У давнину китайці складали про грушу вірші, поети Кашеміра наділяли її людськими почуттями та пристрастями, а Гомер називав її їжею богів. У Європі довгий час були впевнені, що груші не можна їсти сирими. В одному із середньовічних рукописів стверджувалося: «Протиотрута — варені груші, сирі — отрута. Тягар шлунку — сирі, варені — тягар знімають». Плоди навіть були знаряддям тортур — в’язня змушували їсти гнили дикі груші. Але це вже все у минулому. Сьогодні ж груша – одне з улюблених плодових дерев наших садів. Як посадити і як доглядати її, розповімо у статті.
Ботанічний опис рослини
Груша (Pyrus), народні назви – грушина, грушевина. Форма крони дерева, що вільно росте – пірамідальна або округла, схильна до загущення. Річний приріст становить 30-40 см. За сприятливих умов груша досягає великих розмірів – понад 12,5 метрів у висоту та 5 метрів у діаметрі крони.
Листя у груш, як правило, опадає. Листорозташування спіральне в 5 рядів. Лист широкояйцевидної форми 2,5-10 см завдовжки, колір – темно-зелений, блискучий, нижня сторона листка блакитно-зелена, восени – золотисто-оранжева.
Час і форма цвітіння груші: квітень-травень, квітки білі, 3 см в діаметрі, 5-пелюсткові, по 3-9 в зонтикоподібних кистях. Пестиков в гінеце від 2 до 5. Зав’язі їх зростаються між собою і з квітковим ложем, що набуває форми кружки; пелюстки у нирці розташовані черепично. Гнізда плода вистелені щільною оболонкою.
Нирки у груші, як і в інших дерев сімейства, двох типів: вегетативні та генеративні. Вегетативні нирки дрібніші та гостріші, генеративні — більші і тупіші. Зовнішні відмінності між двома типами бруньок посилюються від часу утворення цих бруньок до виходу з них пагонів. Плід, як правило, витягнутої форми з розширенням у нижній частині, є сорти з кулястими плодами.
Посадка груші
Для посадки вибирають освітлене сухе рівне місце в саду. Груша добре росте і плодоносить на ґрунті, багатому на поживні речовини. У низинах з високим стоянням ґрунтових вод вона, як правило, вимерзає та гине.
Грушу, як правило, садять восени або навесні відразу на постійне місце, оскільки вона не любить пересадок, особливо у віці 3-4 і більше років. Садити потрібно кілька сортів (2-3) для запилення.
Ями під груші копають глибокі, до 100 -120 см, оскільки коренева система переважно проникає на велику глибину, діаметром 80 см. Таких розмірів ями копають на глинистих або торф’яних грунтах. У яму закладають гнійний або рослинний перегній (до 2-3 відер), з мінеральних добрив – 1 склянка суперфосфату, 3 столові ложки сульфату калію, 1 кг органічного добрива “Ягідний велетень” або “Ягідка”, 2 відра великого піску.
Усі перемішують із ґрунтом, попередньо вийнятим з ями. Потім о 10 л. води розводять 2 склянки доломітової муки або вапна-пушонки і виливають у яму, потім виливають 2 відра води і залишають яму на 6 – 7 днів.
Перед посадкою вбивають кілок, залишаючи 50 см над поверхнею, підсипають у яму ґрунт до утворення горбка. Беруть саджанець груші, ставлять на горбок, рівномірно розправляють коріння і засипають ґрунтом без добрива, при цьому коренева шийка повинна бути на 5-6 см вище поверхні ґрунту. При посадці саджанець груші кілька разів струшують, щоб не залишалося порожнин між корінням і грунтом, потім грунт дуже обережно утоптують ногами, поливають і мульчують невеликим шаром сухого перегною, щоб уникнути випаровування вологи.
Догляд за грушею
Оскільки груша має багато спільного з яблунею, догляд за нею майже такий самий — полив, підживлення та боротьба зі шкідниками та хворобами. Однак є деякі відмінності. Молоді дерева груші, наприклад, частіше підмерзають, тому взимку їх утеплюють більше снігом.
Більшість сортів груші крона формується природним шляхом і вимагає значної обрізки. Коли груша підмерзає, на скелетних гілках з’являється багато вовчкових пагонів, які ростуть вертикально. Частина з них вирізають на кільце, а частина залишають як продовження скелетних або напівскелетних гілок, при цьому дзиґам надають горизонтальне положення, інакше вони не будуть плодоносити.
При осінній та зимовій посадці штамби щільно обв’язують очеретом, стеблами соняшнику, тютюну, толем або щільним папером. Це оберігає рослини від гризунів. Саджанці після обв’язування підгортають широким пагорбом землі заввишки до 20 см. Це особливо важливо в районах, де можливе обмерзання коріння.
Молоді дерева груші, особливо щеплені на лісовому дереві, мають слаборозвинену кореневу систему і потребують дбайливого догляду. Їхні приствольні кола треба періодично розпушувати, прополювати від бур’янів, удобрювати. Досвід свідчить, що задернение приствольных кіл згубно діє молоді дерева.
Щоб виростити хороший продуктивний грушевий сад, міжряддя треба утримувати під чорною парою до повного сформування крони та початку плодоношення. Надалі в саду можна висівати гіркий люпин або інші сидерати і заорювати їх у ґрунт.
Крім припосадкового поливу, особливо необхідного при весняній посадці, протягом весни та літа дерева поливають ще кілька разів. Найкращий спосіб поливу – дощування (через розпилювачі). За відсутності водопроводу полив груші проводять напуском або канавки глибиною 10-15 см (навколо дерева).
Після поливу груші корисно розпушувати ґрунт, як і після дощів, щоб не утворилася ґрунтова кірка, яка перешкоджатиме надходженню повітря в ґрунт. Повітря необхідне активної діяльності коренів, мікроорганізмів і грунтових процесів. Норма поливу 2-3 відра на 1 кв.м пристовбурної площі. Щоб вода менше випаровувалась, пристовбурні кола після поливу розпушують, засипають сухою землею, гною, травою.
Розмноження груш
Розмножують культурні сорти груші щепленням на сильнорослі та слаборослі підщепи. Насіннєве розмноження застосовують у селекції при виведенні нових сортів. Кращий термін посадки груш на південь. районах – осінь, у середній смузі – рання весна.
Площа живлення на родючих та забезпечених вологою грунтах для сильнорослих сортів груш 8×6 м, слаборослих 7×5 м; на більш бідних і незрошуваних ґрунтах – відповідно, 8х5м та 6×4 м.
Для кращого запилення сорту груші запилювані і сорти-запилювачі розміщують смугами, що чергуються по 4-6 рядів (якщо обидва сорти основні) або 4-6 рядів запилюваного сорту і 1-2 ряди сорти-запилювача (якщо він не є провідним сортом у господарстві).
Після посадки протягом 5-6 років міжряддя у саду утримують під чорною парою або займають під овочеві культури. Надалі в зрошуваних умовах чергують чорну пару, сидерати і трави, в неорошаних — чорну пару і сидерати. У юж. районах перспективна культура груші прищепленої на слаборослих підщепах.
Хвороби та шкідники груш
Кліщ грушевий галовий
Вид поразок. На молодому листі утворюються жовто-зелені припухлості, а в деяких сортів — червоні, на старому листі припухлості буріють. У цих місцях знаходяться невидимі неозброєним оком кліщі.
Боротьба. Вражені шкідником пагони треба вирізати. Влітку окреме листя можна зривати та спалювати. Під час набухання нирок при температурі не нижче 18°С дерева потрібно обприскувати препаратом антио (0,2%), 1,5% колоїдної сіркою.
Кліщ грушевий листовий
Вид ушкоджень. Уражене листя сильно деформоване, його краї помітно згорнуті, зморщені та тверді. Шкідник неозброєним оком не видно.
Боротьба. Ведеться така сама боротьба, як і з грушевим кліщем.
Медяниця грушева
Вид ушкоджень. Провесною на листі з’являються білі хлоротичні плями. Листя та молоді поросли деформуються. У місцях пошкоджень видно світло-зелені або жовто-жовтогарячі плоскі личинки з помаранчевим черевцем.
Боротьба. Під час розкриття нирок, а також у період розвитку листя обприскують карбофосом (0,3%), метатіоном (0,15%) або хлорофосом (0,2%).
Галиця грушева плодова
Вид ушкоджень. Відразу після опадіння квіткових пелюсток деякі плодові зав’язі груш надмірно набухають, твердіють, перестають рости, а потім чорніють і опадають. Усередині уражених зав’язей знаходяться безногі кремово-білі личинки завдовжки 3 мм.
Боротьба. Уражені зав’язі зривають і спалюють до відходу личинок у ґрунт. Перед цвітінням, особливо у фазу білого бутону, груші обприскують метатіоном (0,15%), хлорофосом (0,2%) або метафосом (0,6%).
Парша груші
Ознаки хвороби. На плодах груші утворюються чорні плями, які можуть лопатися. У молодих пагонів кора чорна, вона розтріскується і злущується. Зростання їх уповільнене, а верхівки засихають. Розвитку хвороби сприяють такі ж погодні умови, як розвитку парші яблуні.
Боротьба. Ведеться при використанні тих самих препаратів, що і проти парші яблуні. Щорічно потрібно обрізати та спалювати уражені пагони груші. Для посадки на садовій ділянці слід вибирати мало схильні до цієї хвороби сорту. Крім того, груші уражаються такими хворобами: чорним раком яблуні, гіркою гниллю яблук і бурою гниллю насіння дерев.
Автор: Gardner