Осіння пора – час завершення як вегетаційного періоду рослин, так і підготовки садових культур до зими. І тут не варто сподіватися на удачу. Необхідно допомогти ягідним чагарникам піти в зимові холоди правильно. Вчасно підгодувати, обрізати, зарядити вологою, замульчувати ствол, а де необхідно — сховати під теплі зимові укриття. Це дозволить саду зберегти здоров’я та значно зменшить численні весняні турботи.
Давайте розглянемо, чого потребують у осінні місяці малина, чорна, червона, біла і золотиста смородина, аґрус, лохина, йошта, ірга, жимолість. Як правильно підготувати їх до періоду спокою? Як використовувати майбутні холоди на свою користь, як зробити профілактику захворювань та захист від шкідників?
Малина
Особливості догляду за малинником в осінній період залежать від загальних принципів догляду за культурою, обраних та застосовуваних садівником. Хтось ще влітку вирізав на своїй малині пагони, що коли відплодоносили, а у когось для цього з’явився час тільки зараз. У будь-якому разі після закінчення вегетаційного періоду культуру необхідно оглянути з секатором у руках: видалити пошкоджені та хворі пагони, прорідити. При покривній формі вирощування згрупувати кущі та пригнути їх до землі, а після настання морозів – укрити лутрасилом.
Якщо малина була посаджена в добре заправлені посадкові траншеї або ями, підгодовувати її протягом п’яти років не потрібно. Якщо посадки потребують підживлення, то восени можна внести під малинник мінеральні добрива (суперфосфат 60 г/кущ і калійну сіль 40 г/кущ) або гній, що перепрів (4-5 кг/м кв.).
Варто на зиму прибрати у малиннику стару мульчу та листовий опад, особливо якщо на культурі спостерігалися захворювання. Прорихлити землю в рядах, перекопати на глибину 15 см площу міжрядь. Однак, кореневій системі після травмування необхідно два тижні на відновлення, тому розпушування необхідно заздалегідь, до заморозків.
До початку морозів необхідно провести і вологозарядний полив. Він дасть корінням малини заряд вологи і дещо сповільнить промерзання ґрунту. Збереже від промерзання кореневу систему та свіжу мульчу – її укладають під рослини з приходом мінусових температур.
Чорна смородина
Чорна смородина в осінні місяці потребує особливої уваги. У вересні її живцюють. Зрізають з маточного куща здорові дерев’яні гілочки-однолітки, з двох-, трирічних пагонів, товщиною з олівець. Залишають для живця 15-20 см і або прибирають на зберігання, або прикопують під кутом 45° таким чином, щоб над поверхнею землі залишилася верхня брунька.
Підживлюють фосфорно-калійними добривами: золою (200-300 г під кущ), перегноєм, компостом, суперфосфатом, калійною сіллю у поєднанні із сірчанокислим калієм (20 та 30 г відповідно).
Після опадіння листя приступають до обрізки. Гострим секатором вирізують зламані, що поникають до землі, переплітаються, уражені хворобами і пагони, що прагнуть рости всередину. Як омолодження зрізують гілки старше 3-х років. Видаляють нульові пагони. Після обрізки крона куща повинна складатися з 9-12 гілок, частина з яких нові (нульові або пагони заміщення), а частина однорічні. Така обрізка дозволяє чорній смородині повноцінно формувати врожай і уповільнює старіння куща, продовжуючи його плодоношення.
Готуючи смородину до зими, з-під кущів збирають листя, розпушують приствольне коло на глибину 6-9 см. Цей прийом виступає гарною профілактикою проти форм шкідників і хвороб, що зимують.
Важливий для чорної смородини також вологозарядний полив. Його потрібно провести до морозів. А ось високе підгортання (12 см) кущів варто проводити тільки після похолодання – цей агроприйом не тільки захистить коріння від холодів, збереже вологу, але й відіграє роль у боротьбі з вогнівкою.
Якщо посадки смородини цього року сильно уражалися попелицею, можна обробити їх «Фітовермом», а проти різних інших грибкових захворювань – 3%-ним розчином бордоської рідини або 1%-ним розчином мідного купоросу.
Червона та біла смородина
Живцювання червоної та білої смородини проводять у серпні, тому по осені основним завданням догляду за культурами залишається обрізка. Однак у цьому випадку підходять до неї трохи інакше, ніж щодо чорної смородини.
Обрізаючи червону та білу смородину, орієнтуються на приріст гілок. Якщо він повноцінний, близько 30 см – гілки не чіпають, вони здатні дати добрий урожай. Якщо слабкий, до 15 см, такі гілки видаляють. Крім того, як омолодження куща проводять вирізку гілок старше 8 років. А як санітарне обрізання видаляють всі пагони, що прагнуть рости всередину крони, до землі, що мають надлом, сухі, уражені захворюваннями.
Обов’язковим осіннім прийомом для цих культур є і щорічне підживлення. Правило загальне – азот заборонений, тільки мінеральна фосфорно-калійна група, а також зола, компост, гній, що добре перепрів.
У підготовці до зими і червона, і біла смородина потребують вологозарядного поливу, збирання листя, розпушування ґрунту, а при настанні холодів – високого підгортання (12 см). Підгортання в даному випадку проводять як захід від морозів, і з метою боротьби з вогнівкою.
Якщо кущі хворіли, варто провести обробку гілок і землі 3%-ним розчином бордоської рідини, 1%-ним розчином мідного купоросу або 7%-ним розчином сечовини. Проти шкідників застосовують Фітоверм або будь-який інший інсектицид з широким спектром дії.
Аґрус
Осінь – найкращий час для обрізання аґрусу. Навесні його бруньки прокидаються дуже рано, і тому встигнути провести обрізання до початку руху соку досить складно. Після опадання листя з дорослих кущів аґрусу, з метою проредити, оздоровити і максимально прибрати затінення, видаляють пошкоджені, хворі, прилеглі до землі, крону, що готуються, переплітаються. Вирізують гілки старше 7 років. Оскільки основний урожай культура дає на 3-х-6-ти літніх гілках, стежать, щоб кущ мав різновікові пагони: видаляючи непродуктивні гілки, залишають таку кількість молодих пагонів на заміщення.
На початку осені проводять живцювання аґрусу. Якщо навесні у кущів прикопали для вкорінення відведення, відокремлюють їх від материнської рослини і висаджують на постійне місце, або, якщо коренева система недостатньо розвинена, садять на окрему грядку для дорощування.
З метою профілактики хвороб і шкідників, прикореневу зону аґрусу звільняють від листя і бур’янів, рихлять на глибину 6 см. Проводять рясно вологозарядковий полив, а з похолоданням — високе підгортання, висотою до 12 см.
Підгодовують аґрус через рік, застосовуючи фосфорно-калійні добрива: калійну сіль (20 г) у поєднанні з суперфосфатом (30 г), деревну золу (2-3 склянки під кущ).
Якщо протягом сезону кущі агрусу сильно уражалися попелицею, вогнівкою, пильщиком восени можна обробити їх «Фітовермом» або будь-яким іншим інсектицидом із широким спектром дії. Якщо на листочках були помічені грибкові захворювання, рослину обробляють 3%-ним розчином бордоської рідини, 7% розчином сечовини.
Смородина золотиста
Смородина золотиста досить рідкісний мешканець садових ділянок. Проте мала поширеність культури не виправдана. Догляд за нею нескладний. Хворіє вона менше за своїх «родичів». Практично не ушкоджується шкідниками.
Трохи клопоту із золотистою смородиною і восени. Восени можна відсадити молоду поросль від основного куща. Після опадання листя провести вологозарядковий полив, очистити і пропушити прикореневу зону. За бажання можна провести санітарну обрізку. А ось формування рослин краще залишити на весну.
Хвороби та шкідники у цього виду ті ж, що і у звичайної смородини. Тому, якщо влітку на кущах спостерігалося ураження, можна провести обробки тими самими препаратами.
Йошта
Йошта з’явилася від схрещування смородини та кількох видів аґрусу, але, на відміну від «родичів», обрізають її навесні. Восени проводять лише санітарну обрізку, видаляючи старі, хворі чи заражені склянкою гілки. Відкопують укорінені за літо відведення, проводять розподіл куща при його пересадці.
У середині вересня і до закінчення жовтня з йошти нарізають живці. Для цього беруть напіводревянілі гілочки завдовжки 15-20 см з 5-6 бруньками. Прикопують під кутом 45° так, щоб над землею залишилися тільки 2 бруньки. Потім поливають та мульчують.
В осінній період йошту продовжують поливати, підгодовують фосфорно-калійними добривами: золою (2-3 склянки під кущ), 20 г калійної солі і 30 г суперфосфату, причому чим старша рослина, тим більше вона потребує калію. Періодично проводять розпушування пріствольного кола.
При підготовці до зими під кущами прибирають листя, забезпечують вологозарядкову поливу. Так як культура стійка до морозів, укриття зазвичай не застосовують.
Незважаючи на те, що йошта схильна до хвороб менше, ніж її «батьки», за наявності ознак захворювань в осінні терміни її, як і аґрус, і смородину, обробляють 3%-ним розчином бордоської рідини, 1%-ним розчином мідного купоросу або 7 %-ним розчином сечовини.
Чорниця
Чорниця – культура досить складна, але цікава. Догляд за нею вимагає знань, однак і нагорода приємна – сині ягоди незвичайного смаку з джерелом вітамінів.
Осінній догляд за чорницею складається з продовження поливів, рослина не любить пересихання ґрунту і тому природних опадів часто не вистачає. Рослина вимагає вологозарядного поливу та коригування кислотності ґрунту. Чорниця претенціозна до показників рН, тому восени її кущі мульчують хвойним опадом або тирсою хвойних порід, що також є і укриттям зони коренів на зимовий період.
Обрізку на культурі проводять на вибір у два терміни — навесні або після опадіння листя. На 3-й-4-й рік розвитку кущів з рослин видаляють усі слабкі, занадто загущені і розташовані біля землі пагони. Формують зручну крону. Повністю вирізують гілки старше 4-5 років. Прищипують гілочки, що сильно ростуть.
Чорниця, як і інші рослини, нерідко уражається захворюваннями. Проти раку, фомопсису та грибних хвороб з осені кущі обробляють 0,2% розчином «Фундазолу» з триразовим повторенням через тиждень, потім за тією ж схемою навесні, до розпускання бутонів.
Ірга
Ірга – культура відома не у всіх регіонах, але улюблена багатьма за особливо корисний вітамінний склад, а також високу декоративність, зимостійкість, посухостійкість та довготривале проживання.
Формуюче обрізання ірги частіше проводять навесні. Восени відсаджують чи видаляють поросль. Зрізають сухі, уражені захворюваннями гілки, пагони, що загущають кущ. Раз на 3-4 роки проводять омолодження.
Готуючи рослини до зими, прибирають опале листя, розпушують приствольне коло. Починаючи з четвертого року вносять органічні та мінеральні підживлення: 300 г золи, до 200 г сульфату калію, 200-300 г суперфосфату. Молоді саджанці при настанні холодів укривають нетканим матеріалом або лапником. Дорослим рослинам морози не страшні, легко справляються зі зниженням температур до -50 °З.
Хворіє ірга рідко. Але, якщо влітку на кущах були помічені грибкові захворювання восени можна провести обробку рослин 3%-ним розчином бордоської рідини або 1%-ним розчином мідного купоросу.
Жимолість
Особливістю жимолості є раннє пробудження у весняний період. Тому, якщо жимолість необхідно пересадити на нове місце або розділити кущ, роблять це з осені. Крім того, восени не забувають поливати чагарники, оскільки вони не виносять пересихання ґрунту. І за потреби раз на кілька років проводять обрізання.
Особливих правил формування куща культури немає, головне – стежити, щоб рослини не загущалися і не заважали сусіднім посадкам. Тому після листопада кущ жимолості уважно оглядають і видаляють переплетені пагони, гілки, що ростуть у напрямку до землі, що падають на сусідні рослини. Загалом кущ повинен складатися з 6-8 добре розвинених гілок.
Раз на кілька років слід добре підгодувати жимолість. Для цього підійдуть зола (кілька склянок під кущ), компост (відро), гній, що добре перепрів, калійна сіль (20 г) у поєднанні з суперфосфатом (30 г).
Позитивною характеристикою жимолості є стійкість до більшості захворювань і шкідників, проте в її опалому листі можуть зимувати патогени, що вражають інші культури, тому краще прибрати опале листя. Завдяки високій морозостійкості їстівні сорти жимолості не потребують укриття.
Автор: Grover-adm