Сьогодні міні-овочі користуються неабиякою популярністю не тільки як готова продукція овочевих відділів гіпермаркетів. Багато городників також звернули увагу на оригінальних малюків та намагаються вирощувати новинки на присадибних ділянках. Морква та кукурудза — не більше мізинця, баклажани — з тенісну кульку, помідори — завбільшки зі смородину… Які «бебі-овочі» варто посадити на городі чи на підвіконні, і чи є переваги в крихітних розмірах овочів? Спробуємо розібратися у статті.
Переваги міні-овочів
Овочевий “бебі-бум” – порівняно молоде явище. Почалося все кілька років тому в Японії і, як часто буває, випадково. Якось маркетологи помітили, що фасовані овочі, нарізані часточками, купуються набагато активніше, ніж аналогічна продукція традиційного виду. Але, як відомо, оброблені овочі та фрукти не здатні довго зберігати товарний вигляд, вони також швидко втрачають деяку частину корисних речовин. Тоді було вирішено зробити замовлення селекціонерам на виведення овочів порційного розміру, і розрахунки підприємців справдилися.
Найчастіше міні-овочі мають не лише зменшені розміри плодів, а й невеликі карликові кущі, що робить їх зручними для вирощування у контейнерах на балконах чи навіть вікнах міських квартир. Крім того, окремі сорти «бебі-овочів» виявляються набагато смачнішими за своїх повнорозмірних родичів.
Карликові овочі – чудовий спосіб урізноманітнити дитяче меню і створювати веселі та корисні страви наче для чоловічків із «Пригод Незнайки». При цільноплідному консервуванні мікси з різнокольорових «крихт» виглядатимуть набагато оригінальніше, ніж традиційні соління.
Міні-овочі незамінні під час сервірування святкового столу при оздобленні овочевих та м’ясних страв, приготуванні канапе, вони зручні для запікання на грилі. Але найважливішою перевагою бебі-овочів можна назвати збереження більшої кількості вітамінів та цінних елементів при кулінарній обробці, оскільки їх не потрібно нарізати на шматочки через мініатюрні розміри плоду. До речі, час приготування страв внаслідок цього скорочується.
Більше того, за деякими даними, у міні-овочах спочатку міститься в півтора-два рази більше корисних речовин, ніж у плодах стандартних розмірів.
Далі розглянемо найпопулярніші міні-овочі, які легко виростити на грядках або в контейнерах.
Міні-помідори
Помідори черрі є міні-томатами, але цей різновид помідорів настільки міцно увійшов у нашу дійсність, що вже давно не здається чимось екзотичним. Тому під міні-помідором зазвичай мається на увазі щось справді крихітне, і такі «нано» різновиди існують.
Якщо у більшості овочів мініатюрна форма – результат складної гібридизації, то у томата це, навпаки, повернення до забутого коріння. Зокрема, наразі стало можливим придбати насіння прабатька сучасних культурних помідорів – томату смородинолистого. Величина плодиків реліктового томату не перевищує розміру ягід середньої чорної смородини, зате кистей на кущі зазвичай зав’язується чимало навіть у «не помідорний рік».
Звичайно, збирати подібний урожай набагато складніше, ніж зривати великі томати, але все ж таки в таких іграшкових помідорках є своя особлива краса. Міні-томати є оригінальною прикрасою святкового столу, дивують гостей і дуже подобаються дітям.
До того ж дика культура має багато переваг перед зніженими сортовими помідорами. Томат смородинолистний вимагатиме мінімального догляду і чудово росте практично на будь-яких ґрунтах, стійко переносячи негативні умови зовнішнього середовища (вогкість, посуху). Практично не уражається бичем усіх помідорів – фітофторозом.
Ошатні кущики з дрібним різьбленим листям, усипані рясними маленькими плодами, немов гірляндою, стануть прекрасною окрасою городу. Рослина можна не пасинкувати і тоді її висота не перевищить одного метра. Плодоносить томат смородінодістний до морозів. А завдяки тому, що ягоди не обсипаються, можна не поспішати зі збиранням урожаю.
Ще більш оригінальним різновидом дикого помідора є томат «Золота лихоманка», який відрізняється від смородинолистого томату тільки жовтим кольором плодів і буде відмінно виглядати в парі з червоноплідним.
Міні-кукурудза
«Іграшкові» качани маринованої міні-кукурудзи дуже часто зустрічаються в супермаркетах серед баночок заморських солінь. А чому б не спробувати виростити оригінальні кукурудзяні качани самостійно?
Найбільш поширений сорт незвичайного овочів – “Мінігольд”. Мініатюрний різновид підходить навіть для регіонів з коротким літом, оскільки крихітні качани зазвичай збирають у трохи недозрілому вигляді. Вони готові до збирання вже через 12-17 тижнів після посіву насіння у ґрунт.
Мініатюрні качани дуже ніжні і приємні на смак, тому їх можна вживати цілком навіть у сирому вигляді, що дозволяє уникнути процесу тривалого варіння, необхідного звичайній кукурудзі. Але найчастіше невеликі плоди застосовують для маринування, заморозки та приготування на грилі, використовують у складі овочевих рагу, капапе або додають у суп.
Агротехніка міні-кукурудзи нічим не відрізняється від обробітку її повнорозмірної родички. Посів насіння здійснюють відразу на постійне місце у середині-кінці травня.
Незважаючи на те, що качани карликової кукурудзи не перевищують 10-12 сантиметрів у довжину та 2-3 см у діаметрі, стебла сорту «Мінігольд» стандартної висоти — понад 1,5 метра, тому для її вирощування потрібно виділити достатньо місця. Розташування має бути сонячним, а ґрунт — досить родючим. Спеціального догляду культура не потребує.
Міні-баклажани
Традиційні баклажани мають вагу 300-400 грамів та класичний темно-фіолетовий колір шкірки. А ось плоди міні-баклажана відрізняються не тільки меншим розміром, а й багатим забарвленням плодів.
Наприклад, баклажан «Мантія Короля», або «Тигреня». Його оригінальні плодики виділяються незвичайним забарвленням – коричневі смуги на помаранчевому фоні. Додаткову привабливість сорту надає одночасна присутність на кущі квітучих суцвіть, недозрілих зав’язей і плодів, що повністю визріли.
Незвичайний ошатний сорт успішно вживається в кулінарії, проте з цією метою рекомендується зривати недозрілі жовті баклажани, оскільки у повністю визрілого насіння стає жорстким.
Баклажан «Турецький помаранчевий» також характеризується наявністю незвичайних смужок, але формою його є округлі плоди, які більше нагадують червоно-жовтогарячі помідори. Середня вага плодиків – 100 г. Цей сорт також краще вживати в недозрілому вигляді, його м’якуш більш солодкий і ніжний і трохи нагадує помідорний.
Обидва сорти можна вирощувати в контейнерах, проте це досить великі кущі, які вимагатимуть багато місця. А ось міні-баклажан «Офелія» можна назвати по-справжньому балконним сортом, тому що він має не лише невеликі плоди, а й компактні невисокі кущики заввишки 30-40 сантиметрів. Плоди цього гібрида мають темно-фіолетове забарвлення та класичну форму.
Не менш оригінально виглядає і міні-баклажан “Бембі F1”. Округлі чисто-білі плоди цього сорту зав’язуються навіть за недостатньої освітленості. Розміри плоду 5 см, а середня маса – 50-70 г. Сорти та гібриди міні-баклажанів рекомендовані для контейнерного озеленення, можуть вирощуватись на балконах, підвіконнях, у зимових садах та теплицях.
Примітка: більшість мініатюрних баклажанів вживаються в їжу нарівні зі своїми великими побратимами. Єдиним винятком можна назвати сорт «Китайський ліхтарик» з оригінальними ребристими плодами, які, на жаль, не їстівні.
Міні-перці
У себе на батьківщині гострі перці — справжні дерева заввишки 3-4 метри, але при виведенні культурних різновидів селекціонери прагнули отримати низькорослі компактні кущі. В даний час існує безліч сортів і гібридів карликових перців, які часто відносять до декоративних, проте нічого не заважає використовувати невеликі стручки в кулінарії.
Одним із найбільш вражаючих сортів карликового гострого перцю можна назвати гібрид Explosive Ember. У добре освітленому місці його листя набуває дуже гарного фіолетового відтінку, а конусоподібні плоди постійно змінюють колір у міру наближення до біологічної зрілості. Так що на рослині можна одночасно побачити перчики чотирьох кольорів: червоного, фіолетового, помаранчевого та жовтувато-пурпурового. Цей сорт має неймовірну гостроту і одного крихітного стручка буде достатньо, щоб додати смаку великій каструлі борщу.
Перець «Медуза», навпаки, відноситься до найгостріших різновидів карликового пекучого перцю, його різнокольорові стручки можна вживати у свіжому вигляді, і використовувати для прикраси салатів.
Серед солодких «болгарських» перців також трапляються карликові різновиди. Найбільш популярна сортосерія карликових перчиків «Мінібелл» (Mini Bell), що поєднує плоди червоного, жовтого, помаранчевого та шоколадного забарвлення. Звичайно, ці перці недостатньо товстостінні, проте і їм знаходиться кулінарне застосування, наприклад, для фарширування сирого перцю сирною начинкою.
Крім того, такі перці чудово виглядають у контейнерах і можуть вирощуватися на підвіконнях, терасах та балконах. Інші цікаві різновиди солодкого міні-перцю: «Гномік», «Тема», «Губна помада», «Сонечко» та ін.
Міні-гарбуз
Не всі сорти цього овоча нарощують плоди розміром з потенційну карету для Попелюшки. Серед представників гарбузових можна знайти і зовсім дітей. Наприклад, чарівний гарбуз «Малишка Бу» (Baby Boo) має вагу від 150 до 300 грамів. Ребристі білі плоди цієї крихти переважно застосовуються для прикраси інтер’єрів, оскільки вони мають невиразний смак.
А ось міні-гарбуз «Солодкий каштан», що також не перевищує 200-300 грамів, за смаком може змагатися з найпопулярнішими великоплідними сестрицями. Слово «каштан» винесене в назву сорту не тільки через крихітний розмір плодів. М’якуш цього гарбуза дуже незвичайний (крохмалистий, розсипчастий і дуже солодкий з легким горіховим присмаком) і нагадує за смаком смажені каштани. Шкірка відрізняється темно-зеленим кольором із поздовжніми коричневими смужками, під час зберігання основний тон буріє.
До речі, у цієї малечі є двійник — японський гарбуз «Нагурі», який має абсолютно ідентичний за структурою м’якуш, зовнішність і смак, але зростає дещо більшого розміру, хоча також відноситься до порційних (до 1,3 кг).
Завдяки дуже солодкому смаку та крохмалистій консистенції основна сфера застосування обох сортів – приготування різноманітних десертів. Зокрема, завдяки відсутності специфічного гарбузового смаку та запаху, такий гарбуз стане чудовою начинкою для гарбузового пирога. Також міні-тиковки підійдуть для приготування цукатів, запікання з різною начинкою, а також у сирому вигляді як інгредієнт фруктових салатів.
Трохи більший розмір має інший мініатюрний гарбуз – “Світ Дамплінг” (Sweet Dumpling), плоди якого можуть досягати 300-400 грамів. «Солодкий вареник», як перекладається назва сорту, відрізняється світлою м’якоттю і готується, переважно, за картопляними рецептами. Інші порційні сорти гарбуза вагою не більше кілограма: “Жолудь”, “Ішики курі”, “Камо-Камо” та ін.
Міні-базилік
Найпопулярніший різновид знаменитої прянощі – базилік з великим фіолетовим листям, також відомий як єреванський. Зеленолисті різновиди базиліка також відрізняються досить великою листовою платівкою та високим зростанням.
Але не кожному садівникові відомо про існування мініатюрного різновиду цієї прянощі з крихітними кущиками не більше 15-20 сантиметрів заввишки. У продажу такі мініатюрні сорти найчастіше можна знайти під назвами: базилік «Карлик», «Грецький» та «Кулястий парфум».
Для міні-базиліка характерні щільні сферичні кущики-купини з дрібним (до 1 сантиметра) густим листям, кущики досягають у діаметрі максимум 30-35 сантиметрів. Кущики міні-базиліка густо розгалужуються від самої основи без додаткової прищипки, і навіть під час цвітіння зберігають кулясту форму, оскільки, на відміну від високорослих побратимів, його суцвіття не сильно піднімаються над листям.
Невисоке зростання і характерний габітус рослини робить його чудовим претендентом для вирощування на кухонному підвіконні або балконі. Здалеку карликовий базилік віддалено нагадує декоративний чагарник — самшит, тому за його участю можна скласти оригінальну квіткову композицію, висадивши прянощі в компанії яскравих однолітників – петунія, левову зіву, калібрахоа, немезія та інші.
Краще вирощувати цей базилік розсадним способом, висіваючи насіння у приміщенні на початку-середині квітня. Сходи можна пікірувати невеликими пучками. На постійне місце розсаду висаджують після того, як мине загроза поворотних заморозків.
Щодо пряного запаху міні-базилик нічим не поступається своїм високорослим побратимам — його листочки випромінюють сильний і багатий аромат із глінтвейновими тонами. Пряність широко застосовується в різних салатах, бутербродах, при ароматизації напоїв, солінь, а також м’ясних та рибних страв.
Інші міні-овочі
Окремо слід згадати групу овочів, які належать до категорії «міні» досить умовно, адже їхні невеликі розміри — не результат селекційної роботи, а плоди, зібрані у фазі молочної стиглості. Сорти та гібриди цих овочів часто продають під назвою «міні», виходячи з того, що їх недозрілі зав’язі особливо смачні саме в такому недозрілому вигляді і мають властивість не переростати трохи довше за інші сорти.
До таких, зокрема, належить цибуля на міні-головку («Барлета», «Помпеї», «Ранній пучок»), кабачки-цукіні («Міні-цукіні», «Патіо-стар», «Софт Тейст»), пучкова морква («Пучкова», «Бюро», «Лагуна») та міні-огірок корнішонного типу («Мікрон», «Філіпок», «White Pickle Mini»).
Автор: