Не все те горіх, що ним називається! Про горіхи – справжні і не дуже

Майже всі люблять горіхи. Вони смачні, ароматні та поживні, а ще — справжнє джерело вітамінів та інших корисних речовин. Скільки ми їх знаємо: ліщина, мигдаль, грецькі, кедрові, фісташки, кеш’ю, пекан, арахіс… Стоп, стоп, стоп! Виявляється, в повному обсязі з переліченого вище не все має право називатися горіхами. З представленого списку лише ліщина і кеш’ю можна назвати. А що ж із рештою? Давайте розбиратися!

Загалом, з ними все непросто. Наприклад, звичний волоський насправді не горіх. Навіть незважаючи на те, що рослина горіх волоський відноситься до однойменного роду Горіх (Juglans)! Плоди мигдалю, волоського горіха та фісташок – це кістянки на кшталт сливи або персика. А кедрові «горішки» – це взагалі насіння з шишки голонасінних, яка навіть не плід, а видозмінена частина гілки. Арахіс – прямий родич гороху та квасолі. Є горіхи, з точною класифікацією яких не визначилися навіть самі ботаніки. Наприклад, мускатний: його плоди — чи то м’ясисті коробочки, чи соковиті листівки з одним насінням.

Зате плоди всім відомої гречки (яка крупа) з погляду ботаніки виявляються горіхами — або, точніше, горішками, бо дрібні. Навіть латинська назва гречки посівної (Fagopyrum esculentum) перекладається як «горішок букоподібний».

Пропоную з’ясувати, що є справжній горіх — і як ростуть усі звичні нам «горіхи», які ботаніки називають інакше.

Коротенький горіховий лікнеп

Горіхами зазвичай вважають будь-які плоди із їстівним ядром, оточеним твердою оболонкою – шкаралупою. Щоб зрозуміти, що ботаніки вважають горіхом, потрібно знати (і розуміти) багато різних наукових термінів. Наприклад, що таке синкарпний плід, де знаходиться гінецей і чим листівки відрізняються від плодолистків. Але ми маємо намір розібратись і з цим.

Розділ ботаніки, що вивчає будову плодів, називають карпологією. Так ось, фахівці-карпологи вважають, що горіх – це справжній нижній однонасінний синкарпний плід, що не розкривається, з дерев’янистим оплоднем.

Справжній плід – тому що сформувався він тільки з стінок, що розрослися, маточка (плодолистика), без участі інших частин квітки. Однонасінний – у зав’язі маточки всього одна сім’ябрунька.

Справжній горіх – нижній плід, так як зав’язь (частина маточки) знаходиться під квітколожем, а всі інші частини квітки прикріплені до його вершини. Горіх не має будь-яких пристосувань для розкриття дозрілого плоду, як, наприклад, боби гороху або квасолі, які розтріскуються по швах, коли настає час. Тому горіх і називається плодом, що не розкривається – тверда оболонка насіння руйнується тільки паростком.

Горіх – це синкарпний плід, тобто в гінеєї (сукупності жіночих статевих органів квітки – маточок або, по-іншому, плодолистків) кілька плодолистків зрослися своїми стінками. У горіха зрослися два плодолистки. Проте друге гніздо гінецея горіха згодом, у разі розвитку плода, видаляється (абортується).

Насіння у горіха захищене дерев’янистим оплоднем, лежить в оболонці вільно, не зростаючись з нею. Ще одна відмінна риса горіха – наявність плюски (обгортки), що зрослися у вигляді чашечки приквітників. Плюс захищає нижню частину горіха або може покривати плід цілком.

Отакими цікавими ознаками характеризується справжній горіх. А тепер, озброївшись знаннями, подивимося уважніше на наш список найпопулярніших з кулінарної точки зору горіхів.

Ліщина, він же лісовий горіх

Ліщина

Яскравим прикладом справжнього горіха вважатимуться лісовий горіх — плід ліщини (Corylus). Ботанікам відомо близько 20 її видів. Горіхи великоплідних різновидів – ліщини звичайної, л. великий (ломбардський горіх), л. понтійської – називають фундуком.

Фундуком також можуть називатися і самі рослини – культурні різновиди, які вирощуються спеціально для отримання плодів. І якщо екзотичні варіанти горіхів та горіхоплідних культур більшості вітчизняних садівників недоступні, то вирощувати фундук на власній ділянці може практично кожен: ліщина часто зустрічається у дикому вигляді на території нашої країни.

Ліщина в більшості випадків є чагарником заввишки до 10 м, хоча існують і деревоподібні форми. Рослина відноситься до сімейства Березові (Betulaceae). І так, плід берези теж по суті горіх, але, зважаючи на крихітні розміри, називається горішком і має крильця для поширення вітром.

Селекціонерами виведено багато сортів ліщини, які, крім смачних горіхів, мають декоративні властивості, наприклад, листя пурпурового кольору, золотисті або з білою облямівкою. Особливо ефектний сорт ліщини звичайної ‘Contorta’ (у перекладі з італійської — скручена) з химерно вигнутими гілками.

І чоловічі, і жіночі квіти біля лісового горіха розташовані на одній рослині. Чоловічі суцвіття формуються наприкінці літа і зимують. Цвітіння ліщини відбувається ранньою весною, до розпускання листя, і є однією з точок відліку у фенологічному календарі: ліщина зацвітає, коли середньодобова температура перевищить +5°С. Запилення відбувається за допомогою вітру, тому варто садити кілька горіхових кущів поблизу.

Плоди зібрані в групи по 2-4, іноді бувають одиночними або, навпаки, по 6-8 штук. Приступати до збирання горіхів можна у серпні, коли шкаралупа починає коричневіти, але свого справжнього смаку та корисних якостей плоди досягають у стадії повного дозрівання. Про це свідчить коричневе забарвлення плодів, висихання та побуріння обгортки, зрілі горіхи легко відокремлюються від гілок – обсипаються.

Зібраний урожай необхідно підсушити, потім видалити висохлі плюски, відсортувати плоди, що тріснули і пошкоджені комахами. Потім горіхи дозарюють у приміщенні, за умов хорошої вентиляції. Максимально корисний і смачний фундук, коли насіння відокремилося від шкаралупи, але ще не почало всихати. Визначити цей момент можна або періодично пробуючи їх, або за звуком: добре висушені плоди при пересипанні звучать дзвінко, а ядерце не бовтається всередині оболонки. Горіхи, що дозріли, розколюють і прожарюють на сковороді або в духовці.

Плодоносити ліщина починає на 7-10-й рік, якщо посаджена насінням, і на 5-6-й – при вирощуванні від кореневої порослі. Для отримання хорошого врожаю слід розмістити рослини на відкритому місці та формувати крону, уникаючи загущеності. Не завадять і підживлення під час наливання плодів. Якщо літо посушливе, то потрібно поливати ліщину і мульчувати ствол.

Придбати саджанці фундука ви можете за посиланням

Кешью, або індійський горіх

Другий плід зі списку найбільш популярних горіхів, що до того ж відповідає назві справжнього горіха, — це кешью. На відміну від фундука, виростити його на власній ділянці навряд чи вийде, якщо ваша дача не в тропіках. За наукою рослина називається західний анакардіум (Anacardium occidentale). Інша назва рослини – індійський горіх, хоча батьківщина його – не Індія, а Бразилія. Штучно вирощують кешью у тропічних країнах, зокрема й у Індії, а найбільшим у світі постачальником цього делікатесного продукту став В’єтнам.

Анакардіум західний – розлоге дерево з коротким стовбуром, що досягає висоти 10-12 м. У нього щільне шкірясте листя, квітки дрібні, зібрані в волоті. Бразильські індіанці дуже цінували кешью – періоди його цвітіння та дозрівання плодів використовувалися для відліку часу життя людини.

Кешью дуже вигідна рослина. Перефразовуючи відому гумореску, можна сказати, що кеш’ю — це вам не лише цінний горіх, а й джеми, соуси, міцні алкогольні напої та інше. Індіанці також використовували для своїх цілей кору, сік і деревину.

М’ясистий, соковитий «фрукт» жовтого, помаранчевого чи червоного кольору, знизу якого зелено-коричнева загогулька, що формою нагадує квасолину чи бруньку, — так виглядає плід кешью «у зборі». Багато хто помилково вважає плодом саме м’ясисту частину, але це — плодоніжка, що гіперрозрослася, до якої і прикріплений справжній плід, що відповідає всім ботанічним стандартам справжнього горіха.

Псевдофрукт — зріле «яблуко кажу (або кеш’ю)» — дуже недовго зберігається всього близько доби, тому переробляється на місці і ніколи не зустрічається в наших магазинах. Втім, як і неочищені горіхи кешью: зовнішня зелена оболонка, свого роду обгортка, містить їдку смолу, у складі якої є феноли. При ручній обробці смола ушкоджує шкіру. Для безпечного очищення кешью необхідно обпекти.

Під отруйною обгорткою знаходиться щільна пориста шкаралупа, яка ховає насіння. Якщо вам вдасться добути неочищений горіх кеш’ю, можете спробувати посадити його в горщик і виростити власне невелике деревце. Говорять, індійський горіх невибагливий, і можна навіть дочекатися врожаю.

Придбати саджанці кешью ви можете за посиланням

Як виявилося, не все те горіх, що ним називається. У наступній публікації поговоримо про інші справжні горіхи, а також про ті, що називаються так умовно: про фісташки, кедрові, арахісі і т.д. А вас хочу запитати, чи ви вирощуєте сортову ліщину та які врожаї збираєте з неї. Пишіть у коментарі!

0 0 голосів
Рейтинг статьи
Поделиться в соц сетях


Автор: Gardener

248
Підписатися
Сповістити про
guest

0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Також вам буде цікаво