Багато людей гадають, що дайкон є рвзновидом редьки — це не так, хоча в народі й прозвали його «японською редькою». Він схожий за спорідненістю, але є особливою культурою, яка має власні цінні морфологічні та біологічні ознаки. Батьківщиною дайкону є Японія. Там він один із головних овочевих культур. У Японії дайкон займає понад 10% площі, відведеної під всі овочі. У меню кожного японця цей коренеплід входить щодня. Його споживають у Японії щонайменше 2,5 мільйона тонн на рік.
Чим же цінний дайкон?
На відміну від редьки, він має смакові переваги: не гірчить як редька, має ніжніший смак, соковитіший. Урожайність дайкону досить висока до 10 кг із квадратного метра. Зберігатися він від 3 до 5 місяців без особливої втрати якості. Коренеплоди дайкону можна вживати в їжу у вареному, свіжому, солоному вигляді. Молоде листя коренеплоду також використовується в їжі.
Є й схожі якості між редькою, редисом та дайконом. Вони містять велику кількість солей калію, які сприяють виведенню з організму зайвої рідини. Також є багато клітковини, кальцію, вітаміну C, пектинових речовин та ферментів. Це корисно для травлення. Дайкон має і цілющі властивості, в ньому містяться фітонциди, глікозиди, білкові речовини, такі як лізоцим, які стримують ріст бактерій.
«Японська редька» здатна очищати нирки та печінку. Навіть розчиняти каміння у нирках. З овочевих рослин, крім дайкону, цими властивостями володіють тільки хрін і редька. Але на відміну від них він не містить великої кількості гірчичних олій. Ці олії збудливо діють на серцеву діяльність, що не рекомендується людям похилого віку.
Як виростити дайкон?
Дайкон невибаглива рослина, його можна вирощувати на будь-яких ґрунтах. Але на неудобрених ґрунтах не отримати знатного врожаю. Хороший урожай можна зібрати, якщо вирощувати коренеплід на родючих ґрунтах. У землю необхідно додати органічні добрива, такі як перегній та компост. Якщо вирощування відбувається на грунті з кислою реакцією, то до нього варто внести вапно, щоб воно стало нейтральним.
Принцип вирощування дайкону такий самий, як у редьки. Насіння треба висівати у 2 ряди на грядках шириною від 1 до 1,5 метра. Відстань між рядами має бути 50-70 сантиметрів, між рослинами в рядку – 25 сантиметрів. Насіння занурюють у ямку, зроблену у землі пальцем чи маркером на глибину 5 сантиметрів. В одну ямку треба поміщати 2-3 насіння.
Перші сходи будуть видні після закінчення першого тижня. Якщо з однієї ямки з’явиться більше одного справжнього листка, то в ній треба залишити найбільш розвинену рослину, а інші потрібно видалити або пересадити в інші ямки, де не було сходів. Далі особливих залицянь ця культура не вимагає. Все зводиться до прополювання, поливу і розпушування. Розпушувати треба тричі. Перше розпушування проводите глибоке, інші поверхневі. У добре заправлених ґрунтах підживлення можна і не робити. А якщо робити, то в період появи справжнього листя після того, як прорідили.
Збирати врожай можна через півтора, два місяці, залежно від сорту дайкону. Складання врожаю проводиться в суху погоду. Якщо вирощували на легких ґрунтах, то висмикувати коренеплоди треба за бадилля. На тяжкому ґрунті краще підкопати лопатою, щоб не пошкодити довгі коренеплоди дайкону. Оптимальне місце зберігання японської редьки – це холодильник або підвал. Температура зберігання від 0 до +5 °C. Коренеплід треба помістити в поліетиленовий пакет чи ящик із піском.
Щоб під час вирощування ця культура швидко не зацвітала та не викидала стрілку, її треба висівати наприкінці червня на початку липня. Ця пора оптимальна для формування коренеплодів. Слід враховувати і температуру. Так як навесні температура злегка знижена, то рослини часто викидатимуть стрілку. Але є й винятки. Наприклад, сорт Токінасі нейтрально реагує на тривалість дня та температуру. На початку червня можна посіяти і такі сорти як Блю Скай і Дайсі, але вони будуть дрібнішими, ніж при пізнішому посіві. Наприкінці травня можна посіяти сорт Харуцуге та Дайякусін. Наприкінці липня можна буде збирати врожай.
Придбати дайкон ви можете за посиланням
Трохи про сорти дайкону
Для кожного ґрунту підходять певні сорти. Для важкого ґрунту — Шогоїн та Сіроагарі. Для легкого ґрунту – сорти, які глибоко занурюються коренеплодами в землю – Ніненго та Нерріма. У суглинках добре себе зарекомендували Токінасі та Міясіге. У помірному кліматі велику врожайність можна досягти, якщо використовувати сорти дайкону: Цукусі Хару, Дйкусін, Грін Нек Міясіге. З них можна зібрати близько 10 кг із квадратного метра.
Трохи гірше – Херуїсі, Блу Скай, Харуцуге, Дайсі. У них урожайність становить близько 8 кг із квадратного метра. Токінасі 6 кг на квадратний метр. Маса одного коренеплоду може досягати 4-5 кілограмів. Це не як у Японії. Там вага одного коренеплоду іноді перевищує 35 кг.
Автор: