 1,5-3 мм.
У насінні женьшеню зародок недорозвинений. Тому висіяне свіжозібране насіння проростає тільки через 18-22 місяці, тобто на другий рік після посіву. Для отримання сходів на рік посіву необхідна тривала стратифікація насіння (про неї трохи нижче).
Зазвичай женьшень вирощують розсадним способом. Розсадою називають одно-дворічне коріння. Їх краще висаджувати восени. Можна і рано навесні, до початку відростання, але це знижує приживання рослин. Іноді коріння женьшеню, найчастіше пошкоджене, протягом одного-двох років не дає надземних пагонів, як би «засинають», а потім знову нормально розвиваються і плодоносять.
Ділянка для вирощування має бути захищена від панівних вітрів, розташована поблизу джерела води для поливу і мати невеликий ухил для стоку талих та дощових вод.
Вологість ґрунту для зростання женьшеню має особливе значення. Рослина не переносить застою води – навіть короткочасне затоплення ділянки талими або дощовими водами викликає її загибель. І в той же час порівняно неглибока коренева система, робить женьшень чутливим до посухи і суховіїв. Тому треба підтримувати ґрунт у вологому та пухкому стані.
Женьшень вимогливий до ґрунтових умов. Найбільш сприятливі для нього пухкі, добре дреновані, слабокислі (рН 5,2-6,5), супіщані та суглинні грунти з високим вмістом гумусу (6-10 %).
Підготовку ґрунту проводять заздалегідь. Починають восени чи рано навесні і протягом 1,5-2 років підтримують його під чорним паром, систематично рихлячи. Хороший вплив на фізичні та хімічні властивості ґрунту мають органічні добрива — гнойовий, листовий та деревний перегній, а також 2-3-річний компост.
Органічні та мінеральні добрива вносять перед переорюванням пара. На ділянки, де вирощуватиметься розсада, вносять на 1 м2 6-8 кг перегною або компосту, 25-30 г суперфосфату та 5-8 г хлористого калію. Там, де женьшень дорощуватиметься, на 1 м2 вносять 10-12 кг органічних добрив, 40-45 г суперфосфату та 15-16 г калію хлористого.
Женьшень не переносить високої концентрації ґрунтового розчину, особливо чутливий до підвищеного вмісту нітратів. Великі дози азотних добрив сприяють ураженню рослин хворобами.
Для поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту вносять крупнозернистий пісок (20-50 кг/м2), кам’яновугільний котельний шлак (10 кг/м2).
Женьшень – тіньовитривала рослина. Відкритих сонячних місць не переносить. Тому вирощують його при штучному затіненні або під пологом дерев.
Посадка женьшеню
До розбивки і нарізки грядок приступають на початку вересня, за два-три тижні до початку посадки женьшеню. У цей час готують грядки й у весняного посіву насінням. Розташовують їх у напрямку зі сходу на захід. Висота – 25-30 см, ширина – 90-100 см, а довжина – довільна. Між грядками роблять доріжки шириною 70-90 см. Ґрунт ретельно розпушують і вирівнюють, особливо там, де вирощуватиметься розсада.
Багато садівників-любителів готують грядки зі штучних ґрунтових сумішей. Основні компоненти — листовий перегній, торфокрихта, лісова земля, гнойовий перегній, тирса, кам’яновугільний шлак і деякі інші. З дощок роблять обортовку висотою 25-30 см, яку заповнюють сумішшю.
Стратифіковане насіння для отримання розсади висівають наприкінці квітня — на початку травня. Для стратифікації їх змішують з ретельно промитим крупнозернистим піском у співвідношенні 1:3 за обсягом і витримують при температурі 18-20 ° C в помірно вологому стані. Тепловий період стратифікації продовжується 5-6 місяців.
Протягом цього часу їх систематично зволожують, щомісяця провітрюють, відокремлюючи від піску, відбирають запліснілі і загнили, потім знову змішують з піском і продовжують витримувати при тій же температурі. У тепловий період відбувається розвиток зародка. До кінця його насіння з розкритою кісточкою має бути не менше 80-90%.
Після завершення теплового періоду насіння знову змішують зі слабозволоженим піском у тому ж співвідношенні і поміщають у льох або холодильник, де витримують при температурі 1-4 °C. Холодний етап стратифікації триває 2-3 місяці. Наприкінці цього періоду насіння зберігають до сівби в холодильнику при температурі 0 °C.
Перед посівом відокремлюють від піску та провітрюють на решеті в тіні. Насіння з завершеним циклом стратифікації для стимулювання проростання обробляють 0,05%-ним розчином борної кислоти або 0,2%-ним розчином марганцевокислого калію протягом 30 хвилин.
Насіння з незавершеним холодним етапом стратифікації (менше 3 місяців) перед посівом обробляють 0,02%-ним розчином гіберилліну протягом 23 годин, а потім промивають їх у холодній воді.
Насіння, закладене на стратифікацію в серпні, буде готове до посіву в травні наступного року.
Підготовлені восени грядки розпушують на глибину 10-15 см, вирівнюють і маркують дошкою з рядами гострих шипів довжиною 4 см. Насіння розкладають вручну в поглиблення, які утворює маркер, і відразу закладають грунтом. Посіви мульчують листовим перегноєм або лісовою землею, свіжою тирсою шаром 1,5-2 см. При необхідності помірно поливають. Сходи з’являються через 15-20 днів після сівби.
Свіжозібране насіння висівають у вересні. Підготовка грядок і техніка посіву ті ж, що і при посіві стратифікованим насінням. Сходи з’являються на другий рік після посіву. При настанні заморозків грядки додатково вкривають листям шаром 6-7 см.
Посадку одно-дворічного коріння проводять наприкінці вересня — першій половині жовтня. Безпосередньо перед посадкою грядки маркують 20X20 або 25X20 см. Для однорічної розсади площа живлення повинна бути 6X4 см, для дворічної – 8X4 – або 10×5 см на кожну рослину. У лунки саджанці укладають під кутом 30-45 ° C до поверхні ґрунту, так щоб головки коренів з брунькою знаходилися на глибині 4-5 см. При висадці коріння ретельно розправляють і зашпаровують ґрунтом, злегка ущільнюючи його. Потім грядки мульчують свіжою тирсою, листовим перегноєм шаром 2-3 см, а на зиму додатково утеплюють. При весняній посадці поливають.
Викопують одно-дворічні коріння безпосередньо перед посадкою, після відмирання листя, намагаючись якнайменше пошкодити навіть найдрібніші коріння та зимуючі бруньки, з яких відростає надземна частина рослин. Коріння пошкоджене, недорозвинене (менше 0,3 г) і хворе вибраковують.
Догляд за женьшенем
Вегетаційний період у женьшеню починається наприкінці квітня — на початку травня, цвіте він у червні, плоди дозрівають у серпні. Навесні женьшень переносить невеликі заморозки, але найбільш чутливі до холоду бутони гинуть за мінус 4-5 °C. Восени заморозки в 5-7 ° C ушкоджують листя. Радимо на зиму грядки з рослинами вкривати сухою тирсою шаром 4-5 см або листям – 6-7 см. Таке укриття дозволить зберегти рослини навіть при значних морозах. Потрібно знати, що набагато гірше, ніж морози, женьшень переносить м’які зими з частими відлигами та дощами. При цьому загниють коріння, і рослина гине.
Навесні після сходу снігу очищають гряди від утеплювача та встановлюють притінювальні пристрої. Цю роботу необхідно закінчити до появи сходів і багаторічних рослин, що відростають.
Для притінення женьшеню роблять різні щити, що укріплюються на міцних каркасах. Стовпчики каркасів встановлюють бортами грядки на відстані 2-3 метри один від одного залежно від наявного матеріалу. Висота стовпчиків від поверхні грядок із південної сторони має бути близько 1 м, а з північної — 1,2-1,5 м. Для щитів використовують дошки, шифер та інші матеріали. Розмір щитів залежить від ширини грядок. По обидва боки роблять козирки для захисту від сонця країв грядок.
У середній смузі можна використовувати щити із планок з просвітами в 0,5-1 см. Деякі любителі-садівники притіняють посадки женьшеню, укладаючи на каркаси гілки хвойних дерев. Але на ділянках, де вирощується розсада, щити мають бути щільними.
Перше розпушування на глибину 2-3 см проводять до пробудження брунек, що зимують. Робити це треба обережно, щоб не пошкодити бруньки та кореневу систему. Надалі ґрунт рихлять і прополюють бур’яни. Обов’язково обробляють доріжки між грядами та прилеглу до посадок територію.
У спекотні та сухі періоди рослини поливають (під час цвітіння та плодоутворення – щодня).
Тричі за вегетацію з поливами вносять мінеральні підживлення (0,1-0,2 %, тобто 10-20 г на 10 л води – розчини складних або змішаних добрив із розрахунку 2-3 л/м2).
Восени надземну частину рослин зрізають та спалюють.
Попередньо заготовляють насіння, коли плоди приймають яскраво-червоне забарвлення. Зазвичай це буває у серпні. Їх відокремлюють від м’якоті, протираючи на решеті, багаторазово промивають водою до повного видалення м’якоті і щуплого насіння, яке спливає на поверхню. Потім відкидають на решето, дають стекти надлишку води та злегка підсушують у тіні, періодично перемішуючи. Просушують близько доби. Більш тривале сушіння знижує активність насіння і ускладнює їх проростання. При висиханні насіння швидко втрачає схожість, тому зберігати його потрібно в вологому піску.
У процесі сушіння відбирають явно хворе насіння сірувато-коричневого забарвлення або з побурілими плямами.
Захворювання та шкідники женьшеню
Декілька слів про захист рослин. Коріння перед посадкою протягом 10 хвилин дезінфікують в 1% розчині бордоської рідини. Її використовують під час вегетаційного періоду, проводячи 6-8 обприскувань. Перше – при розгортанні листя 0,5%-ним розчином, а наступні – 1%-ним.
Фунгіцидом обробляють усі органи рослини – листя, квітконоси, парасольки з плодами і навіть нижню сторону листя.
При ураженні рослин чорною ніжкою 2-3 рази поливають сіянці 0,5% розчином марганцевокислого калію з інтервалом 7-10 днів.
Проти попелиці, гусениць, листовійок та інших комах, що ушкоджують надземні органи рослин, застосовують піретрум (2-4 г/м2) або 1-1,5% суспензію цього препарату. Дротянки виловлюють приманками із картоплі. Капустянок знищують за допомогою отруєних приманок, які закладають у ґрунт на глибину 3-5 см. Личинок хрущів вибирають вручну. Проти мишей застосовують препарати мишачого тифу або отруєні приманки зоокумарином. Їх розкладають у нори або насипають у трубки, згорнуті з толю. Слимаків відловлюють також за допомогою приманки. Можна обпилювати ввечері ділянки свіжим вапном-пушонкою.
Автор: