Водянка(Ворінка), або Шикша

Водянка (Empetrum) — рід вічнозелених низькорослих чагарників сімейства Верескові з листям, схожим на хвоїнки, і непоказними квітками; поширені у Північній півкулі, також зустрічаються у Південній Америці. Використовується в кулінарії, народній медицині та як декоративна рослина.

Раніше три роди — Водянка, Корема (Corema) і Цератіола (Ceratiola) — виділялися в окреме сімейство Водянкові (Empetraceae), але за результатами генетичних досліджень, що проводяться APG, цей таксон був знижений в ранзі до триби Водяникові (Empetreae) у складі підсімей. (Ericoideae) сімейства Вересові.

Назва рослини

Латинська назва роду походить від грецьких слів en «на» і petros «камінь» — і пов’язане з місцем проживання рослини.

Народні назви рослини — багнівка, вороника (за кольором ягоди), ведмежа ягода, п’янка, сиху (через сечогінну дію ягід), водянка (швидше за все, через малу кількість м’якоті і велику кількість прісного соку), чорна трава, шикша , сіксу.

Назви іншими мовами: англ. Crowberry, нім. Krahenbeeren, фін. Variksenmarja, фр. Camarine. Дослівний переклад з англійської, німецької та фінської — вороняча ягода.

Водянка(Ворінка), або Шикша

Поширення водянки

Водянка поширена по всій Північній півкулі — від зони з помірним кліматом до субарктичної зони (Росія, континентальна Західна Європа від Фінляндії до Іспанії, Великобританія, Ісландія, Гренландія, США, Канада, Японія, Корея, північний Китай, Монголія).

Зустрічається водянка також і в Південній півкулі — в Чилійських Андах, на Вогняній землі, на Фолклендських (Мальвінських) островах, а також на островах Трістан-да-Кунья. Батьківщина водяники — Північна півкуля. Її нинішнє біполярне поширення пов’язане із проникненням рослини на південь під час льодовикової доби.

Типові місця проживання рослини — сфагнові болота, мохово-лишайникові та кам’янисті тундри, хвойні (зазвичай соснові) ліси, де часто утворює суцільний покрив. Водянка зустрічається також на відкритих пісках (косах, дюнах), на гранітних відслоненнях; у горах росте у субальпійському та альпійському поясі.

Біологічний опис водянки

Водянка — чагарничок, що стелиться, висота якого рідко перевищує 20 см, а довжина пагонів може досягати 100 см.

Росте плямами — куртинами, кожна з яких є єдиною особиною. Стебло темно-бурого кольору, щільно покрите листям, у молодому віці покрите коричневими волосками; сильно гілкується, при цьому гілки утворюють придаткові корені. Куртина поступово займає дедалі більше простору, тоді як у її центрі гілки поступово відмирають. Зрідка трапляються великі зарості водянки — звані вороничники, чи шикшевники.

Подібно до деяких інших представників сімейства вересових, водянка не може обходитися без симбіозу з грибами: від них вона отримує деякі мінеральні речовини, натомість забезпечуючи їх продуктами фотосинтезу.

Гілочки, довжиною до 1 м, здебільшого приховані в моховій подушці, покриті точковими залізцями білого або бурштинового кольору.

Листя почергове, дрібне, з дуже короткими черешками, вузькоеліптичне, довжиною 3-10 мм. Краї листа загнуті вниз і майже зімкнуті, через це листя схожі на хвоїнки, а сама рослина — на карликову ялинку. Кожен лист тримається на гілці до п’яти років.

Рослини однодомні чи дводомні. Квітки пазушні, непоказні; з подвійним актиноморфнимоцвітиною, з трьома рожевими, червоними або пурпуровими пелюстками і трьома чашолистками; поодинокі або у групі з двох-трьох штук. У тичинкових квітках три тичинки. Рильце променисте, зав’язверхня, в ній від 6 до 12 гнізд. В умовах помірного климату водяника цвіте у квітні-травні. Запилення – за допомогою комах: квіти водяники відвідуються метеликами, мухами та бджолами.

Плід — чорний (з сизим нальотом) або червоний діаметром до 5 мм з жорсткою шкіркою і твердим насінням, зовні схожий на плід чорниці звичайної. Дозріває у серпні. Сік має пурпуровий колір. Ягоди залишаються на пагонах до весни.

Водянка(Ворінка), або Шикша

Хімічний склад

Водянка містить тритерпенові сапоніни, флавопоїди (кверцетин, кемпферол, рутин), дубильні речовини (до 4,5 %), ефірні олії, смоли, кумарини, бензойну та оцтову кислоти, антоціани, вітамін С, каротин, різні мікроелементи, у тому числі марганець, цукор, ефірні олії.

Використання водянки

М’яка частина ягід їстівна, непогано вгамовує спрагу, але невисокий вміст цукрів і кислот робить їх на смак досить прісними.

Водяника входить до традиційного раціону деяких корінних народів — наприклад, саамів та інуїтів. Деякі племена американських індіанців заготовляли ягоди на зиму і їли їх із жиром чи олією; крім того, з листя і пагонів вони готували відвари або настої, які застосовували для лікування діареї та інших шлункових захворювань, соком з ягід лікували хвороби нирок (ягоди мають сечогінну дію), а відваром з коріння лікували очні хвороби.

У народній медицині відвар і горілчана настойка з листя і стебел водяники застосовується для лікування епілепсії, паралічів, порушень обміну речовин, а також при головному болі, перевтомі та як протицинговий засіб. Відвар із листя вважається гарним засобом для зміцнення волосся.

У медицині Тибету водянку використовують при головному болю, для лікування захворювань печінки і нирок.

З лікувальною метою використовують молоді облистяні пагони (траву), які зривають під час цвітіння рослини. Очищають від домішок і сушать у тіні або добре провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром.

У їжу ягоди вживають також із молоком та з кисломолочними продуктами. З них готують варення, повидло, мармелад, начинку для пирогів; роблять вино. Використовують як приправу до риби та м’яса. Про запас водянку заготовляють у замороженому або замоченому вигляді. Оскільки в ягодах міститься бензойна кислота, вони не піддаються процесам бродіння і їх можна зберігати без додаткової обробки в герметично закупореній скляній тарі.

Оскільки ягоди водянки містять у високій концентрації пігмент антоціан, їх використовували як природний барвник. Зокрема, з водянків виготовляли вишневу фарбу для фарбування вовни.

Водянка(Ворінка), або Шикша

Культивування водянки

Водянка використовується для оформлення альпійських гірок і композицій з камінням, а також як ефективна почвопокровная рослина (оскільки пагони, що стелиться, утворюють густу тінь, практично всі бур’яни нею придушуються), але зустріти її в культурі можна нечасто.

Агротехніка

Рослини садять з відривом 30 — 50 см друг від друга. Глибина посадки 40 см. Кореневу шийку заглиблюють у ґрунт на 2 см. Готують ґрунтову суміш із дернової землі, торфу, піску в рівних обсягах. Роблять дренаж із щебеню та піску шаром 10 см.

Підгодовують рослини один раз за сезон, вносячи на 1 м2 50 г нітроамофоски. Мульчують молоді посадки торфом, шаром 5-6 см. Цілком зимостійка, і додаткового укриття не потрібно, оскільки зимує під снігом. Обрізка обережна, незначна, що полягає переважно у видаленні сухих пагонів.

Рослина вимагає прополки лише у перші роки життя. Потім вона пригнічує майже всі бур’яни власними силами. Лише небагато бур’янів пробиваються з-під густої тіні, утвореної пагонами водянки, що стелиться, на світло, але їх неважко обривати. Вам навіть доведеться обмежувати поширення шикші, яка здатна потіснити сусідні культурні рослини.

У суху погоду шикша обов’язково потребує поливу. Але влаштовувати їй болото не треба. Кущі з роду верескових ростуть на торф’яних болотах не тому, що вимагають достатку вологи, — просто в інших місцеперебуваннях не витримують конкуренції.

Розмножується насінням та відведеннями.

Придбати водянку ви можете за посиланням

Водянка(Ворінка), або Шикша

Сорти водянки

Виведено кілька декоративних сортів:

  • Водянка чорна Бернштайн (Bernstein) — з жовтуватим листям;
  • Водянка чёрная Айрлэнд (Irland) — з густим зеленим листям і гілками, що стеляться;
  • Водянка люция (Lucia) — з жовтим листям;
  • Водянка cмарагд (Smaragd) — з густим темно-зеленим блискучим листям і гілками, що стелиться.
  • Водянка цитронелла (Zitronella) — з густим лимонно-жовтим блискучим листям і гілками, що стеляться.

Види

До класифікації роду немає єдиного підходу.

Згідно з одними даними, рід монотипний; єдиний вид — Водяника чорна, або чорноплідна (Empetrum nigrum). Вид має два різновиди:

  • Водянка чорна — азіатська
  • Водянка чорна — японська

За іншими даними, рід включає кілька видів:

  • Водянка обох статей (Empetrum hermaphroditum). Однодомна рослина з темно-зеленим листям і чорними ягодами.
  • Водянка червона (Empetrum rubrum). Южноамериканский вид з червоними ягодами. На кущах зрідка трапляються і чорні ягоди, що показують спорідненість з вихідним виглядом, водяною чорною.
  • Водянка чорна (Empetrum nigrum). Дводомна рослина з жовто-зеленим листям і чорними ягодами.
  • Водяника майже-голарктична (Empetrum subholarcticum). Однодомна рослина із чорними ягодами.

За інформацією бази даних енциклопедії із систематики сучасних рослин The Plant List, рід складається з 4 видів, при цьому всередині виду водянка чорна(Empetrum nigrum) виділено 9 підвидів:

  • Водянка корейська (Empetrum asiaticum)
  • Пурпурова горобина (Empetrum eamesii)
  • Пурпурова горобина Атропурпуреум (Empetrum eamesii subsp. atropurpureum)
  • Пурпурова горобина eamesii (Empetrum eamesii subsp. eamesii)
  • Водянка чорна
  • Водянка чорна альбид (Empetrum nigrum subsp. albidum)
  • Водянка чорна андрогин (Empetrum nigrum subsp. androgynum)
  • Водянка чорна азиатская (Empetrum nigrum subsp. asiaticum)
  • Водянка чорна кавказ (Empetrum nigrum subsp. caucasicum)
  • Водянка чорна однодомна (Empetrum nigrum subsp. hermaphroditum)
  • Водянка чорна кардаков (Empetrum nigrum subsp. kardakovii)
  • Водянка чорна сібірка (Empetrum nigrum subsp. sibiricum)
  • Водянка чорна почти-голарктическая (Empetrum nigrum subsp. subholarcticum)
  • Червона горобина (Empetrum rubrum)
0 0 голоса
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

27
Подписаться
Уведомить о
guest

0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии

также вам будет интересно