Органічні добрива: види, застосування, помилки

Те, що органічні добрива є найкращим варіантом для наших садів та городів, — безперечно. Однак багато хто з нас і не підозрює про те, що крім користі вони можуть стати і джерелом величезної шкоди. А базується ця шкода на незнанні норм та правил їх внесення. Давайте розглянемо: які основні помилки ми допускаємо, захоплюючись внесенням органічних добрив, і як підходити до цього питання правильно, щоб отримувати максимальну користь.

Коров’ячий гній

Коров'ячий гній

Коров’ячий гній – одне з найвідоміших і найбільш застосовуваних органічних добрив. І не випадково! Він покращує структуру ґрунту, підвищує його повітропроникність та вологоємність, має тривалий термін післядії (від 3 до 7 років, залежно від складу ґрунту), та й роздобути його у багатьох випадках значно простіше, ніж, наприклад, той самий торф. Проте багатьом садівникам та городникам невідома підступна сторона цього добрива, і тому, в «другу», самі того не знаючи, вони знаходять ворога.

По-перше, для внесення гною існують певні норми. Зазвичай це 30-40 т на гектар, один раз на чотири роки. Виходячи з цього, на один квадратний метр присадибної ділянки необхідно вносити коров’ячий гній у кількості 3-4 кг (до 6 кг) і не щорічно! Чому? Відповідь проста! Спираючись на те, що гній, що перепрів, віддає поживні речовини в середньому близько 4 років, внесення його в якості основного добрива щорічно, означає надлишок в грунті речовин, що поставляються з ним і головним чином азоту. При хорошому поливі, а в спеку ми намагаємося поливати свої грядки щодня, процеси розкладання внесених у ґрунт із гноєм органічних залишків прискорюються, азот вивільняється у великій кількості, і наші овочі насичуються нітратами.

По-друге, коров’ячий гній необхідно вносити тільки в добре перепрілому стані, так як у свіжому вигляді – це джерело хвороб, шкідників і насіння бур’янів. Крім того, в результаті первинного розкладання свіжий гній виділяє багато газу та тепла. У поєднанні з підвищеним вмістом азоту, це дає посилений поштовх до росту рослин, при цьому їх тканини, при прискореному розвитку, не встигають визрівати, а отже, рослини ростуть слабкими та нездатними формувати врожай, придатний до тривалого зберігання.

По-третє, якщо ви збираєтеся удобрювати гноєм свою ділянку, то краще це робити восени під перекопування землі. Але і тут є одна особливість, вона також стосується азоту: оскільки цей хімічний елемент має властивість випаровуватися, розкидавши гній по ділянці, необхідно відразу ж закласти його в ґрунт.

По-четверте, якщо у вас кислі ґрунти, то захоплюватися коров’ячим гноєм не варто, тому що він сприяє ще більшому закисленню. Слід віддати перевагу кінському гною (4-6 кг на 1 м²), або поєднувати внесення коров’ячого (в помірних нормах) у поєднанні з вапнуванням.

І, нарешті, при внесенні гною в посадкові ями, необхідно уникати його контакту з корінням рослин, тому що вони можуть отримати опік, через що уповільнюється їхня приживаність та розвиток.

Компост

Компост

Компост на сьогоднішній день став чудовою заміною гною, навіть дози внесення його в ґрунт збігаються. У ньому багато азоту, кальцію, фосфору, багато мікроелементів. Він підвищує ферментативну активність ґрунту, його азотфіксуючі властивості, покращують умови життєдіяльності корисної мікрофлори.

Небезпечними особливостями застосування омпосту є варіант напівзрілого добрива. Несприятливий він тим, що містить хвороботворні організми та насіння бур’янів. Однак у вигляді підживлення для розсади напівзрілий компост цілком придатний і може бути відмінним джерелом живлення для молодих рослин. Так само напівзрілий компост може виступати як мульча. У такому варіанті він чудово затримує вологу і є добрим джерелом поживних елементів.

Крім того, компост першого року зрілості відрізняється вмістом великої кількості азоту, тому після його внесення перші кілька років не варто садити на удобрені ним грядки рослини, що мають властивість до посиленого накопичення нітратів: буряк, редис, шпинат, салати, а вирощувати на таких грядках огірки, гарбуз, кабачки, капусту. Поряд з цим дане добриво недостатньо багате магнієм і кальцієм, тому їх необхідно вносити додатково.

І, нарешті, компост є місцем розмноження і, як наслідок, розповсюджувачем такої шкідливої комахи, як капустянка. Отже, перш ніж ввозити його з чужої ділянки, необхідно поцікавитися, чи немає там шкідника.

Зола

Зола

Про те, що зола є відмінним органічним добривом, більшості з нас відомо зі шкільної лавки. Однак і вона має свої особливості, знання яких допоможе правильно використовувати золу на своїх ділянках, без заподіяння шкоди.

Перше. Зола містить калій, фосфор, магній, залізо, бір, молібден, марганець та інші елементи у доступній для рослин формі. Але у цьому списку немає азоту! Тому, поряд із золою, на свої грядки необхідно вносити азотовмісні добрива. Однак не можна робити це одночасно, оскільки подібне змішання призводить до надмірного утворення аміаку, що негативно позначається на розвитку рослин.

Друге. Речовини, що містяться в золі, мають властивість розкислювати ґрунт. Тому вносити їх на ґрунтах із лужним та нейтральним рівнем рН необхідно дуже акуратно, а ось із підвищеним (кислим) – жодних обмежень немає.

Третє. Якщо ви заготовляєте золу про запас, то подбайте про те, щоб у ємність з добривом не потрапляла волога, інакше до моменту внесення золи в ґрунт, вона виявиться марною, оскільки втратить свою поживність.

Четверте. Існує щодо золи орієнтир за часом внесення. Якщо ви маєте справу з глинистими та суглинистими ґрунтами, то найкращим періодом для цього є осінь, якщо з супіщаними та торф’яними – весна.

П’яте. Часто недосвідченими городниками зола вноситься під глибоке перекопування грядок. Але найкращим варіантом є її внесення в посадкові лунки або розкидання по землі, з подальшим розпушенням її верхнього шару. Або внесення при поливі, попередньо підготовленою сумішшю, що складається з 1 склянки золи та 10 л води.

І ще … Якщо ви вирішили підгодувати золою розсаду, пам’ятайте, що зробити це можна буде тільки після появи на ній трьох справжніх листочків, інакше солі, що входять до складу добрива, пригнічуватимуть зростання молодих рослин. А ось редисі зола взагалі протипоказана: при її попаданні в зону кореневої системи рослини культура починає стрілкуватися і про хороший урожай можна забути.

Тирса

Тирса

Це органічне добриво користується у садівників популярністю переважно через його доступність. Однак, застосоване не за правилами, воно може більшою мірою нашкодити родючості ґрунту, ніж підняти його. Тому застосовувати тирсу бездумно в жодному разі не можна.

Основне правило у використанні тирси – це свіжість сировини. Чим «молодша» тирса — тим вона небезпечніша. Внесена в ґрунт, така органіка витягує азот і вологу, що змушує рослини страждати від їх нестачі, тому, якщо вже й мульчувати ґрунт тирсою, то тільки перепрілою, або змішаною з сечовиною, з розрахунку 1 склянка добрива на 3 відра тирси.

Крім того, тирса має властивість значно підкислювати ґрунт. Отже, перед внесенням їх у кислі ґрунти рекомендується їх вапнувати.

Торф

Торф

Про це органічне добриво багато хто з нас практично нічого не знає. Однак торф, як і гній, відмінно розпушує ґрунт, покращує його водопоглинаючі властивості. При цьому торф досить бідний на поживні речовини і скупий на віддачу азоту. Тому його і не використовують як єдиний вид добрива, що вноситься, а в основному, як компост, комбінуючи з органічними і мінеральними добавками.

Крім того, не рекомендується вносити торф у свіжому вигляді, а тільки після вивітрювання, так як у його свіжому варіанті містяться досить шкідливі для рослинного світу закисні сполуки алюмінію та заліза, що переходять на повітрі протягом трьох тижнів у нешкідливі окисні форми. Вологість торфу, що вноситься, для того, щоб він не відтягував із землі вологу, повинна становити 60%.

Якщо ви все ж таки застосовуєте торф на своїй ділянці як основне органічне добрива, то обов’язково закладайте його на багнет лопати. Робити це можна як навесні, так і восени, якихось особливих термінів внесення в цьому питанні немає.

Важливою особливістю торфу є його схильність закисляти ґрунти, тому на кислих ґрунтах перед внесенням його слід розкисляти. Для цього підійде зола (10 кг на 100 кг торфу), доломітове борошно (5 кг на 100 кг торфу) або вапно (5 кг на 100 кг торфу). Норма внесення цього добрива на 1 кв. м становить від 4 до 8 кг.

Важливо пам’ятати, що торф поділяється на три типи: низинний, проміжний та верховий. Перші два використовуються як добриво, останній тільки як мульча, особливо він добрий для укриття рослин у період зимових холодів.

Пташиний послід

Пташиний послід

Поживну цінність пташиного посліду можна порівняти з комплексним мінеральним добривом. Це криниця азоту, калію, магнію, фосфору. Насичений бактеріофагами, він не лише удобрює, а й знезаражує ґрунт, пригнічуючи цілу низку збудників хвороб. Однак саме ці особливості й диктують деякі правила застосування добрива.

Завдяки тому, що пташиний послід містить велику кількість сечової кислоти, вносити його у свіжому вигляді не рекомендується, а лише у складі компостів, з додаванням дернини, торфу або ґрунту (у співвідношенні 1 х 2). Можливе внесення як настойки – 1 частина посліду до 20 л води (відстоювати 10 днів). При цьому полив цією сумішшю необхідно здійснювати добре зволожену землю в борозенки міжрядь. І оскільки діяти це добриво починає приблизно через 10 днів, після попадання в ґрунт, лунки, до яких воно внесено, для прискорення процесу, краще присипати землею.

Якщо застосовувати послід птахів як основне органічне добрива, а він для цього відмінно підходить, то нормою внесення повинні стати 1 — 1,5 кг на 1 кв.м. Яскрава післядія такої заправки ґрунту спостерігається протягом 2-3 років. Весняно-літні підживлення можна проводити тричі за сезон: сухим послідом – 0,2 кг на 1 кв.м, сирим – 0,4 кг на 1 кв.м.

Зелені добрива

Сидерати – одна з найдоступніших форм органічних добрив. Особливо вигідно їх застосування там, де необхідно вирішити одразу низку завдань на великій площі. Саме за допомогою сидеральних культур можна не лише збагатити ґрунт основними мінеральними речовинами, а й покращити його структуру, скоротити кількість бур’янів, залучити черв’яків, захистити верхні шари від видування поживних елементів та ерозії. Однак і тут є свої секрети.

Багато городників, вирощуючи сидерати, просто чекають їхнього повного розвитку, а потім закопують рослини у ґрунт, не знаючи про те, що краще чинити інакше. Насправді, значно більшого ефекту легко досягти зрізання сидеральних культур і розкладання їх вегетативної маси по поверхні грядки, як мульча.

Таким чином коріння рослин, залишаючись у ґрунті, працюватиме на покращення структури її глибинних шарів, а мульчуючий шар забезпечить затримку вологи, створить середовище для розвитку корисних мікроорганізмів, зупинить проростання бур’янів, забезпечить пухкість поверхні. При цьому необхідно розуміти що чим молодша зелена маса, тим більше в ній азоту, чим старше — тим вищий відсоток грубої органіки. Отже, оптимальним часом зрізання зелених добрив вважається період на початок бутонізації чи момент утворення бутонів.

0 0 голосів
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Grover-adm

188
Підписатися
Сповістити про
guest

0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Також вам буде цікаво