У розкопках пальових будівель двохтисячної давності у Швейцарії виявлено кісточки терну, що свідчить про поважний вік цієї культури.
Невипадково, терн — родоначальник багатьох відомих нам сортів слив.
Ця слива колюча. Росте чагарником, іноді деревом заввишки до 5 м. Цвіте у квітні-травні до розпускання листя. Квітки білі з жовтими пильовиками, поодинокі, до 2 см в діаметрі, густо покривають пагони, дають бджолам переважно пилок і трохи нектару. Рослина повністю самоплідна.
Плід терну – кістянка, чорно-синього забарвлення з сизим нальотом, кулястої форми, діаметром 10-12 мм і більше, з зеленою терпкою кисло-солодкою м’якоттю. Кісточка куляста або яйцеподібна, злегка сплеската, зморшкувата, за формою іноді нагадує вишневу (тільки більша), відокремлюється погано.
Плоди дозрівають у липні-серпні, висять на дереві до зими. Після проморожування втрачають терпкість та покращують смак. Урожай 12-15 кг із одного дерева.
Плодоносить тернину на трьох-чотирьох-річній деревині, переважно на коротких букетних гілочках (шпорцях).
Терн світлолюбний, посухостійкий, морозостійкий. Його коренева система розташовується на глибині до 1 м, коріння поширюється далеко за межі крони. Він не переносить застійних вод. Може служити підщепою для персика та сливи, які на ньому стають низькорослими.
Мало хто знає про солодкоплідне терен. Ще І.В.Мічурін, широко використовуючи схрещування, відбір і щеплення, вивів терен десертний, терен солодкий і cливу терновий ренклод.
Терпкі плоди терну мають лікарську цінність. Незважаючи на це, їх давно вже немає на ринках.
Розмножити рослину можна насінням, правда, вони потребують тривалої стратифікації, а також живцями та кореневими відростками. Кореневі відростки утворюються рясно, але трапляються екземпляри терну, що практично не утворюють кореневу поросль.
На садовій ділянці доцільно посадити кілька саджанців з відстанню 2,5-3 м для того, щоб після вступу їх у плодоношення зайві дерева видалити, залишивши зрештою один-два найбільш великоплідні екземпляри з найменш терпкими плодами.
Порость, що виростає на ділянці, треба видаляти, як і у вишні і сливи, на рівні грунту, а ще краще поросль вдалині від штамбу підрубати заступом разом зі шматочком кореня. Щоб уникнути появи численної порослі, грунт під деревом (кущем) краще не перекопувати, підживлення вносити поверхнево, з наступним мульчуванням. Бур’яни з приствольного кола випалювати, а траву скошувати і залишати на місці як мульчу.
У кущі терну варто залишати не більше трьох-чотирьох плодоносних гілок, щоб кущ не загущався і не затінювався.
З терну можна приготувати варення, повидло, мармелад, кисіль, напої, що освіжають, квас, зброджений сік, фруктовий оцет, а також застосовувати для сечення, маринування, сушіння в компотній суміші і сурогату кави. У Франції плоди терну маринують як сурогат маслини (гостра приправа).
У народній медицині наші предки використовували всі частини терну: коріння, деревину, кору, квіти, молоде листя, свіжі плоди і після проморожування. Сушене листя терну можна застосовувати як тонізуючий чай. Сік із плодів та кору рослини використовують для фарбування тканин у червоний колір.
До мого саду терен потрапив несподівано. Якось пізно восени я побачив, що на сусідній ділянці біля терну обломилася гілочка довжиною сантиметрів 30 і висить на корі. Відрізав я її секатором під місцем поломки, нижній кінець облома підрівняв і застромив у себе в землю.
Наступної весни, до розпускання бруньок, сусід почав свій терн викопувати для пересадки на інше місце і виявив під ним кілька порослевих пагонів, один із них віддав мені. Посадив я цей саджанець за 2,5 м від тієї гілочки, а коли настав час розпускатися брунькам — зазеленіли обидві рослини.
За три роки виросли мої деревця терну до 1,5-2 м і дали перші плоди. З того часу щорічно знімаю по кілька кілограмів солодких, трохи терпких плодів розміром до 20 мм.
У морозну зиму тернини підмерзли. Весною довелося сильно обрізати обидва деревця. Виросло багато потужних свіжих пагонів і у кількох місцях з’явилася коренева поросль. Викопав її і роздав садівникам, а через рік знову одержав урожай зі своїх дерев.
Автор: Gardener