Коли яблунька на вашій ділянці добре розвивається і радує ошатним листям, то і на душі стає спокійно. Розумієш, що зробив вірний вибір на користь саджанця та сорту, правильно підгодував і полив, та й ґрунт, зважаючи на все, яблуні подобається. Зовсім інше, коли наше деревце раптом починає скручувати своє листя. Зрозуміло, що так вона робить не просто, на це є певні причини. Так ось, давайте розглянемо найпоширеніші причини, чому яблуня на ділянці раптом скручує листя, і навчимося проводити профілактичні заходи, щоби такого явища надалі не спостерігалося. А також познайомимося з заходами, пов’язаними з усуненням тієї чи іншої проблеми з використанням максимально безпечних заходів, що щадять.
Про причини скручування листя яблуні коротко
Причин, через які листя як молодих, так і вже пожилих років на ділянці яблунь, раптом починають скручуватися, дуже багато. Це можуть бути витівки попелиці, як більш знайомої всім нам — звичайної, або трохи рідкісної — червоногалової, а також борошнистої роси (шкідливого грибного захворювання, яке проявляється саме в прохолодні та вологі роки) або парші. Зрештою, листочки можуть на яблуні скрутитися і у недбайливого господаря, який вніс у ґрунт недостатню кількість поживних речовин, і яблуня банально голодує. Або вилив занадто мало води, в стовбурну смугу, сподіваючись, що якщо він змочив поверхню грунту, то цього буде цілком достатньо. Бачите, скільки причин?
Отже, постараємося розібратися з кожною проблемою скручування листя на яблуні окремо і почнемо з червоногалової попелиці.
Попелиця червоноголова
Найбільш активно нападає червоноголова попелиця на такі сорти яблуні як «Антонівка», «Коричне смугасте», «Бельфлер-китайка» та «Ренет золотий курский». З чим це пов’язано, достеменно не відомо, можливо, наші читачі в коментарях напишуть, чому червоноголова попелиця шанує саме листові пластинки цих сортів, але швидше — це якась біологічна особливість товщини листових пластинок цих культиварів.
У випадку з червоноголовою попелицею та термінами її виявлення далеко не завжди доцільне використання хімічних препаратів (інсектицидів). Наприклад, коли в саду спостерігається велика кількість ентомофагів, тобто корисних комах, а хімією ми вб’ємо і їх також. Враховуючи це, можливо провести в саду або на невеликій ділянці масову установку клейових поясів (особливо наприкінці квітня на висоті метра або півтора), ці клейові пояси зможуть усунути частину попелиці та велику кількість мурах, які є її рознощиками, при подразненні вусиками тля виділяє липку і солодку рідину – п’ядь, якою і харчуються мурахи.
Нерідко замість трохи дорожчих ловчих поясів винахідливі садівники використовують звичайні клейкі стрічки для мух, обов’язково змащені клейким складом з обох боків – на такі стрічки (зазвичай випадково) приклеюються самки-розселительки попелиці, що дозволяє різко скоротити чисельність шкідника.
Крім цього, використовуючи клейкі стрічки, ви зможете вбити навіть не двох, а дюжину «зайців» одночасно: частково позбавитися від вуховерток, чохликової молі, гусениць листовійок (які також скручують листочки яблуні, поселяючись у них і лялькаючи) і навіть потрапляє у липку стрічку теж випадково, бо нерозторопний.
Щоб виключити або мінімізувати появу попелиці на ділянці, потрібно обов’язково стежити за деревами яблуні, прибирати кору, що починає відшаровуватися, бо в такі місця червоноголова попелиця-розселителька і відкидає яйця, з яких дуже швидко відроджуються молоді, ненажерливі особини.
Не варто думати, що розвісивши пояси лише один раз або вивісивши, немов гірлянди, липкі стрічки, можна зітхнути з полегшенням. Це не так. І ловчі пояси, і липкі стрічки необхідно міняти на нові кожні п’ять чи шість днів і не рідше, інакше толку від них буде мало. Наприклад, їдучи з дачі, повісьте ловчі пояси або липкі стрічки, а після приїзду замініть їх на нові. Але не все так погано: враховуючи, що личинки народжуються не завжди, а всього три рази за сезон, значить, і ловчі пояси потрібно міняти теж лише три рази.
Є також свої правила встановлення ловчих поясів саме від червоногалової попелиці. Ловчі пояси повинні максимально ретельно прилягати до стовбура дерева, тому що попелиця – дуже маленька комаха і може цілком пролізти під щілиною між поясом та деревиною. Щоб пояс ліг рівно, спочатку добре зачистіть кору, прибравши старі і відмерлі її частини, і тоді пояс можна прикладати спокійно і щільно.
Пару слів хочеться сказати і про мурах, раніше ми вже трохи торкнулися їх і розповіли про пристрасть мурах до солодких виділень попелиці. Так от, щоб попелиці на ділянці поменшало, необхідно знизити кількість і цих жителів на ділянці теж.
На жаль, без хімії зазвичай тут не обійтися, мурашники посилено цькують, використовуючи інсектициди типу «Нітрафена» або «Кеміфосу». Звичайно, завжди можна скористатися порадами наших бабусь і дідусів та обробити мурашники милом або навіть коров’ячою сечею, але, як правило, це якщо й допомагає, то ненадовго.
Звичайна попелиця
Якщо попелиця червоноголова набагато частіше мешкає на ягідниках, не гидуючи і нашими яблунями, і помітити її можна по здуттям червоного кольору на листі, то попелиця звичайна, збираючись у величезні колонії, які нерідко розносяться тими ж мурахами, буквально атакує молоді прирости.
Зовні це виглядає, ніби хтось узяв і з силою зім’яв молодий приріст разом із листочками. Так відбувається тому, що попелиця висмоктує сік з молодого приросту та листових пластинок, виникає їх деформація, листя перестає рости, викривляються пагони, порушується фотосинтез.
Способів боротьби з попелицею багато. Це і різні інсектициди, обробляти якими можна суворо за інструкцією за місяць до збирання плодів, і просте видалення, шляхом зрізання уражених ділянок рослин, і боротьба з мурахами, про що ми вище вже розповіли, ну, і звичайно, дотримання схем посадки рослин. Не допускайте сильного загущування насаджень і завжди видаляйте бур’яни або хоча б їх скошуйте, адже нерідко саме з них попелиця й потрапляє.
Важливо! Тля вам не жарт: припустимо скрутила вона пару листочків і пагонів – начебто і не біда, насправді таким чином вона може занести в рослини різні захворювання, навіть вірусні, і від укольчика хоботка попелиці сильна і здорова рослина може загинути. Тому вирішуйте, чим боротися з попелицею: господарським милом, перчиком або надійними інсектицидами, за допомогою яких від попелиці не залишиться сліду.
Борошниста роса
Борошниста роса призводить до скручування листя не тільки на овочевих культурах, а й на яблуні теж. Щоб виявити наявність борошнистої роси на яблуні, необхідно якнайретельніше оглянути її листочки, особливо листочки молоді, тому що саме там часто борошниста роса і поселяється: крізь молоді тканини листа проникнути їй, мабуть, простіше, та й живлющого соку там більше.
Зазвичай проявляє себе борошниста роса на яблуні напровесні. Саме в цей період рослини потрібно оглядати уважніше, і якщо помітили білий наліт на листі, що нагадує борошняний, то потрібно негайно бити на сполох і приступати до усунення хвороби, кінцевим результатом якої є висихання листа, його скручування та опадання.
Особливо активно борошниста роса розвивається в сезони, коли тепло і волого, звичайно, куди сильніше поширюється вона в загущених насадженнях, де яблуневі дерева та ягідні чагарники розташовані надто близько і затіняють один одного, активно поливаються, не обрізаються, а ґрунт під ними не розпушується. Борошниста роса яблуні, зовні не будучи якимось страшним захворюванням, може призвести до серйозних втрат врожаю, знизивши вихід товарних плодів від 30 до 50 відсотків, що вже досить серйозно.
Затягувати з лікуванням після виявлення борошнистої роси на яблуні в жодному разі не можна. Якщо листочки сильно заражені і уражених листових пластинок багато, то найкраще застосовувати тільки дозволені фунгіциди (препарати для боротьби з грибною інфекцією), суворо дотримуючись інструкцій на упаковці і не менше ніж за місяць до збирання врожаю.
З народних засобів, які, як показала практика, швидше не винищують борошнисту росу, а гальмують її подальше поширення, можна порекомендувати обробити рослини цілком за допомогою штангового обприскувача препаратами на основі міді, скажімо, 1%-ним розчином бордоської рідини («ХОМ») , «Оксихом» та інші). Обробляти цим препаратом яблуню можна за 20 днів до збирання врожаю та відразу після знімання всіх плодів з дерева. Не варто, однак, покладати великі надії на бордоську рідину, цей препарат допоміжний, але не основний.
Надалі, щоб у наступному році звести до мінімуму появу даної інфекції на ділянці, потрібно обов’язково восени і, повторивши всі ці процедури, навесні, видалити всі рослинні залишки з дерева, включаючи плоди і листові пластинки і неодмінно спалити їх за територією ділянки.
Парша
Це грибна інфекція, яка найчастіше вражає саме яблуню і меншою мірою — грушу і призводить до скручування листових пластинок. Хвороба розноситься спорами, тому якщо волого та вітряно, то парша може дуже швидко заразити більшу частину рослин яблуні на вашій ділянці.
Найперша ознака того, що парша з’явилася на листочках вашої яблуні – це наявність на листових пластинках оливково-бурого нальоту. Крім листових пластинок, які поступово скручуються, парша перемикається і на плоди, утворюючи на них тріщини та призводячи до їх гниття.
Перш ніж приступити до розповіді про те, як побороти паршу, хочеться кілька слів сказати про те, як не допустити її появу. Профілактика появи парші на ділянці повинна обов’язково зводитися до видалення всього опалого листя з прикустової зони, адже саме там може зберігатися інфекція, далі обов’язково потрібно вирізати і спалити засохлі пагони та уражені плоди, що залишилися на пагонах.
Ще до застосування шкідливої хімії, в окремому випадку — фунгіцидів, спробуйте ранньою весною обробити свої дорогоцінні яблуньки досить безпечним біофунгіцидним препаратом «Фітоспорин-М» або бордоською рідиною, а якщо справитися з хворобою не вдалося, то можна пускати важку артилерію обов’язково дозволені і суворо дотримуючись інструкцій, наприклад, таких, як «Фітолавін».
Для максимального ефекту при застосуванні фунгіцидів необхідно проводити обробки перед цвітінням та одразу після його закінчення. Природно, що при використанні фунгіцидів, акарицидів та подібних до них потрібно використовувати засоби індивідуального захисту: як мінімум — одягти гумові рукавички.
Найдивовижніше, що проти парші не завжди виявляються ефективними навіть фунгіциди, тобто після обробки хвороба продовжує прогресувати. У цьому випадку врятувати ситуацію можуть додаткові підживлення яблуні.
Садівники відзначають, що дуже непоганим розчином для боротьби з інфекцією є суміш сульфату калію, калійної селітри, аміачної селітри та сульфату амонію. Все це розчиняється у відрі води кімнатної температури. На відро води потрібно 15 г сульфату калію, 15 г калійної селітри, 10 г аміачної селітри та 10 г сульфату амонію. Цим розчином прямо з пульверизатора можна обробляти рослини кожні 5-6 днів, іноді це рятує дерева від парші.
Нестача підживлення
Скручування листя яблуні може сказати нам і про нестачу елементів у ґрунті. Наприклад, якщо в ґрунті, де виростає яблуня, мало азоту, то її листочки почнуть скручуватися і одночасно набудуть світло-зеленого забарвлення. Якщо проблему не усунути, то листя пожовкне і почне опадати набагато раніше терміну.
Найшвидше відновити дефіцит азоту в ґрунті можна шляхом внесення в ґрунт аміачної селітри (18-20 г під дерево, у розчиненому у воді вигляді) або обробити рослини тією самою кількістю у вечірній час. Для обробок, крім аміачної селітри, можна використовувати також розчин сечовини (0,5%-ний), їм у вечірній час потрібно також обробити дерево, особливо ретельно – його листові пластинки.
Скручується листя у яблуні і при нестачі фосфору, при цьому вони немов знебарвлюються, стають як би бронзовими, червоними або навіть фіолетовими. Зрештою листочки засихають повністю і їх колір стає відразливо-чорним. Запам’ятайте, що нестачу фосфору яблуні відчувають зазвичай на кислому ґрунті, якщо господар заощадив на внесенні органіки або не вносив її взагалі ніколи.
Перша допомога яблуні, у якої листові пластинки почали скручуватися від нестачі фосфору, полягає у внесенні суперфосфату. На кислих ґрунтах суперфосфат може не допомогти, тут краще використовувати фосфоритне борошно і як би це не було складно, доведеться добрива якнайретельніше розчиняти у воді, пропушити ґрунт у приствольній смузі перед внесенням, зволожувати його та мульчувати перегноєм після внесення, щоб діюча речовина добрива не випаровувалося під променями сонця. Якщо ґрунти дуже кислі (pH нижче 5,0), то можна попередньо внести монофосфат калію, а через п’ять днів — вже основне підживлення.
Скручуватись листя у яблуні можуть і від дефіциту калію в ґрунті, зазвичай таке скручування відбувається одночасно з їх зблідненням. Листочки яблуні при дефіциті калію стають тьмяними і набувають відразливого, блакитно-зеленого кольору, а краєчки закручуються вниз, звідси можна зрозуміти, що їм не вистачає саме калію. Трохи згодом навколо листя утворюється обідок, який починає усихати, листова пластинка стає кострубатою, розвивається неодночасно, а якщо дефіцит калію не усунути, то листочки зморщуються остаточно.
Цікаво, що найчастіше дефіцит калію проявляється саме на кислому ґрунті, а також якщо у ґрунті з якихось причин багато кальцію та марганцю. Заповнити дефіцит калію в ґрунті можна шляхом внесення в заздалегідь розпушений ґрунт прикустової зони сульфату калію або деревної золи. У випадку з деревною золою знайте, що добриво це добре, містить також і мікроелементи, але має у своєму складі всього 5% калію, тому не можна вважати золу основним джерелом калію, а сприймати її як допоміжний елемент.
Якщо у яблуньки листові пластинки досить інтенсивно починають закручуватися вгору і одночасно починає відмирати точка зростання, це вірна ознака того, що в грунті мало кальцію. Те листя, що не скрутилося, може досить ефективно почати опадати.
Перший засіб при дефіциті кальцію в ґрунті – це негайне вапнування ґрунту. Пристовбурне коло потрібно розпушити на 2-3 см у глибину вилити два-три відра води і висипати по 70-100 г вапна, а через пару днів внести під кожну яблуню сірчанокислий калій, замульчувавши ґрунт перегноєм після його внесення шаром у пару сантиметрів.
Нестача вологи
Природно, листя на яблуні може скручуватися і від нестачі в грунті вологи, причому якщо вологи буде дуже мало, то, крім іншого, листочки почнуть ще й засихати.
Запам’ятайте, щоб яблунька росла і нормально розвивалася, необхідно підтримувати вологість ґрунту, на якому вона росте, на рівні 70 – 75%, бажано не менше та не більше. Справа в тому, що рослини здебільшого поглинають із ґрунту саме розчинені в ньому речовини, а якщо вологи немає, то, навіть маючи велику кількість речовин у ґрунті, поглинання їх, на жаль, не відбувається. Якщо вологи занадто багато, то можуть почати загнивати кінчики коренів, і також порушаться процеси поглинання поживних речовин із ґрунту.
В ідеалі, яблуні потрібно поливати шляхом краплинного зрошення: найпростіший варіант – це бочка, розташована під зливом, на піднесенні (та хоч півметра), в яку з даху стікатиме вода і, захищена зверху москітною сіткою, бочка не пропустить сміття. У нижній частині бочки повинні бути виконані отвори і вставлені в них трубки з садовими крапельницями і розміщені так, щоб до кожного стовбура підходила крапельниця. В результаті сад буде забезпечений статком вологи.
При поливі вручну, для чого краще використовувати талу або дощову воду, враховуючи природну вологу, тобто дощі (а саме їх наявність чи відсутність), дерева потрібно поливати на початку їх росту (травень), у період цвітіння, під час зав’язування бутонів та формування зав’язі, а також у період зростання плодів. Не забувайте поєднувати полив і розпушування ґрунту, щоб ґрунт був повітро- та вологопроникним.
На закінчення. Піклуйтеся про свої рослини, немов про дітей, і тоді ніяких капризів з їхнього боку, зокрема, у вигляді скрученого листя, не буде, а яблуня буквально завалить вас високими врожаями, які будуть ще й стабільними.
Друзі, якщо у вас є питання про те, як уберегти яблуню від скручування листя на ній, то пишіть їх у коментарях, ми з радістю на них відповімо, адже, можливо, ми щось упустили.
Автор: