За своєю природою та біологічними особливостями повстяна вишня так само, як і вишня звичайна належить до великого роду сливових. Вона легко схрещується зі сливою, персиком, аличею і навіть абрикосом. Родом рослина з Центрального Китаю, звідси ще одна назва – китайська вишня. У цього чагарника маса переваг: декоративність, надзвичайно висока морозостійкість, стабільна врожайність, раннє плодоношення. Плоди, що дозрівають на тиждень-півтора раніше звичайної вишні, зручно збирати, оскільки максимальна висота рослин — 2,5–3 м, і вони практично не обсипаються.
Опис повстяної вишні
Батьківщиною вишні повстяної є Китай, Корея та Монголія, де вона росте в дикому вигляді. З Китаю культура поширилася світом. На Далекому Сході досі поняття «вишня» асоціюється саме з вишнею повстяної, і в садах ростуть переважно нещеплені саджанці. Появою ж у європі вона завдячує Івану Мічуріну, який вивів великоплідну форму та описав її під ім’ям «Аньдо». Повстяною ж її називають через опушення, яке покриває пагони, листя і навіть плоди.
Плоди повстяної вишні багаті на вуглеводи, органічні кислоти, вітаміни групи В і РР. Вітаміну С у них міститься в 1,5-2 рази більше, ніж у сортах звичайної вишні, а за кількістю заліза вони перевершують яблука.
Крім того, повстяна вишня не тільки прикрашає сад ранньою весною і приносить плоди влітку, її кущі з густою розлогою кроною підходять для створення огорож, бордюрів, ними можна зміцнювати схили.
Основний недолік повстяної вишні – невисока тривалість життя, лише близько 10 років. Але омолоджуючим обрізанням її можна продовжити до 20 років.
Умови вирощування повстяної вишні
Повстяна вишня краще росте на родючому і легкому (суглинистому, супіщаному), добре дренованому грунті з нейтральною реакцією. Важкі перезволожені та торфовища для неї не підходять. Надлишок вологи негативно позначається на зростанні, плодоношенні та перезимівлі, що призводить до загибелі кущів. Кислий ґрунт бажано вапнувати. Місце повстяної вишні потрібно сонячне, вона зовсім не переносить затінення.
Залежно від самоплідності сорту для кращого перезапилення на ділянці бажано висаджувати або кілька сіянців, або кілька сортів (не менше трьох).
Самоплідні сорти повстяної вишні: Східна, Дитяча, Красуня, Літо, Мрія, Вогник, Казка, Смуглянка східна, Тріана, Царівна, Ювілейна.
Самобезплідні сорти повстяної вишні: Аліса, Наталі, Океанська вирівська, Осіння вировка
Посадка повстяної вишні
Садити саджанці 1-2-річного віку можна восени та навесні. Найкращий час посадки – рання весна, до розпускання бруньок. Можна садити повстяну вишню восени – у вересні, але не пізніше. Саджанці, куплені в середині – наприкінці жовтня, надійніше прикопати до весни.
У посадкову яму або траншею шириною не менше 60 см і глибиною не більше 50 см потрібно внести ґрунтову суміш (на 1 м²): органічні добрива – не менше 3 відер, вапно – 400-800 г, фосфор – 40-60, калій – 20 -30 г. Все треба поступово перемішати. Кореневу систему необхідно обрізати на 20-25 см, обробити глиняною бовтанкою і посадити кущі на ту ж глибину, що в розпліднику. У жодному разі не можна заглиблювати кореневу шийку – це призведе до загибелі рослини. Після посадки ґрунт слід ущільнити, рясно полити та замульчувати торфом або органічними добривами.
На ділянці достатньо посадити 2-3 рослини повстяної вишні. Зі специфічних особливостей вирощування повстяної вишні можна відзначити такі. Застосовують більш розріджену схему посадки: 3-3,5 х 1-1,5 м. Її проводять саджанцями 1-2-річного віку на ту саму глибину, якою вони росли до цього.
Розмноження повстяної вишні
Основний спосіб розмноження виду (але не сортів!) повстяної вишні – простий посів насіння. Кісточки збирають, промивають і злегка просушують у тіні. Наприкінці серпня їх змішують із вологим піском і до жовтня зберігають у прохолодному приміщенні, а потім висівають на грядку у борозенки глибиною 2–3 см.
Весною з’являються дружні сходи. При хорошому догляді сіянці повстяної вишні ростуть швидко і вже в перший рік життя досягають висоти 40-50 см. Восени або навесні наступного року їх розсаджують.
Розмноження повстяної вишні зеленими живцями дозволяє отримати сортовий посадковий матеріал. Однак такий вид розмноження потребує створення специфічних умов.
Живці беруть з пагонів 10-15 см довжини другого або третього порядків розгалуження цього року. Їх заготовляють з частиною торішньої деревини до 2 см. Живці обробляються регулятором росту і заглиблюються за наступною схемою: 2 см здеревілого живця і 1 см зеленого живця. Грядку з живцями накривають плівкою. Необхідно стежити, щоб у сонячні дні на парничок не потрапляло багато сонця (у цьому випадку необхідно притінення) і підтримувати всередині постійну вологість – не допускати пересихання.
Можливе розмноження повстяної вишні відведеннями. Для цього необхідно навесні пагон минулого року укласти в канавку та пришпилити.
Також сорти повстяної вишні можна щепити на терносливу, аличі та вишню сорту «Володимирська».
Придбати саджанці повстяної вишні ви можете за посиланням
Догляд за повстяною вишнею
Удобрюють рослини одразу після цвітіння, вносячи по краях приствольних кіл 5–7 кг органічних добрив, 20 г калійних, 30 г азотних, 70 г фосфорних. Один раз на п’ять років ґрунт вапнують.
Плодоносить повстяна вишня рясно, зазвичай вже на третій рік, і щороку. При правильній посадці та належному догляді врожай може досягати 4 кг з рослини. Плоди дозрівають практично одночасно, вони соковиті, ароматні та солодкі. Колір залежно від сорту – від світло-рожевого до темно-червоного.
У свіжому вигляді плоди повстяної вишні погано транспортуються і зберігаються (тому вони не зустрічаються у продажу). Якщо плануєте її перевозити, краще не чекати повного дозрівання, а збирати, як тільки плоди досягнуть максимальних розмірів і майже повністю забарвляться.
Обрізання повстяної вишні
Центр крони повстяної вишні необхідно щорічно проріджувати, залишаючи 10-12 сильних пагонів. Однорічні пагони, що несуть основну частину врожаю, обрізають на одну третину тільки якщо їх довжина перевищує 60 см.
Кожні чотири-п’ять років для посилення росту проводять омолоджуючу обрізку повстяної вишні. При цьому освітлюється центр крони та периферійні скелетні пагони. Декілька бічних пагонів видаляють «на кільце». В результаті поблизу місця вкорочування з’являються однорічні пагони. Усі розташовані над ними частини старої крони необхідно видалити.
Таку ж обрізку застосовують у підмерзлих кущів.
Сорти повстяної вишні
Сорти повстяної вишні можна розділити на три групи: раннього, середнього та пізнього термінів дозрівання. Сорти вишні відрізняються також за кольором. Колір їх настільки різноманітний, що не можна виділити характерний колір для повстяної вишні: від білого до червоно-чорного. Нижче представлені найперспективніші сорти.
Ранні сорти повстяної вишні
Наталі. Кущ з широкою кроною, сильнорослий, середня загущеність. Квіти великі рожевого кольору. Плоди темно-червоного кольору, кисло-солодкі на смак, масою 4-4,5 г. М’якуш у плодів щільний, хрящуватий. Плодоніжка довжиною 0,5 см, відрив від гілки напівсухий. Зберігається у кімнатній температурі до трьох, а в холодильнику – до шести днів без втрати якостей. Врожайність із дорослого куща близько 7 кг.
Дитячий. Форма куща широкоовальна, із середньою загущеністю. Плоди яскраво-червоного кольору з щільною, хрящуватою м’якоттю, масою 3,5-4,0 г. Смак кисло-солодкий. Довжина плодоніжки 0,5 см, з напівсухим відривом. Характеризується високою врожайністю – до 15 кг.
Казкова. Кущ широкий, розлогий. Забарвлення плодів темно-бордове з глянцевим блиском. Маса плода 3,0-4,0 г. М’якуш волокнистий, щільний. Кисло-солодкий смак. Довжина плодоніжки 0,5 см, з напівсухим відривом. Врожайність середня – до 12 кг.
Казка. Форма куща овальна, середньої загущеності. Плоди темно-бордового кольору, масою 3,0-4,0 г із щільною, хрящуватою м’якоттю. Смак кисло-солодкий. Довжина плодоніжки 0,5 см із напівсухим відривом. Урожайність середня – до 10 кг.
Врожайна. Кущ розлогий, широкий. Плоди темно-рожевого кольору, масою 2,6-2,7 г із щільною, хрящуватою м’якоттю. Смак кисло-солодкий. Довжина плодоніжки 0,4 см із напівсухим відривом. Врожайність середня – до 12 кг.
Середні сорти повстяної вишні
Смуглянка східна. Кущ широкорозлогий, низькорослий. Плоди темно-бордового кольору масою 2,7-2,9 г з ніжною м’якоттю. Смак солодко-кислий. Довжина плодоніжки 0,7 см. Врожайність нижча за середню – до 7 кг.
Ювілейна. Кущ овальної форми, сильнорослий, середньої загущеності. Плоди темно-червоного кольору, масою 3,5-4,3 г із соковитою, волокнистою м’якоттю. Врожайність до 8,5 кг.
Біла. Кущ середньої висоти, крона розлога. Маса плоду – 1,6-1,9 г. Забарвлення матово-біле, м’якоть біла, дуже соковита. Смак кисло-солодкий. Плодоніжка коротка – 0,3 см. Урожайність середня – до 10 кг.
Пізній сорт повстяної вишні
Океанська вірівська. Кущ компактний, сильнорослий, середньої загущеності. Плоди темно-бордового кольору, масою 3,0-3,6 г із щільною, хрящуватою м’якоттю. Смак кисло-солодкий. Довжина плодоніжки 0,4 см із напівсухим відривом. Середня врожайність – до 9 кг.
Моніліальний опік повстяної вишні
На відміну від інших видів вишні, повстяна вишня дуже стійка до коккомікозу. Однак вона схильна до моніліозу або моніліального опіку — грибного захворювання, яке вражає вишню під час цвітіння. Його спори потрапляють на маточку квітки і там проростають. Потім грибниця через квітконіжку проникає у гілку, розвиваючись далі всередині деревини та руйнуючи її. В результаті до кінця травня – початку червня спостерігається масове усихання гілок на дереві. Зовні такі гілки виглядають як обпалені, звідки і назва хвороби – моніліальний опік.
Особливо інтенсивно зараження відбувається у вологу дощову погоду під час цвітіння та влітку в період дозрівання плодів, коли через надлишок вологи вони розтріскуються. Тому особливу загрозу моніліоз становить для регіонів з вологими дощовими навесні та влітку. При масовому розвитку моніліозу повністю гине врожай та сильно послаблюється дерево. Якщо таке відбувається кілька років поспіль, дерево засихає.
Масове поширення моніліозу, нині, накопичення інфекції у садах призвело до того, що вирощувати вишню (зокрема повстяну) як плодову культуру без обробки фунгіцидами практично неможливо.
Навесні, в період набухання брунек, рекомендується проводити обприскування 3%-ним розчином Бордоської суміші (300 г/10 літрів) або 0,5%-ним – мідного купоросу (50 г/10л). У наступний період, потрібно повторити обробки препаратами, що містять мідь, кілька разів.
При перших симптомах захворювання, рекомендується вирізати хворі пагони.
Автор: