Початок першої нашої зими на Кубані приніс нам чимало неприємних сюрпризів. Сніг випав 30 листопада, мокрий та багато. З ранку довелося лазити снігом і обтрушувати гілки. Але молоденький абрикос на цей момент уже зламався. Ми, звісно, списали це на снігове навантаження. Коли все розтануло, під час збирання ділянки, я розглянула поламану частину стовбура, і стало зрозуміло, що сніг лише логічно завершив розпочату грибком справу: стовбур весь прогнив усередині. Ось про це і розповім — чому дерева падають і як вирішити цю проблему.
Чому гниє ствол?
Відповідь проста: тому що грибок руйнує деревину. Який саме грибок – це досить спеціально для кожного виду деревини, хоча трапляються і універсали. Але грибок – це, знову ж таки, певна стадія захворювання дерева, і першопричиною він бути не може. Тим більше, що більшість грибків – сапротрофи, тобто органікою, що харчуються, вже мертвих тканин або екскрементами.
Тобто до грибків мають працювати бактерії, хоча вони можуть працювати і одночасно. Це теж ще не причина, оскільки у бактерій і грибків ніжок немає, і самі вони в потрібне місце потрапити можуть тільки випадково.
Тут свій внесок вносять комахи-ксилофаги, переносники патогенної мікрофлори деревних порід. Їх багато, це і рогохвости, і короїди, і златки, і багато інших, що заселяють деревину бактеріальною та грибною мікрофлорою при відкладанні яєць або з екскрементами. Можуть і всі інші комахи бути переносниками бактеріальної мікрофлори – мурахи, наприклад, на лапах чого тільки вони не тягають!
Але й комахи – не причина, вони вештаються постійно і скрізь, а дерева гниють далеко не всі і не завжди.
Мабуть, основних причин, все ж таки три: пошкодження зовнішнього захисту, тобто кори, зниження загального імунітету дерева і поєднання несприятливих факторів.
При цьому пошкодження кори має бути специфічним. Хто обрізає дерева, знає, що рівний, без задир, максимально гладкий поперечний зріз можна і не замазувати нічим. На вітрі та на сонечку він швидко підсохне, заблокувавши всі входи-виходи для патогенів, а камбій по периметру в аварійному порядку наростить валик із кори. У той же час, якщо зріз не встиг підсохнути, встановилася тепла волога погода, високі шанси зараження деревини в місці зрізу.
А ось тріщини кори, облом гілок, механічні пошкодження, особливо, якщо погода стоїть тепла і волога, комахи гасають туди-сюди — грибам роздолля. Це пряма дорога до зараження. Тут дерево могло б вистояти за сильного імунітету, з яким, на жаль, у розпещених культурних рослин погано.
Від чого виникають ушкодження кори?
Коли навесні у нас не вкрилася квіточками, а потім і листочками молода черешка, я пішла уважно оглядати дерево та розбиратися в ситуації. Гнила в нижній частині стовбура видно неозброєним оком. Огляд інших дерев продемонстрував обтяжливу ситуацію: практично у всіх у нижній частині була пошкоджена кора.
Більшість вона заросла коровими валиками, але в деяких явно проглядалася гнилизна. Довелося терміново лікувати. Причину я з’ясувала потім у попередніх господарів: пошкодження кори ліскою тримера при косовиці трави (!).
Мені дуже хотілося вірити, що таке недбале ставлення до дерев – виняток, а не правило, поки не побачила результати обрізки дерев у деяких місцевих мешканців. Подерта стрічками кора, не до кінця спиляні, наполовину обламані гілки – хочеться плакати над такими деревами! Не дивно, що найстаріша яблуня у нас на ділянці – одне суцільне дупло. Точніше, три, бо має три стволи.
До механічних пошкоджень також відноситься облом гілок від вітрового та снігового навантаження, та від перевантаження врожаєм.
Погризи теж механічні пошкодження, причому через структуру пошкодження надзвичайно зручні для патогенів і незручні для лікування.
Тріщини кори виникають від багатьох причин:
Заморожування. Актуально при різкому зниженні температури на початку весни або при теплій зимі, коли мороз вдарив після початку руху соку. У нормальних умовах дерева не настільки дурні, щоб до зими не підготуватись і зайві соки зі стовбура восени не прибрати. А навесні вони поспішають жити.
Термічні опіки від сонця теж весняна неприємність. Сонце дуже яскраве, а дерево з якихось причин ще адаптувалося. Коли ми жили в Хабаровському краї, яблуні ми були виключно укривними. Так ось, розкрити їх навесні і не побілити відразу ж – гарантія опіків. Хоча зняття укриттів приурочувалося до похмурої погоди, але вона там навесні довше двох днів не тримається.
Зайві азотні підживлення: кора не встигає за сильним зростанням.
У черешні клітини деревини ростуть швидше, ніж клітини кори. Тому посадка на вологих місцях та зайвий полив їй взагалі протипоказані, тріскати кора буде обов’язково. Трохи менш схильні до аналогічних неприємностей інші кісточкові, для яких краще сухо ніж сиро.
Як лікувати?
Це залежить від стадії ушкодження. Свіжеобламані сучки, точніше, пеньки, досить просто акуратно спиляти врівень зі стовбуром або скелетною гілкою.
Погризи лікуються найскладніше і виявити їх бажано якомога раніше. Якщо погриз не круговий, залишилися смужки живої кори, то сам погриз потрібно замазати сумішшю глини та коров’ячого гною з додаванням золи (це одна з найкращих ремонтних замазок). Якщо круговий і з сильним пошкодженням камбію – доведеться робити щеплення “містком”, щоб врятувати дерево.
Тріщини кори слід уважно оглянути: якщо краї рани світлі, бактерії з грибками сюди ще не дісталися – достатньо замазати тріщину. Якщо краї коричневі, доведеться вирізати до живої деревини, а потім замазувати.
Те саме і зі старими гнилями – вирізати до живої деревини та замазати.
Лікування – процес творчий. Наприклад, одна з наших молодих черешок втратила основний стовбур, але залишилася живою гілка, що низько відходить від стовбура, цілком собі здорова.
Основний ствол до живої деревини очистили, замазали. А бічну, здорову гілочку, що низько відходить, перевели на своє коріння – засипали землею на висоту сантиметрів 30. Зараз черешка здорова і плодоносить.
Із чого складається імунітет?
Імунітет у дерева, як і в людини, складається з вродженого (генетично обумовленого) та набутого. У цьому вроджений імунітет, своєю чергою, ділиться на пасивний і активний.
Пасивний – перешкоджає впровадженню патогену та розвитку їх у тканинах. Наприклад, наявність фітонцидів або фенольних сполук, токсичних для патогену.
Активний – прояв захисних реакцій. Наприклад, реакція надчутливості проявляється в освіті в місці проникнення патогену некротичної (мертвої) тканини або синтезом фітоалексинів, які мають антибіотичну дію. Тобто дерево не стоїть і не чекає, коли його захистять чи з’їдять, воно виявляє активність.
Так само, як і в людей, імунітет можна стимулювати щепленнями — місцевим слабким зараженням. Дерево підключить фагоцитоз – внутрішньоклітинне перетравлення міцелію гриба або бактерій і стане імунним до цього патогену. Так формується набутий імунітет.
Як і в людей – що більше патогенних атак відбито, то сильніший імунітет. Перегодовування імунітет знижує, «тепличні» умови теж.
Тільки якщо у людей більшу частину імунітету забезпечує кишкова мікрофлора, то рослин – грунт. І чим багатшим і різноманітнішим буде грунтовий мікробіом, тим здоровішими будуть рослини. До речі, плоди у них при цьому будуть кориснішими.
Автор: Gardner