Борщівник – обережно, можна обпектися!

Борщовики — широко та різнобічно відомі рослини. Різні види борщівника вирощуються як декоративні рослини, частина як силосні на корм худобі, деякі придатні в їжу і людині. В останні десятиліття борщівники широко згадуються лише як шкідники.

Борщовик (Heracleum) — рід рослин сімейства Парасолькові, що налічує приблизно 60-70 видів, поширених в помірному поясі Східної півкулі (один вид — у Північній Америці). Частина видів містить фотосенсибілізуючі речовини (фуранокумарини), що викликають фотохімічні опіки у людини та великих ссавців. У той же час борщівник є потужним поглиначем вуглекислого та чадного газу та потужним виробником кисню.

Борщевик — осторожно, можно обжечься!

Опис борщівника

Борщовики – переважно дворічні, рідше багаторічні трави. Стебла у різних видів підносяться на різну висоту — від 20-50 см до 250 см; як правило, вони порожнисті, з рідким опушенням або опушені по всій довжині (у північних видів).

Листя зібране в прикореневу розетку, довгочерешкове, дуже велике; можуть бути трійчасто-, двічі трійчасто-або перисто-роздільні, з сегментами різної форми.

Квітки дрібні, білі, рідше зеленувато-жовті або яскраво-рожеві, зібрані в складні парасольки до 40 см у поперечнику. Зацвітає більшість видів у червні, але продовжується цвітіння у різних видів до липня-серпня.

Плід — двонасіння особливого типу, звана вислоплодником. Насіння дозріває у липні — вересні, легко обсипається.

Борщовики є монокарпічними рослинами, тобто цвітуть лише один раз у житті та відмирають після дозрівання плодів.

У зв’язку з культивуванням Борщовика Сосновського (Heracleum sosnowskyi) як силосної культури він набув широкого поширення, поступово переселившись і в дику природу, засіваючи береги водойм, пустирі, смуги відведення доріг, ділянки полів, що не обробляються. Таким чином, стрімке поширення борщівника порушило екологічну рівновагу та стало серйозною проблемою у європейських країнах. У Німеччині, Чехії, скандинавських країнах, Естонії, Білорусі діють урядові та суспільні програми боротьби з борщівником.

В Україні проблеми поширення борщівника є у північний північно-західний і центральній частині. Поширення відбувається епідемічно, і рішучих дій щодо його запобігання своєчасно не було прийнято, що призвело до значного заселення дикої природи цим небезпечним для людей і тварин бур’яном.

Борщевик — осторожно, можно обжечься!

Назва та історія борщівника

За старих часів борщівник називався «борщ». У давнину це слово означало щось зазубрене. За однією з версій, така назва була надана рослині за форму листя. У німецькій, нідерландській та датській мовах борщівник називають «ведмежою лапою».

Молода зелень деяких рослин цього роду (переважно борщівника сибірського) використовувалася для приготування страв, які з цієї причини також називалися «борщ». У такі страви, крім борщівника, входили й овочі, а сам борщівник згодом майже перестав вживатись у їжу. З XVIII століття «борщ» означає вже суп із буряком, а сама рослина в літературній мові стала називатися «борщівником».

Латинська назва Heracleum походить від імені героя давньогрецької міфології Геракла, і дано Ліннеєм за велетенські (порівняно з іншими зонтичними) розміри рослин цього роду, а також за високу швидкість росту пагонів.

Борщевик — осторожно, можно обжечься!

Ураження шкіри від борщівника

У період вегетації у різних частинах рослини борщівника (у листі, стеблах, плодах у багатьох видів) накопичуються фотодинамічно активні фурокумарини – речовини, що різко підвищують чутливість організму до ультрафіолетового випромінювання. Найсильніші опіки борщівник викликає, торкаючись шкірних покривів у ясні сонячні дні. Але щоб отримати опік, достатньо і нетривалого та несильного опромінення сонцем ділянки шкіри, забрудненої соком рослини. Їхнє попадання на шкіру призводить до глибоких дерматитів, що діють за типом опіків.

Саме наявність у соку борщівника кумаринів та фурокумаринів, що підвищують чутливість організму до сприйняття сонячного світла, є головним «злом» цих рослин. Сік, що потрапив на шкіру, під впливом сонячного світла (ультрафіолету) здатний посилювати пігментацію шкіри людини і тварин, викликати дерматити, які часто називають «опіками».

Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час прояву опіку від кількох годин до кількох діб. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини спочатку не дає ніяких неприємних відчуттів.

Найчастіше дерматити від попадання соку борщівника на шкіру виражаються у пухирях, що змінюються темними плямами, що сходять протягом 3-6 місяців. При значних ураженнях шкіри через рік можливі рецидиви прояву коричневих плям на шкірі після опіків при новому опроміненні тіла сонячними променями.

Сік борщівника при попаданні у вічі може призвести до сліпоти. Відзначено випадки втрати зору дітьми, які грали з порожнистими стеблами рослини як із телескопами. Якщо соком борщівника уражено 80% або більше поверхні тіла людини, це може призвести до смерті.

Фотодинамічні (фотосенсибілізуючі) властивості фурокумаринів виявляються не тільки при місцевому контакті їх зі шкірою, а й при прийомі препаратів усередину. На цьому ефекті кумаринів було створено багато кремів та спреїв для засмаги, а також препарати для лікування вітіліго.

Прийоми боротьби з борщівником

Борщевик — осторожно, можно обжечься!

1. Обрізання квіток у період бутонізації та початку цвітіння

Це найдієвіший спосіб знищення борщівників на невеликих площах. Але він же й один із найнебезпечніших – легко оббризкатися соком рослин та отримати сильні дерматози на різних ділянках тіла.

При обрізанні у борщовика генеративних органів важливо зрізати лише бутони, квіти, або дрібні зелені, не розвинені плоди. Так обрізати потрібно центральну парасольку та парасольки першого порядку. Парасольки другого та наступних порядків, якщо вони утворюються, можна обрізати під основу цієї парасольки. Для цього парасольку знизу охоплюють захищеною рукою (у рукавичці) і зрізають лише квіти.

Строго дотримуйтесь правил індивідуального захисту, щоб сік борщівника або роса з розчиненим у ній соком із рослин не потрапили не лише на незахищені ділянки тіла, але й не промочили одяг.

Якщо терміни для обрізання бутонів, квіток борщівника вручну все ж таки були втрачені, а всі рослини просто скошені – потрібно уважно стежити, щоб від коріння не з’явилися нові бічні парасольки в прикореневій розетці. Як тільки рослина дасть нові парасольки, і квітки в них утворюють зав’язі, це означає, що буде нове покоління насіння, достатнє для відновлення заростей цієї рослини.

2. Спалювання

Дуже ефективний шлях знищення насіння борщівника саме в період їхнього дозрівання. Тут важливо не прогаяти момент проведення заходу. Краще його проводити до початку повного дозрівання плодів у центральній, найбільшій парасольці.

Цей метод вимагає максимальної обережності та акуратності. Перед підпалюванням можна облити рослини горючою рідиною (так, щоб саме парасольки з плодами були намочені). У період горіння парасольок важливо дотримуватися всіх запобіжних заходів – адже з плодів борщівника виділятимуться горючі ефірні олії.

Важливо дотримуватися протипожежної безпеки, і намагатися не допускати попадання соку рослин на відкриті ділянки тіла та одяг.

3. Обробка гербіцидами

Можливе використання різних видів гербіцидів: раундап, торнадо, граунтап та ін. Час обробки – з початку відростання борщівника, і обов’язково перед початком цвітіння. Проведення обробки рослин гербіцидами з початку дозрівання насіння вже менш ефективне.

Часті та інтенсивні обробки будуть ефективними для генеративних рослин, починаючи з моменту розвитку генеративних пагонів і лише до початку цвітіння. У інші періоди життя борщовика, крім вегетирующих молодих особин рослин, значного ефекту обробка гербіцидами не даватимуть. Бо монокарпічні рослини після цвітіння відмирають самі собою, без застосування гербіцидів.

Дози (концентрація) гербіцидів, що застосовуються для обробки борщовика, повинні бути подвійними або навіть потрійними від прописаних в інструкції для відповідного виду гербіциду. Ефект може бути досягнутий при двох повторних обробках з перервою між ними 15-20 днів.

При обробці борщівника гербіцидами слід стежити, щоб препарат потрапляв не тільки на листову поверхню, а й стікав по черешках у листову розетку; і досить рясно змочуйте гербіцидом генеративні пагони та суцвіття (парасольки, якщо вони будуть розвинені на момент обробки).

Тим не менш, потрібні експерименти з оцінки таких впливів не тільки на рослини борщівників, але і на навколишню природу (на інші супутні локальні види, на комах, дрібних тварин тощо).

4. Агротехнічні заходи

Якщо можливе проведення оранки, її необхідно проводити кілька разів за вегетаційний період. Перше оранка повинна бути проведена невдовзі після настання моменту виходу на ділянку.

Найкраще проводити підрізування коренів борщівника, використовуючи плоскорізи. Глибина обробки на горизонті 5-10 см. Важливо зрізати точку зростання борщівників (їм властивий геотропізм – заглиблення точки зростання нижче рівня ґрунту), яку рослини затягують на 3-5 см або навіть 7-10 см. Глибина розташування бруньки залежить від типу ґрунту, кліматичних умов регіону.

У разі відростання рослин від коріння після першої оранки, другу обробку важливо провести до моменту розгортання листя та винесення на поверхню суцвіть.

Для повного знищення всіх рослин борщівника оранки потрібно проводити протягом кількох років (залежно від засміченості ділянки насінням) — від 2-3 до 5-7 років.

Восени оранки на ділянках, що заросли борщівниками, проводити не можна. Бо це сприятиме накопиченню насіння у ґрунті, і тоді викорінення борщівників розтягнеться ще на кілька років.

5. Індивідуальний спосіб

На початку весни, як тільки рослини починають відростати — саме час вийти зі штиковою лопатою на знищення борщівника. Дуже важливо мати добре загострений (гострий) шанцерний інструмент.

Потрібно зрізати, зрубати точку зростання борщівника нижче за кореневу шийку. Якщо зрубати вище, то на корені рослини залишиться кілька сплячих бруньок у листових пазухах – тоді вони підуть у зріст і дадуть насіння. Закладення та розвитку генеративних структур у борщівників відбувається, особливо у північних районах країни, на рік вегетації.

Дрібні однорічні сходи борщовика легко знищити прополюванням сапками, а також регулярним відвальною оранкою.

Сходи борщівника можуть з’являтися не лише навесні, а й протягом літа (через різноякісність насіння). Тому прополка має проводитися багаторазово кожні 3-4 тижні, починаючи з моменту відростання борщівників. Важливо не допускати цвітіння нових рослин.

6. Використання ремедіаторів

На ділянках, де проводиться знищення борщівників, можливе запровадження нових видів рослин, які можуть бути використані для відновлення земель. В даному випадку можуть бути впроваджені на поля швидкорослі та високопродуктивні злаки (наприклад, багаття) або бобові культури (козлятник або галега).

Як варіант, для видалення борщівників з ділянок можливий інтенсивний обробіток просапних культур (картоплі, наприклад).

Інтенсивні оранки, часті прополювання – шлях до знищення сходів борщівників, різке зниження утворення насіння та повторного обсіменіння ділянок.

7. Викошування

Це ефективний спосіб знищення борщівників лише за умови, що проводитиметься перед виходом рослин «у трубку», тобто. обов’язково перед цвітінням борщівників. І не пізніше ніж через 3-4 тижні після першого скошування. Цей прийом необхідний для знищення ВСІХ генеративних пагонів борщівника, що несуть суцвіття, і, відповідно, квітки. Важливо не давати борщівникам цвісти, щоб не утворилося нове насіння.

А якщо скошувати борщівники лише один раз у середині цвітіння – це лише сприятиме подальшому розмноженню рослин.

Борщевик — осторожно, можно обжечься!

Що не можна робити, знищуючи зарості борщівників

1 Не можна скошувати борщівники в період закінчення цвітіння та початку зав’язування плодів. Тому що це не буде мати потрібного ефекту, якщо тільки скошені рослини не будуть відразу знищені відразу після скошування.

Скошені борщівники одразу мають бути прибрані в купи і спалені. Можливо, плоди рослин можуть бути знищені тільки спаленням або іншим аналогічним та доступним ефективним способом.

2 Не можна залишати скошені борщівники покинутими дома. Адже генеративний пагон борщівника має в стеблі великий запас поживних речовин — достатній, щоб у головній парасольці рослини, що впала, дозріло насіння, що зав’язалося. Навіть насіння борщівника, що дійшли до воскової фази стиглості, здатне дати життя новим рослинам.

3 Не можна допускати скошування борщівників у момент обсипання насіння з рослин. Бо це буде призводити до більшого розсіювання борщівника.

Якщо зрізати парасольки рослини, коли на них вже дозріли плоди, і особливо робити це у вітряну погоду, це сприятиме поширенню насіння на нові території.

4 Не можна під час роботи з борщівниками бути роздягненим або мати незахищені ділянки тіла. Найкраще одягнути водонепроникний одяг, оскільки сік рослин, що вбереться в одяг, стосується тіла і проникає в нього. Не змитий з тіла протягом доби сік борщівника при попаданні на ці місця сонячного світла (ультрафіолету) призводитиме до утворення дерматитів на кшталт опіків.

Перша допомога при опіках від борщівника

Якщо при боротьбі з борщівником все ж таки стався контакт тіла з соком рослини, то необхідно.

  • по можливості в найкоротший термін рясно промити уражені ділянки шкіри з господарським милом у проточній воді.
  • промити (саме промити, а не протерти) уражені ділянки тіла спиртовмісною рідиною (одеколоном, горілкою, спиртом).
  • У разі появи опіків від соку борщівника уражені ділянки необхідно обробити уснінатом натрію на ялицевому бальзамі або лініментом синтоміцину.
  • Не застосовуйте жодні фіксуючі пов’язки. Проводьте всі заходи, які традиційно призначаються при опіках шкіри.
  • За сильних опіків звернутися за медичною допомогою.

Застосування борщівника

Борщевик — осторожно, можно обжечься!

Рослина містить алкалоїди, фурокумарини, ефірну олію, цукру, білок, смоли, аскорбінову кислоту, каротин, дубильні речовини, аргінін, мікроелементи.

Незважаючи на фототоксичність соку багатьох видів рослини, листя, стебла та молоді пагони багатьох видів борщівника — особливо борщівника сибірського (Heracleum sibiricum) — їстівні в сирому, солоному та маринованому вигляді, служать приправою для супів. Ніжні молоді стебла з квітками (ще не розвиненими) вживаються в солоному вигляді (обдані окропом), а також підсмажені в олії з борошном. Стебла, які ще не встигли затвердіти, вживаються в їжу в сирому вигляді.

Борщівник волохатий (Heracleum villosum) придатний для харчування як прянощі; його також використовують під час виробництва розсольних сирів Закавказзя.

Придатні для харчування худобі молоді рослини борщівника звичайного (Heracleum sphondylium).

Борщовик Сосновського (Heracleum sosnowskyi) був введений у культуру наприкінці 40-х років XX століття як високоврожайна кормова (головним чином силосна) рослина. Борщовик Сосновського вирізняється високою врожайністю — понад 2500 центнерів з гектара та високим вмістом цукрів — до 3 % сирої ваги.

Деякі види, наприклад, Борщовик Мантегацці (Heracleum mantegazzianum) та деякі інші декоративні.

У ряді регіонів молоде листя борщівника, що відростає, використовують для додавання в овочеві або м’ясні супи. Так само молоді пагони борщівника, що ростуть, маринували, солили, виготовляли цукати з стебел, сушили листя, попередньо вимочуючи або відварюючи їх для видалення ефірної олії і кумаринових сполук. З коренів борщівника, багатих на цукор, отримували цукор і гнали горілку.

У деяких регіонах Кавказу борщівники є популярними у раціоні людей та тварин.

У народній медицині відвар коренів застосовують як заспокійливий при епілепсії, судомах, різних нервових, а також шкірних захворюваннях, що супроводжуються свербежем. Водний настій трави — як спазмолітичний і збуджуючий апетит засобу при катарах шлунка і кишечника, порушеннях травлення, проносах, дизентерії (5 чайних ложок подрібненого кореня настоюють в 2 склянках охолодженого окропу 8 годин і випивають протягом дня, або 3 чайні ложки години в 2 склянках кип’яченої води та випивають у 4 прийоми). Припарки зі свіжого листя рослини використовують при ревматичних болях у суглобах.

У медицині Тибету коріння рослини під назвою «бруцза» входять до складу лікарських припаратів для лікування жовчнокам’яної хвороби і захворювань нирок, а відвар плодів п’ють при фурункульозі.

Сухі (перезимувалі) стебла суцвіть борщівника з давніх-давен використовувалися для виготовлення народного музичного інструменту — калюки, різновиди обертонної флейти. Нині такі стебла використовують також виготовлення рейнстиків (музичний інструмент, рід перкусії).

А якими методами боретеся з цим бур’яном ви?

0 0 голоса
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

87
Подписаться
Уведомить о
guest

0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии

также вам будет интересно