Всі ми звикли вирощувати редис навесні, це чи не найперший овочевий коренеплід, який потрапляє до нас у салати, але не багато хто знає, що не менш успішно можна культивувати редис і восени. Однак агротехніка вирощування овочів у цей період дещо відрізняється від весняної. Давайте не поспішаючи розберемося в тому, що потрібно правильно робити, щоб досягти високих урожаїв осінньої редиски.
Плюси вирощування редису восени
Декілька плюсів вирощування осінньої редиски: по-перше, коренеплоди восени можуть довше зберігатися на грядках, отже, і свої товарні якості вони зберігають довше. Можна не поспішати зі збиранням до початку справжніх холодів. По-друге, навіть якщо з прибиранням ви трохи запізнилися, то редис, по праву вважається дуже холодостійкою культурою, чудово перенесе заморозки навіть у пару градусів нижче за нуль. Отже, через низькі температури, які нерідко трапляються у вересні та жовтні, можна особливо і не хвилюватися. І ще один плюс осінньої посадки – це порятунок від хрестоцвітої блішки. Як відомо, це чи не найстрашніший шкідник редиски, в даному випадку восени через холод вона може себе і не проявити (але не на 100%, зрозуміло), тому і врожаї будуть цілими, і хімію для захисту від неї застосовувати не потрібно.
Умови вирощування осінньої редиски
Природно, що для отримання гарної та смачної осінньої редиски йому потрібен достаток води в ґрунті, велика кількість (а скоріше – помірний достаток) світла і, звичайно ж, їжа в ґрунті. Щодо температури, то редис не вибагливий і зростатиме при +17-19 градусах цілком нормально. Світло? Теж не особливо важливий: у цей час день зазвичай вже короткий, це навіть на користь редису, тому що при довжині світлового дня більше 13 годин редис ніби забуває про те, що йому потрібно нарощувати коренеплід, він вирощує надземну масу, миттєво утворює квітконоси і прагне швидше утворити стручки з насінням. Не варто думати, що, приховавши редис від сонця, просто сховавши його в тіні, можна врятувати ситуацію, в тіні редис чахне і коренеплодів фактично не утворює.
Що стосується ґрунту, то просто ідеальними для осінньої редиски вважаються досить родючі та легкі суглинки, що мають реакції слабкокислого типу, тобто коли pH 5,5-7,0. На ґрунтах більш кислих редиска практично завжди хворіє на кіло.
Важливо! Якщо ви плануєте вирощувати сорти редиски з подовженими коренеплодами, на кшталт морквяних, то обов’язково добре підготуйте ґрунт, його орний горизонт повинен бути до 20 см оброблений ідеально.
Неодмінною умовою отримання хорошого врожаю редиски є достатня вологість ґрунту. Зрозуміло, що рано навесні вологість забезпечить розтанутий сніг, а ось у літню пору доведеться поливати самостійно. Якщо вологи в грунті буде мало, то редис хоч і сформує коренеплоди, які будуть типовими за формою та кольором, але вони виявляться зовсім неприємними за вмістом: будуть грубими, з нестачею соку, гіркі, а якщо вологи буде зовсім мало (що буває на дачах ), то і типової “редискової” форми ви можете не отримати. Поливати ґрунт порціями теж не варто (то густо, то порожньо), це позначиться на коренеплодах звичайними перетяжками, іноді дуже помітними.
Коли сіяти осінню редис?
Зазвичай великоплідні сорти редиски, що відрізняються середньостиглістю і пізньостиглістю, висівати краще в самому кінці липня або в першій половині серпня. Тоді і коренеплоди ви сформуєте не тільки смачні та правильні, а й досить лежні. Якщо ж зберігати вам їх все одно ніде, і їсти ви їх будете, як то кажуть, «з грядки», то висівати осінню редиску можна ближче до кінця серпня або навіть тоді, коли школярі потопають у школи, звичайно, якщо осінь буде тепла і не лякатиме раннім морозцем зі сніжком.
Підготовка ґрунту
Для осінньої редиски жоден городник пів сезону чисту та охайну грядочку тримати точно не буде, на ній вже точно щось зростало. Редис – це вторинне житло, тому треба згадати, що на цьому місці було раніше.
Осіння редька буде чудово рости на грядці, де до цього виростав часник, огірочки, рання картопля, горох і боби, а також помідори. Як бачите, набір великий, по суті, після будь-якої культури, яка встигла до цього моменту втекти з грядки, можна висіяти осінню редис. Однак, є і зовсім небажані попередники – це редька, дайкон, капуста, хрін і крес-салат, загалом, всі представники хрестоцвітих, тому що вони швидко накопичують загальні хвороби та ворогів, які чудово передаються якраз через ґрунт.
Особисто я не радив би висівати осінню редиску на ділянці, де до цього виростали інші коренеплоди, був такий негативний досвід.
Що стосується підготовки ґрунту, то зволікати тут не можна, літо швидкоплинно, негайно після збирання попередньої культури потрібно ґрунт перекопати, з видаленням усіх бур’янів та рослинних залишків і під перекопування внести по 25-35 г аміачної селітри, 25-35 г суперфосфату та 35 г сульфату калію, я б рекомендував у розчиненому вигляді і це, звичайно, на квадратний метр грядки.
Якщо ґрунти на ділянці зовсім бідні та виснажені, то бажано внести перегній чи компост, зазвичай відра на квадратний метр цілком вистачить.
Після перекопування з внесенням добрив грунт потрібно дуже добре розпушити, в ідеалі він повинен бути пухким на глибину 18-22 см, але це залежить, звичайно ж, від сорту редису, який ви використовуватимете. Якщо планується посів довгоплідних сортів, глибину обробки (розпушування) бажано збільшити. Після повного обробітку ґрунту потрібно зробити полив і краще — дощуванням.
Особливості посіву осінньої редиски
На відміну від весняних, літньо-осінні посіви редиски здійснюють трохи розрідженішим, обов’язково враховуючи кінцеві розміри коренеплодів сорту, що висіється, і розраховуючи на максимальну освітленість їх сонцем протягом короткого дня.
Наведемо приклад: так, для сортів редиски великоплідних бажано, щоб у стрічці було від восьми до десяти рядків, при цьому відстань між рядками в стрічці краще робити рівним 12-14 см, між насінням в рядках – 6-7 см, а між стрічками – 40-45 см.
Стандартна норма висіву насіння редису осіннього дорівнює приблизно одному граму на квадратний метр. Можна трохи (на 10-15%) більше (якщо не всі знають, уточнимо: у грамі насіння редиски міститься до 120-125 штук, іноді і більше).
Ідеальний час для посадки редиски – це коли стоїть волога і досить прохолодна погода, якщо йде мряка, отже, сама погода вам допомагає. Перед посівом, в очікуванні мряки, замочіть насіння годинника на 12 (зазвичай на ніч), до їх висадки в ґрунт.
Коли все готово, виходимо на грядку, сантиметрів через 12-14 робимо в ній борозенки, денця борозенок злегка ущільнюємо пальчиками і потім поливаємо водою, краще з пульверизатора, після цього на відстані приблизно 5-7 см (тут багато залежить від сорту редиски) розміщуємо насіння і акуратно, щоб вони не змістилися, присипаємо ґрунтом. Саме такий посів може довше захистити ґрунт від формування ґрунтової кірки, крізь яку паростку пробитися буде складно.
Важливо! Закладайте насіння редиски на глибину від півтора до трьох сантиметрів. Глибина залежить від ґрунту: на щільному ґрунті вистачить 1,5 см, на пухкому та піщаному — 2,5-3 см, не більше. Якщо покладете насіння редиски дуже глибоко, то це затягне появу сходів: пробиваючись верх надземна маса може вийти пізніше. Але прагнучи заглибитись (при дрібній посадці), коренеплід може виявитися в результаті потворним.
Якщо мова йде не про пару соток, а про велику площу, яку ви хочете зайняти осіннім редисом, то насіння перед їх висівом у ґрунт краще відкалібруйте. Хоч це заняття і не швидке, але все ж таки потім буде зручніше висаджувати кожну фракцію окремо. Прискорити ситуацію можуть спеціальні сита для насіння, вони ділять насіння на фракції – близько 3 мм, від двох до 2,5 мм і менше двох міліметрів у діаметрі. Висіваючи кожну відкалібровану фракцію окремо, ви отримаєте і більш дружні сходи, і більш вирівняні посіви осінньої редиски.
Природно, на посіві редиски в ґрунт все не закінчується, починається чи не менш важлива робота — це догляд за сходами, за рослинами, що підростають, до самого збирання врожаю. Включає догляд зазвичай полив, захист від хвороб та шкідників, збирання врожаю та його збереження.
Догляд за посівами осінньої редиски
Крім того, не варто забувати про періодичне, хоча б раз на тиждень, розпушування ґрунту в міжряддях посівів редиски, про проведення ряду підживлень, про полив, проріджування сходів, що з’явилися, ну, і як ми вже сказали, про боротьбу зі шкідниками і хворобами.
Отже, ще до появи сходів редиски потрібно бути насторожі, потрібно нещадно боротися із ґрунтовою кіркою будь-якими методами її усуваючи. Зазвичай ґрунтова кірка з’являється після дощу або поливу, зазвичай рясного. Дещо знизити ризик появи ґрунтової кірки можна, якщо грядки після посіву насіння редису і поливу грунту замульчувати дуже дрібною тирсою або річковим піском. Допомагає найлегше розпушування, коли грунтові шари при цьому залишаються на місці, а також полив з пульверизатора, чудово, якщо дощовою водою.
Якщо все добре, то сходи редиски зазвичай з’являються вже через чотири дні, в окремих випадках чекати доведеться трохи довше – днів до семи. Знайте, що промені сонця, що палає, сходи можуть і не перенести, тому хоч на пару днів, але притініть їх від сонця. Не перенесуть вони і надмірну вологість ґрунту, тому три дні полив тільки з пульверизатора, і приблизно до цього часу можна починати нормування посівів.
Проріджування посівів редис
Не варто пропускати проріджування сходів, оскільки при вирощуванні осінньої редиски це дуже важливо. Проріджування сприяє поліпшенню освітлення плантації, збільшує площу живлення кожної окремої рослини, відповідно підвищує загальний урожай з ділянки.
Зазвичай приступати до проріджування коренеплодів осінньої редиски доцільно через тиждень після посіву. Якщо вони дуже активно розвиваються, то на день-два раніше, але дуже поспішати не варто. Потрібно домогтися появи справді масових сходів та якісного розвитку рослин. Перед проріджуванням ґрунт потрібно пролити, краще це робити з пульверизатора, зволоживши ґрунт на 2-3 см.
Далі зайві рослини-конкуренти просто висмикуються із землі акуратно, щоб не торкнутися тих, що розташовані поряд. У результаті, між сіянцями редиски, залежно від сорту, має залишитися вільною відстань, що дорівнює чотирьом або п’яти сантиметрам. Далі (через пару-трійку днів) господині зазвичай вибирають деяку редиску для використання в їжу і збільшують тим самим відстань між рослинами до восьми чи навіть десяти сантиметрів. Тут важливо проводити рівномірну вибірку, щоб відстань між рослинами була рівномірною.
Для прикладу, заснованого на власному досвіді (сорти редису ми в кінці обов’язково опишемо), можу сказати, що оптимальна густота стояння, скажімо, для сорту редис Дунганський дорівнює близько ста штук рослин на квадратному метрі, для сорту редис Червоний велетень і Зеніт — менше, штук вісімдесят або дев’яносто, а сорти скороспіліші, звичайно, можна сіяти і густіше.
Зрозуміло, що і після проріджування, ділянка, на якій росте редиска, повинна бути вологою, пухкою, позбавленою бур’янів. Цього частково можна досягти мульчуванням: тим самим перегноєм шаром в один сантиметр.
Полив та підживлення редису
Мимохіть згадавши про поливання і підгодівлі, поговоримо про них тепер докладніше. Отже, всім нам добре відомо, що редиска до вологи вибаглива, особливо коли починають формуватися її коренеплоди. Поливати зі шланга не варіант – ви можете розмити ґрунт, оголити коренеплоди і на них накинуться шкідники. Найкраще — це озброїтися лійкою з дрібними насадками, таким чином ви і ґрунт не розмиєте і сходи не пошкодите (не зламаєте листя, не притиснете його до землі тощо).
Якщо немає природної вологи у вигляді дощу і на вулиці спекотно, то поливати потрібно кожні три дні, а якщо справжнісінький пекло, то кожні два дні. На ґрунтах легких і піщаних можна проводити поливи хоч щовечора, головне, щоб наступного вечора ґрунт встиг просохнути. Для тих, хто любить цифри, можемо сказати, що норма поливу для редиски становить близько 7-14 літрів на квадратний метр в залежності від сорту рослини, складу ґрунту, його поживності, наявності вологи у вигляді дощу та іншого.
Поливи редиски мають увійти у звичку, стати регулярним, звичайною справою, інакше коренеплоди може й виростуть, але будуть гіркими, аж до повної неїстівності. Якщо будуть перепади з поливами – наприклад довго не були на дачі, приїхали і залили всю редиску, перетворивши грядки в болото, то крім перетяжок, про які ми писали вище, коренеплоди можуть банально тріснути, почати гнити (теж не варіант, знаєте …).
Підживлення — цей розділ критикують у будь-якій статті і, мабуть, критикуватимуть завжди. Якщо вам і без добрив добре живеться, ну не вносьте нічого і… крапка. А тим, хто розуміє, що все живе від людини до редиски, має їсти, знати про підживлення потрібно докладніше. Отже, моя особиста пропозиція – це гноїва жижа. Розвести її потрібно раз на 8-10 водою, в розчин (зазвичай на відро) додати 20-25 г суперфосфату і 10-15 г сульфату калію (не хлориду і не калійної солі) – це норма на 2-3 квадратні метри грядки. У тому випадку, якщо вам здається, що ваші рослини розвиваються істотно гірше, ніж у сусіда, то можна додати одне підживлення аміачною селітрою. Просто розвести один грам її у відрі води та полити кожен квадратний метр ґрунту ділянки.
Звичайно, азотні добрива — це не панацея, я сам завжди говорив, кажу і говоритиму, що зловживати ними не можна, заборонено, протипоказано: крім того, що вони замість коренеплоду можуть стимулювати рослину на утворення зеленої маси, так ще й редис буде всередині як кулька для пінг-понгу: начебто тверда, а порожня всередині. Такі коренеплоди після збирання зазвичай починають швидко псуватись, банально гнити. Ну і так, так, так (!): нітрати – вони накопичуються і завдають шкоди організму людини (хоча, на мій погляд, одна прогулянка Тверською в час пік, дорівнює кілограму з’їдених коренеплодів редиски з купою нітратів).
Боротьба з хворобами та шкідниками редису
За поливами, підживленням та розпушуванням ґрунту, який окремі особи проводять навіть гребінцями та зубочистками, ми забули про хвороби та шкідників, а добрий сусід не постарався і не винищив їх, поки ми сперечалися про «користу» нітратів.
Як ми вже згадували в цій статті, один із найнебезпечніших шкідників для редиски – це хрестоцвіта блішка. Так, вона не така активна в цей період часу, але не можна сказати, що неактивна зовсім. Були випадки, коли повіриш ось таким обіцянкам, виходиш на ділянку, де тільки вчора були дружні та веселі сходи осінньої редиски, а їх немає, начисто. Тому краще перестаратися. Знаєте, що ця блошка робить? Вона виїдає більш солодку, поживну та важливу, схоже, як для неї, так і, безумовно, для самих рослин, точку зростання, і якщо стоїть суха та спекотна погода, то напоготові потрібно бути обов’язково.
Боротьба з хрестоцвітими блішками
Для боротьби з хрестоцвітими блішками застосовувати хімію не рекомендує ніхто. Беремо найстрашніший алерген, попередньо вдягнувши захисні рукавички і респіратор, – гірчицю і акуратно, дуже по маленькій щіпці посипаємо міжряддя редиски. Можна використовувати також пекучий мелений перець, і гірчиці та перцю потрібно максимум по чайній ложці на квадратний метр. Після цього посіви потрібно вкрити нетканим покривним матеріалом, створивши щось на кшталт парника з хімічною атакою на блішок.
Оригінальний спосіб захисту редиски від хрестоцвітої блішки:
Приблизно за сім днів до висіву редиски в грунт необхідно посіяти крес-салат, гірчицю, а вже через сім днів у міжряддях цих культур висіяти редис. Діємо як Шерлок Холмс: блошка нападає на сходи конкурентів, ми їх обробляємо дозволеними інсектицидами, суворо дотримуючись інструкції на упаковці, і вбиваємо, після чого залишається дочекатися сходів редису і зрізати непотрібні нам рослини, які служать приманкою. Цей спосіб цілком може допомогти, спробувати можна.
Капустяна муха
Кажуть капустяна муха страшна боягузка і якщо поряд з грядкою (зазвичай по її периферії) посадити селеру, то до ділянок вашої редиски вона точно не наблизиться.
Кіла
Як ми вже згадували, кислі ґрунти можуть бути небезпечні для редиски через ураження його кіло. Якщо ви в змозі визначити pH грунту або знаєте, що він точно кислий, то радимо перед посівом внести в ґрунт по 150-200 г крейди, 250-300 г вапна або 250-350 г доломітового борошна, природно, у перерахунку на квадратний метр і, в ідеалі, на рік, але можна хоча б за місяць до посіву редиски. Непоганим розкислювачем грунту є деревна зола, до всього, вона містить до 5% калію і досить великий склад мікроелементів, хоча і в невеликій кількості. Деревну золу можна посипати шаром у міліметр прямо в основу лунки, а зверху посіяти насіння редиски.
Сорти осінньої редиски
Ну, і звичайно, запорука успіху – це визначення правильної стиглості коренеплоду редиски. Для цього потрібно знати, що ви висіваєте на ділянку, тобто сорт та тривалість його дозрівання від появи сходів до отримання придатних для харчування коренеплодів. Ми підготували для вас перелік сортів редису, які проявили себе максимально добре, особливо при осінньому посіві.
Придбати насіння редиски ви можете за посиланням
Зазвичай ці сорти редьки підходять для посіву в серпні, готові до збирання максимум через два місяці і дають досить великі коренеплоди, що досягають сотні грамів. У льоху такі коренеплоди можуть зберігатися до півроку.
- Осінній гігант – до його збору проходить всього 26-28 днів, коренеплоди досягають маси в 145 г, вони білі, еліптичної форми, з соковитою м’якоттю та чудовим смаком. Зберігаються до ста днів.
- Червоний велетень – до збирання врожаю проходить приблизно 52 дні, коренеплоди досягають довжини 11-13 см. Сорт дає врожайність 3,3 кг із квадратного метра. Дуже смачний та зберігається до 120 днів.
- Дунганський – близько 55 днів до збирання врожаю та майже така сама середня маса коренеплоду (35-45 г), при врожайності до 3,5 кг із квадратного метра. Коренеплід цієї редиски має чудовий смак.
- Зеніт – від 31 до 39 днів до збирання врожаю, забарвлення коренеплоду рожево-малинове, форма циліндрична, довжина до 15 см, а діаметр близько трьох сантиметрів. Максимальна маса 75 г, буває трохи піднятий над поверхнею грунту. Цікава м’якоть – вона дуже щільна, білого кольору та гостренька на смак. Врожайність до трьох кілограмів із квадратного метра. Здатний до тривалого зберігання.
- Сакса – до збирання врожаю проходить 31 – 35 днів. Забарвлення коренеплоду червоно-малинове, форма овальна, діаметр до чотирьох сантиметрів, маса не більше 30 г. М’якуш може бути як білим, так і рожевим, дуже щільна, трішки гостра. З квадратного метра можна викопати до півтора кілограма редиски цього сорту.
- Вюрцбурзький – до збирання врожаю проходить зазвичай 33-36 днів. Забарвлення коренеплоду червоно-малінове, він має округлу форму і діаметр близько чотирьох сантиметрів при масі в 15-16 р. М’якуш зазвичай білосніжний, але може бути і біло-рожевий, смак слабогострий. З квадратного метра можна зібрати майже два кілограми врожаю.
- Спека — у цього сорту перший урожай можна зібрати вже через місяць після появи сходів. Забарвлення коренеплоду цієї редиски червоно-малинове, форма або округла, або овальна, а діаметр досягає 3,5 см при масі близько трьох десятків грамів. М’якуш може бути як білий, так і рожевий, досить щільна зі слабогострим смаком. З квадратного метра можна зібрати до 2,5 кг урожаю.
- Різенбутер – цей сорт у нетиповий час можна вирощувати як у відритому ґрунті, де до викопування він готовий вже через 24-26 днів, так і в захищеному, там потрібно приблизно стільки ж часу. У результаті формується коренеплід червоного кольору, округлої форми, діаметром близько 10 сантиметрів. Середня маса коренеплоду близько 35 г. М’якуш цього сорту редиски білий, дуже соковита і солодка.
- Ну і наприкінці мій улюблений сорт редиски Королева Марго — від сходів до його викопування минає менше місяця, цей сорт формує коренеплоди округлої форми, масою трохи більше 23 г. М’якуш білий як сніг, досить щільний, при споживанні хрумкий, дуже соковитий і як стверджують вчені, «битком набита» вітамінами. Цікаво, що схожість насіння цього сорту завжди наближається до 100%.
Отже, як ви зрозуміли, виростити осінню редиску так само просто, як і весняну, а враховуючи те, що зберігається вона досить добре, ви ще довго ласуватимете її свіжими коренеплодами.
Автор: