Прованські трави – це назва сумішей провансальських середземноморських кухонних трав, які можна використовувати для посилення запаху та смаку різних страв. Прованс – провінція на півдні Франції, де традиційно вирощують пряні трави, звідси й пішла ця назва. Склад ароматної суміші прованських трав може бути найрізноманітнішим, але базисними травами, як правило, є: чебрець, майоран, розмарин, базилік та чабер. Як вирощувати прованські трави в саду та на підвіконні, та як їх використовувати, читайте у нашій статті.
Особливості вирощування прованських трав
Якщо ви живете на півдні або в середній смузі країни, забудьте про кимось приготовлені сухі суміші. Суміш провансальських трав можна приготувати самостійно зі своїх свіжих рослин, вирощених на своїй дачній ділянці. Жителі північних регіонів можуть успішно вирощувати пряні трави у себе на підвіконні.
Середземноморські трави висаджують у сухий, багатий вапном грунт на добре освітленій ділянці або добре дренований керамічний горщик. Покладіть пристойний шар гравію або щебеню та розмістіть рослини біля південної стіни, сховавши їх від холодного вітру.
Додавайте якнайменше добрив або взагалі не використовуйте їх. Завжди обрізайте цілі гілки, щоб нові пагони регулярно росли знизу і рослини залишалися густими.
У місцях, де після полудня з’являється тінь, листя пряних трав, як правило, росте соковитішим.
Розглянемо докладніше особливості вирощування базисних рослин зі складу прованських трав.
Розмарин
Розмарин звичайний, або Розмарин лікарський (Rosmarinus officinalis) – вічнозелений чагарник, має смолисте голчасте листя з сильним запахом. Цвіте влітку маленькими фіолетово-синіми квітами.
Рослина любить сонце. Грунт повинен бути не надто багатий на поживні речовини і не кислий. При необхідності додайте трохи вапна. Використовуйте добре дренований ґрунт, що містить не менше 50 відсотків піску. Розмарин, посаджений на грядці, відлякає всіх шкідників, допоможе позбавитися мух і комарів.
У декоративному саду використовується як бордюрна рослина.
Сорти Hill Hardy та Arp можуть протистояти двадцятиградусним морозам і є одними з найвитриваліших сортів розмарину.
Листя розмарину містить багато ефірних олій, особливо під час цвітіння. Вони є активними антиоксидантами і мають антибактеріальні властивості. Розмарин покращує кровообіг та роботу серця, полегшує біль у суглобах, зміцнює пам’ять. Він містить вітаміни А, В6 та С, магній, калій, кальцій, залізо.
Його смак м’який. Листя використовується у продуктах для схуднення. Вони дезінфікують та допомагають зберегти їжу. Прекрасно доповнюють смак м’ясних страв, підходять до овочів, супів, салатів.
Свіжий розмарин можна заморозити та зберігати протягом півроку або висушити та зберігати у закритій банці, як смачну ароматну спецію.
Чебрець
Чебрець звичайний (Thymus vulgaris) – невелика сильно розгалужена трав’яниста рослина з сімейства ясноткових з ароматичними листям овальної форми. Колір листя сіро-зелений.
Тим’ян (або чебрець) висаджують у садах, як ґрунтопокровник, уздовж доріжок, на альпійських гірках. Ця рослина приваблює бджіл, відлякує комарів.
Для використання на кухні особливо підходить чебрець звичайний Fleur Verifiedcale.
Fragrantissimus («Апельсиновий бальзам») – чебрець апельсиновий для приготування трав’яного чаю.
Для декоративного саду висаджують чебрець звичайний Silver Posie. Його листя з білими краями виглядає дуже ефектно.
Найбільш витривалим серед чебреців (ще одна назва рослини) є видова рослина.
Грунт для вирощування чебрецю має бути достатньо дренований. Для гарного росту рослину необхідно щорічно підрізати, але не більше ніж на 5 см.
Чебрець легко посіяти, але можна його розмножувати і відведеннями. Якщо втиснути кілька гілочок у землю, не відриваючи їх від основної рослини, то менше ніж через місяць на них з’явиться коріння.
Чебрець використовується не тільки як приправа, але і в медичних цілях. Він містить вітаміни А, С, залізо, мідь, марганець, ефірні олії, є добрим антиоксидантом. Тимол, що міститься в ньому, допомагає при застуді.
Як пряність чебрець має свіжий приємний смак з ароматом гвоздики та м’яти. Часто використовується при приготуванні соусів, лікерів та інших страв.
Чебрець найкраще збирати вранці і бажано до початку його цвітіння. Слід враховувати, що смак свіжого чебрецю вдвічі сильніший за сушений.
Базилік
Базилік звичайний, або Базилік запашний (Ocimum Basilicum) — невелика трав’яниста рослина з розгалуженим стеблом, родом з тропічних країн. Листя зелене, овальної форми з сильним запахом. Цвіте влітку дрібними білими квітками.
Вирощують базилік у захищеному від полуденного спекотного сонця місці. Грунт повинен бути багатий на поживні речовини з використанням органічних добрив. Для нього потрібно достатньо вологи та хороший дренаж.
Вважається, що посаджений поряд із овочами базилік захистить їх від усіх видів паразитів. А розташувавши горщики з рослиною в будинку, ви позбавитеся мух і комарів.
У помірному кліматі найпростіше вирощувати базилік через розсаду. У відкритий ґрунт висаджують базилік після зникнення заморозків, для його зростання необхідна температура щонайменше 15 градусів. Для зимового зберігання базилік можна висушити, заморозити, законсервувати чи приготувати пасту.
Ця рослина містить вітаміни А, С, В2, магній, марганець, залізо, багато ефірних олій. Базилік є антиоксидантом, має антибактеріальні та антивірусні властивості, зміцнює імунну систему, допомагає при головних і зубних болях.
Збирають базилік після того, як рослина перевищить 10 сантиметрів. Відрізають верхню частину стебла, кожні 2-3 тижні. Під час цвітіння смак листя значно погіршується. Тому, якщо ви не збираєте насіння, слід обрізати у нього бутони.
Ось кілька сортів, що рекомендуються:
- Magic Blue – морозостійкий, може довго зростати на відкритому повітрі.
- Crispum – має хороше велике листя, підходить для приготування песто (соусу).
- “Перський аніс” – з м’яким ароматом анісу, підходить для східних страв та чаю.
- Rubin (фіолетовий базилік) – особливо цікавий для салатів.
Базилік додають до різних страв наприкінці приготування, тому його смак краще зберігається. Дуже популярний базилік в італійській кухні: італійська паста, соуси, знаменитий салат “Капризе” не мислимі без використання цієї ароматної рослини.
Базилік можна сушити, але зазвичай його використовують у свіжому вигляді.
Майоран
Майоран, або Материнка, або Орегано (Origanum majorana) – трав’яниста рослина, схожа на чагарник, заввишки до 45 см. Нижня частина стебел у міру росту деревіє і набуває темного кольору. Листя овальне з увігнутою поверхнею, світло-зеленого кольору. Верхня частина стебла та листя покрита сріблястим ворсом. Квіти маленькі, білі, рожеві або червоні.
Майоран має насичений аромат, схожий на чебрець, але з більш м’яким, солодкуватим смаком. Його невеликі фіолетові квіти є фаворитами для метеликів та бджіл.
Майоран дуже легко вирощувати у відкритому ґрунті, а також у квітковому горщику. Найкращий час для посіву на відкритому повітрі – весна. Ви можете вирощувати власний майоран цілий рік. Виберіть у саду тепле, світле місце, захищене від вітру, але слідкуйте за тим, щоб там не було яскравого полуденного сонця. При посіві покрийте насіння приблизно 2 см грунту.
Майоран дуже чутливий до морозу, тому час посіву у відкритий ґрунт – кінець травня. Слід уникати кірки на ґрунті, який заважає проростанню насіння. При посіві дрібне насіння можна змішати з пилом із деревної золи або з просіяним піском.
Багатий ґрунт з невеликою кількістю якісного компосту в досить теплому, вологому місці дасть вам гарний урожай із чудовим ароматом рослини. Нейтральна кислотність ґрунту (рН 7) підходить для нього найкраще.
Взимку майоран можна вирощувати вдома у горщиках з великою кількістю компосту та піску.
Найбільш популярні сорти:
- “Ласун” – високий розлогий кущ для гарного врожаю.
- «Крит» – напівчагарник невеликої висоти, сорт із пряно-лимонним ароматом.
- «М’ятний лист» — компактна рослина з жовтим листям та пряним смаком.
- Variegata – зелене листя з жовтими плямами м’яко пряного смаку.
Збирати листя рослини краще до моменту цвітіння, обрізуючи стебла не нижче ніж 6 см від землі. Обрізати краще вранці близько 10 години, коли вміст ефірних олій у рослині максимально.
Майоран – одна з небагатьох трав, яка ароматніша в сухому вигляді.
Майоран користується найбільшою популярністю як кухонна трава, особливо при додаванні до ковбас, страв з м’яса та птиці, у супах.
Чабер
Чабер (Satureja) – однорічний чагарник, виростає до 35 см заввишки. Батьківщиною його вважається Середземномор’я. Стебло сильно розгалужене, покрите дрібними ворсинками. Маленьке вузьке листя загострене, темно-зеленого кольору тверде по краях, виділяє різкий незвичайний запах. Налічується майже 30 різновидів цієї пряної трави.
Чабер (пряний кондарі) – ніжна рослина, яка любить тепло. Чабер не вимогливий до ґрунту, але його активне зростання залежить від кількості одержуваного світла.
Насіння висівають ранньою весною. На вирівняну ділянку землі необхідно розсипати насіння, не заглиблюючи їх у землю, і акуратно змішати з верхнім шаром ґрунту. Перед посадкою насіння рекомендується замочити у воді на добу і обробити слабким розчином калію перманганату для поліпшення їх якості. Після проростання насіння рослини необхідно проріджувати, залишаючи відстані по 20-25 см між кущиками.
Надалі необхідно видаляти з грядок бур’яни, регулярно поливати і розпушувати ґрунт. Ці рослини добре вирощують і в горщиках, вони не вимагають багато землі.
Період від сходів до цвітіння – 50-60 днів. Для раннього отримання листя можна висаджувати розсадою, починаючи з червня. Насіння можна збирати наприкінці серпня-вересні.
Для приправ траву краще збирати перед цвітінням. При зрізанні залишайте стебла заввишки не менше 5 см для подальшого зросту. Сушать траву в затіненому місці. Аромат покращується після висихання рослини.
Існують особливі пікантні сорти, їх листя ширше, і вони відрізняються більш пишним листям.
Молоді пагони та листя рослини багаті на вміст вітамінів А і С, мінеральних солей, ефірних олій, тимолу.
Чабер використовується для стимуляції апетиту, при проблемах зі шлунком та травленням, є антибактеріальним, потогінним, сечогінним та антигельмінтним засобом. Допомагає при застуді, запаленнях дихальних шляхів, тонзилітах.
Рослина має пекучий смак і випромінює пряний аромат. У кулінарії використовується для приготування овочевих салатів, рибних страв, надає пікантного аромату м’ясу свинини та баранини, птиці. Прекрасне доповнення до заправок, соусів, супів, страв з квасолі та гороху.
Яким може бути склад прованських трав
Багато з проданих сумішей містять квіти лаванди, орегано, петрушку, шавлію, перцеву м’яту. Інші можливі інгредієнти: насіння фенхелю, естрагон, кервель, лавр, любисток.
Пропорції, як і склад прованських трав, не фіксовані. Ось кілька можливих складів:
- 4 частини майорану, 4 частини чебрецю, 4 частини чебрецю, 2 частини розмарину, 2 частини базиліка, 1 частина шавлії, 1 частина лаванди (квіти).
- 1 частина материнки, 1 частина базиліка, 2 частини чебрецю, 1 частина чаберу, 0,5 частин фенхелю.
- 1 частина чебрецю, 1 частина чаберу, 0,5 частини лаванди, 0,5 частини материнки або базиліка, 0,25 частини шавлії, 0,25 частини розмарину.
- 1 частина материнки, 1 частина базиліка, 2 частини чебрецю, 1 частина шавлії, 1 частина фенхелю (насіння), 2 частини чаберу, 1 частина розмарину, 1 частина лаванди.
Великий вибір ароматних трав дозволяє скласти суміш за своїм смаком, згідно з продуктом, що готується. Додавання в їжу прованських трав не тільки підвищує смак страви, надаючи йому незабутнього аромату, але також є дуже корисним доповненням. Адже всі ці трави багаті на ефірні масла, смоли, ферменти, мінеральні речовини, вітаміни.
Прованські трави традиційно додаються до м’ясних рагу та страв з дичини, особливо коли вони тушкуються у соусі з червоного вина. Також використовуються вони при приготуванні маринадів, соусів, страв з томатами та коренеплодами.
Такі трав’яні суміші підходять для додавання середземноморського відтінку та інших страв, наприклад, запеченої картоплі або салатів. Готову страву посипають зборами провансальських трав, що надає вишуканого смаку будь-якому продукту.
Всі пряні трави використовуються у свіжому та сушеному вигляді.
Дорогі читачі! У цій статті ми розповіли лише про базові рослини складу прованських трав. Але пряних рослин, які можна вирощувати на підвіконнях та в саду набагато більше! Вирощуйте те, що вам подобається, підбирайте свої поєднання, складайте унікальні рецепти та не забудьте поділитися найвдалішими у коментарях до статті.
Автор: