Мабуть, одним із найважчих занять є праця, пов’язана із землею. Особливо якщо ви плануєте отримати гідний урожай, тоді більше півроку ви повинні буквально жити на грядках і старанно працювати. Звичайно, зараз працю садівників і городників багато в чому полегшує садова техніка, проте дещо іншим способом вважається пропонований овочівником і за сумісництвом доктором наук Джекобом Міттлайдером – спосіб «городництва по Міттлайдеру».
Що таке городництво за Міттлайдером?
Метод цей далеко не новий, познайомилися з ним вперше жителі нашої країни, ще будучи передплатниками різного роду журналів і газет, де цей метод активно і докладно висвітлювався. Після прочитання суті методу багато хто кинувся експериментувати на своїх ділянках. Виходило не у всіх, і тоді було видано книгу, в якій цей метод буквально був адаптований саме під наші реалії, але все одно він так і залишився методом городництва Міттлайдера.
Сам Міттлайдер позиціонував свій метод як найефективнішу технологію обробітку ґрунту, що дозволяє на 1,5 – 2-х сотках виростити таку кількість овочевої продукції, якій повноцінній сім’ї, що складається з чотирьох або навіть п’яти осіб, цілком вистачило б на весь рік.
Найцікавішим у цьому методі було те, що спочатку взагалі не враховувалась якість грунту, тобто вона не бралося до уваги взагалі, отже, жодного вирішального значення щодо одержання врожаю якість грунту не мала.
Як стверджував сам Міттлайдер, овочі припустимо вирощувати буквально на «порожньому» ґрунті, з міжряддями, зарослими бур’янами, ґрунті найбіднішому і зовсім позбавленому родючості.
Основні принципи городництва по Міттлайдер:
По-перше, це дробове внесення мінеральних підживлень, по-друге, ущільнені висадки на дуже вузьких грядах, по-третє, обов’язково широкі міжряддя, по-четверте, використання двох складів добрив, і звичайно ж, скрупульозне дотримання цих принципів як п’ятий компонент успіху.
Пропоновані Міттлайдером суміші добрив
Перша суміш добрив має бути скомпонована за цією методикою з восьми грамів борної кислоти та кілограма гіпсу (придатна для лужного ґрунту). Для кислого грунту гіпс необхідно замінити на вапно-пушонку або, що ще краще, на доломітове борошно.
Другий склад повинен бути приготований з основи, яка повинна складатися з одинадцяти частин азоту, шести частин фосфору, одинадцяти частин калію та додаткових компонентів. Додаткові компоненти включають 450 г сульфату магнію, десяти грамів борної кислоти та п’ятнадцяти грамів молібдату амонію. Все це потрібно ретельно перемішати і додати в основу (у добрива), маса якої повинна дорівнювати трьом кілограмам.
Міттлайдер допускає використання двох варіантів внесення підживлення – сухе і розчинне. При сухому внесенні добрив їх просто розсипають навколо рослин, якщо відстань між ними від 30 до 50 см, а якщо менше 30, то між рядками. При внесенні розчинених добрив ними легко проливають всю грядку, намагаючись не потрапити на самі рослини. Зазвичай на дев’ятиметрову грядку, щоб розчинити 600 г другої суміші, потрібно по Міттлайдеру рівно 66 літрів води.
Варіанти обробітку ґрунту за Міттлайдером
Крім пропонованих сумішей добрив, пропонується ще й два варіанти обробітку ґрунту — культивування овочів у ґрунті відкритому, природному та наступний спосіб — у грядках-коробах, які мають заповнюватись спеціальною сумішшю.
1. Вузькі грядки
Він передбачає вирощування рослин на вузьких грядках, які розміщені прямо на перекопаному ґрунті. Ширина цих грядок не повинна перевищувати 45 сантиметрів, а ось довжина може бути абсолютно будь-якою і обмежуватися лише розмірами вашої ділянки, формою ландшафту та іншим.
Далі всі посадки на таких досить вузьких грядках відрізняються від традиційних посадок овочевих культур своєю загущеністю. Передбачалося, що необхідну кількість світла та достатню кількість вологи овочеві культури отримуватимуть саме за рахунок широких міжрядь. До речі, ширина міжрядь по Міттлайдеру повинна дорівнювати не менше 75 сантиметрів, допускалися навіть ще більші величини, але не менші.
Складається враження, що саме на ширині міжрядь і замикається вся успішність даного методу: адже якщо зменшити розмір міжрядь, то рослинам відразу ж не вистачатиме світла та вологи, оскільки рослини неминуче розростуться на вузьких грядках, виходячи з ущільненої схеми посадки, і почнуть затіняти одна другу і конкурувати за ці два важливі компоненти (світло та вологу).
Зрозуміло, що цей метод, швидше за все, розроблявся для власників невеликих ділянок, та й підходить він їм дуже до речі. Здається, все просто, але є нюанси, яких потрібно дотримуватись і крім широких міжрядь та вузьких грядок.
Наприклад, ці грядки обов’язково потрібно орієнтувати з півночі на південь і не переносити з місця на місце ніколи. Також можна забути і про міжряддя, не варто їх навіть перекопувати, правда, прополювати бур’яни, не до чиста, але хоча б випалюючи найпотужніші, все-таки слід.
А як же виснаження ґрунту, накопичення шкідників, хвороб, запитаєте ви? Для того, щоб вирішити всі ці проблеми разом, Міттлайдер радить використовувати знайому нам усім сівозміну.
Грядки до посадки готують, починаючи з підживлення (після перекопування). Так, на стандартну грядку довжиною десять метрів та шириною 45 сантиметрів вносять кілограм першої суміші та половину кілограма суміші номер два (наведені вище). Далі висівають насіння потрібних вам культур, а через тиждень після появи на поверхні ґрунту перших сходів проводять повторне підживлення другою сумішшю, але вже на грядку беруть приблизно 220 грам. Розсипання суміші проводять точно посередині грядки, саме між рослинами, намагаючись на них не потрапляти. Далі ґрунт поливають і добрива вбираються у ґрунт, а потім харчування надходить до коріння.
Усього за один сезон кількість підгодівель залежно від культури, що вирощується на такій грядці, може варіювати від трьох до восьми, при цьому враховується, звичайно, і стан рослин – якщо ростуть добре, то кількість підживлення можна знизити.
Для прикладу, такі культури як редиска, горох, столові буряки і квасоля можна підгодувати всього три рази за сезон, а пасльонові культури (картопля, томати та інше), а також огірки та гарбуз потрібно годувати сім або вісім разів за сезон.
Про посадку овочів: на такій грядці вони висіваються у два ряди, можна як паралельно, так і в шаховому порядку, якщо рослини великі (капуста, картопля та інші).
Відстань між рослинами сильно відрізняється. Так, між кабачками та патисонами залишають по півметра, між капустою та качанним салата близько 35 сантиметрів, між огірками – 17-18 см, між перцями, томатами та баклажанами потрібно залишити 30-35 сантиметрів, 25 см – між рослинами картоплі, 5 см – між цибулею та часником і стільки ж — між буряком. Такі культури як редис, салат, дайкон, морква, редька та ріпа висаджують стрічковим способом (3-4 см).
2. Грядки-короба
Наступний варіант, який запропонував Міттлайдер – це вирощування овочів у субстраті та фактично – у ящиках, що виконують роль грядок. Ящики-грядки можна зробити з чого завгодно, це можуть бути дошки, фанера. Дно таким грядкам-коробам не потрібне, шириною вони мають бути або 45, або 120, або 150 сантиметрів, а глибиною близько двадцяти сантиметрів. Такі рамки можна поставити куди вам зручніше, але не в тінь і не на болото, звичайно, заповнити її спеціально приготовленою сумішшю.
Суміш готують із двох, максимум — трьох компонентів, це тирса (будь-яких листяних порід), мох (сфагнум) і на вибір – перліт, річковий пісок, солома (нарізана дуже дрібно), шкаралупа горіхів (наколота також дуже дрібно) та лушпиння соняшника.
Якщо все це перевести у відсоткове співвідношення, то вийде наступна картина: приблизно 20% складатиме пісок (перліт або щось інше на вибір) і по 40% – два інші компоненти (тирса і мох). Цей склад, який тільки умовно можна назвати грунтом, укладають у короби раз і назавжди, тобто більше його не змінюють, як і не використовують ніякого додаткового ґрунту.
Перед тим, як посіяти в такі короби насіння, потрібно грядки обов’язково удобрити. На найменший ящик розміром 9х1х0,2 метра вносять 4,5 кг першої суміші і 2,5 кг другої суміші (їх склад описаний вище), рівномірно розподіливши по всій площі, після чого рясно все це поливають. Далі все, що є в ящиках, дуже ретельно перемішують, буквально до однорідної маси, вирівнюють та поливають знову (парою відер води). Далі роблять борозенки для посіву насіння поперек короба, з відстанями між борозенками та рослинами, зазначеними вище для відкритих грядок.
Залишається засипати насіння на глибину близько півтора сантиметрів, вкрити його тим самим складом і знову полити (півтора відрами води). На наступний день, прямо за посіяним насінням вносять друге підживлення в кількості 600 г, у перерахунку на довжину грядки дев’ять метрів, на яку ми і ведемо наш розрахунок.
Далі підживлення йдуть одне за одним через кожні десять днів, з тими самими пропорціями.
Плюси та мінуси методу городництва за Міттлайдером
На закінчення кілька слів про плюси і мінуси даного методу, отримані від городників, які цей спосіб вирощування випробували.
Спочатку про мінуси
Чи не кожного лякає велика кількість добрив, і це, мабуть, головний мінус.
Другий мінус — це, як вважають городники, потреба у великій кількості вологи, а це додаткові витрати ручної праці та фінансові (за воду доведеться платити).
Третій мінус теж стосується добрив, але вже у фінансовому плані, тобто — скільки ж коштуватимуть огірочки, якщо використати дуже значну кількість добрив?
Про плюси
Городники стверджують, що метод Міттлайдера дуже добре продуманий і реально полегшує фізичну працю, особливо якщо людина вже не молода або їй банально не вистачає часу, а овочів хочеться саме зі своєї грядки.
Плюсом вважають і доречну розбивку ділянки, цілком нормальну відстань між рослинами, що дозволяє значно заощаджувати ґрунт і одночасно підвищувати вихід урожаю з одиниці ґрунту аж до 40 кілограмів залежно від площі ділянки.
Подобаються городникам широкі проходи між грядками, те що грядки не потрібно робити щоразу на новому місці і фактично не потрібно доглядати міжряддя.
Завдяки вузьким грядкам посіви можна проводити раніше, спорудивши невеликий дуговий парничок, і знову ж таки тут допоможуть широкі міжряддя.
Щодо грядок-коробів, то тут одні плюси – на некондиційному ґрунті це чи не єдиний спосіб отримання хоч якогось урожаю.
Загалом, якщо виключити внесення значної кількості добрив, яку рекомендує Міттлайндер, то про його спосіб вирощування овочевих відгукуються тільки з позитивного боку.
А як ви вважаєте?
Автор: Gardener