Для України ця рослина залишається все ще малознайомою, але вже багато років вона є звичним овочом у Новій Зеландії, США, Ірані, Японії та Кореї, країнах Південної Європи, майже рідній Бразилії та інших країнах. В останні десятиліття якон таки підкорив країни Середньої Азії, Молдову і почав діставатися просторів України та Росії.
Якон (Smallanthus sonchifolius) – вид багаторічних трав’янистих рослин сімейства Астрові.
Корисні властивості якону
Фахівці виявили у ньому наявність селену, хлорогенової та кофеїнової кислот, а також ряд фенольних сполук, які зумовлюють антиоксидантні властивості якону. Дослідження показали, що вживання як кореневих бульб, так і екстракту з листя якона призводить до зниження концентрації цукру на крові. Це означає можливість використання з лікувальною метою як підземної, так і наземної частин рослини.
Однак, у яконі все ж таки більше цінуються не вершки, а коріння, точніше – його бульби. Їхня хрумка м’якоть білого або жовтого кольору відрізняється низькою калорійністю – в 100 гр міститься всього 60 ккал. Вони містять від 2 до 7% протеїну, представленого висококласними амінокислотами, всього 0,14% жирів, вітамін С, калій, феноли-антиоксиданти, рибофлавін, селен і навіть трохи хлорогенової кислоти, ефективно діючої речовини, що міститься в зеленій каві. І дуже важлива інформація для тих, хто шукає корисні для схуднення продукти: в яконі міститься до 60% інуліну – рідкісного поліфруктозану, вуглеводу з довгим ланцюжком засвоєння.
Завдяки тривалому ланцюжку засвоєння вуглеводу інулін нормалізує рівень глюкози в крові і дає організму можливість гармонізувати засвоєння інсуліну, що виробляється в підшлунковій залозі. Це не тільки захищає від нападів голоду, а й активно діє як профілактика діабету.
Лікарі пишуть про сприятливий вплив якона на роботу кишківника. «Розбухаючи» в шлунку, харчові волокна бульб служать сприятливим середовищем для життєдіяльності необхідних бактерій, одночасно пригнічуючи зростання патогенної флори в шлунково-кишковому тракті, служать своєрідним природним сорбентом, що допомагає зняти частину навантаження з інших систем, що очищають і виводять. Все це прискорює енергетичний обмін у клітинах і робить його ефективнішим.
У суто практичному сенсі також важлива здатність якона посилювати перистальтику кишечника. Особливо важливою є та обставина, що завдяки вмісту в бульбах такого мікроелемента, як селен, як його називають «елексиром молодості». Він здатний запобігати серцевим нападам, благотворно діє на нервову систему, дозволяючи в літньому віці зберігати ясність розуму, знижує вміст холестерину в крові.
Багато хто вважає, що соковитість, текстура та аромат якону – це щось середнє між свіжим яблуком, кавуном, динею та звичайною картоплею. Недарма можна зустріти такі назви якона, як “земляне яблуко”, “дієтична картопля” та інші. Шанувальники цієї культури широко вживають її бульби в сирому, тушкованому, смаженому та сушеному вигляді. Особливо хороші сирі, хрусткі, солодкі бульби у салатах. Використовують їх для приготування варення. У тушкованому, відвареному та смаженому вигляді вживають також молоді та ніжні пагони якона.
Вважаємо важливим ще раз наголосити на найкорисніших властивостях якону: завдяки вмісту природних замінників цукру, які легко засвоюються організмом людини, його широко використовують при лікуванні хвороб, пов’язаних з порушенням обміну речовин — цукрового діабету, атеросклерозу, ожиріння. Він помітно знижує вміст цукру в крові та значною мірою сприяє схудненню, що підтверджено експериментами авторитетних фахівців. Однак, зловживати бульбами якону або сиропом з них не можна, бажаючи, наприклад, швидко позбутися зайвої ваги. Так, рекомендована добова доза сиропу всього 2 чайні ложки на добу.
Також корисно знати, що м’ясисті бульби якона при збиранні досить несмачні. Щоб вони набули солодкого смаку, їх необхідно витримати на сонці або в теплому місці 3-4 дні до утворення зморшкуватої шкірки. Щоправда, є рекомендації та більш тривалої витримки бульб на теплому повітрі – від 10 до 12 днів.
Вирощування якону
Батьківщиною якону (далекого родича соняшника, топінамбуру) є високогірні райони Анд Центральної та Південної Америки. Якон рослина красива, компактна, при однорічній культурі має висоту до 1,2 м, при багаторічній — до 2 м. Стебло у нього зелене, з пурпуровими плямами у верхній частині. Листя велике, з нерівномірно зубчастими краями. З верхнього боку вони темно-зелені, з нижньої – світліші. На великих жилках та черешках листка є густе та жорстке опушення.
Вся надземна частина рослини може загинути за температури нуль градусів. Підземні органи якон формує двох типів – кореневища та кореневі бульби. Великі кореневища досягають маси до 400-600 гр. Там перебувають бруньки, що дають початок новим рослинам. Від кореневищ відходять численні тонкі корені, які в міру зростання потовщуються, набуваючи грушеподібної або веретеноподібної форми. Бульби згруповані в компактні пучки по кілька штук. В Україні у відкритому ґрунті якон рекомендують вирощувати у південних районах, а у північних бажано його вирощувати у захищеному ґрунті.
Розмноження якону
Увага! Кореневими бульбами якон розмножити неможливо, на них немає таких бруньок, як на бульбах картоплі. При вирощуванні в середній смузі на яконі не утворюється ні квіток, ні насіння, тому реальний спосіб розмноження цієї рослини в цій смузі – одержання розсади з брунек, що утворюються на кореневищах, які найкраще закладати на пророщування в лютому.
Перед цим їх рекомендують продезінфікувати, наприклад, протягом 5 хвилин у розчині марганцівки, щоб не розвивалася грибна мікрофлора. Потім кореневища розрізають на кілька частин, намагаючись не пошкодити бруньки, і укладають у плоскі ємності, дно яких слід викласти вологоємною тканиною або фільтрувальним папером. Зверху ємність накривають поліетиленовою плівкою чи склом. Іноді ємності слід провітрювати, а тканину чи папір зволожувати.
Фрагменти кореневища з поростками, що з’явилися приблизно через 2 тижні на них, краще пересадити в горщики з поживною сумішшю. Вона може складатися, наприклад, із однієї частини дернової землі, двох частин торфу та невеликої кількості комплексного добрива. А лише через 8 тижнів рослини будуть готові до висадки у відкритий ґрунт, проте висаджувати їх слід не раніше закінчення періоду можливого повернення заморозків (після 6-8 червня).
Ґрунт на грядці для якона слід глибоко пропушити. Якон можна вирощувати на різних ґрунтах, проте, щоб отримати високі врожаї соковитих і в той же час крихких кореневих бульб, необхідний багатий, добре удобрений пухкий ґрунт. При перекопуванні ділянки під якон з осені (на штик лопати) рекомендується попутно внести добрива (з розрахунку на кожен кв. метр): 1/3 відра гною, що перепрів, 1 ст.л. суперфосфату та 1 ст.л. калійних добрив При весняному розпушуванні ґрунт збагачують аміачною селітрою.
Розсаду якона висаджують за схемою 60х60 см, зрозуміло, з наступним поливом. Важливо враховувати, що після загущення рослин врожайність помітно знижується. Оптимальний температурний режим: +18 °С…+30 °С. Кореневища здатні витримати короткочасні невеликі заморозки, але надземна частина гине. Коренева система глибоко проникає у землю, тому рослина може витримати недовгу посуху. Зрозуміло, що особливу увагу приділяють поливу в період посадки та вкорінення саджанців. Дефіцит вологи знижує врожайність, водночас і надмірного зволоження не повинно бути. Полив здійснюють лише теплою водою. Якщо стоїть спекотна погода, рослини поливають щодня. Протягом вегетації рослини рекомендують підгодовувати.
Якон у відкритому ґрунті досягає у висоту 1,0-1,2 м. На кожній рослині розвивається до 25 кореневих бульб. Загальна маса кореневих бульб на одній рослині сорту Біос сягає 3 кг. Багато городників вважають, що при вирощуванні якону з лікувальною метою перевагу варто віддавати все ж таки зарубіжним сортам, які, вважаються, багатшими на вміст в них корисних елементів (тобто вони ближче до своїх первородних предків).
Збирання врожаю слід проводити на початку вересня, до настання заморозків. Якщо дозволяє погода, то прибирати можна наприкінці вересня – на початку жовтня. Урожайність кореневих бульб при цьому може збільшитися на 30-50%. Кореневища та кореневі бульби зберігають окремо в ящиках або невеликих контейнерах у льохах з високою вологістю. Бульби зберігаються 8-10 міс., Не втрачаючи тургору.
Як уже зазначалося, м’ясисті кореневі бульби якона при збиранні досить несмачні, проте в процесі зберігання вони набувають типового солодкого смаку. Це з тим, що у процесі зростання у коренеплодах накопичуються фруктанти, менш солодкі на смак, ніж фруктоза. Коли кореневі бульби якона закладають на зберігання, в них починається процес деполімеризації фруктантів до фруктози, що і надає бульбам солодкий смак, що нагадує смак груші або дині, причому процес йде швидше за більш високих температур.
Багато ентузіастів-умільців перейнялися повагою до цього нового овоча через його корисні властивості та хорошу продуктивність. Вони все частіше починають вирощувати якон на своїх городах замість топінамбуру. Справа в тому, що топінамбур вже давно активно використовується в салатах. Особливо навесні, коли він вживається як профілактика від діабету. Воно й зрозуміло: люди в цей час, та ще й після зими, мало рухаються, фізичні навантаження на організм незначні.
Ось і доводиться захищатись від підвищеного вмісту цукру. А топінамбур завжди під рукою: копнув лопатою і ось вони свіженькі бульби, що добре перезимували під снігом. Та й догляду ця рослина майже ніякого не вимагає, росте собі і росте, розмножуючись від бульб, що залишилися в землі. Тільки ось мороки з бульбами занадто багато, коли їх доводиться чистити від шкірки перед вживанням через численні нарости на них. Інша справа бульби якона – гладкі та досить великі.
Існує думка, що якон – це овоч 21 століття, його зараховують чи не до стратегічного продукту майбутнього, і це не може не додати симпатій якону. Проте тим, хто зважився почати його вирощувати, подбати про розсаду потрібно вже зараз, щоб до початку червня розсада встигла зрости.
Автор: Gardener