Чи давно ми милувалися первоцвітами — а вже й літо на порозі. Розгорнулося листя, підросла трава, розпустилися квіти. Багато квітів. Травень — він такий, яскравий, сповнений енергії, квітучий. Сьогодні я хочу показати, що зараз цвіте в моєму саду – поділитися з вами красою та радістю.
Ну який же травень без бузку! Тяжкі кисті квітів і повітря, насичене незабутнім ароматом, — знак того, що весна вступила в пору зрілості і ось-ось передасть повноваження літу.
А ще час цвітіння бузку завжди повертає мене в дитинство — з його вірою в диво та можливість виконати заповітні бажання, відшукавши чарівний «п’ятилепестик» і старанно зжувавши його з думкою про свою мрію.
Навколо квітучих кущів кружляють бджоли та джмелі. Їх часом не розглянеш у гілках, і здається, що саме повітря в саду ділово гудить і дзижчить. Комахи-трудівники дуже поважають пишні ранньоквітучі спіреї, яких у нас багато росте по всьому селі (мій сад не став винятком — мені спіреї теж до вподоби).
І звичайно, бджолина братія не обходить стороною вишні, сливи, яблуні — а нам того й треба: якщо є кому запилювати квіти, значить, не лише травневою красою помилуємося, а й урожай улітку знімемо. Хоча на сливи цього року особливо розраховувати не доводиться — слабко цвіли.
Натомість молоді вишеньки постаралися. Тепер одна турбота — як майбутній урожай від дроздів уберегти: цих розбійників цієї весни до нас прилетіла просто небачена кількість. Чують, видно, що чим поживитися.
У смородини, наприклад, уже зараз гілки до землі хилиться — адже ягідки ще тільки-но зав’язуються…
Із яблунями складніше. Минула зима м’яка була, і снігу вдосталь, але, мабуть, минулі суворі морози досі аукаються. Три яблуньки, що молодші, нині цвітуть рясно і виглядають здоровими.
Ту, що минулої весни довго прийти до тями не могла, цього року довелося сильно обрізати — вона все-таки постраждала всерйоз. Але після операції “пацієнтка” почувається порівняно непогано, цвіте і листочки розпускає. А ось одна зі старих яблунь, що минулого року, здавалося, легко пережила зиму, зараз стоїть наполовину засохла.
Втім, не будемо про сумне – ми ж про цвітіння говоримо, ось квітами і помилуємося:
А там уже й чорноплідна горобина естафету підхопила, і калина стоїть у бутончиках — у неї цього року дебют.
І лимонник зацвітає. Він минулого року сильно постраждав — спершу зима із сильними морозами, а потім весняна гроза, що обрушила арку, якою він підіймався. Але ось, будь ласка, — прийшов до тями, відновив сили — і знову цвіте!
У квітниках теж благодать — яскраві фарби та пишнмй достаток. Скромність і стриманість ранньої весни вже в минулому, хоча деякі особливо стійкі первоцвіти досі не здаються. Ось ця примула, наприклад, не втомлюється мене радувати: розпускається однією з перших, цвіте рясно і тривало, та потім ще у вересні виходить «на біс»!
Медунка, якій кілька років тому зі мною поділилася сусідка, теж цвіте й досі.
Мускарі Blue Spike – пізній, і цим він особливо хороший.
У палісаднику, до якого у мене всі руки не доходять, розрісся і панує барвінок. Його ряболистий побратим прикрашає сад своїм листям, але цвісти не поспішає. А у цього листочки в траві не видно — зате квітами тішить.
Вероніку нитчасту багато лають: надто вже ця трава, оманливо ніжна на вигляд, виявляється активною і наполегливою. Якщо умови їй сподобалися, вона розростається буйно. Але яка ж гарна в кольорі!
За ці ось квіточки я прощаю їй «вільнодумство» та самовільне захоплення територій. Тим паче, поки вона в мене нічого «кримінального» не зробила: розселяється під кущами, видавлюючи звідти бур’яни — то їй за те окрему подяку виносити треба! Як і її «сестриці» — вероніці дібровної.
Ну, про мої ніжні почуття до дикорослів уже багато хто знає. Тому не дивуйтеся, що з культурних квіточок ми плавно перейшли на «бур’яни». Не знаю, як у кого, а в мене рука не піднімається вигнати таких гостей із саду:
Фіалки, що оселилися в квітниках, я холю і плекаю.
Та й чим, питається, вони гірші за сортових «родичів»? Подивіться, як схожі:
Цей куточок фіалкам явно сподобався, вони тут чудово розрослися і цвітуть все літо. А мені подобається!
Доповнюють травневу композицію багаторічні флокси — розчепірений…
… і шилоподібний.
Моя участь у створенні цієї композиції звелася до мінімуму. В мене взагалі інші плани були. Але прийшли фіалки… Я подивився і вирішив, що такий варіант мені навіть більше подобається. Ось і зростають тепер.
Очі втомилися від різного кольору, можна зазирнути в тінистий куточок, де під яблунею в саду ховаються конвалії.
Поруч ось-ось розпуститься аквілегія:
Під сусіднім деревом відцвітають брунери:
А ось і купена, обвішана гронами білих «дзвіночків». Начебто непоказні квіточки — але є в них щось по-своєму привабливе.
Сонячну, позитивну нотку додають саду яскраво-жовті “ромашки” – доронікуми.
Ну і кульбаби, звичайно, як же без них. Скільки б ми з ними не боролися, вони все одно проростають і розквітають, і в них знову діловито копошаться бджоли… Я одного разу зрозуміла, що мені подобаються кульбаби. Так, бур’яни. Але ж гарно! Загалом, тепер я висмикую їх тільки на грядках і в квітниках, якщо раптом попадуться, а рештою милуюсь. Скошую, коли починають відцвітати, щоб не розсіювалися.
А ще в мене зацвіли перші петунії.
Але це, мабуть, буде окрема історія… Треба, на мою думку, закінчувати нашу прогулянку — розповісти про все, що зараз цвіте, все одно навряд чи зумію. Краще попрошу вас доповнити моє оповідання своїми фотографіями. Що в цю пору цвіте у вас у саду?
Автор: