Перший вегетарій був зроблений майже століття тому Олександром Васильовичем Івановим, і цей винахід у шістдесятих роках минулого століття було запатентовано. Було доведено ефективність вегетарію і навіть вийшла книга, де докладно описується конструкція та всі плюси від її використання. Однак, у нашій країні широкого поширення цей, безперечно успішний, проект, на жаль, не отримав.
Так що ж таке вегетарій, які його плюси, чи має недоліки і чим вегетарій відрізняється від теплиці — про все це ми постараємося максимально доступно розповісти в цій статті.
Проблеми у теплиць, яких немає у вегетарію
Почнемо з аналізу мінусів і проблем стандартної теплиці і поговоримо про те, як ці проблеми вирішені у вегетарію. Отже, що таке звичайна теплиця? Правильно, це арочна або двосхила споруда, крита склом, плівкою або полікарбонатом з ґрунтом в основі. Зазвичай це все, хоча бувають теплиці з обігрівом.
Які у теплиць мінуси: найголовніший мінус – це великі втрати сонячної енергії, особливо в ті пори року, коли сонце стоїть низько – це весна, осінь, зима, а також ранкові та вечірні години. У цей час теплиця може відбивати до 70% (!) Сонячної енергії і пропускати всередину лише 20 або 30%.
Друга велика проблема, а заразом і друга відмінність вегетарію від теплиці – це просто жахливі втрати тепла через її покриття і практично повна відсутність можливості його (тепло) запасти. До чого це приводить? Звичайно, до значних перепадів температури в денні та нічні години, або коли спекотний сонячний день змінюється раптом похмурим та дощовим.
Третя проблема теплиці – це прямоточна вентиляція, яка просто необхідна влітку, щоб скидати зайву температуру і збагачувати будову всередині свіжим повітрям. Так ось, така вентиляція крім тепла викидає назовні і вуглекислий газ, необхідний для живлення рослин, а також вагому частку азоту і вологи, яку листові пластинки встигли на той момент випарувати, чому теплиця і потребує постійних поливів рослин, що виростають у ній.
Як це все вирішено у вегетарію?
З першою проблемою вегетарій справляється завдяки унікальній конструкції. Розміщують вегетарій зазвичай на схилі, з крутістю від 14-16 до 18-19 градусів, причому схил може бути як природного походження, так і зроблений штучно. В результаті повинен вийти схил, орієнтований на південь або південний схід.
Далі — дах, його роблять плоским, а не похилим або дугоподібним, як у теплиці, і накривають полікарбонатом, оскільки він краще за інші матеріали утримує тепло. Через війну сонячні промені майже завжди падають перпендикулярно та його відбиток буває мінімальним.
Якщо порівнювати конструкцію вегетарію і звичайної теплиці, то з’ясовується, що поглинання енергії вегетарієм вище, ніж теплицею, щонайменше втричі на денні години літнього періоду і щонайменше в 15 разів вище — в ранкові та вечірні години восени, навесні та взимку.
Крім того, у вегетарію одну стінку потрібно робити капітальною, хоча можна використовувати для неї, скажімо, стіну будинку, інші стіни також повинні бути зроблені з полікарбонату. Капітальну стінку, частина якої розташована всередині вегетарію, бажано пофарбувати в білий колір або побілити, а краще обклеїти дзеркальною плівкою.
Ця плівка (фарба, побілка) виконуватиме роль відбивача і особливо ефективна вона буде при низько розташованому на небосхилі сонці, тобто вранці, ввечері та в зимовий час. Здається, дрібниця, але ця дрібниця може майже подвоїти кількість сонячних променів, звернених до ґрунту в цей час.
А як вирішуються друга та третя проблеми? Вони вирішуються завдяки замкнутому циклу повітряного та теплового обміну. Для цього під поверхнею ґрунту у вегетарії на глибині тридцяти сантиметрів приблизно через півметра одна від одної потрібно прокласти вздовж вегетарію пластикові трубки (з північного до південного боку вегетарію). Нижні кінці цих трубок необхідно вивести на поверхню і прикрити пластиковою або металевою сіточкою, щоб у труби не потрапляло сміття.
Верхні кінці трубок (північний бік) потрібно з’єднати в один колектор, розташований поперечно. З колектора має йти вертикальна труба, тобто стояк, який можна прокласти у капітальній стіні вегетарію. Ця труба, тобто стояк, повинна виходити на дах, проте не безпосередньо, а попередньо проходячи через регулювальну камеру. Дана камера повинна відкриватись у теплицю приблизно на висоті півтора метра. Обмежується ця камера заслінками, розташованими зверху та знизу, а сам вихід у теплицю закінчується вентилятором.
У літній період при використанні звичайної крейди, якою можна притінити дах, і звичайного витяжного побутового вентилятора потужністю два десятки ват можна обслужити дві труби діаметром до десяти сантиметрів. У тому випадку, коли у вегетарії труб більше, необхідно зробити додаткові стояки і також забезпечити їх вентиляторами або зробити одну велику регулювальну камеру, в яку ввести всі ці труби, але вивести наверх одну загальну.
Такий пристрій вегетарію повинен забезпечувати високу температуру всередині приміщення, навіть якщо за його межами мороз. Наприклад, при зовнішній температурі -10 градусів усередині вегетарію має бути тепло і температура повинна досягати 17-19 градусів вище нуля. При цьому верхня заслінка камери повинна бути закритою, вентилятор забиратиме повітря в труби і гнатиме його знизу і вгору, а повітря віддаватиме тепло в грунт, проходячи крізь нього.
Повітря ж, яке при цьому остигає, починає затягуватися в теплицю назад і нагріватися заново. За денний період часу завдяки такій циркуляції повітря грунт повинен прогріватися до 25 і більше градусів, і по суті саме грунт і зіграє роль акумулятора тепла, якого (за задумом) має вистачити на всю ніч. У нічний час доби вентилятор крутитиметься і видуватиме тепло з ґрунту в повітряний простір вегетарію, нагріваючи повітря в теплиці.
Конструкція вегетарію
На словах може здатися все заплутано і складно, але насправді все досить примітивно, спробуємо розкласти все по поличках і поговоримо про влаштування вегетарію по порядку.
Отже, почнемо із зовнішнього вигляду. По суті він нагадує звичайну пристінну теплицю, яких чимало, і вони часто зустрічаються на садових ділянках. Відмінності теплиці від вегетарію починаються всередині. Завдяки особливій конструкції вегетарію, у поєднанні з особливою циркуляцією повітря, про яку ми розповіли, йому не потрібен додатковий обігрів, коли за вікном температура впаде до десяти градусів морозу, тобто ближче до весни.
За такої температури зовні всередині вегетарію температура, за задумом, повинна бути близько двох десятків градусів вище за нуль. Відповідно, при зниженні температури на вулиці, всередині вегетарію температура буде також знижуватися.
Далі — особлива система циркуляції повітря, що дозволяє проводити провітрювання у вигляді, якого ми звикли. Значить, як ми вже вказали, вегетарій не втрачатиме вологу, азот і вуглекислий газ, необхідні для росту та розвитку рослин, поливати ж рослини у вегетарії завдяки цьому можна буде рідше.
Із цим зрозуміло, переходимо до грядок у вегетарії. Вони в цій споруді, на відміну від теплиці, розташовуються на сходах, поступово височіючи від південної сторони до північної. Грядки можна спорудити з цегли, дерев’яних дощок чи металевих листів. Саме таке розташування грядок не дозволить рослинам затіняти один одного. Зовні це нагадує розташування крісел у кінотеатрі, де кожен наступний ряд розташований вище, ніж попередній, отже, глядачі не заважають один одному, а у вегетарії – рослини (отримувати сонячну енергію та світло).
До того ж, така конструкція грядок у вегетарії дозволяє звести до мінімуму відображення променів сонця, отже, і втрати будуть мінімальними. Самі грядки краще робити вузькими, а ось проходи між ними залишати широкими. Якщо вирощуєте високорослі рослини, скажімо, помідори, огірки та подібні до них, то не забудьте про конструювання шпалери. В даному випадку необхідно буде передбачити більшу відстань між грядками, щоб шпалера не створювала тіні, тоді і сама довжина вегетарію повинна бути більшою або крутішою за ухил.
Звичайно, якщо на вулиці почнеться сильне похолодання, мороз, то вегетарій не зможе підтримувати достатнє тепло, йому просто не буде звідки взятися, тому в систему вентиляції вегетарію потрібно буде вбудувати звичайний обігрівач, або передбачити можливість опалення, щоб вегетарієм можна було б користуватися цілий рік.
Про систему поливу ми згадали: води вегетарію треба замало. Щоб рослини у вегетарії отримували достатню кількість вологи, необхідно передбачити можливість використання вологи ґрунтової та вологи повітряної. Збирати вологу допоможе спеціально сконструйована система, яка саме для цього призначена. Вона є системою труб вентиляції, про які ми говорили вище. Вони попередньо укладаються в основу і на них надалі буде покладено ґрунт.
Труби забезпечені отворами у своєму дні (нижній частині), зробленими на відстані приблизно 18-22 см одне від одного. Повітря, яке проходить цими трубами, будучи спочатку теплим, призводить до утворення на стінках цих труб конденсату. Конденсат по отворах потрапляє в ґрунт і потім вбирається корінням рослин. Щоб волога максимально рівномірно розподілялася ґрунтом під трубами, необхідно прокласти спочатку шар керамзиту.
Таким чином, якщо циркуляція теплого повітря буде постійною, то, як стверджує винахідник, додатковий полив рослинам у вегетарії буде потрібен у мінімальній мірі, і він буде являти собою систему крапельниць. Крім досить вагомої економії на волозі та на часі, який зазвичай витрачається на полив, волога, яка утворюється таким чином, ще й є дуже якісною. Вода з конденсату позбавлена солей, позбавлена вапна, тобто є м’якою і, до всього іншого, насиченою аміаком, який утворюється від розкладання органічних сполук.
За умови використання краплинного поливу для додаткового зволоження ґрунту та постачання вологи рослин у вегетарії необхідно включати крапельниці тільки в періоди, коли працює вентиляція. Ця хитрість не допустить надмірного зволоження повітря. Подібна система поливу має максимальний благотворний ефект на рослинні організми.
Так, наприклад, при поливі традиційним способом, тобто дощуванням або поливом під корінь, коли вода потрапляє на поверхню ґрунту, її частина, зазвичай велика, дуже активно випаровується, що призводить часом до надмірного підвищення вологості в теплиці та одночасного водного голодування кореневої системи рослин.
У вегетарії ж волога надходить у корені переважно саме з глибини грунту, це стимулює розвиток кореневої системи (а, отже, і надземної маси, плодів), не дозволяє їй випаровуватися, а краплинний полив є свого роду доповненням, подаючи вологу в грунт у невеликsq кількості та не призводячи до підвищення вологості повітря у вегетарії.
Резюмуючи, можна сказати, що, за своєю суттю, вегетарій – це та ж теплиця, але замкнутого типу, певної конструкції, яка дозволяє збирати максимальну кількість сонячної енергії, із системою вентиляції, що не дозволяє викидати з теплиці у зовнішній зріз воду та необхідні рослинам речовини, і з системою зволоження ґрунту, яка, по суті, вбудована в систему вентиляції, що також дозволяє економити воду і не сприяє перезволоженню повітря.
Звичайно, спорудити таке на своїй ділянці під силу далеко не кожному, та й у мережі інтернет не вщухають суперечки про доцільність подібної конструкції, але перевірити варто, щоби переконатися на власному досвіді у всіх плюсах вегетарію, а можливо, знайти і мінуси. Дуже хотілося б почути у ваших коментарях про те, що городники думають із цього приводу.
Автор: